2120 (693772), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Певні знижки суми нарахованих платежів надаються тим підприємствам, застраховані об'єкти яких відповідають вимогам пожежної безпеки.
Якщо підприємство не нове, ураховується досвід його страхування:
якщо страхових випадків було небагато - премія встановлюється невисока, а якщо їх було відносно багато - премія буде вищою за середню.
Найвищі ставки застосовуються зі страхування машин, обладнання та іншого майна, яке використовується для виконання експериментальних і дослідних робіт.
Для страхування майна недержавних підприємств і організацій використовуються ставки, диференційовані за формами господарювання та видами майна.
Зі страхування майна релігійних організацій, музеїв тощо застосовуються різні ставки залежно від рівня протипожежної забезпеченості будівель.
При укладанні договору страхування ціна послуги може бути подана в твердій сумі або у вигляді частки (відсотка) від якоїсь величини, яка може бути взята за базу визначення ціни.
У разі страхування майна від вогню, стихійного лиха та крадіжки страхову премію визначають у вигляді відсотка від бази премії. Базою премії завжди є страхова сума і тарифна ставка.
Страхова премія за договором страхування, укладеним на один рік або на невизначений термін, може бути внесена одноразово (у розмірі річної суми платежів) або за два рази: кожний внесок має становити не менш як 50 % річної суми платежів. Перший платіж має бути внесений у встановлений договором термін, другий - не пізніше як через 4 місяці після нього. Якщо платежі вносяться одноразово, страхувальникові надається знижка з нарахованих платежів.
При поновленні договору страхування перша частина платежу має бути внесена раніше, ніж втратить чинність попередній договір, а наступна - не пізніш як за чотири місяці від дня втрати чинності.
Перерахунок платежів за договорами, укладеними на невизначений період, здійснюється на основі заявленої страхової суми. Термін подання - не пізніш як за 2 місяці до закінчення року, за який повністю внесені страхові платежі.
Якщо до встановленого першого строку платежі внесені не повністю, то ці договори вважаються такими, що не відбулися. У цьому випадку 90 % сум, що надійшли як платежі, повертаються на рахунок підприємства. Протягом одного місяця він може бути поновлений, якщо страхувальник погасить заборгованість за платежами.
Визначення збитку і страхового відшкодування. Визначення розміру збитку і виплати страхового відшкодування - одна з найскладніших і найвідповідальніших операцій страхових компаній. Від умілого, чіткого та якісного регулювання збитків, які виникли у страхувальника, залежить імідж страхової компанії.
Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить від об'єкта страхування (будівлі, засоби виробництва, товари і т. ін.), суб'єкта страхування (державне підприємство, колгосп і т. ін.), стихійного лиха (пожежа, землетрус, повінь тощо) .
Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності: 1) установлюють факт страхового випадку; 2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, складають страховий акт про страховий випадок; 3) здійснюють страхову виплату.
При пошкодженні, загибелі або крадіжці майна страхувальник має протягом одного - трьох днів подати заяву про страховий випадок, зазначивши в ній, коли, де, за яких обставин і яке майно загинуло або було пошкоджене чи викрадене. Страхова компанія перевіряє відповідність наведених фактів та умов договору страхування.
Так вирішується питання про наявність страхового чи нестрахово-го випадку.
Потрібно встановити також, чи було застраховане майно на момент настання страхової події, оскільки договір страхування міг ще не вступити в силу, або бути вже припиненим. Далі необхідно перевірити, чи входять до обсягу відповідальності страхові випадки та інші ризики, від яких здійснено страхування. Відповідні органи мають надати страхувальникові такі документи:
o на випадок пожежі-довідку (акт) органу пожежного нагляду;
o у разі стихійного лиха - довідку органів гідрометеорологічної служби;
o на випадок крадіжки майна або його знищення, пов'язаного з крадіжкою, - відповідну постанову слідчих органів з обов'язковим списком майна, яке було вкрадене або знищене.
Коли подія, яка настала, не була передбачена договором, вона не є страховим випадком і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку.
Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти - десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, відбивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також визначивши розміри збитку та страхового відшкодування.
Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, яке належить до основних засобів, визначається на підставі повної балансової або договірної вартості, за якою вони застраховані, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо - на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах'страхової суми. До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, усі необхідні і доцільні витрати на рятування, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз, необхідних для встановлення обсягу втрат, і т. ін.
Кількість і вартість майна, наявного на момент страхового випадку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження і видатки інвентаризаційних залишків невикористаних матеріалів.
Після розрахунків розміру збитку визначають розмір страхового відшкодування.
Більшість компаній страхове відшкодування виплачують протягом 15 днів від дня складання акта про загибель (пошкодження) застрахованого майна і одержання всіх необхідних документів від компетентних органів.
У разі загибелі (пошкодження) майна страхове відшкодування визначається таким відсотком від суми збитку, в якому майно було застраховано, але розмір відшкодування не повинен перевищувати розміру страхової суми. Якщо перевіркою буде встановлено, що під час укладання договору вартість майна було зазначено нижчою за фактичну, то відсоток, на який було застраховане майно, відповідно зменшується.
Втрати внаслідок пошкодження або знищення майна, отриманого підприємством або організацією за договором майнового найму або прийнятого для переробки, ремонту, перевезення, зберігання тощо, відшкодовуються у повному обсязі в межах страхової суми, установленої на кожний конкретний об'єкт.
