123635 (689542), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Переваги обертових печей полягають у повній механізації та автоматизації процесів, а також у тому, що в них можна випалювати м’які породи і шлами, чого не можна зробити у шахтних печах, і використовувати будь-який вид палива. Основні техніко-економічні показники обертових печей наведено у табл.2.

Недоліком обертових печей порівняно з шахтними є підвищена витрата палива, запиленість відхідних газів, що вимагає встановлення пиловловлювачів, велика витрата металу на 1т потужності, підвищені капіталовкладення, значна витрата електроенергії. Шахтний прямоточно - проти точний підігрівач сировини конструкції ВНИИстром (рис.3)

Обертова піч являє собою стальний барабан, зварений з окремих частин і футерований всередині вогнетривом. Печі встановлюють під кутом 2-5° до горизонту.

Таблиця 2. Основні показники роботи обертових печей

Показники	Тип печі
	З внутрішнім теплообмінником	З конвеєрною ґраткою	З шахтним підігрівом	З циклон - ним теплообмінником	З паровим котлом-утилізатором
Розмір печі Довжина діаметр корпусу	118 3,6	50 3,6	50 3,6	50 2,7	75 3,6
Потужність, т/год	12,5	12,7	12,7	7,5	15,0
Витрати умовного палива, кг/т	380	234	204	138	286
Вид сировини	Крейдяний шлам	крейда	Вапняк	Карбонатит	Вапняк
Вологість,%	40	16,5	2,0	3,0	4,0
Розмір кусків, мм	-	10-25 25-50	10-20 20-40	0,088-0,10	25-50
Тип холодильника	Барабанний 2,3*38м2,5*25м2,5*38м2,5*20м2,5*38
Т вапна, що вивантаж.,°С	150	200	200	200	150
Т газів на вих. з тепло об. пристрою,°С	250	250	430	145	200

Інші способи випалювання

Останнім часом провадиться розробка інших способів випалювання, призначених для добування вапна з дрібно кускового і пиловидного матеріалів. Дрібно кусковий матеріал можна випалювати в киплячому шарі, в спеціальній печі. Піч складається з кількох камер (2-5), розділених гратчастими куполоподібними склепіннями. Сировину подають у верхню камеру по шнековому живильнику. Крізь отвори у ґратці матеріал не провалюється, оскільки цьому перешкоджають висхідні потоки газів. Висота псевдо зрідженого шару в камері дорівнює 1,0-1,2м. Із склепіння на склепіння матеріал переміщується по спеціальних трубах. У верхніх камерах сировина підсушується, в середніх - випалюється, а в нижніх - охолоджується. Завдяки інтенсивному руху газів матеріал весь час перебуває в напівзавислому стані, що за зовнішнім виглядом нагадує кипіння. Трьохзонна піч киплячого шару (ДонНДІЧормет) без зони охолодження працює з 1955 р. на Макіївському металургійному заводі. Потужність цієї печі 300 т/добу, питома витрата палива 220 кг/т. Недоліком установки є велике пило винесення (до 30%) і необхідність застосування близьких за розмірами фракцій вапняку (0,3-2,5; 2,6-10; 3-12мм).

Піч киплячого слою представляє собою вертикально встановлену футеровану циліндричну шахту, розділену по висоті решітками на зони (рис.4)

Промислові печі для випуску киплячого шару мають чотири зони для випуску вапна, дві зони підігріву сировини, зону випалу і зону охолодження вапна і спеціально збудований для цих печей футерований циклон ("гарячий циклон", в якому виділяється пил з підходящих газів зони випалу.

Керамічні решітки зони підігріву печі зібрані з шамотної цегли спеціальної конструкції.

В печах киплячого шару використовують тверде, рідке і газоподібне паливо. В нашій країні в печах для виробництва вапна приміняють газоподібне паливо, а також розроблені проекти печей, працюючих на мазуті.

Характерною особливістю температурного режиму печі киплячого шару є ступінчата зміна температури матеріалу по камерам, що забезпечує одночасне потрапляння в камеру випалу матеріалу з низькою температурою і вихід з неї газів з температурою, значно вищу ніж дисоціація СаСО . Це супроводжується збільшенням витрат теплоти на випал. Тому температуру у зоні випалу необхідно підтримувати ближче до температури дисоціації СаСО (900-950°С).

Ще одною особливістю цих печей є наявність гарячого циклону, обумовлюючого втрати фізичної теплоти виносу вапна при температурі 900-950.

Печі киплячого шару обладнанні зовнішніми переточними пристроями, які збільшують витрати теплоти в навколишнє середовище (питома втрата теплоти на випал карбонатних порід в таких печах вище, ніж у печей шахтного типу).

Внаслідок рухомості (текучості) часток киплячий шар зберігає в зоні випалу визначений рівень, що залежить від величини перепаду тиску ожижаючого середовища в шарі. При додаванні в шар матеріалу з нього відповідно витікає така ж кількість матеріалу. Ця властивість киплячого шару дозволяє керувати процесом випалу та змінювати час перебування матеріалу в шарі.

Характер горіння газоподібного палива в киплячому шарі і розподілення температури по висоті шару залежать від висоти ділянки зміщення газу з повітрям.

Для випалювання вологої крейди в Науково-дослідному інституті основної хімії випалювання проводили в завислому стані в установках із топками повного або неповного згорання. Подрібнена крейда надходила в підсушувальну трубу, де висушувались відхідними газами. Одночасно відбувалося й подальше само подрібнення її. Не подрібнені часточки крейди через сепаратор повертались на дроблення. Дрібні часточки, що відділились у циклоні від газів, подавались у піч, що є порожнистою трубою. Тут крейда декарбонізувалась і з потоком газів вапно надходило в циклони, де осаджувався готовий продукт. У наш час у печах для випалювання в завислому стані витрата палива ще дуже висока, навіть вища, ніж в обертових печах. Однак в міру їх удосконалення вони стануть конкурентноздатними, оскільки дадуть змогу одночасно здійснювати підсушування і випалювання пиловидної м’якої сировини.

У ВНДІБудпроекті освоєно експериментальну фільтрувально-фонтануючого шару, що є вдосконаленою моделлю печі киплячого шару. Пиловинесення в печі становить лише 10%. У подальшому такі печі потужністю 200-300 т/добу доцільно впроваджувати там, де є багато відходів у вигляді дрібняку (<10мм).

Вибір того чи іншого агрегату для випалювання вапняку залежить від фізико-механічних властивостей сировини, виду палива. Під час випалювання щільного вапняку перевагу віддають шахтним, під час випалювання м’яких порід - обертовим печам. Якщо у вапняку міститься багато домішок (глинистих або магнезіальних), випалювання найкраще виконувати в печах з винесеними топками або в обертових печах, де легше регулювати температуру. Інтенсифікувати роботу шахтних і обертових печей для випалювання вапняку можна, використовуючи добавки хлоридів. При цьому потужність шахтних печей збільшується на 10%, а цикл випалювання в обертових печах різко скорочується. Під час транспортування і зберігання грудкового вапна потрібно оберігати його від зволоження, оскільки при цьому не тільки погіршується його якість, але й може статися самозаймання дерев’яних предметів, з якими вони стикаються.

Список використаної літератури

1. А.В. Ралко "Тепловые процессы в технологии силикатов", Киев, "Вища школа", 1986.

2. Н.М. Бобкова "Общая технология силикатов", Минск, "Вышэйшая школа", 1987

3. О.О. Пащенко "В’яжучі матеріали", Київ, "Вища школа", 1995.

Характеристики

Список файлов курсовой работы