83741 (688978), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Відкрите й приховане.
Структуроване (за чітко визначеною схемою) і неструктуроване (без чіткого плану).
Людське (спостерігач – людина) і механічне (за допомогою електронних чи механічних пристроїв).
Експеримент – дослідження, в якому визначається, як зміни одного чи декількох незалежних факторів впливають на одну або декілька (залежних) змінних.
Завдання експерименту – отримання завчасної інформації про успіх або невдачу окремих альтернативних варіантів поведінки фірми на ринку.
Види експериментів:
польові (тест ринку) – випробування елементів комплексу маркетингу в реальних умовах на певному географічному просторі;
лабораторні (тест продукту) – випробування окремих атрибутів продукту (властивостей, дизайну, упаковки тощо) в штучно створених умовах.
Імітація – метод, який ґрунтується на застосуванні ЕОМ і дослідженні зв’язків між різними маркетинговими змінними на відповідних математичних моделях, а не в реальних умовах.
Опитування – отримання даних (відповідей респондентів на запитання) з використанням спеціальних прийомів.
Підготовка збирання інформації за допомогою опитування передбачає розв’язання наступних завдань:
вибір способу зв’язку з аудиторією;
розробка анкети;
проведення тестування анкети.
Розрізняють три основних способи зв’язку дослідника з об’єктом дослідження при проведенні опитувань: по телефону; поштою; особисте інтерв’ю.
Анкета є гнучким інструментом методу опитування, оскільки для одержання необхідної інформації можуть використовуватися запитання, що відрізняються формою, формулюваннями, послідовністю. Так дослідники можуть використовувати як відкриті, так і приховані опитування.
При відкритому опитуванні використовуються формулювання запитань, що ясно відбивають його мету. Перевага цього методу опитування в можливості виключення трактувань опитуваним запитань, що не відповідають меті дослідження. Основним недоліком є прагнення опитуваного в деяких випадках уникнути відвертої відповіді й насамперед на питання особистого характеру.
Приховане опитування дозволяє уникнути вказаного вище недоліку, підвищити ступінь щирості відповідей, але може призвести до небажаних зсувів у відповідях у зв'язку з неправильним трактуванням опитуваним заданого запитання.
Залежно від форми розрізняють два типи запитань: відкриті й закриті. Відкриті запитання мають форму, що відкриває для опитуваного повну свободу у формулюванні відповіді (наприклад, "Укажіть важливі для Вас характеристики пральної машини").
Закриті запитання надають опитуваному набір альтернативних відповідей, з яких він повинен вибрати одну або декілька, що щонайкраще відбивають його позицію. Ці запитання можуть вимагати однозначної відповіді ("так" чи "ні") або надавати множинний вибір.
Відкриті запитання використовуються переважно при попередніх дослідженнях, спрямованих на з'ясування характеру проблеми. Їх недолік у тому, що виникають труднощі перед дослідником при аналізі відповідей через розбіжності відтінків слів і висловлювань та неможливості їхньої однозначної інтерпретації. Тому на практиці найбільше поширення при проведенні маркетингових досліджень знайшли закриті запитання.
Формулювання запитань анкети має бути ретельно розроблено й відповідати наступним вимогам:
Запитання мають бути чітко поставлені й зрозумілі респонденту. Для цього важливо, щоб слова, включені до формулювання запитання, були зрозумілі опитуваному.
Запитання не повинні містити подвійного заперечення.
Інтервали варіантів відповідей (при закритих запитаннях) не повинні перетинатися (наприклад, до 20: 21–30; 31–40 і т. д.).
Запитання не повинні містити слова "часто", "дуже часто", "багато", "мало", "рідко" тощо, тому що кількісне сприйняття цих понять різними людьми далеко не однозначне.
Систематизація первинної інформації зазвичай відбивається в класифікації варіантів відповідей, їхньому кодуванні й поданні в зручній для аналізу формі (найчастіше у вигляді таблиці).
Аналіз інформації полягає в оцінці вже систематизованої інформації, як правило, з використанням статистичних методів. Остаточні результати аналізу нерідко подаються у формі рекомендацій, що являють собою засновані на оцінці зібраних даних пропозиції щодо дій фірми в майбутньому.
Завершальним етапом дослідження є подання звіту про його результати, що нерідко супроводжується виступом виконавця з доповіддю перед представниками замовника (презентацією проведеного маркетингового дослідження).
