1.1 (693264), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Кредитування є однією з традиційних банківських операцій. Можна говорити про виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від їх здійснення не лише займають одну з провідних місць у структурі банківських доходів, а й багато в чьому формують загальну стратегію розвитку установи.

На діаграмі представлена структура статей доходів агрегованого звіту про прибутки та збитки 40 найкрупніших банків України за дев’ять місяців 2000 р. Наведені данні свідчать, що найбільшу питому вагу мають процентні доходи, отримані від юридичних осіб, переважна частина яких є наслідком проведення операцій по кредитуванню – 35% від доходів комерційних банків.

Необхідно виділити таке поняття, як система банківського кредитування. СБК – це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливості використання різних форм та видів банківського кредитування, а також систему контролю в процесі кредитування. СБК може мати специфічні властивості в залежності від конкретних макроекономічних умов, якості законодавства, розвитку банківської справи в конкретній країні, інших факторів. Для України характерна така основа побудови системи банківського кредитування:

• Ліберальна: клієнт не зобов'язаний триматися одного певного банку; він сам обирає собі партнера в залежності від якості обслуговування, перспектив розвитку взаємовідносин тощо;

• Договірна: всі питання, що виникають між банком та позичальником в процесі кредитування вирішуються на договірній основі з врахуванням чинного законодавства;

• Комерційна: комерційні банки здійснюють всі свої операції за рахунок власних та залучених коштів з метою отримання прибутку, отже, кожен банк вирішує самостійно питання про надання позички з врахуванням співвідношення ризик-доходність.

Таким чином, на Україні сформувалась багатоваріантна система кредитування, що передбачає вибір найбільш прийнятної форми проведення кредитної операції з метою найповнішого задоволення потреб суб'єктів кредитних відносин.

Водночас сучасна система кредитування не відмовляється від традиційних загальних принципів її побудови. Принципи кредитування – це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. Можна виділити такі основні принципи кредитування:

Принцип обов'язкового повернення суми кредиту є основним положенням, що визначає суть кредиту як такого та відрізняє його від інших вартісних категорій. Даний принцип передбачає, що сума позики обов'язково має бути повернена кредитору у визначений кредитним договором термін. Неповернення позички означає, що проект було не реалізовано, отже кошти були направлені не ефективно, в результаті чого суб'єкти кредитної угоди отримують збитки.

Принцип строковості також є одним з основних принципів кредитування, і означає, що позичка має бути не просто повернена, зобов'язання мають бути виконані у конкретний строк. Отже, дотримання банком даного принципу дозволяє йому визначати обсяги необхідних ресурсів, планувати їх використання і, таким чином, підвищувати свою стійкість та ефективність використання позичкового капіталу.

Принцип платності означає, що позичальник повинен сплатити кредитору ціну за право використовивати його ресурси як винагороду за прийняття ним на себе кредитного ризику. Розуміння даного принципу дозволяє нам ще раз переконатися, що позичковий капітал є продуктивним, тобто здатним до самозростання.

Принцип платності є важливим елементом системи кредитування, так як породжує зацікавленість кредитора у наданні позички, стимулює позичальника до більш ефективного використання кредитних ресурсів, дозволяє банкам покривати свої витрати на проведення кредитних операцій та нарощувати обсяги позичкового капіталу.

Одним з основних принципів банківського кредитування є принцип забезпеченості кредиту, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Реалізація забезпечення є джерелом погашення позики, сплати відсотків та інших платежів, що виникають під час дії кредитного договору за умов, що позичальник не в змозі виконати свої зобов'язання.

Принцип цільового використання є одним з основних положень банківського кредитування в Україні. Він означає, що отриманий кредит має бути використаний лише на цілі, що передбачені кредитним договором. Кредитні кошти можуть призначатися для:

• поповнення оборотних коштів;

• здійснення капітальних витрат та інвестицій;

• забезпечення споживчих витрат.

Отже, дотримання банками України вказаних принципів дозволяє значно підвищити ефективність кредитних операцій, підвищити доходи від їх проведення, забезпечити собі стійкість та стабільність, таким чином, зберегти інтереси інвесторів та вкладників банку.

Кредитні відносини є складними і багатогранними. Для більш ґрунтовного їх дослідження необхідно звернутися до розгляду питання суб`єктів та об`єктів банківського кредитування.

Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий та відображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Сторони кредитної угоди називаються суб`єктами кредитних відносин, а матеріальні цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна угода – об`єктами кредиту.

Таким чином:

Кредитор – суб`єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб`єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути юридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти. В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки мо­жуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тим позичаль­никам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальних кре­дитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посере­дника. Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути облік вексе­лів, факторингові, фондові, гарантійні операції тощо.

