123584 (689525), страница 2
Текст из файла (страница 2)
1.2. УТИЛІТАРНІ ТА ЕСТЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИРОБІВ
Людина є частиною природи і зв'язаний з нею повсякденно й органічно. Найбільше наочно цей зв'язок виявляється у творчій діяльності людини при розкритті органічної і неорганічної структури природи, особливо при розкритті її біотайн.
Основу нової науки біоніки складають дослідження з модулюванню живих систем і використанню цих систем у техніку при розробці різних конструкцій, приладів, машин і іншої промислової продукції — чи стандартів продукції, що складає з окремих стандартних елементів.
Який же зв'язок може бути між стандартом і природою? Автор книги «Краса і стандарт» Г. Б. Борисовский порівнює природу з величезним космічним заводом, що безупинно поставляє виробу «масового серійного виробництва» — людей, курей, мурах, метеликів, берези, сосни і т.п. Ці «вироби» масового виробництва дійсно являють собою своєрідні серії, що складаються як би з однакових стандартів. Здається, що ці стандарти у своїх серіях всі абсолютно однакові й одноманітні. Однак у дійсності це не так — кожен стандарт строго індивідуалізований. У світі немає в тій чи іншій серії абсолютно однакових чи майже однакових стандартів. Здається, що всі люди однакові, точно так само, як і дерева, квіти й інші представники тваринного і рослинного світу. У дійсності це не так. На земній кулі немає абсолютно однакових людей, курей, беріз і т.д.
Усе створене природою носить індивідуальний характер, усі — нескінченно різноманітно.
Відомий англійський фізик, лауреат Нобелівської премії Джорж Томсон затверджує, що масове виробництво здійснюється природою і являє собою найглибшу з наукових істин. Він вказує на «принцип масового виробництва», посилаючись на закони збереження маси й енергії й інші закони, що лежать в основі будівлі Всесвіт.
«Стандартизація» у Всесвіті по Г. Б. Борисовскому виглядає так.
Продукція природи заснована на трьох основних «стандартах» — електроні, протоні і нейтроні. Сполучаючись один з одним, вони утворять просторові системи — атоми, причому дванадцять з них складають 99,5% усієї земної кори і навколишньої її атмосфери з всім органічним і неорганічним світом. Отже, земна куля в основному складається з дванадцяти елементів, що, у свою чергу, взаємно сполучаючись, утворюють безмежну кількість молекул речовини.
Органічна хімія побудувала новий світ речовин поруч з колишнім. Відомо більш трьох мільйонів органічних речовин — природних і синтетичних. Незважаючи на розмаїтість властивостей цих речовин, вони побудовані принципово однаково, а саме: атоми в їхніх молекулах з'єднані між собою хімічними зв'язками.
Такий спосіб з'єднання атомів і їхніх угруповань є фундаментальним будівельним принципом органічної хімії.
Такі науки, як молекулярна біологія, біофізика, біохімія й інші, по-різному пояснюють процес життєдіяльності і перетворення речовин, однак повне розкриття таємниці цього процесу в органічному і неорганічному світі ще переду.
Продукція, створювана природою, різко відрізняється від продукції, створюваної людиною. Весь великий матеріально-предметний світ, що оточує людину, є другою природою. Утвір архітектури і містобудування, велика сфера дизайну (знаряддя праці, засобу транспорту, всіляке устаткування науково-дослідних і навчальних інститутів, що пишуть пристрої і друковане устаткування, спортивний інвентар і асортимент предметів побуту) — усе це дійсно друга природа, заснована на стандартах, створених людиною.
Проводячи деяку аналогію між методом стандартизації, властивій природі, і методом стандартизації, здійснюваної людиною, принципи, по яких людина створює стандарти, умовно можна вважати наступними:
а) масова продукція другої природи в сфері архітектури і дизайну повинна створюватися на обмеженій кількості стандартів;
б) сполучаючи стандарти один з одним по визначеній строгій системі, необхідно робити нову відмінну продукцію і різні речовини, домагаючись при цьому максимальної користі і краси.
Немає необхідності всю промислову продукцію відносити до сфери дизайну і застосовувати метод художнього конструювання. Окремі стандарти в техніці як елементи системи і багато утилітарно-технічних виробів (автоматизовані системи, вузли механізмів, гайки, болти, цвяхи) виконують тільки робочу функцію на виробництві й в експлуатації. Тут важливі конструктивно-технічні й економічні показники, індустріальність виготовлення, якість конструкцій і матеріалів, трудові витрати й інші утилітарні властивості виробу. Якщо ж стандарти промислових виробів безпосередньо обслуговують людини, то до них, крім утилітарно-функціональних вимог, пред'являються ідейно-естетичі і соціально-утилітарні вимоги. Цим виробам притаманна художня виразність і образ.
