DIPKOL (693398), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Ціль кредиту служить важливим індикатором ступеня ризику, пов`язаного з видачею споживчої суди. Банк, наприклад, уникає видачі суд для спекулятивних операцій, так як погашення залежить від результату сумнівних, а інколи й заборонених законом угод і, відповідно несе високий ризик. Видаючи кредит акціонерній компанії, банк повинен впевнитися, що кредит береться для виконання цілей, передбачених уставом фірми.

Ціль визначає і форму кредиту. Так, якщо позичальник з допомогою суди хоче подолати короткотерміновий розрив між надходженням коштів та платежам, то найбільш підійде така форма кредиту, як овердрафт. Фінансування капітальних затрат потребує інших форм кредитування, наприклад термінової суди.

Сума кредиту. Банк повинен провірити обгрунтованість заявки по відношенню до суми кредиту. Важливо з самого початку правильно визначити суму кредиту, що потрібно, або в іншому випадку банк обов`язково зіткнеться з проханням про збільшення кредиту при настанні кризисної ситуації. Небезпека полягає в тому, що банку доведеться вибирати між двома однаково невтішливими альтернативами: надати додатковий кредит або ж втратити ті кошти, що вже були видані в кредит. Тому банк, отримавши розрахунки клієнта, повинен сам дати оцінку необхідній сумі кредиту і внести необхідні корективи. Так, наприклад, якщо клієнт просить видати «проміжкову суду» для купівлі нового будинку і має наміри погасити її за рахунок виручки від продажу старого будинку, він може не врахувати всіх витрат, пов`язаних з цією операцією ( консультування, оформлення паперів, переїзд, посередницькі послуги і т. ін. ). Банк повинен поправити розрахунки клієнта, щоб огородити себе від майбутніх несподіванок.

Практика показує, що в основу заявки на кредит позичальник кладе найбільш оптимістичний варіант розрахунків і занижує суму кредиту, думаючи, що її легше буде отримати у банка. Так якщо клієнт банку просить кредит на купівлю нового автомобіля, він не обгрунтовано завищує ціну старого автомобіля, виручку від продажу якого він збирається внести в якості першого внеску автомобільному дилеру. Це може призвести до нездатності погасити суду. Інколи позичальник, навпаки, просить у банка завищену суму, розраховуючи, що якщо його прохання не буде задоволене, він в подальшому знизить суму заявки.

Банк зобов’язаний пересвідчитися, що в фінансуванні угоди, на яку піде кредит, приймають кошти самого клієнта. Бажано, щоб банк і клієнт приймали участь у фінансуванні угоди рівними долями, хоч, як правило, банк видає кредит на більшу суму. Так, при споживчому кредиті банк фінансує від 2/3 до 3/4 вартості речі, що купується. При кредитуванні ділових підприємств доля участі банку суттєво коливається в залежності від виду та терміну кредиту, отриманого банком забезпечення і т. ін. Однак і тут участь коштів позичальника в фінансуванні угоди є обов`язковою умовою.

Погашення кредиту. Воно може проводитися одноразовим внеском по закінченню терміну або рівномірними внесками на протязі всього періоду дії кредиту. В останньому випадку розробляється графік платежів по погашенню в відповідності з термінами обіговості капіталу.

При видачі кредиту повинен бути чітко визначене джерело його погашення. Є два головних джерела - за рахунок надходження доходів або від продажу активів. Банк повинен провірити, чи відповідають умови, запропоновані клієнтом, його реальним можливостям.

В операціях банку з індивідуальними позичальниками здатність останнього погасити кредит частіше за все залежить від величини та регулярності отримуваного доходу. В якості гарантії своєчасного погашення суди банк може потребувати переводу заробітної плати позичальника на його поточний рахунок в цьому банку. Кредитоспроможність ділового підприємства, в свою чергу, залежить від величини та регулярності отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв`язків фірми. Якщо основний дохід надходить від одного - двох контрагентів чи пов`язаний з деякою однією великою угодою, ризик непогашення кредиту внаслідок ненадходження доходу суттєво зростає. Що стосується реалізації активів ( нерухомості, цінних паперів і т. ін. ) як метода погашення суди, то основна небезпека складається в тому, що виручка від продажу може бути значно меншою, ніж необхідна для погашення боргу. Банк завжди повинен враховувати можливі помилки та брати з клієнтів зобов’язання про погашення неповернутої частини боргу за рахунок власних коштів.

Строк кредиту. Чим більш великий термін суди, тим вище ризик, тим більше ймовірність того, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе погасити борг у відповідності з договором. Комерційний банк, виходячи з характеру залучених коштів, повинен обмежити свою кредитну діяльність у сфері середньо- та довгострокових операцій, щоб забезпечити необхідну ліквідність балансу та задовольнити вимоги вкладників. Тому кредити терміном до трьох років вважаються найбільш сприятливими для комерційного банка. Разом з тим, з ростом питомої ваги строкових вкладів та розвитком ринку міжбанківських кредитів банки все більш розвивають практику видачі середньо термінових кредитів діловим фірмам ( на термін до 6 - 7 років ) та довгострокового кредитування індивідуальних позичальників на купівлю або ремонт житлових будинків ( на термін 8 - 25 років ).

Забезпечення. Важливим елементом кредитної угоди є те, які активи позичальник зможе заставити в якості забезпечення кредиту. При цьому необхідно підкреслити, що кредит повинен видаватися на визначені цілі, для фінансування конкретної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення - це остання лінія оборони для банка і рішення надати споживчий кредит завжди повинно базуватися на перевагах самого проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної угоди пов`язана з підвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит під гарне забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинно вирішуватися вже після того, як кредитна угода вважається придатною для банка.

