83675 (688943), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Є дуже багато варіацій визначення хто ж такий іміджмейкер. Нижче я представила декілька різних прикладів.

Іміджмейкер - фахівець зі створення вигляду окремої особистості або репутації конкретних соціумів, демографічних шарів, державних і недержавних установ, регіонів, нації, країни.

Іміджмейкер - це фахівець, який стурбований тим, як висвітлити кращі якості, приховані в людині.

Іміджмейкер - це особлива професія. Насамперед тому, що він займається створенням не образа, а особистісного вигляду. Не випадково у В. Даля ці два поняття розведені чітко й категорично. Якщо образ у його тлумаченні є щось застигле й зовні помітне, то вигляд - це сукупність зовнішніх характеристик особистості, завдяки яким наочно зримими стають її внутрішні якості [16].

Іміджмейкер - фахівець, що створює естетично привабливий вигляд, що враховує, що в кожній людині є позитивні риси, яким треба надати, говорячи сучасною мовою, добротний "товарний вигляд". Не можна, звичайно, сподіватися на те, що іміджмейкер здатен перетворити будь-які недоліки людей у їхні переваги. Однак він може допомогти їх сховати - і це вже чимало.

Іміджмейкер - складна професія. Для її професійного освоєння необхідно не тільки мати деякі теоретичні знання в іміджології (одна з тих сфер знання, яка поки не здобула статусу науковості навіть за основними параметрами) і практику в стилістиці, іміджмейкер повинен мати найглибші пізнання в теорії іміджу, стилістиці й психології; мати величезну кількість матеріалу й досвіду в роботі з гардеробом, макіяжем і зачісками; бути ерудованим і готовим до обговорення будь-якої теми; бути чуйною і гостромислячою людиною.

Поза всяким сумнівом, іміджмейкер покликаний бути стилістом у найширшому змісті. Без знання основ дизайну одягу, косметології, візажу, перукарської справи він не зможе змоделювати сучасний вигляд свого клієнта. Мова йде не про те, щоб він умів все це робити сам. Кожна названа сфера - це особливі види професійної діяльності. Щоб ними володіти, потрібні певні здібності, знання й навички. Скажемо, іміджмейкер повинен знати правила корекції фігури за допомогою малюнка тканини й фасону одягу. Йому слід ґрунтовно розбиратися у фізіогноміці й у сучасних досягненнях медичної естетики.

У російського філософа А. Лосєва є висловлення про те, що людська особистість відбиває в собі загальну стихію божества. Фрідріх Ніцше, навпаки, стверджував, що багато чого усередині людини схоже на устрицю - огидну й слизьку, а тому шляхетна шкаралупа повинна за неї заступитися. І він призивав словами одного зі своїх літературних героїв учитися цьому мистецтву: «...мати шкаралупу - прекрасна ознака й мудре осліплення». Володіти таким мистецтвом і допомагати людям, викликаючи в інших людей сприятливе враження, - головне професійне вміння іміджмейкера.

Відомо, що жити своїм розумом завжди не просто. Ще складніше перемагати в собі негативне й світитися людям своїми достоїнствами. Як казав знаменитий модельєр Джанні Версаче: «В усьому світі не знайдеться жодної жінки, у якої не було б жодної привабливої риси».

Уміння знайти в людині позитивні якості, створити довкола нього ауру уваги - усе це має потужний психотерапевтичний вплив. Відчуття здорового інтересу до себе в процесі спілкування збуджує в людини душевний оптимізм. Чим стійкіше його прояв у людині, тим вона більш психічно врівноважена і психологічно впевнена у собі. Тобто створюється та «сталість внутрішнього середовища людини», про яку говориться в книзі І.І. Мечникова «Етюди оптимізму». Про це писав В. Распутін: «Одна справа - безладдя навколо, і зовсім інше - безладдя усередині себе». От чому людинозбереження й особистісне піднесення - це постійні проблеми, які покликаний вирішувати іміджмейкер, що створює особистісно-індивідуальні образи.

Іміджмейкер повинен мати дар антроповіда. Тому що покликаний навчити людей гуманно спілкуватися й поводитися з іншими, самостійно розкривати свій індивідуально-діловий потенціал. Він, як казав Сенека, викладає, не вдаючись до вчительського тону, в нього особлива метода не доводити правила, а залишати їх непомітно в серцях. Іміджмейкер покликаний навчити своїх клієнтів досконало володіти методом, говорячи словами Блеза Паскаля, «подобатися людям».

Успіху в цій роботі доб'ються ті, хто не тільки прагне сам бути чарівним, але може іншим допомогти стати такими [16].

Професія іміджмейкер - це особливий хист, володіння набором яскраво виражених здібностей до спілкування, естетичної уяви, тілесної пластики, мовної чарівності.

Для того щоб бути дизайнером особистості, вибудовувати технологію життєдіяльності, людина повинна мати сильну духовну енергетику, величезний багаж знань і вмінь.