Позичальник – суб`єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати. Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Специфіка кредитних відносин полягає в тому, що суб`єкти цих відносин можуть бути як кредиторами так і позичальниками. Найбільш поширеними кредитними відносинами є відносини між банками та суб`єктами господарської діяльності.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає форму позичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою руху позичкового капіталу. Формулу руху позичкового капіталу можна представити у вигляді:

Г - ….. - Г`

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених стату­том позичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з ура­хуванням власного кредитного ризику. Діяльність банків у галузі кредитування має бути спрямована на проведення єдиної грошово-кредитної політики в країні, на зміцнення та стабілізацію націо­нальної валюти.

Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'я­заних із:

• розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;

• експортно-імпортними операціями позичальника;

• задоволенням споживчих потреб;

• іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:

• на покриття збитків;

• придбання цінних паперів будь-яких підприємств. Кредити, які отримані комерційними банками за рахунок цент­ралізованих ресурсів Національного банку України, не можуть бути спрямовані:

• на конвертування національної валюти у валюту інших держав;

• викуп державного майна;

• використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою. У разі отримання централізованих ресурсів Національного банку України комерційні банки не мають права здійснювати операції з продажу власних кредитних ресурсів іншим банкам.

На діаграмі представлені обсяги банківських кредитів за напрямками кредитування станом на 01.03.2001 р.:

Таким чином, переважна частина кредитів припадає на кредити в поточну діяльність суб’єктів господарювання – 9596 млн.грн., значна частка кредитів наданих для фінансування експортно-імпортних операцій клієнтів – 5121 млн.грн. Кредити в інвестиційну діяльність склали лише 1073 млн.грн. Така ситуація свідчить, що хоча в економіці України і намітились тенденції росту та деякі інші позитивні зрушення, інвестиційна активність банків залишається слабкою, а переважна частина коштів направляється для фінансування поточних короткострокових потреб суб’єктів господарювання.

Якісний розгляд та аналіз сутності категорії кредит вимагає різнобічного підходу до досліджуваного явища. В зв'язку із цим вважаємо за необхідне навести якнайширшу класифікацію кредитних операцій.

Відповідно до основних категорій позичальників виділяють:

• Кредити галузям народного господарства

• Кредити населенню

• Кредити органам державної влади

На діаграмі наведена структура заборгованності комерційних банків Україіни за кредитами в зележності від типу позичальника

Наведені данні свідчать, що станом на 01.03.01 переважна частина в структурі наданих позик припадає на кредити суб`єктамв господарювання – 64% (20672 млн.грн., ), значна частина коштів надається органам державної влади - 33% (10828 млн.грн.), що пов`язане із сучасною економічною ситуацією, що обумовлює значні потреби держави в ресурсах, найменша частина припадає на кредити населенню – лише 3% (1043 млн.грн.). Загальний обсяг наданих кредитів банками України становив 32543 млн. грн., при цьому Структура Такий розподіл ресурсів не є загальноприйнятим, так як в умовах розвиненої ринкової економіки частка кредитів населенню в структурі загального портфелю банків є значно більшою.

Відповідно до цільового спрямування виділяють:

• Кредит спрямований на задоволення виробничих потреб (придбання основних засобів, обігових коштів, фінансування інвестиційних проектів, тощо);

• Кредит спрямований на задоволення споживчих потреб (направляється у невиробничі сфери діяльності, здебільшого на задоволення поточних потреб населення).

Відповідно до строків надання виділяють:

• Строкові кредити;

• безстрокові (до запитання) кредити;

• прострочені кредити;

• пролонговані кредити.

До строкових позичок відносяться кредити, які надаються банками на термін, зафіксований в кредитному договорі.

Короткострокові кредити - термін користування - до одного року. Найчастіше надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити – термін користування від одного до трьох років. Надаються на фінансування придбання обладнання, технічної реконструкції, рідше – поповнення оборотних коштів.

Довгострокові кредити - термін користування понад три роки. Довгострокові кредити можуть надаватись на фінансування капітальних вкладень, формування основних засобів здійснення та співучасті у реальних прямих інвестиціях.

Термін повернення, а також відсотки за користування кредитом передбачаються умовами кредитного договору. Загальним правилом є те, що термін користування кредитом розраховується з моменту його отримання (зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. День видачі кредиту та день його погашення вважається одним днем.

Н
а діаграмі представлена динаміка зміни загального обсягу кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності в розрізі строків

Виходячи з наведеної інформації переважна частина кредитів, що надаються банками України є короткостроковими, що пояснюється складною економічною ситуацією, нестійкістю політичної ситуації тощо. Проте, деякі позитивні зрушення в економіці України, що намітилися в останній час вплинули на певне зростання обсягів довгострокових вкладень банку, що свідчить про появу довіри банкірів до національної економіки і є позитивною тенденцією.

До безстрокових (онкольних) відносять позички, які надаються банком на невизначений строк - так звані позички до запитання. Позичальник забов’язаний погасити таку позичку за першою вимогою банка. Якщо банк не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником самостійно.

Характеристики

Список файлов реферата