125521 (690576), страница 2
Текст из файла (страница 2)
1 - робочий простір; 2 - каркас; 3 - отвори для термопар; 4 - димовідвідні канали; 5 - заслонка; 6 - підподова топка; 7 - канал входу диму в робочий простір; 8 - збірний канал для диму; 9 - механізм підйому заслонки; 10 - поглиблення в подині для лап підлогової машини; 11 - рециркуляційний канал; 12 - пальник.
Відведення відпрацьованого диму відбувається через отвори в бічних стінках на рівні подини і біля зводу. Отвори та вертикальні канали для відводу диму добре видно на розрізі А-А пунктирними лініями. Дим з лівої і правої стінок печі збирається в один канал і далі через рекуператор йде до димаря. Звичайно кілька печей обслуговуються одним димарем.
Печі досить газощільні, єдиний пісочний затвор встановлюється між заслонкою і подиною. Як і інші камерні печі, піч не має додаткових оглядових вікон.
2. Розрахунок теплообміну в робочому просторі печі
2.1 Визначення геометричних параметрів випромінювання
Внутрішня поверхня кладки печі дорівнює:
Fкл = Fторц. ст. + Fбок. ст. + Fсв. + Fпод. = 2Вhср + 2Ln H∑ +
Ln+LnB, м2 (2.1)
де:
Fторц. ст. - сумарна поверхня торцевих стін печі, м2;
Fбок. ст - сумарна поверхня причілків, м2;
Fсв - поверхня склепіння печі, м2;
Fпод - площа поду печі, м2;
B - ширина печі, м2;
R - радіус кривизни склепіння печі, м2;
α - центральний кут дуги склепіння, градуси;
H - висота торцевої стінки печі, м;
Ln - довжина поду печі, м;
hcp - середня висота робочої камери печі, м.
Fкл. = 21,971,166 + 21,941,036+
1,94 + 1,941,97 = 16,36 м2.
Випромінююча поверхня металу:
Fм = К (2Sl+2b·S+l·b) м2, (2.2)
де:
K - кількість заготівок, шт.;
S - товщина заготівки, м;
l - довжина заготівки, м;
b - ширина заготівки, м.
Fм = 18 (20,160,55+20,230,16+0,550,23) = 6,786 м2.
Обсяг робочого простору печі:
Vр. п = B·Ln hcp, м3, (2.3)
Vр. п = 1,971,941,166 =4,456 м3.
Визначаємо обсяг металу:
Vм = kblS, м3, (2.4)
Vм = 180,230,550,16 = 0,364 м3.
Визначаємо обсяг робочого простору, заповненого газом.
Vr=Vр. п-Vм, м3, (2.5), Vr = 4, 564 - 0,364 = 4.1 м3.
Ефективна товщина газового шару:
Sеф=
(2.6)
Sеф=
2.2 Визначення ступеня чорноти газу
Ступінь чорноти випромінюючого газу визначаємо:
eг = f (PRO2· Sэф; РH2O· Sэф; tг) (2.7)
де:
PRO2; PН2О - парціальні тиски RO2 і Н2О в димових газах, об'ємні частки.
Як приклад розглянемо розрахунок ступеня чорноти газу для tг = 8000 С.
0,01RO2· Sэф=0,01·12,4·0,579=0,0718
0,01H2O· Sэф=0,01·14, 19·0,579=0,822
Ступінь чорноти газу визначаємо з рівняння:
eã=eRO2+â eH2O
де:
eRO2 та eH2O- ступень чорноти газу, визначається з таблиць.
β - поправочний коефіцієнт ступеня чорноти водяного пару.
Значення ступеня чорноти димових газів розраховуємо для інтервалу температур 800 … 1600 0С.
Як приклад, розглянемо розрахунок ступеня чорноти газу для 800ºС.
З таблиць визначаємо eRO2, для 0,01RO2 Sэф =0,0718=0,072
При 0,01RO2 Sэф=0,07, eRO2=0,1
При 0,01RO2 Sэф=0,08, eRO2=0,103
Тоді
.
З таблиці визначаємо eH2O, для 0,01H2O Sэф=0,822
При 0,01H2O Sэф=0,8eH2O=0,32
При 0,01H2O Sэф=0,9eH2O=0,33
.
З таблиць визначаємо поправочний коєфіцієнт β
При 0,01H2O Sэф=0,8 та 0,01H2O=0,125, β=1,088
При 0,01H2O Sэф=0,8 та 0,01H2O=1,5, β=1,105
Тоді для випадка0,01H2O=0,142 будемо мати
Приблизно можна вважати, що для нашого випадку β=1,0996, і з рівняння маємо:
eг =0,1006+1,0996·0,3322=0,4659
Інші розрахунки зведені в таблицю 2.1
Таблиця 2.1 - Залежність ступеня чорності димових газів від температур
| t,0C |
|
| 800 | 0,464 |
| 900 | 0,442 |
| 1000 | 0,42 |
| 1100 | 0,395 |
| 1200 | 0,371 |
| 1300 | 0,344 |
| 1400 | 0,318 |
| 1500 | 0,29 |
| 1600 | 0,262 |
2.3 Визначення коефіцієнта випромінювання системи "газ-кладка-метал"
Приведений коефіцієнт випромінювання системи "газ - кладка - метал" визначається по формулі:
(2.8)
де:
5,67 - коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла, Вт/м2. К4;
Г.К. М - приведена ступінь чорноти системи "газ - кладка - метал".