Як правило, звіт про результати дослідження готується у двох варіантах: докладному й скороченому. Докладний варіант – цілком документований звіт технічного характеру, призначений для фахівців відділу маркетингу фірми. Скорочений варіант звіту призначений для керівників фірми й містить докладний виклад основних результатів дослідження, висновків і розроблених рекомендацій. При цьому він не повинен бути перенасиченим інформацією технічного й методичного характеру, первинними документами тощо. Зміст звіту й основні вимоги до нього попередньо можуть узгоджуватися із замовником і тому мати певну специфіку й особливості. Проте існують загальні вимоги до змісту звіту про проведене маркетингове дослідження, що передбачають обов'язкове включення до нього наступних запитань.
На даному підприємстві відділ маркетингу працює відмінно, попит на продукцію досить великий. Ціна відповідає якості продукції. По результату опитування, населення задоволене якістю й ціною продукції ВАТ «Ясен».
2.2.2 Аналіз життєвого циклу товарів які пропонуються для збуту
Після закінчення процесу розробки нового товару і розгортання його комерційного виробництва починається ринкове життя новинки. Життєвий цикл товару – це концепція, що визначає послідовність періодів існування товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Життєздатність товару включає декілька стадій: розробка, впровадження, зростання попиту, зрілість (насичення), спад. На кожній стадії товар по-різному рекламується, продається, має різну ціну. Крім того, необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу буде вироблятися та реалізуватися така продукція.
Зараз я розпишу за якими стадіями здійснюється виробництво деяких товарів на ВАТ Ясен.
Виробництво безалкогольних напоїв включає наступні основні стадії:
1. Приготування білого цукрового сиропу
Білий цукровий сироп готують шляхом уварювання цукру в воді міцністю 60 – 65 по сахариметру. Виходячи з міцності цукрових сиропів проводять розрахунок кількості цукру і води на одну варку. При приготуванні білого цукрового сиропу можуть бути використані: виробничий брак напоїв, промивні води при умові, що не погіршується якість білого сиропу.
Розрахункову кількість води подають в сироповарний котел і нагрівають до кипіння. Не зупиняючи нагрівання при перемішуванні в котел загружають необхідну кількість цукру. Після повного розчинення цукру розчину дають закипіть, знімають піну, після чого розчин кип’ятять не менше 30 хвилин.
При досягненні міцності сиропу 60 – 65 варку зупиняють. Сироп в гарячому стані подають на фільтр з тканини, фільтр після фільтрації ретельно промивають. Відфільтрований сироп охолоджують до температури 10 – 25°С в збірниках.
2. Підготовка питної води для безалкогольних напоїв
Питна вода подається на виробництво з міської водомережі і відповідає ГОСТу 2874.
Система очистки води – зворотний осмос моделі OSM-700 призначений для глибокої очистки води. Система використовується після передочистки води. В якості передочистки використовують піщаний фільтр, вугільний фільтр, а також катіонний фільтр та фільтр тонкої очистки для видалення загальної жорсткості води. Вода міської водомережі подається в накопичувальний резервуар ємністю 8 м3. Через трубопровід вода подається на піщаний фільтр типу ФМО-14. В основі роботи фільтру лежить класичний принцип безперервного фільтрування води через послідовно набраний шар фільтрувальних матеріалів, який забезпечує достатню чистоту фільтрації і при цьому не забиває фільтрувальним матеріалом.
Після піщаного шару вода подається на вугільний фільтр. Для очистки води використовують спеціальний очищаючий шар – активоване вугілля, воно використовується для знешкодження стороннього присмаку, запаху, знищення кольоровості.
Через високу адсорбційну здатність активоване вугілля поглинає хлор, розчинні гази, органічні сполуки. Після вугільного фільтру вода по трубопроводу подається на систему катіонних фільтрів для пом’якшення води.
Катіоніт – спеціальний наповнювач, який звільняє воду від іонів Са і Мg, які і визначають загальну жорсткість води. Регенерація катіонітового наповнювача проводиться розчином хлориду натрію.
Система зм’якшення води на основі катіонітових фільтрів виконується на основі двох паралельних технологічних ліній пом’якшення, кожна з яких здатна самостійно забезпечувати необхідну продуктивність. Дві технологічні лінії необхідні для того, щоб можна було проводити необхідні планові регенерації фільтрів без зупинки лінії і без втрати продуктивності під час регенерації. Рекомендується одна регенерація для кожної з ліній на добу соляним розчином.
Вода, після катіонового фільтру, подається на фільтр тонкої очистки і дезбактеризатор, далі вода проходить через вентиль, який регулює об’єм води на мембрани, об’єм води, що подається показує ротаметр.
