Diplom (693147), страница 16

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 16)

Вентиляція виробничих приміщень і робочих місць - основа оздоровлення умов праці, підвищення продуктивності праці та ліквідації небезпечних професійних захворювань. Вентиляція і опалення виробничих приміщень здійснюється для всіх виробничо-побутових та допоміжних приміщень, згідно будівельних норм та правил.

Вентиляція може бути природня, штучна або мішана.

Природня вентиляція виробничих приміщень здійснюється за рахунок спеціальних каналів, квартирок тощо. При розрахунку природньої вентиляції розраховують площу квартирки, каналу (проріз) як верхньої так і нижньої.

Кондиціювання повітря - це створення та автоматизована підтримка в приміщені нормального повітря. Може використовуватись повне кондиціювання повітря або неповне кондиціювання. При повному кондиціюванні забезпечується постійна температура повітря, відносна вологість, чистота та швидкість повітря. При необхідності повітря очищають, нагрівають або охолоджують, сушать або зволожують, озонують або іонізують, дизенфикують або опромінюють ультрафіолетовими променями. Для розрахунку кондиціонера розраховують необхідний повітрообмін повітря. Далі вибирають тип кондиціонера.

3.2.3. Аналіз освітлення робочого місця.

Результати дослідження показали, що виникнення одного з істотних джерел негативних фізіологічних впливів на працівників пов'язане з дискомфортними зоровими умовами через неправильне спроектоване освітлення. Наближено можна вважати, що при 10 відсотковому зменшенні освітленості працездатність знижується на 1 відсоток. Коли за характером роботи вимагається комбінація носіїв інформації, освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк, причому чим рідшою є зміна полів зору в процесі роботи ( наприклад, з екрана на документ та навпаки), тим вищим може бути рівень освітленості. Наприклад, для роботи з відеотерміналом оптимальною освітленістю робочих приміщень вважається 300-500 лк.

Штучне освітлення у приміщеннях треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Для запобігання засвітлення, лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень. При цьому кожне вікно повинно мати світлорозсіюючі штори з коефіцієнтом відбивання 0,5-0,7.

Освітлення робочого місця може бути природним і штучним. Природне освітлення - освітлення приміщення прямим і відбитим денним світлом, яке проникає через вікна та інші конструкції. Сучасне освітлення - це доповнення природнього освітлення штучним. Розрахунок природнього освітлення при боковому освітленні зводиться до надходження сумарної площі вікна.

=(Sп*Kн*Z*Kз )/(100*Кс*Кв), де

Sп - площа підлоги кімнати, цеху, приміщення м^2 (ширину приміщення перемножають на довжину);

Кн - нормоване значення коефіцієнта природнього освітлення приймаємо Кн=0,01+0,03 або ен= 1-3%;

Z - світлова характеристика вікна, приймаємо Z=0,8-0,9;

Кз - коефіцієнт запасу, який враховує затемнення вікна деревами, сусідніми приміщеннями, приймаємо Кз=1,0-1,7;

Кс - загальний коефіцієнт світлопропускання скла вікна з врахуванням затемнення, приймаємо Кс=0,15-0,6;

Кв - коефіцієнт, який враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення, приймаємо Кв=1-10.

Штучне освітлення передбачається для всіх виробничих приміщень та побутових приміщень. Штучне освітлення ділиться на робоче, аварійне, чергове та евакуаційне. У виробничому відділі використовується загальне робоче освітлення.

3.2.4. Аналіз шуму в приміщенні.

Шум - одна із форм фізичної дії середовища, що впливає на продуктивність працездатності. Надмірна інтенсивність шуму знижує продуктивність праці на 40 відсотків, призводить до захворювання. Шум справляє негативний вплив на функціональний стан людини. Відомо, що шум несприятливо діє на людину, особливо при тривалому впливі; це виражається у зниженні розумової працездатності, підвищенні втрати енергії (на 17 відсотків), появі головного болю, розвитку безсоння, послабленні уваги та інше.

Шум може бути фактором, що сприяє розвитку стресу. Відзначено взаємозв'язок між скаргами на шум, з одного боку, та емоційними порушеннями і поганим настроєм - з другого. Вплив шуму на вегетативну нервову систему може проявлятися при рівнях, близьких до припустимого, і призводити до порушення периферійного кругообігу за рахунок спазму капілярів шкіри та слизових оболонок, а також до інших негативних наслідків.