Таким чином, до одних стандартних виробів пред'являються вимоги тільки утилітарно-функціональні, а до інших ще і естетичні.
Для наочності розглянемо один експеримент про питому вагу утилітарних і естетичних якостей (користі і краси) п'ятнадцяти різних стандартних виробів.
У приведеному експерименті брало участь 20 чоловік — інженери, архітектори і художники, конструктори, що проводять експертизу і ведуть розробку проектів виробів культурно-побутового призначення.
Усю продукцію, виготовлену людиною, можна класифікувати з обліком її утилітарно-функціональних, конструктивно-технічних, економічних, соціальних і ідейно-естетичних якостей.
Визначення утилітарних і естетичних якостей шляхом коефіцієнтів вагомості,— це тільки один зі способів оцінки. Існують і інші методи кількісної оцінки естетичного рівня виробів, що викладені в спеціальній літературі.
1.3. ЕРГОНОМІЧНІ ВИМОГИ
Сфера додатка ергономіки дуже різноманітна — вона охоплює фактично усі види техніки. Основні її принципи поширюються не тільки на знаряддя праці, але і на весь асортимент промислових виробів, включаючи побутові.
Не вдаючись докладно в окремі розділи ергономіки, з відомим ступенем умовності можна виділити три характерних відповідності між різними особливостями; людини і якістю промислових виробів у процесі їхнього виготовлення: антропометричне, психофізіологічне і естетичне.
Антропометрична відповідність виробів характеризується правильно обраними параметрами конструкції з погляду анатомічних особливостей людського тіла— його розмірів, маси, фізичної сили, можливостей руху з урахуванням робочого положення і користування виробом в експлуатації.
Фізіологічна відповідність виробів визначається особливостями почуттів людини — зору, слуху, дотику (чутливості токтильної, температурної, болючий) і нюху.
Вивчення функцій людського організму дає можливість правильно врахувати вимоги, що визначають оптимальні умови для різних психофізіологічних процесів, що відбуваються під час праці і відпочинку.
Естетична відповідність виробів — це емоційне задоволення людини від зорового сприйняття з погляду естетики (гармонійність, пропорції, колір, масштабність) при повній відповідності виробу функціональному призначенню.
1.4. ПРО ВИХІДНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ ЯК ОБ'ЄКТІВ ДИЗАЙНУ
Вихідні принципи класифікації виробів, речей, споруджень, що сукупно утворять предметне середовище, є одним та істотним елементом проблеми проектування. И.В.Федоров і С.С.Сомів виявили ряд труднощів, що виникають у теорії і практиці дизайну через відсутність загальної класифікації виробів і їхніх властивостей. Про це ж говорить Т.Борисова.
Необхідна складова частина художнього конструювання - порівняльна оцінка рівня споживчих властивостей як знову створюваного виробу, так і його прототипів щодо ряду еталонних речей. Формоутворення предмета зв'язане зі знанням про групи типових форм, структур і виявлених принципів цього процесу. Художнє конструювання може бути ефективним лише при наявності системи знань про предмети, що є його об'єктами. Нагромадження таких звань про всю сукупність предметів, а надалі і про предметне середовище в цілому практично неможливо без їхньої художньо-конструкторської класифікації.
Як указує С.С.Рожева, наукова класифікація – широко розповсюджений і ефективний засіб організації пізнавальної діяльності, виділення й організації предмета дослідження. У цьому змісті наукова класифікація допомагає зібрати новий фактичний матеріал, розчленувати і специфікувати пізнавальні задачі і дослідницькі процедури, виробити єдину наукову термінологію, служить базою для відкриття нових об'єктивних закономірностей. Усі знову одержувані знання як би нанизуються на відповідні класифікаційні стрижні, утворивши предметно-типологічну структуру знання.
Нарешті, наукова класифікація являє собою структуру, пристосовану до керування процедурами переносу знання. Такі процедури забезпечують колосальну економію пізнавальних можливостей, рятуючи людство від необхідності пошуку інформації про одиничні об'єкти, про кожне з них окремо.
Розбираючи питання про класифікацію електротехнічних виробів як об'єктів дизайну, необхідно насамперед виділяти ці об'єкти, визначити предмет дослідження.