Пройшовши попередньо очистку, вода подається на підвищуючий насос, в якому нагнітається тиск до 10 – 16 БАР. Під високим тиском вода продавлюється через пори мембран, які пропускають через себе лише молекули води, молекули решти елементів осідають на поверхні мембран і зливаються в каналізацію.
Призначення дезбактеризатора – стерелізувати попередньо очищену прозору воду з вмістом заліза не більше 0,5 частин на мільйон і з великою кількістю органічних речовин. При таких умовах дезбактеризатор гарантує обеззаражування бактерій на 95% від номінальних витрат води.
Система зворотного осмосу забезпечує 7 м3/год.
3. Приготування „кольору” (паленки).
Паленку готують в електросковорідці. В попередньо нагріту електросковорідку заливають1 – 2% води від маси взятого цукру і рівномірними порціями при постійному перемішуванні завантажують цукор в 2 – 3 прийоми. Потім поступово підвищують температуру до 160 - 165°С і цукор починає плавитись. Температуру підвищують до тих пір поки цукор не матиме темно-бурий колір. Потім обігрів закінчують, і при перемішуванні обережно з мірника доливають тонкою струйкою гарячу воду t = 75 – 90°С в кількості 8% від маси взятого цукру. Потім при перемішуванні підвищують температуру до 180 – 200°С, в результаті чого відбувається обезвожування цукрози. В результаті утворюються речовини, які забарвлюють сироп . Суміш витримують при цій температурі до тих пір поки пробу, яку беруть дерев’яною лопаткою не почне загусати або нанесена на скло крапля не буде розтікатись. Обігрів зупиняють і при перемішуванні обережно тонкою струєю вливають в гарячу воду t = 60 – 65°С, в кількості яка необхідна для отримання паленки з вмістом С.Р. 70%. Паленку заливають в збірник для охолодження до 20°С.
Відфільтрований сироп охолоджують до температури 10 – 25°С в збірниках.
4. Приготування купажних сиропів
4.1 Приготування купажних сиропів на цукрі
Холодний спосіб – всі напівфабрикати задають у змішувач при перемішуванні, в слідуючій послідовності:
- цукровий сироп з t = 10 – 20°С;
- розчин кислоти;
- розчин барвника;
- цитрусові та ароматичні настої, композиції;
Лимонну кислоту в змішувач вносять у вигляді 50% розчину, барвник (паленку) розчиняють у воді у співвідношенні 1:5 і додають у купаж ароматичні настої та есенції, які відфільтровані та детерпенізовані та додають у сироп. У випадку застосування цитрусових настоїв з підвищеним вмістом терпенів до фільтрації розводять водою 1:5, відстоюють не менше 12 годин, після чого фільтрують. Потім купажний сироп охолоджують до температури 6 – 8°С.
В готовому купажному сиропі перевіряють вміст С.Р., кислотність та органолептичні показники.
Купажні сиропи для напоїв на цитрусових настоях, концентратах для напоїв, композиціях, ароматичних та натуральних есенціяхвиготовляють тільки холодним способом.
4.2 Приготування купажних сиропів на підсолоджувачах
Для приготування купажних сиропів з використанням підсолоджувача необхідно розрахункову кількість лимонної кислоти розчинити у 70 дм3 води. Після чого розчин лимонної кислоти при безперервному перемішуванні рівномірно по частинах внести розрахункову кількість підсолоджувача. Суміш перемішати до повного розчинення, а потім внести всі інші компоненти і довести об’єм купажного сиропу до 166,67дм3. Масова частка сухих речовин в напої не регламентується і не контролюється.
5. Насичення напоїв діоксидом вуглецю
Насичення на лінії „Ferrero”:
Підготовлена і очищена вода після зворотнього осмосу через систему трубопровіді насосів подається на пластинчатий охолоджувач для попереднього охолодження до температури 6 – 8°С. Далі вода подається в сатуратор „PREMIX” в деаераційну колону для видалення повітря шляхом вакууму, який створюється вакуумним насосом. Одночасно через систему трубопроводів і насосів із сиропних ємкостей подається охолоджений сироп.
Змішування сиропу і води проходить в одній трубі де вмонтована система із двох клапанів: водяного і сиропного. При відкриванні цих клапанів вода змішується з сиропом в заданому на комп’ютері співвідношенні: „сироп-вода”.
Змішаний напій подається на пластинчатий охолоджувач для остаточного охолодження до t = 4 – 6°С, звідки на газатор, де проходить насичення напою СО2. Насичений і охолоджений напій подається в сатураторну колону яка виконує роль накопичувального резервуару. Потім через систему насосів, трубопроводів і клапанів під тиском СО2 подається в блок розливу.
6. Розлив безалкогольних напоїв
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