Без забезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашення суди має дуже високу надійність.

Ціна кредиту. Винагорода банку за кредит складається із двох основних елементів: відсотку за кредит та комісії за відкриття кредиту. Відсоток за кредитом, як правило, визначається шляхом нарахування надбавки до базової ставки. Базова встановлюється кожним банком індивідуально. Надбавка залежить від характеру споживчого кредиту та ступеня ризику, пов`язаного з нею.

Що стосується комісії, яку банк отримує при заключенні кредитного договору, то можливі варіанти: одноразова сплата фіксованої винагороди в відповідності з шкалою тарифів, що діє в даному банку або сплата комісії в розмірі 1 - 5 % від суми наданого кредиту.

Структурування може здійснити серйозний вплив на успіх кредитної угоди. Якщо банк визначив в договорі дуже короткі терміни погашення суди, то позичальник може залишитись без капіталу, необхідного для нормального функціонування. В результаті випуск продукції не буде рости згідно першопочатковим планам. Напроти, якщо банк надає дуже ліберальні умови сплати боргу ( скажемо, якщо грошові кошти для погашення напіврічної суди будуть отримані на протязі одного місяця ), то позичальник буде тривалий час безконтрольно використовувати отриманий кредит.

Невірне визначення суми кредиту може призвести до серйозних проблем. Якщо сума занижена ( наприклад, замість необхідних 300 тис. дол. отримано 100 тис. дол. ), то позичальнику незабаром потрібно буде ще 200 тис. дол. , першопочатковий кредит не буде погашений в термін. У зворотній ситуації (видали 200 тис. дол., коли необхідно 100 тис. дол. ) клієнт буде мати надлишкові суми та витратить їх на фінансування витрат, не передбачених кредитною угодою.

Прийнявши позитивне рішення про видачу кредиту та провівши структурування суди, банк проводить переговори з клієнтом та розробляє компромісний варіант угоди, що задовольняє обидві сторони. При цьому банк враховує ступінь фінансового обмеження позичальника, наявність у нього альтернативних джерел кредиту зі сторони конкуруючих кредитних установ. Якщо поле маневрів клієнта обмежено, банк може наполягати на більш жорстоких умовах по відношенню до термінів погашення, забезпечення, вартості кредиту і т. ін.

Кредитний договір – це розвернутий документ, який підписують учасники кредитної угоди, та містить детальне описання всіх умов кредиту, що надається. При цьому банк повинен володіти письмовим рішенням ради директорів компанії, що підтверджує повноваження керівних осіб на підписання угоди .

1.2.8Контроль за погашенням кредиту.

Для контролю за ходом погашення суди банк формує спеціальне кредитне досьє, де знаходиться вся документація по кредитній угоді та всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються наступним способом:

• матеріали по кредиту ( копії кредитного договору, боргових зобов’язань, гарантійних листів і т. ін.);

• фінансово – економічна інформація (аналітичні таблиці, податкові декларації, бізнес-плани і т. ін.);

• матеріали про кредитоздатність клієнта ( аналітичні звіти кредитних агентств, відомості, отримані від інших банків, телефонні запити і т. ін.);

• документи по забезпеченню суди ( свідоцтво про заставу, документи про передачу прав по вкладам та цінним паперам, закладні і т. ін.);

• листування по суді ( листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. ін.).

Банк повинен здійснювати постійний контроль за виконанням умов кредиту, обумовлених договором, або кредитний моніторинг. Кінцева ціль – забезпечити погашення в термін основного боргу та сплату процентів по суді. Кредити, з якими виникають труднощі з погашенням, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіванкою: досвідчений фінансист може виявити признаки небезпеки задовго до того, як неспроможність клієнта погасити суду стане явною. Детальний аналіз поточної фінансової звітності в спів вставленні з минулими звітами виявляє такі тривожні сигнали, як різке збільшення кредиторської заборгованості, зниження коефіцієнтів ліквідності, падіння об`ємів продажу, збитки від операційної діяльності і т. ін. Поганими симптомами є ненадання в термін запрошеної банком інформації або фінансових звітів, ухилення керівників фірми від телефонних та особистих контактів з банком, захоплення клієнта створенням нових підприємств або скупкою нерухомості, накопичення спекулятивних запасів, втрата клієнтів і т. ін. Багато можуть розповісти кредитному відділу поведінка ділових партнерів позичальника (запити про його кредитоспроможність постачальників, анулювання страховки страховою компанією ) або повідомлення інших відділів банку ( наприклад, поява сальдо на рахунку клієнта в цьому банку).

Якщо банк виявив несприятливу суду, що може призвести до неплатежів, він повинен діяти негайно. Найкращий вихід – обговорення справ з позичальником та розробка програми подолання кризової ситуації. Такий варіант найбільш сприятливий, ніж об`явлення позичальника банкрутом. Судове переслідування позичальника може мати негативний ефект, якщо останній доведе, що дії банку нанесли йому ущерб і довели до банкрутства.

Якщо вдається переконати клієнта, що становище можна виправити, банк може запропонувати продати активи і т. ін.

Отже в кінці першого розділу можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні ще не набуло великого розповсюдження серед банків, але є вже декілька банків які почали займатися кредитування населення. Що ж стосовно самого споживчого кредиту то існує декілька специфічних рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах. Одним з найбільших банків, який займається споживчим кредитуванням є Ощадний державний спеціалізований банк України, який на даний момент здійснює близько трьох видів короткострокових кредитів та чотирьох довгострокових видів кредитування.

Характеристики

Список файлов реферата