1171 (693443), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

k_зб = К_в / К_з

де К_з – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більше раза, це прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли k_зб >l.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст­ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі­нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че­рез відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура­хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від­ношення К_з / К_в веде до зростання рентабельності власного капі­талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджсм) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я­зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак­тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (k_лз ) — це відношення обо­ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор­мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

k_лз = К_оа / К_зк

де К_оа – оборотні активи підприємства; К_зк — короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо k_лз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (k_лз>3—4), може ви­никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k_лз помітно впливає частка товарно-мате­ріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели­кими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани­ми дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгова­ності (k_лз <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (k_лт) обчислюється як відно­шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до ко­роткострокових пасивів, тобто

k_лт = К_тл / К_зк

де К_тл –оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Величина k_лт = 1 є нормальною і свідчить про можливість своє­часної оплати боргів. Коли k_лт < 1, то платоспроможність підприє­мства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (k_ла)— це відношення аб­солютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

k_ла = К_ал / К_зк

де k_ла — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких на­лежать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли k_ла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть­ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут­ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково­му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога­ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели­ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез­печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

2. Аналіз фінансового лівериджу

Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація стру­ктури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, ліверидж — це важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво зміни­ти результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.[5, стр.313]

Розрізняють три види лівериджу:

— виробничий;

— фінансовий;

— виробничо-фінансовий.

Існують витрати фінансового харак­теру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат за­лежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж — це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліве­ридж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розмі­ром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто ва­ловим прибутком.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

Л_ф = ЧП / П

де: Л_ф — рівень фінансового лівериджу ;

П – темп зміни валового прибутку,% ;

ЧП — зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення пози­кового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важе­ля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ри­зик — це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процен­тів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим ви­щий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищен­ня фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується під­вищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.

Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки пози­кового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліве­ридж, який являє собою добуток виробничого та фінансового лі­вериджу:

Л_вф=Л_в Л_ф,

де Л_вф – виробничо-фінансовий ліверидж.

З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з мож­ливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.

Наприклад, приріст обсягу реалізації складає 10%, валового прибутку — 40%, чистого прибутку — 54%. Тоді :

Л_в = 40 / 10 = 4 ;

Л_ф = 54 / 40 = 1,35 ;

Л_вф = 4 1,35 = 5,4.

Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури ви­трат на підприємстві і структури джерел капіталу збільшення об­сягу виробництва на 1% забезпечить приріст валового прибутку на 4% і приріст чистого прибутку на 5,4%.

Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого прибутку на 1,35%.

У випадку спаду виробництва ці показники змінюватимуться в аналогічній пропорції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

3. Задача( № 8) : розрахйте за данними таблиці вплив факторів на зміну показника окупності інвестицій.

Розрахуємо рівень виробничого лівериджу, який визначається відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації:

Л_в = П / VPП

де: Л_ф — рівень фінансового лівериджу ;

П – темп зміни валового прибутку,% ;

VPП — темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.

Л_в = (7791-6492) / (38037-36788) = 1299 / 1249 = 1,04

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Підприємства, які мають більш високий рівень виробничого лівериджу, є більш ризикованими з позицій виробничого ризику – ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покриття витрат виробничого характеру. В нашому прикладі коефіцієт близький до одиниці, тому виробничий ризик не високий.

Задача: №18. Визначте системи показників ефективної діяльності підприємства (згідно Балансу і форми №2). Проаналізуйте одержані дані.

Визначемо ділову активність і рентабельність на основі коефіцієнти оборотності активів, оборотності кредиторської заборгованості, оборотності дебіторської заборгованості, оборотності матеріальних запасів, оборотності основних засобів (фондовіддача), оборотності власного капіталу, рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності діяльності, рентабельності продукції :

К_оак = Ф2р.035 / ( Ф1(р.280(гр.3) + р.280(гр.4))/2) = 45828 / ((160000 + 168000)/ /2) = 45828 / 164000 = 0,279 ;

К_окз = Ф2р.035 / (Ф1(S(р.520,р.600)гр.3+ S(р.520,р.600)гр.4)/2) = 45828 /

/ ((400+2000 + 150+7248 )/2) = 45828 / 3876,5 = 11,8 ;

К_одз = Ф2р.035 / (Ф1(S(р.150,р.210)гр.3+ S(р.150,р.210)гр.4)/2) = 45828 / /((1141+8100 + 153+5200)/2) = 45 828 / 7297 = 6,28 ;

К_омз == Ф2р.040 / (Ф1(S(р.100,р.140)гр.3+ S(р.100,р.140)гр.4)/2) = 38037 / /((20124 + 30926+1287)/2) = 38037 / 26168,5 = 1,45 ;

К_ооз = Ф2р.035 / ( Ф1(р.031(гр.3) + р.031(гр.4))/2) = 45828 / ((251095 + 245932)/

/ 2) = 45828 / 248 513,5 = 0,184 ;

К_овк = Ф2р.035 / ( Ф1(р.380(гр.3) + р.380(гр.4))/2) = 45828 / ((125211 + 124631)/

/2) = 45828 / 124921 = 0,36 ;

К_{р ак} = Ф2р.220 або р.225 / ( Ф1(р.280(гр.3) + р.280(гр.4))/2) = 3596 / ((160000 + 168000)/2) = 3596 / 164000 = 0,022 ;

К_{р вк} = Ф2р.220 або р.225 / ( Ф1(р.380(гр.3) + р.380(гр.4))/2) = 3596 / ((125211 + 124631)/2) = 3596 / 124921 = 0,029 ;

К_{р д} = Ф2р.220 або р.225 / Ф2р.035 = 3596 / 45828 = 0,078 ;

К_{р прд} = (Ф2р.100(або р.105) + р.090 – р.060) / Ф2(р. 040 + 070 + 080) = (7251 + 177-737)/ (38037+785+315) = 6691/39137 = 0,17 .

Література:

1. ЗУ «Про банки та банківську діяльність» - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», №49/121 від 26.01.2001 ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями ;

3. Банковское дело /Под ред. Лаврушина О.И. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 576с.;

4. Галасюк В., Галасюк В. Незалежна експертна оцінка, як засіб забезпечення необхідного рівня ліквідності об’єктів застави // Вісник НБУ. – 1999. – 2. – с.51-54.;

5. Лахтіонова Л.А. «Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія » - К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.;

6. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2, с.28-29.;

Характеристики

Список файлов реферата