У 1969 р. на V конгресі міжнародної ради суспільства по художньому конструюванню Ю.Б.Соловйов визначив дизайн як сферу творчої діяльності, метою якої є формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Ця мета досягається шляхом перетворення форми виробів, створюваних засобами індустріального виробництва. До "формальних якостей" виробів відноситься не тільки своєрідність їхнього зовнішнього вигляду, але головним чином структурні зв'язки, що додають системі необхідну функціональну і композиційну єдність.
У тезах "Основи технічної естетики" говориться про два етапи розвитку дизайну: про сучасний, предметом якого є окремі промислові вироби і їхні споживчі якості, і про перспективний, вивчаюче предметне середовище в цілому, про "тотальний дизайн".
Ряд авторів розширює поняття предмета дослідження дизайну. Т.Борисова говорить про дві задачі, зв'язаних із класифікацією і виникаючих перед технічною естетикою і товарознавством у зв'язку з проблемою оцінки якості товарів. Перша з них – класифікація властивостей товарів, що Т.Борисова зв'язує з розробкою науково обґрунтованих критеріїв споживчих властивостей товарів народного споживання. "Без класифікації споживчих властивостей, не можна підійти до їх вивчення". Підійти до наукового формування асортименту виробів можна лише, розробивши наукову класифікацію товарної маси в країні.
Ю.С.Сомів і М.В.Федоров, виділяючи два напрямки розробки класифікації, предметне середовище і властивості виробів, окреслюють коло властивостей, що є предметом дослідження дизайну: суспільна корисність, зручність, краса – і поєднуваних поняттям "споживчі якості".
Підсумовуючи викладене, можна думати, що об'єктом наукової класифікації в дизайні повинна бити предметне середовище, утворена сукупністю індустріально вироблених виробів, що знаходяться в групових структурно-функціональних зв'язках. Така класифікація повинна систематизувати зведення як про взаємозалежне предметне середовище в цілому, так і про споживчі властивості складових її груп предметів і про окремі предмети.
Таке первинне виділення предмета дослідження може представитися недостатнім, оскільки виникає розрив між виділеним предметом дослідження й емпіричним матеріалом, накопиченим технічною естетикою та художнім конструюванням, утримуючим деяку кількість незафіксованих у предметі розчленувань досліджуваних об'єктів. Усі ці розчленовування в силу їхнього неорганізованого характеру не можуть бути безпосередньо перенесені з емпіричного матеріалу в наукову класифікацію.
Використовуючи результати проведеного С.С.Роговий аналізу, можна показати, що структура знання, організованого при новій класифікації, складається з двох блоків - діагностичного і стерпного знання. Вона утворить предметно-типологічну структуру звання, одним з видів якої є предметно-категоріальна структура. Однак на першому, сучасному етапі, коли здійснюється пошук закономірності утворення класів, коли йде нагромадження, фіксація фактів, що емпірично спостерігаються, процедура побудови класифікації здійснюється не як процес логічного виведення наслідків з деякої логічної підстави, а як фіксація факту, що емпірично спостерігається, угруповання об'єктів у пізнавальній і практичній діяльності.
Докатегориальна класифікація вже виникла в дизайні. Емпіричне нагромадження знань і угруповань об'єктів ще не дає, як це буде показано далі, можливості створити завершений керуючий блок, заснований на знанні закономірності утворення класів. Проте накопичений обсяг цих знань для окремих груп речей дозволяє запропонувати вихідні принципи наукової класифікації категоріального типу хоча б тієї частини предметного середовища, що утвориться цими групами,
Електротехнічні вироби побутового призначення - одна з тих груп речей, по яких кількість емпіричних зведень вже зараз дозволяє почати роботу з класифікації цих виробів як об'єктів дизайну. Один з експериментів був проведений з цією метою в серпні 1970 р. на відомчій виставці електротехнічних виробів народного споживання. Особливості організації цього експерименту дозволили залучити 73 експертів для визначення часткової вагомості споживчих властивостей (естетичних і ергономічних) 48 типів виробів. Висновок давали групи експертів для кожного типу виробів, а всі експерти – для виробів типопредставників кожної з груп. Для виявлення закономірностей при аналізі отриманих емпіричних даних була прийнята пропозиція про угруповання досліджуваних виробів у класифікаційній структурі "функція-середовище". При цьому основна частина виробів віднесена до функціонального класу "технічного обслуговування людини".
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
