2536 (693929), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Аналіз свідчить, що низька ліквідність є наслідком незадовільної структури активів, у якій 36% припадає на дебіторську заборгованість і 10% - на основні засоби. Отже, активи великих компаній переоцінено більш як на третину. Грошових коштів повністю (на 104%) вистачає для покриття зобов'язань перед страхувальниками, а отже загальна ліквідність, враховуючи високу дебіторську заборгованість, є незадовільною.

В середньому рентабельність страхової діяльності в Україні становить 30% , у найменших компаніях цей показник суттєво нижчий - 11% . Це, з одного боку, свідчить про те, що в навантаженні до нетто - ставки закладається стандартний рівень прибутку, а з другого боку, - із зростанням величини активів не спостерігається відчутного впливу закону великих чисел та ефекту масштабу на рівень затрат (а отже, і на рентабельність) страховиків. Детальний аналіз свідчить, що 27% страховиків мають нульову або від'ємну рентабельність, половина від загальної кількості компаній працюють з рентабельністю в межах 40% , і лише 23% компаній - з рентабельністю понад 40% . Рівень виплат суттєво не відрізняється по групах компаній, коливаючись у середньому навколо показника 20%, який є значно нижчим від загальноприйнятого у світовій практиці нормативу 40-80% .

Показник дохідності інвестицій у дрібних компаніях (табл. 1) становить 4,17% , зростаючи до 6% у великих. Такі низькі показники є результатом високої частки грошових коштів у структурі активів, незадіяності їх в інвестиційній діяльності.

Більше того, показники дохідності інвестицій (хоч низькі, але додатні) нівелюються неефективним управлінням рештою активів, що призводить до ще нижчих показників рентабельності активів. Характерно, що рентабельність активів з ростом величини активів компанії зменшується до від'ємних показників (від 0,04% у дрібних до - 2,68% у великих компаніях). Аналіз свідчить про те, що великі компанії мало уваги приділяють управлінню активами, допускаючи високу дебіторську заборгованість, низьку ліквідність та від'ємну рентабельність активів.

Як показує аналіз, ефект масштабу в діяльності страховиків України проявляється, як правило, у незначному зростанні економічної ефективності при збільшенні обсягів страхового портфеля. Спостерігається тенденція: у багатьох компаній витрати зростають майже пропорційно збільшенню річних надходжень, що призводить до незмінного або спадного економічного ефекту. Наслідком збільшення рентабельності є, як правило, не зниження тарифів чи покращення обслуговування клієнтів, а розширення матеріально-технічної та кадрової бази страховика, а також збільшення обсягу ресурсів, що спрямовуються на споживання.

Це свідчить про неефективність та невиправдану затратність діяльності з надання страхових послуг: більша частка внесків страхувальників спрямовується на утримання компанії, а не на виконання нею основної функції - захисту від ризиків. Такі явища характерні для страхових ринків, що розвиваються, на яких ще не стандартизовано правила страхування, не сформовано очікування споживачів, не досконала конкуренція.

У середніх та великих страхових компаніях власний капітал у середньому більше ніж на 50% складається з нерозподіленого прибутку. Тобто вони нарощують свій фінансовий потенціал в основному за рахунок прибуткової діяльності протягом попередніх років.

Аналіз структури пасивів виявив переважання власного капіталу в пасивах, що характерно для усіх учасників ринку. Страхові компанії як фінансові установи повинні працювати в основному із залученим капіталом. Натомість більшу частку активів українських страховиків профінансовано за рахунок власних джерел. Частка страхових резервів у пасивах коливається на рівні 30 - 40%. При цьому для великих компаній співвідношення «власний капітал - резерви» змінюється не на користь страхових резервів. Це вказує на те, що обсяги розширення страхових операцій значно відстають від загального зростання компаній

