2132 (693779), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або другого кількісного показника.

Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.

Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30 % власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 % .

2.2.3. Прогнозний аналіз грошових потоків клієнта

на період кредитування до повного погашення кредиту разом з відсотками (додаток № 5 “Прогноз грошових потоків позичальника”) проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.

Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.

Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різких коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.

Треба аналізувати рух коштів з питань прозорості розрахунків; стану платежів в реальних грошах і порядку бартеру; стану грошових надходжень в національній та вільноконвертованій валютах; обсягу кредитування в національній та вільноконвертованій валютах; спрямування коштів через свої дочірні або посередницькі фірми; в яких комерційних банках мають рахунки дочірні та посередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках; обсяг спрямування коштів на рахунок головного позичальника кредиту; відповідності розміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий у банку, що надає кредит; в якій мірі кредитні кошти осідають на рахунках інших комерційних банків, що обслуговують дочірні та посередницькі фірми позичальника.

Під грошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів за визначений проміжок часу. Грошові кошти включають кошти в касі підприємства та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансові інвестиції в підприємство. Еквівалентами грошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів у вигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.

Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній.

Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний.

Рух грошових коштів необхідно вивчати у співставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий період не менше 6 місяців.

У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується кредит, всі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції. Слід врахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні кошти підприємства, що призведе до відповідного погіршення фінансового стану.

2.2.4. Підготовка схеми руху кредитних коштів

між позичальником та його партнерами із зазначенням банків, через які проходитимуть грошові потоки.

Мета банку в роботі з підприємствами, яким надається кредитна підтримка – забезпечити успішне виконання проекту, який кредитується, в тому числі за рахунок концентрації коштів на рахунках його партнерів в Промінвестбанку. Це дозволить виключити ризик нестабільності інших банків, що задіяні в розрахунках. Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність у позичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит. Вказані рахунки повинні бути задіяні для проходження через них основних грошових потоків клієнта та перерахування позичкових коштів (за товари, послуги) переважно контрагентам, які обслуговуються в установах Промінвестбанку, тобто відкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу в установах Промінвестбанку.

При розгляді кредитного проекту необхідно простежити грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання коштів позичальника через дочірні та посередницькі структури, працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати грошові взаємовідносини між ними.

Кредитний працівник разом з працівниками служби безпеки банку та юридичного підрозділу (та працівниками інших підрозділів, якщо вони призначені керівником установи банку для визначення ліквідності забезпечення кредиту), повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту та відсотків. Вартість застави повинна перевищувати суму кредиту щонайменше у 2 рази.

Визначення заставної ціни майна здійснюється банком та позичальником з врахуванням висновків незалежної експертної оцінки, зафіксованих у акті. При цьому заставна ціна може бути меншою за ціну, визначену експертизою, оскільки банк може передбачити особливість впливу ринкових факторів та витрат, пов’язаних з реалізацією.

Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, що визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням

- до документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, відносяться правовстановлюючі документи, вказані в Додатку № 1 до “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р.;

- для перевірки наявності у заставодавця права власності на об’єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту.

- якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, необхідно вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (в залежності від виду транспортного засобу таке свідоцтво видається уповноваженим органом на підставі правовстановлюючих документів на цей засіб).

- при заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів.

Предмет застави має бути таким, що:

• вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);

• вартість якого можна реально оцінити;

• яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;

• реалізувати яке можна в найкоротший термін.

Не можуть бути предметом застави:

- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;

- майно і кошти благодійних організацій;

- приватизаційні папери.

Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.

Недоцільно приймати в заставу:

- промислове та торгівельне обладнання із строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;

- основні фонди виробничого призначення (крім майнових комплексів), які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;

- автомобілі із строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва - понад 150 тис.км., республік колишнього СРСР - понад 70 тис км.;

- оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;

- залежалі (понад 1 року) товарні запаси, залежала сировина та товари в обігу та переробці, які не користуються попитом;

- майнові права по договорах (контрактах), дебіторська заборгованість по яких є простроченою;

- будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти і інваліди.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов’язань, в т.ч. договору оренди чи лізінгу. Щодо рухомого майна, цю обставину необхідно перевірити за допомогою Державного реєстру застав рухомого майна, а щодо нерухомого - за відомостями державних нотаріальних контор. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути обов’язково передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються.

Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.

В разі, якщо предмет застави знаходиться у спільній (колективній) власності, необхідно отримати дозвіл співвласника майна (наприклад, по майну господарських товариств, майну, яке є спільною власністю подружжя) на передачу його у заставу. При наданні у заставу квартири потрібна нотаріально завірена згода членів сім’ї заставодавця, що проживають у цій квартирі.

З метою збереження заставленого майна необхідно:

- по нерухомості та транспортних засобах одночасно з нотаріальним посвідченням відповідних договорів застави вимагати накладення заборони на відчуження нерухомого майна;

- по рухомому майну - проводити його реєстрацію в Державному реєстрі застав рухомого майна.

При прийнятті в заставу майнових прав по депозитному договору необхідно враховувати наступне.

Майнові права по депозитному договору в заставу може передавати як позичальник (якщо він є вкладником по депозитному договору), так і третя особа (майновий поручитель), яка є вкладником по депозитному договору.

При цьому, в заставу можуть прийматися майнові права як вже по укладеному депозитному договору, так і по спеціальному гарантійному депозиту, який відкривається вкладником на вимогу банку (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ № 418 від 20.08.99 р.).

При використанні застави майнових прав по депозитному договору як засобу забезпечення виконання обовязків позичальника за кредитним договором необхідно враховувати наступне:

- сума депозиту має бути не меншою за 100 % суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом;

-строки надання кредиту повинні відповідати строкам залучення депозиту (в усякому разі термін повернення депозиту по депозитному договору не повинен наступати раніше, ніж термін повернення кредиту);

- сума депозиту, що враховується в якості застави за кредитом, має обліковуватися в банку на окремому депозитному рахунку.

Якщо в заставу пропонується депозит в іноземній валюті, необхідно враховувати , що використання іноземної валюти (зокрема валютного депозиту) на території України як застави потребує одержання індивідуальної ліцензії. Така ліцензія надається Національним банком України резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Характеристики

Список файлов реферата