Страхове відшкодування за збитки, завдані внаслідок виконання експериментальних або дослідних робіт, а також під час експонування майна на виставках, виплачується лише у випадках, коли майно було застраховане за окремим договором.
Страхова установа, яка виплатила страхове відшкодування за пошкоджене або загибле манно, набуває права висунути (у межах суми, виплаченої страхувальникові) вимоги, які підприємство має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.
Не підлягають відшкодуванню збитки:
o завдані внаслідок перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості окремих предметів);
o завдані через те, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування манна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;
o завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами.
ОСОБЛИВОСТІ СТРАХУВАННЯ МАЙНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Сільське господарство - найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. В умовах України ця галузь є однією з ключових як для дедалі повнішого забезпечення внутрішніх потреб у сировині та продовольстві, так і для нарощування експортних можливостей. За розрахунками відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, за належних інвестицій аграрний потенціал країни може бути доведений до рівня, достатнього для того, аби нагодувати понад 500 млн населення. Фактичні показники - на порядок нижчі. АПК вже давно потерпає через дефіцит фінансових ресурсів, що було й певною мірою лишається наслідком нееквівалентного міжгалузевого обміну, недоліків у податковій та митній політиці. Занижені ціни на сільськогосподарську продукцію, що закуповується для державних потреб, продаж селу матеріально-технічних засобів за цінами, не адекватними якості добрив, машин, обладнання, багатократне зростання вартості енергоносіїв, постійний відплив із села найактивнішої частини трудових ресурсів - ось ті чинники, які зумовили відчутне відставання розвитку аграрного сектора не тільки від інших держав, а й від рівня середніх економічних макропоказників України.
Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва перебуває у прямій залежності й від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику підприємств.
У роки централізованої, планової економіки захист радгоспів і колгоспів від негативного впливу стихійних явищ насамперед забезпечувався фінансуванням комплексу витрат з державного бюджету, пролонгацією на тривалі строки сплати заборгованості за кредитами Державного банку СРСР, перерозподілом коштів підприємств через фонди міністерств, відомств та об'єднань. Крім того, діяла система обов'язкового страхування всіх сільськогосподарських підприємств.
З початку 90-х років страховий захист сільськогосподарських товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна допомога. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричинені природними катаклізмами. Негативну роль відіграла висока інфляція. За цих умов годі було й сподіватись на високу страхову активність. Здійснення аграрної реформи має змінити ситуацію. Прискорення процесу приватизації власності, у тому числі й на землю, дедалі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку та інші чинники зумовлюють необхідність організації страхового захисту сільських товаровиробників на нових засадах. Такий захист має насамперед спиратися на систему комерційного та взаємного страхування.
Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, тварин, будинків, машин, транспортних засобів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Усе це об'єкти майнового страхування.
Страхування сільськогосподарських підприємств здатні здійснювати лише ті страховики, котрі мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахіві/ів, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва. Понад 95 % усіх застрахованих сільськогосподарських об'єктів припадає на HACK "Оранта" та компанії, що виокремилися з її складу. Жодна з інших компаній, що володіють ліцензіями на ці види страхування, досі не взяла на себе значних ризиків.
Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво відведено понад 31 млн га угідь, або більш як половину території України. Рослинництво - це діяльність, що проводиться переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут суттєво впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які не піддаються точному прогнозуванню.
Згідно з чинним законодавством України страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень для державних підприємств здійснюється в обов'язковій формі, а для колективних і фермерських господарств - на добровільних засадах. В Україні частка державних підприємств у виробництві продукції рослинництва не досягає й 20 % і має тенденцію до подальшого зменшення. Для цих господарств нове положення про страхування врожаю ще не затверджено. Тому далі докладно розглядаються умови добровільного страхування врожаю, що діють в HACK "Оранта", а також досвід деяких зарубіжних страховиків.
У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють з національними фермерськими спілками, банками та ішими суб'єктами бізнесу. Наведені далі дані (розраховані з огляду на Доларовий еквівалент) показують: ТВС за обсягами премій, резервів та прибутку значно випереджують українських страховиків, які лідирують у сільськогосподарському страхуванні. Вони свідчать про ви рівень фінансової надійності товариств взаємного страхування і відносно низькі суми прибутку.
Можна сподіватися, що в перспективі в Україні страховий захист всіх сільськогосподарських товаровиробників здійснюватиметь на добровільних засадах. Уже нині саме таким є страхування твариИ; будівель, транспортних засобів, готової продукції та інших матеріальних цінностей у державних, колективних і приватних господарстві- У перспективі, з появою в сільськогосподарських підприємствах країн фінансових можливостей, може стати реальністю і створення товариств взаємного страхування.
Об 'єкти страхування розбито на чотири групи.
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку. Виняток становить урожай природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох- п'яти років, але жодного paзу не отримувало врожаю.
2. Дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.
Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та непридатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (з моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою тощо). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.
Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві був надто великий. Він містив практично всі можливі випадки загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур та іншого майна радгоспів, колективних і фермерських господарств. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. За таких умов плата за страхові послуги для більшості господарств була непосильною.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