На думку багатьох оглядачів страхового ринку, значна кількість страховиків (358 компаній), але водночас незначна місткість страхового ринку, вказують на низьку капіталізацію компаній. Однак дані аналізу свідчать, що забезпеченість страхових резервів власними коштами становить від 1,58 у великих компаніях до 8,37 у дрібних, у той час як оптимальний норматив для цього показника 0,28 - 0,60. Тобто свої зобов'язання перед страхувальниками (відображені у страхових резервах) компанії покривають власними коштами в середньому вдвічі, а винятково грошовими коштами (коефіцієнт терміновості) - на 80 - 90% . Значить, низька капіталізація компаній має дві сторони: з одного боку, наявний фінансовий потенціал страховиків України дозволяє їм приймати на страхування значно більше ризиків, формувати суттєво (у три-чотири рази) більші страхові портфелі, ніж сформовані на даний момент, однак з іншого боку наявний потенціал не достатній для прийняття великих ризиків, попит на страхування яких з розвитком ринкових відносин значно зростає. Вирішення проблеми збільшення місткості страхового ринку для прийняття великих ризиків можливе як за рахунок злиття та об'єднання дрібних страховиків, так і за рахунок утворення фінансово-промислово-страхових груп.

Як видно з даних таблиці 1, 60% чистого прибутку дрібні та малі страховики отримують від інвестиційної діяльності, в той час як для середніх та великих компаній цей показник змінюється на користь прибутку від страхової діяльності. Аналіз показує, що сума чистого прибутку в абсолютному вираженні для великих компаній зростає (про що свідчить підвищення рентабельності), а віддача від інвестицій залишається на тому ж рівні, що і в дрібних компаніях. Тому для великих компаній частка інвестиційного доходу в чистому прибутку суттєво зменшується, доступаючись прибуткам від страхової діяльності.

Коефіцієнт ділової активності для всіх груп компаній є приблизно однаковим і коливається в межах 0,48 - 0,58. Найменше середнє значення показника (0,48) спостерігається у групі великих компаній, що свідчить про неповне використання їх власного фінансового потенціалу і відсутність однозначної кореляції між величиною активів та масштабами діяльності страховиків на українському ринку.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану страхових компаній дозволив виявити недоліки фінансового менеджменту страховиків на сучасному етапі та окреслити напрями підвищення ефективності страхової діяльності в Україні:

Оскільки основним чинником, що впливає на рівень рентабельності страхової діяльності, є витрати на утримання компанії, а не рівень виплат, то пріоритетним напрямком фінансового менеджменту має стати удосконалення політики управління витратами.

Зважаючи на високий рівень забезпеченості страхових резервів власним капіталом, доцільно переглянути перестрахову політику компаній для забезпечення оптимального розподілу відповідальності між страховиком і перестраховиком.

Низька капіталізація компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.

Необхідною є розробка нових підходів та інструментарію для прийняття обґрунтованих рішень щодо управління активами, формування інвестиційного портфеля, збільшення частки страхових резервів у джерелах фінансування активів з метою підвищення ефективності страхового підприємництва в Україні.

Також важливим чинниками поліпшення фінансового стану страховика в Україні є:

• впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по укладених договорах.

• розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

• реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

• максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

• побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

• зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;

• зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча комп’ютеризація, створення локальної мережі зв’язку.

Вказані пропозиції щодо покращення фінансового стану вплинуть на підвищення прибутковості компанії, а отже, і ефективності її діяльності, покращенні її фінансових показників.

Використана література

1. Єрмошенко А.М. Визначення поняття фінансової безпеки страховика та її категорій. // Актуальні проблеми економіки № 4, 2004 р.

2. Перепечаенко Ю. Оккупация страха // Бізнес № 8, 2006 р.

3. Плиса В.Й. Управління фінансовою стійкістю страховика. // Фінанси України № 9, 2001 р.

4. Третяк О.Д. Оцінка фінансового стану акціонерних товариств. // Фінанси України № 12, 2000 р.

5. Ширянин Л. В. Достижение финансовой устойчивости страховых компаний. // Финансы № 6, 2004 р.

6. Шевчук О. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній. // Регіональна економіка № 1, 2005 р.

7. Нікіфоров П.О, Кучерівська С.С. Сутність та значення фінансової безпеки страхової компанії. // Фінанси України № 5, 2006 р.

Характеристики

Список файлов реферата