Для вимірювання шуму застосовують різні шумовимірювачі, частотні аналізатори та інші прилади. Частотні аналізатори служать для виділення будь-якої смуги частот для подальшої направленої корекції шуму як за об'єктивними показниками, так і згідно з суб'єктивним сприйняттям. Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.050-86 та ГОСТ 23941-79.

Нормованими параметрами шуму на робочих місцях є рівні середньоквадратичних звукових тисків (дБ)та рівні звука (дБА), що вимірюється по шкалі "А" шумовимірювача. Останні найбільш близькі до фізіологічного сприйняття людиною.

Згідно з ГОСТ 12.1.003-83 шум у приміщенні, де виконують роботу, пов'язану з виробленням концепцій, створення нових програм, викладацькою роботою, творчістю, не повинен перевищувати 40 дБА. Праця керівників виробництва, пов'язана з контролем групи людей, що виконують переважно розумову роботу, не повинна супроводжуватися шумом вище 55 дБА. Під час виконання розумової роботи за особистим графіком з інструкцією (операторська та близька до неї види діяльності) і точних зорових робіт не повинна перевищувати 65 дБ.

Джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна та комп'ютерна техніка тощо. У робітників, які мають справу з шумними машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху. Тривала дія шуму робить людину нервовою, погіршує самопочуття, знижує працездатність та швидкість, вповільнює розумовий процес, робить людину дратливою та пригніченою. Такий стан людини спричиняє аварію на виробництві.

Треба пам'ятати, що :

- шумовий фон до 70 дБ викликає погіршення ендокринної та нервової систем;

- шумовий фон до 90 дБ порушує слух;

- шумовий фон до 120 дБ призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним;

- шумовий фон у фінансових відділах, де переважає розумова праця, не повинен перевищувати 45-55 дБ;

- для робітників цехів, гаражів 56-70дБ;

- шумовий фонд банківських установ складає 60-75дБ.

Основними заходами боротьби з шумом є усунення або ослаблення причин шуму в самому його джерелі у процесі проектування, використання засобів звукопоглинання, раціональне планування виробничих приміщень, використовують шумовловлюючі екрани, фільтри-поглиначі, встановлюють безшумні механізми, змінюють технологію виробництва, динаміку транспортних потоків, використовують зелені насадження, шумозахисні полоси будинків та споруд.

3.2.5. Оцінка електробезпеки.

Електрообладнання, яким доводиться користуватись працівникам фінансових та інших відділів, банківських установ, являє собою потенційну небезпеку. Електричний струм. Проходячи крізь тіло людини, чинить на нього складний вплив:

термічний - нагрівання тканини живого організму;

біологічний - подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму;

електролітичний - розпад крові та плазми;

механічний - розрив шкіри, вивихи, переломи кісток.

Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. У більшості випадків - це струм 1мА при змінній частоті 50 Гц. Для жінок порогове значення струму в два рази нижче ніж для чоловіків. При струмі 10-15 мА виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не може самостійно звільнитись від контакту зі струмопровідною частиною обладнання.

Слід пам'ятати, що основними причинами враження електричного струму є:

- випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

- несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;

- поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнізах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на землю;

- поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті поломки обладнання, помилкового включення обладнання, коротких замикань струмопровідних частин, розряду блискавки та інше;

- виникнення кропової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання проводу на землі, несправності заземлення.

При роботі з електрообладнанням необхідно виконувати такі правила техніки безпеки:

- перед включенням електроприладів візуально перевірити шнури на наявність механічних порушень;

- забороняється працювати з електроприладами вологими руками;

- не залишати електроприлади без нагляду на довгий час;

- після закінчення роботи вимкнути електроприлади;

- при виявлені або виникненні несправності в електроустаткуванні негайно викликати електрика, що його обслуговує;

- категорично забороняється самостійно проводити будь-які ремонтні роботи;

• вміти надати лікарську допомогу при ураженні електричним струмом.

3.2.6. Охорона праці при експлуатації комп'ютерної техніки.

Науково-технічний прогрес призводить до корінної зміни характеру та засобів трудової діяльності. Він створює для людини велику кількість благ: зменшує тяжкість праці (фізичне навантаження), робить її інтелектуальною, цікавою, різноманітною, розвиває творчі здібності людини, сприяє удосконаленню її професійних навичок тощо.