У роботі з майбутніми іміджмейкерами особливе значення приділяється розвитку уяви, системного пізнання особистості клієнта, почуття художнього міри, осмислення свого внутрішнього досвіду, технологічності використання знань і т.д. [8].

Отже, професія іміджмейкера - це складна людинотворча діяльність. Щоб бути іміджмейкером, треба мати великий багаж знань, володіти набором людиноводчих технологій. І завжди пам'ятати, що кожна особистість унікальна, а тому індивідуальний підхід органічно повинен бути «вмонтований» у роботу кожного іміджмейкера.

Людинотворчість породжує величезну різноманітність технологій: технічні, інжинірингові, фінансові, медичні, біологічні і т.д. Серед них пріоритетне значення мають людиноводчі технології. Це система живих реальних впливів, у результаті яких людина як окремо , так і в групах здійснює цільові дії. Якщо сказати конкретніше, то сутність людиноводчих технологій полягає в тому, що за допомогою цих технологій формується моральне й естетичне ставлення людини до себе, до людей, до природи, до духовних і матеріальних цінностей.

Таким чином, іміджмейкеру необхідно вміти працювати з командою, куди входять різні фахівці: психологи, соціологи, модельєри, косметологи, маркетологи. Йому треба використовувати їхні професійні вміння, тобто бути неабияким менеджером - конструктором. Це особлива грань його професійної компетентності. Він повинен бути досить ерудованою людиною, що глибоко поважає всіх фахівців, які працюють із людьми на благо їх особистісного підвищення, створення комфорту в спілкуванні.

2.2 Галузева спеціалізація іміджмейкера

В.Шепель виділяє такі видові спеціалізації:

• Іміджмейкер ділової сфери (бізнес, менеджмент, маркетинг);

• іміджмейкер сімейний;

• іміджмейкер у медичній сфері;

• іміджмейкер в освітній сфері;

• іміджмейкер у дошкільній установі;

• іміджмейкер у військовій сфері;

• іміджмейкер у засобах масової інформації;

• іміджмейкер у політичній діяльності;

• іміджмейкер у театрі й кіно;

• іміджмейкер у шоу-бізнесі;

• іміджмейкер у дипломатичній діяльності;

• іміджмейкер у торгівлі й сервісі;

• іміджмейкер у спортивній сфері;

• іміджмейкер працівників установ культури й мистецтва;

• іміджмейкер держслужби;

• іміджмейкер правосилових органів[16].

Робота над іміджем потрібна абсолютно у всіх сферах життєдіяльності людини, тому спеціалізації іміджмейкерів підрозділяються: на персональну, коли фахівець працює індивідуально із клієнтом, враховуючи особливості характеру, його мети й завдання, типаж, особливості фігури, кольоротип, професійну діяльність і т.д. Потім корпоративну, коли іміджмейкер може займатися не тільки зовнішнім виглядом персоналу й розробкою дресс-коду, а так само в цілому іміджем фірми. І, нарешті, політична, де іміджмейкер крім розробки зовнішнього вигляду відповідає за розробку сценаріїв виступів і веде рекламну кампанію[8].

На сьогоднішній день фахівці в галузі формування іміджу діляться на три категорії.

Іміджмейкер-Стиліст працює в основному із зовнішнім образом клієнта, формує його гардероб, за допомогою якого коректує його фігуру й допомагає виглядати яскравіше. Він підбирає «правильний» макіяж і зачіску, супроводжує клієнта при поході по магазинах.

Іміджмейкер-Психолог звернений у першу чергу до внутрішнього світу людини. Він виводить клієнта на новий рівень, допомагає позбутися комплексів, призиваючи його подивитися на себе як на людину унікальну, талановиту й упевнену у своїх силах.

Імідж-Тренер (коуч стосунків) не звертається до минулого клієнта й не з'ясовує причин його поведінки. У цьому людина повинна розібратися самостійно. Імідж-Тренер допомагає просуватися вперед, ставити перед собою й домагатися особистих і професійних цілей, які згодом забезпечать людині таке життя, про яке вона мріє. Даний фахівець сприяє розвитку внутрішньої сили клієнта, його особистого потенціалу[18].

2.3 Професійна місія іміджмейкера в сучасному світі

Іміджмейкер - це особлива професія. Мистецтво іміджмейкера полягає у створенні індивідуального образу, створеного на основі особистої унікальності людини з урахуванням вимог значущою для неї соціального середовища. Причому мова йде не тільки про візуальний образ, а, перш за все, про особистісні прояви, особливий стиль поведінки та взаємовідносин з людьми, а так само про розкриття її особистісно-ділового потенціалу. Місія іміджмейкера - допомогти своїм клієнтам досконало володіти мистецтвом «подобатися людям»[8].