(2.9)
де:
м - ступінь чорноти металу (приймається 0,8);
φк. м - кутовий коефіцієнт від кладки на метал:
φк. м= Fм / (Fк. л + F м) (2.10)
φк. м = 6,786/ (15,36 + 6,786) = 0,306
Тоді для температури 8000С будемо мати:
.
Розрахунки С г. к. м для інших значень температур аналогічні приведеному. Результати розрахунків наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Залежність коефіцієнта випромінювання системи "г-к-м" від t
| t,ºC | 800 | 900 | 1000 | 1100 | 1200 | 1300 | 1400 | 1500 | 1600 |
| Сг. к. м | 3,376 | 3,280 | 3, 207 | 3,111 | 3,007 | 2,885 | 2,760 | 2,615 | 2,46 |
По отриманим даним будуємо графік Сг. к. м = f (t) (див. мал.2.1)
2.4 Визначення приведеного коефіцієнта випромінювання системи “піч-метал”
Приведений коефіцієнт випромінювання системи "піч-метал" визначається з рівняння:
Сп-м=5,67
п-м, Вт/м2К4 (2.11)
де:
п-м - приведена ступень чорноти системи "піч-метал":
; (2.12)
де: φм. к - кутовий коефіцієнт від металу на кладку:
(2.13)
,
Так, використовуючи рівняння (2.11 і 2.12), отримаємо:
Р
ис.2.1 - Залежність приведеного коефіцієнта випромінювання системи “газ-кладка-метал" від температури.
3. Тепловий баланс печі
3.1 Видаткові статті теплового балансу печі
Витрата тепла на нагрів металу визначається рівнянням:
, кДж (3.1)
де:
Е - ємкість печі, кг;
i tср - ентальпія металу, який нагрівається, при його середній температурі в третьому інтервалі нагріву, кДж/кг;
It0 - ентальпія металу на початку нагріву, кДж/кг.
m= 2,857 (I895-I20) = 2857 (628 - 6) = 1777054 кДж.
З додатка вибираємо товщину стін та склепіння термічної печі.
У нашому випадку максимальна висота стінки Hn=1196мм, більша 1метра і максимальна температура димових газів tГО=964 тобто меньше 1200˚C. Отже стіни печі виконуються з шамоту класу“В" товщиною 115 мм та теплоізоляційного шару товщиною 230 мм. Із діатомітової цегли. Склепіння печі виконується із шамоту товщиною 115 мм.
Розрахунок тепла акумульованого кладкою зробимо по методу Б.Ф. Зобніна [2]. Початкова температура кладки печі 800°С. Підвищення температури кладки до 938°С протікає в перший і другий інтервали нагріву заготівок тобто за час τ I = 5,394 години = 19418 сек. У третьому інтервалі τ3 = 0,976 години = 3514 сек відбувається зниження температури кладки, причому температура кладки за час τ вир = 0,488 години = 1757 с знижується до 912 °С, а в період структурних перетворень τ с = 0,488 години = 1757 с - залишається постійною.
Середня зміна температури кладки за період підвищення температури дорівнює:
, (3.2)
де:
tкл2 - температура внутрішньої поверхні кладки наприкінці другого інтервалу нагріву, °C;
tкл0 - початкова температура кладки печі, °С.
.
(3.3)
де:
tкл3 - кінцева температура внутрішньої поверхні кладки, °C;
τ вир - тривалість вирівнювання температури по перетину заготівки, година;
τ с - тривалість періоду для завершення структурних перетворень, година.
Середня температура внутрішньої поверхні кладки:
(3.4)
По цій температурі обчислюємо основні теплофізичні властивості шамотного матеріалу. З додатку середня щільність шамоту дорівнює:
рш = 2025 кг/м3.
Теплопровідність шамоту:
(3.5)
Теплоємкість шамоту з додатку 10 визначається з рівняння:
Сш = 0,867 + 0,00042 t, кДж/кг град (3.6)
Сш = 0,867 + 0,00042* 861 = 1,229 кДж/кг град =1229 Дж/кг град
Тоді кількість тепла акумульованого кладкою за весь період термообробки виробів буде дорівнювати:
(3.7)
де:
Fкл - внутрішня поверхня кладки печі, м2.
Визначимо втрати тепла випромінюванням через відкриті вікна в період посаду та видачі заготівок.
Для заготівок 550 х 230 х 160 мм вибираємо вікно завантаження шириною b1 =1000 мм і висотою a1 = 400 мм, товщина кладки складає l1= 345 мм. Час завантаження печі 5 15 хв. Приймаємо, що завантаження і вивантаження печі триває по 10 хвилин (600 сек). Визначаємо співвідношення:
Тоді по додатку 10 коефіцієнт диафрагмування Ф дорівнює: 0,66.
Втрати тепла випромінюванням при посаді заготівок:
(3.8)
де:
Ф - коефіцієнт диафрагмування,
- тривалість посаду, сек,
Тв - абсолютна температура навколишнього повітря, °К;















