143355 (691608), страница 3
Текст из файла (страница 3)
В цілому процес професійного самовизначення передбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видах соціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретних занять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям і суспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісному виконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізацію особистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей і можливостей.
Професійне самовизначення особистості не можна розуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вона може вважати себе повністю реалізованою. Це - частина життєвого шляху людини, важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблема професійного самовизначення, діалектика його цілей і засобів - одна із основних проблем свідомої побудови життя. Професійне самовизначення є, з одного боку, важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізації особистості, з другого - підсумком, який складає для індивіда і суспільства самостійну цінність.
Отже, професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.
Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення
2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійного самовизначення особистості
Останніми роками на фоні економічної і політичної стабілізації українського суспільства поступово заповнюється "прогалина" у області трудової мотивації, яка була властива для стану економічного і господарського життя України початку - 90-х років. Пріоритетне місце в трудовій мотивації в сучасній Україні займає прагнення до професійного вдосконалення і професійного зростання. Існує величезна потреба у високопрофесійних, соціально активних людях, що володіють ініціативою, організованістю і творчим потенціалом.
Проблема становлення професіонала - це, в першу чергу, проблема особового і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальної дії. Сучасний професіонал повинен бачити свою професію у всій сукупності її широких соціальних зв'язків, знати вимоги, які пред'являються до неї і її представників, розуміти зміст і специфіку своєї професійної діяльності, орієнтуватися в колі професійних задач і бути готовим вирішувати їх в змінних соціальних умовах [31, c.6].
До вибору професії слід відноситися як до однієї з найважливіших життєвих подій. Виділяють основні чинники, що впливають на вибір професії, які звичайно об'єднують в дві групи: суб'єктивні і об'єктивні. До суб'єктивних відносять інтереси, здібності, особливості темпераменту і характеру. До об'єктивних - рівень підготовки (успішності), стан здоров'я і інформованість про світ професій, вплив навколишнього соціального середовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури і та інших, які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишню визначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичних інновацій. До об'єктивних чинників тісно примикають соціальні характеристики, наприклад такі, як освітній рівень батьків, соціальне оточення і ін. [32, С.57].
Вибір професії нерозривно пов’язаний із існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів - ось характерний спектр ознак, що визначають стан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають на трансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, перед якими стоїть питання визначитися професійно.
Е.А. Клімов виділяє два рівні професійного самовизначення:
1) гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості);
2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини) [32, с.120]
Самовизначення передбачає не лише "самореалізацію", але і розширення своїх початкових можливостей - "самотрансценденцію" (по Франклу): повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність виходити за рамки самого себе, а головне - в умінні людини знаходити новий сенс в конкретній справі і у всьому своєму житті. Таким чином, саме сенс визначає суть самовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. Поняття професійне становлення особистості мається на увазі як процес прогресивної зміни особистості під впливом соціальних дій, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самовдосконалення. Професійне становлення є досить складний, тривалий, вельми рухомий, багатоплановий і часом суперечливий процес, в якому виразно виділяються чотири стадії.
Перша стадія професійного становлення особистості пов'язана із зародженням і формуванням професійних намірів під впливом загального розвитку особистості і первинного орієнтування в різних сферах трудової діяльності, в світі праці і світі професій.
Друга стадія - це період професійного навчання і виховання, тобто цілеспрямованої підготовки по вибраній професійній діяльності і оволодіння всією тонкістю професійної майстерності.
Третя стадія - активне входження в професійне середовище, що відображає перехід учня до нового типу діяльності - до професійної праці в різних її формах в умовах реального виробництва, виконання службових обов'язків.
Четверта стадія припускає повну або часткову реалізацію професійних спрямувань і можливостей особистості в самостійній праці [44, с.123]
Практично на всьому протязі процесу професійного становлення і розвитку перехід від однієї стадії до іншої часто може супроводжуватися виникненням у людини тих або інших труднощів і суперечностей, а нерідко і кризових ситуацій. Суттєвим при цьому є те, що зміна одних стадій процесу професійного становлення іншими не завжди жорстко прив'язана до певного вікового етапу, біографічного періоду. Вона відображає психологічний вік професійно-особистісного становлення, розвитку і зрілості людини. Схожі проблеми і кризи можуть виникати і часто реально виникають не тільки при переході від однієї стадії процесу професійного становлення до іншої, але і усередині окремих стадій цього процесу.
Дослідження показують, що точні вікові межі періодів професійного самовизначення важко встановити, оскільки існують великі індивідуальні відмінності в термінах соціального дорослішання - одні визначаються з вибором професії ще до закінчення школи, до інших зрілість професійного вибору приходить лише до 30 років.
Окрім індивідуально-особистісних особливостей, які впливають на терміни професійного самовизначення, до чинників, що детермінують такий вибір, відносять приналежність до тієї або іншої соціальної групи, а також гендерні відмінності в професійному самовизначенні. На думку одного з провідних фахівців у області психології праці Е.А. Клімова, професійний вибір визначається вісьмома основними чинниками. Це:
1. Позиція батьків, старших членів сім’ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;
2. Позиція однолітків. Дружні відносини старшокласників є досить міцними вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків - позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;
3. Позиція шкільного педагогічного колективу (вчителі, класні керівники і т.д.). Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття;
4. Особисті професійні і життєві плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;
5. Здібності і їх прояви. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;
6. Домагання на суспільне визнання Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;
7. Інформованість про ту або іншу професійну діяльність. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань.
8. Схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це - інтереси, підкріплені певними здібностями. [33, с.124-137].
Серед суб'єктивних чинників, що впливають на вибір професії, особливо відзначають рівень інтелекту людини, її здібності і спрямованість інтересів. Ряд фахівців вважає, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з нижчими розумовими показниками не можуть успішно справлятися з функціональним вмістом даної професії. Крім того, розвинений інтелект дозволяє людині критично і реалістично співвідносити себе з вимогами, що пред'являються професією, успішно навчатися, враховуючи досвід своєї професійної діяльності. Відомо, що вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта і залежать від ступеню розвитку його контрольно-оціночної сфери.
Професіоналізація особистості за своєю суттю є соціальний процес, що є невід'ємним компонентом загальної соціалізації особистості. Соціальний характер професіоналізації обумовлений соціальним змістом професійної діяльності, що виникла в ході суспільного розподілу праці і носила інституційний характер.
Професійна соціалізація - це процес, за допомогою якого людина залучається до певних професійних цінностей, включає їх в свій внутрішній світ, формує професійну свідомість і культуру, об'єктивно і суб'єктивно готується для професійної діяльності [44, с.78]. Через свій соціальний характер, професіоналізація особи здійснюється за допомогою діяльності певних суспільних структур і соціальних інститутів. Соціальними агентами професіоналізації є сім'я, загальні освітні установи, соціальні організації і трудові колективи, держава в цілому. Оскільки, на сучасному етапі, проблема становлення професіонала - це, в першу чергу, проблема особистого і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальної дії. Розвиток особистості (її спрямованості, компетентності, гнучкості, самосвідомості) визначає вибір і підготовку до професії, і разом з тим сам цей вибір і розвиток тієї або іншої професійної діяльності визначає стратегію розвитку особистості. Чим раніше почнеться особистий і професійний розвиток, тим більшою мірою можна прогнозувати психологічне благополуччя, задоволеність життям і особисте зростання кожної людини в сучасному світі.
2.2 Місце мотивації у свідомому виборі професії
Мотивація свідомого вибору професії - це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей.
Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, діяльності в цілому. Мотив, мотивація - спонукання до активності і діяльності суб'єкта, пов'язана з прагненням задовольнити певні потреби. У психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотивація розглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