Проте сучасна техніка є потенціальним джерелом високої небезпеки для життя та здоров'я працівника, оточуючих його людей, а також навколишнього середовища. На думку переважно більшості дослідників, процес праці та умови її безпеки слід вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально-типологічні особливості працюючого, оскільки помилка на виробництві (ціна якої зараз дуже висока), а також нещасний випадок, є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності.

Особливо це стосується сучасних технологій, що активно використовують комп'ютери. Мільйони користувачів відеодисплейних терміналів персональних комп'ютерів працюють практично в усіх галузях народного господарства. Широке впровадження комп'ютерної техніки, що дає змогу автоматизувати багато рутинних операцій, одержати доступ до численних джерел інформації і тому подібне, істотно підвищує продуктивність праці користувачів комп'ютерних програм. Проте активне впровадження у практику персональних комп'ютерів має двоякий характер. З одного боку, підвищується результативність праці, а з другого - з'являються фактори, які несприятливо впливають на здоров'я працюючої людини. У зв'язку з цим набуває актуальності вивчення фізіологічних, психологічних, соціальних та виробничих наслідків використання персональних комп'ютерів, розробка та активне застосування заходів, що нормалізують працю та зберігають здоров'я користувачів.

Багато факторів ризику, що викликають напруження різних систем організму, зумовлені технократичним розвитком суспільства, а людина залишається без необхідного захисту. В сучасних технічних пристроях, при створенні комп'ютерних програм та у інших випадках нерідко не враховуються психофізіологічні можливості людини, відсутності системи контролю її стану за фізіологічними показниками. В результаті людина безконтрольно піддається психоемоційним напруженням, перенапруженню зорової та іншої систем, які повторюються день у день, призводять до розвитку спочатку функціональних, а потім і соматичних порушень.

Психоемоційний стрес є причиною багатьох функціональних порушень або захворювань:

психосоматичних (психозів, неврозів, порушень сну);

серцево-судинної системи (аритмій, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда);

виразно-дистрофічних поразок шлунково-кишкового тракту;

зниження імунітету, розвитку схильності до вірусних та багатьох інфекційних захворювань, аутоімунних процесів;

ревматичних уражень та остеохондрозів;

онкологічних;

гормональних розладів, порушень статевих функцій та інше.

Водночас стан умов праці в установах, організаціях та на підприємствах, що використовують комп'ютери, часто не задовольняє сучасні гігієнічні та ергономічні вимоги. Користувачі відеодисплейних терміналів нерідко зазнають дії таких небезпечних та шкідливих виробничих факторів, як підвищений рівень шуму, неоптимальна температура зовнішнього середовища, відсутність або нестача природного світла, нераціональне освітлення робочої зони, статична електрика, змінений аероіонний склад повітря робочої зони та інше. Робота користувача часто сполучена з монотонністю, гіподинамією чи наявністю інших факторів , пов'язаних із змістом та організацією.

Вплив комплексу вказаних несприятливих факторів призводить до зниження працездатності, появи несприятливих функціональних розладів здоров'я. Наприклад, дія тільки одного із зазначених факторів - шуму, поряд із специфічним впливом на орган слуху, може викликати труднощі у якісному розпізнаванні та швидкості сприймання кольорових сигналів, знижує гостроту зору та зорову адаптацію, порушує сприймання візуальної інформації, знижує здатність швидко та точно виконувати координовані рухи, зменшує продуктивність праці на 5-12 відсотків.

Тривале перебування людини у зоні комбінованого впливу різних несприятливих факторів може призвести до розвитку професійного чи професійно зумовленого захворювання. Наслідком спільної дії несприятливих факторів виробничого середовища є зниження резистентності (опірності) організму. У випадку, коли складові трудового навантаження перевищують функціональні резерви організму, напруження фізіологічних функцій може виявитися надмірним і викликати ознаки перенапруження, яке поступово переходить у патологію.

Робота за відеодисплейним терміналом є значним навантаженням на м'язовий апарат очей. Дослідженнями провідних офтальмологів встановлено, що 72% користувачів відеодисплейних терміналів скаржились на проблеми збоку очей. Ці скарги умовно поділяються на "очні" (біль в області очей, відчуття піску в очах, печервоніння повік та очних яблук, головний біль) та "зорові" (затуманювання зору, утруднення під час переведення погляду з близьких на далекі предмети та назад, швидка втома під час зорової роботи, подвоєння предметів).

Характеристики

Список файлов реферата