2226 (693808), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Експерт визнає: інвестиції на закордонних фондових ринках для більшості українців попросту недоступні, тому що для цього необхідно одержати ліцензію НБУ на придбання валютних цінностей за кордоном.

«Таким інвесторам ми рекомендуємо не шукати журавля в небі, а звернути увагу на синицю в руці. Після 80-процентного падіння з початку року, український фондовий ринок є одним з найбільш привабливих у світі. З огляду на майже 50-процентну девальвацію української валюти, у якій деноміновані акції українських емітентів, не за горами повернення іноземних інвесторів на вітчизняний фондовий ринок, що ляже в основу нового ралі на ньому вже в найближчі три місяці», – вважає експерт.

Смолін, навпаки, вважає золото привабливим. «У першу чергу, це пояснюється інтересом до цього активу консервативних інвесторів, у випадку очікуваної багатьма аналітиками корекції долара в 2009 році», – відзначив експерт ASTRUM. Також, за його оцінкою, цікаві внутрішні українські облігації.

Як…

Технологію вкладення грошей в євробонди не описала жодна з компаній. У неформальній бесіді один з експертів пояснив: це ноу-хау кожного інвестбанку. По суті, виведення валюти за кордон не заборонене, але для цього потрібен дозвіл Національного банку. А він його за багаторічну історію не давав майже жодного разу. Ходять лише легенди про те, що пару років тому комусь удалося отримати на руки заповітний документ.

Володимир Грищенко

«Тому інвесторами в єврооблігації, як правило, виступають компанії-нерезиденти. Для українських інвесторів ця послуга обмежена одержанням індивідуальної валютної ліцензії», – відзначив Грищенко.

«Як правило, це інвестори, що контролюють іноземні компанії і мають банківські рахунки за кордоном. Інвестуючи в закордонні активи, вони прагнуть підвищити прибутковість свого капіталу, мінімізуючи валютні ризики», – додав Сандул.

Звідси і режим таємності при описі механізму вкладення. Юристи банків довго ламають голови і знаходять свою схему вкладення грошей саме українськими інвесторами. Звичайно, це набір цілком законних методів, хоча в цілому він може трактуватися інакше.

«Складний фінансовий продукт. Механізм абсолютно в рамках діючого законодавства на основі ліцензій, отриманих Phoenix Capital», – підкреслив Перевозчиков.

Якщо ж схему переказу коштів знайдено, механізм уже мало чим відрізняється від покупки українських облігацій.

«Для покупки іноземних цінних паперів необхідно укласти договір на брокерське обслуговування, депонувати гроші на брокерський рахунок і розмістити заявку на покупку або продаж активів у брокера. У вартість інвестування, крім ціни активу, що купується, входить брокерська комісія (у середньому до 1%) і щомісячна плата за послуги зберігача цінних паперів – у середньому до 200 доларів на місяць», – розповів генеральний директор Foyil Securities.

Гарантії…

Сандул упевнений: українські інвестори, вкладаючись у цінні папери емітентів із Західної Європи і США, ризикують менше, ніж в Україні. Інвестування на закордонних фондових ринках регулюється законодавствами тих країн, де зареєстровані емітент, біржа і брокер. У більшості країн з розвиненою ринковою інфраструктурою захист інтересів інвестора стоїть на першому місці.

Що стосується гарантій від обслуговуючої компанії, то вони не перекривають ризики, пов'язані з вкладенням грошей у єврооблігації. «Інвестуючи в єврооблігації, інвестор несе ризик емітента. Зокрема, у суверенних паперах – ризик країни, у корпоративних – корпоративного позичальника», – відзначає Грищенко.

«Інвестбанк може дати тільки гарантії коректного супроводження угоди», – додає Перевозчиков.

Сандул заявив майже те ж саме. «Інвестиційний брокер може дати гарантію тільки щодо виконання угоди. Інвестиції за кордон сполучені з тими ж ризиками, що й в Україні. Однак на закордонних площадках простіше мінімізувати потенційні збитки, у тому числі – пов'язані з дефолтом емітента. Це робиться шляхом хеджування – тобто, покупки деривативу, – або придбання банальної страховки від дефолту», – додав експерт.

Тому найважливіше – вибрати компанію з технологіями. Грищенко зазначає: зараз в Україні небагато компаній мають реальну технологію і здатність інвестувати гроші клієнта в єврооблігації.

Сандул додає, що основним критерієм вибору інвесткомпанії повинен стати її досвід на міжнародних ринках, у тому числі наявність надійних партнерів в інших країнах.

Перевозчиков додав, що це повинна бути інвестиційна компанія повного циклу з розвиненою інфраструктурою і виходом у систему Euroclear.

Утім, як стверджують в ASTRUM, стаж і гучне ім'я банку не завжди гарантують якість. Смолін розповів, що до нього одного разу телефонували з відомої компанії з питанням: «як виглядає технологія покупки єврооблігацій?».

Характеристики

Список файлов реферата