Майже загальноприйнято, що «іміджмейкер дає людям не справжній образ світу, а його імідж, що усуває всі темні сторони». Чи це так? Зрозуміло, існують різні іміджмейкери, у тому числі й такі, одна згадка про послуги яких здатна зіпсувати будь-який імідж[15].

Психологія іміджу не вчить ні хитрощів, ні обману. Всього цього і так занадто багато у світі. Місія іміджмейкера в іншому - навчитися представляти людям різні об'єкти «такими, якими вони є насправді». Само по собі це надзвичайно важко. Труднощі самовираження гостро відчув і яскраво висловив поет: «Як серцю висловити себе? Іншому як зрозуміти тебе? ... Думка сказана є брехня ». У тому числі і щирість може не прийматися з довірою. «Добрими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і поганими».

В іміджовій практиці прагнуть показати, чим буде корисний товар людям з відповідними потребами чи проблемами, інтереси яких верств населення висловлює даний політик, в чому роль даного менеджера для організації та її персоналу.

Медичне правило «не нашкодь!» цілком можна застосувати і в практичній психології іміджу. Кожному хочеться, щоб люди думали про нього добре. Для цього є два шляхи: намагатися «бути хорошим» і не пускати на самоплив процес формування думки про себе. Звичайно ж, у різних соціальних ситуаціях людина хоче справляти різні враження. Не можна навіть беззастережно сказати, що в більшості випадків люди прагнуть справити сприятливе враження на інших. Вони хочуть сподобатися одним, віддалити себе від інших, залякати третіх, підпорядкувати собі четвертих, комусь ввійти (втертися) в довіру. У всіх цих епізодах в механізм створення іміджу включаються різні сторони особистості і приймаються до уваги властивості інших людей - потенційних суб'єктів іміджу.

Таким чином, імідж - це символ, за яким стоїть складна і незвична проблема людських відносин в економіці, політиці та повсякденному житті. Теоретичне і практичне вирішення цієї проблеми істотно підвищило б рівень ділової, політичної та побутової моральності.

Навіть самий вдалий образ провалюється, якщо він статичний. Мало привернути увагу до персони, необхідно її втримати, що значно складніше. Тому необхідно постійно працювати над драматургією образу, розвивати його, розкривати нові риси[14].

Імідж розвивається за принципом "мильної опери": з персонажем постійно має щось відбуватися. Для підтримки динаміки образу необхідно створювати цікаві події. За порадою політтехнологів, В. Путін літає на винищувачі, а В. Ющенко сходить на Говерлу і купається в ополонці.

Події, що виникають в житті публічних особистостей стихійно, також вимагають відповідного освітлення. Хоча дівчина у блакитній сукні зіграла негативну роль у біографії Клінтона, а дівчина в рожевій кофтинці доставила неприємності Філіпу Кіркорову, але обидві події привернули додаткову увагу мільйонів людей.

3. НАЙВИДАТНІШІ ІМІДЖМЕЙКЕРИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

3.1 Айві лі

Айві Ледбеттер Лі - експерт зі зв'язків з громадськістю, автор, лектор і філантроп. Лі народився в Джоржії і вчився в Прінстонському університеті, отримав науковий ступінь у 1898 році. Айві Лі був дуже амбітним журналістом. Ще в період навчання, він почав будувати свою кар'єру, публікуючи статті в різних газетах.

У січні 1899 він переїхав до Нью-Йорку і знайшов стабільну роботу репортера. Айві Л. Лі вважав, що великий бізнес потребує кращого PR. Він покинув пресу і відкрив консалтингову фірму зі зв'язків з громадськістю, а в 1915 році Лі почав епохальну співпрацю з Джоном Д. Рокфеллером. Особливо успішно Айві змінив громадську установку: з «Рокфеллера скнари» в «Рокфеллера благодійника». Іншими клієнтами Айві Ледбеттера Лі були «Pennsylvania Railroad» («Залізниці Пенсільванії») і «Bethlehem Steel» («Бетлеем сталь»), а також численні благодійні фонди та церкви, яким він служив безкоштовно.

Самого себе Лі характеризував як «лікаря корпоративної громадськості». Він вірив, що корпорації не повинні приховувати правду від преси, а лідери бізнесу не повинні уникати гласності. Його принципи допомогли зробити бізнес США більш патріотичним і гуманним.

Врятувати Рокфеллера. На початку минулого століття, в 1902 році, в одному з американських журналів з'явилася серія статей Іди M. Тарбелл «Історія Стандарт-Ойл компанії». Автор відома як ас дослідницької журналістики. Її статті розпочали хвилю засудження безжальних методів конкурентної боротьби; особливе обурення, природно, викликав голова компанії Джон Рокфеллер, казково розбагатілий в результаті монопольного хазяйнування у сфері нафтового бізнесу (85% роздрібного продажу нафтопродуктів). Він вже був відомий надзвичайною брутальністю зі своїми службовцями і частими звільненнями співробітників.

Характеристики

Список файлов курсовой работы