1313 (693555), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Банком-координатором, як правило, виступає банк, що обслуговує клієнта. Кожний член консорціуму автономно оцінює ефективність проекту.

Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками.

Основою правових взаємовідносин членів консорціуму є зобов’язання, що виникають на підставі укладеного консорціумного договору.

У договорі констатується факт створення консорціуму, визначаються його учасники, мета, обов’язки, фінансові умови консорціумної угоди, зобов’язання членів консорціуму щодо головного банку.

У договорі обов’язково передбачаються умови припинення дії консорціумної угоди. У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, але й кілька позичальників. Консорціумні кредити ґрунтуються на тих самих принципах, що й інші види банківських кредитів.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначати банк. Як правило, головним банком визначається один із великих банків з достатніми пасивами, що має досвід проведення кредитних операцій.

Головний банк виконує такі функції посередника між позичальником та банками-учасниками:

- ведення переговорів про умови кредитної угоди як з позичальником, так і з банками-учасниками;

- розробка та узгодження кредитної угоди;

- контроль за виконанням умов кредитної угоди між кредиторами і позичальником, а також за розподілом прибутку та збитків;

- вивчення запропонованого до кредитування проекту та пов’язаного з проведенням цієї операції ризиком;

- отримання від банків-учасників коштів у розмірі частки їх участі та надання їх позичальнику;

- отримання від позичальника коштів на сплату основного боргу та відсотків, комісійних, розподіл їх між банками-учасниками;

- узгодження умов кредитної операції між членами консорціуму та позичальником;

- розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів інформації позичальника.

Банківські консорціуми для запобігання ризику неповернення кредитів можуть не тільки удосконалювати механізм кредитування, але й вимагати від позичальника надання гарантійних зобов’язань інших банків.

Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження. У разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути відмовлена.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальниками.

Кожний банк може самостійно надавати позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями оплатити борг. При цьому оформляється угода як кредит із стягненням плати в залежності від виду вимоги, строку та суми кредиту.

Література:

1. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання / М.Олексієнко, В.Ольшанський. – К.: 1996.

2. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кривовяз, О.А. Мазур та ін. / За ред.д.е.н., проф. А.М. Герасимовича. – Львів: Видавництво «Фенікс», 1999.

3. Положення про кредитування / Ситник В.П., Кравець В.М. та ін. – Банк «Україна», 1998.

4. Шлапак О., Пушкарьов В., Карчева Г. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. – 2003. - №3. – С. 2 – 10.

14

Характеристики

Список файлов реферата