83653 (688929), страница 4
Текст из файла (страница 4)
При цьому товарна продукція в досліджуваному господарстві у 2006 році в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника більша на 179,8 тис. грн. та 1,85 тис. грн. відповідно, ніж у середньому по господарствах Сумської області.
Засвідчуємо, що валовий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь збільшився на 43,6% або на 23,13 тис. грн., причинами цього стало збільшення валового прибутку. Валовий прибуток на одного середньорічного працівника збільшився на 83,1% або на 2,75 тис. грн. за рахунок збільшення валового прибутку та зменшення чисельності працівників. При цьому валовий прибуток у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника у 2006 році перевищив середні показники по області на 66,79 тис. грн. та 6,06 тис. грн. відповідно.
Чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь зменшився на 55,3%, причиною цього стало зменшення чистого прибутку. Чистий прибуток на одного середньорічного працівника зменшився на 50,0%. Також констатуємо, що чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника в господарстві за 2006 рік склав на 1,25 тис. грн. та 0,3 тис. грн. менше, ніж у середньому по господарствах Сумської області.
Рівень рентабельності на підприємстві також скоротився в 2006 році порівняно до 2004 року на 0,29 п. в. за рахунок зменшення чистого прибутку на 55,6% та збільшення собівартості на 3,2%. Зниження рівня рентабельності на підприємстві є результатом збільшення господарством витрат на виробництво та реалізацію продукції. Тому досліджуваному підприємству варто порадити використовувати нові технології, які підвищать обсяги виробництва та його продуктивність. А це, в свою чергу, дасть можливість максимізувати прибуток, знизити собівартість продукції та підвищити рівень рентабельності.
2.2 Оцінка ринкових можливостей підприємства
Головною метою будь – якої фірми є отримання прибутку. Основна задача управління маркетингом – забезпечення виробництва товарів, привабливих для цільових ринків.
Розглядаючи діяльність Дослідного господарства Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, слід сказати, що маркетингове управління на підприємстві передбачає глибоке обґрунтування планування асортименту виробництва продукції та збуту, збір інформації, дослідження і аналіз ринків, формування цін, налагодження реклами, товароруху тощо. Управління в господарстві здійснюється з метою органічного впливу на зниження собівартості продукції, підвищення її якості, відповідності нормативам. Зовнішньо господарська сфера управління в господарстві включає в себе, насамперед, організацію комерційної діяльності, де реалізуються потенційні можливості виробництва товарів і досягається кінцева мета виробництва – одержання прибутку.
При цьому зауважимо, що ДГ СІАПВ УААН має достатні ринкові перспективи. Тому для початку проаналізуємо ринкові можливості підприємства.
Вище вже зазначалося, що господарство знаходиться в сприятливих кліматичних умовах, що забезпечують вирощування різних сільськогосподарських культур та розведення тварин. Діяльність господарства в основному зорієнтована на вирощування зернових культур, цукрових буряків, розведення ВРХ та свиней для подальшої реалізації отриманої продукції з метою одержання прибутку.
Наголосимо на тому, що сильною стороною ДГ СІАПВ УААН є його активна діяльність у науковій галузі. Господарство постійно займається збором нової інформації – приймає участь на спеціалізованих виставках та наукових конференціях, керівництво регулярно забезпечує своїх працівників спеціалізованими газетами та журналами.
Крім того, в будь – якій фірмі існує внутрішня звітність, і ДГ СІАПВ УААН не є винятком. У внутрішній звітності господарства відображаються показники поточного збуту, суми витрат, обсяг товарно-матеріальних цінностей, рух грошової готівки, данні про дебіторську та кредиторську заборгованість. Зокрема, до внутрішніх джерел підприємства включають звіти фірми про прибутки та збитки, балансові звіти, рахунки – фактури, звіти попередніх досліджень, а також статистичні збірники та книги.
Слід зазначити, що постачальники в діяльності фірми займають значне місце. Вони забезпечують його всіма матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва сільськогосподарської продукції. Наприклад, щоб вирощувати господарству зернові культури, необхідно закупати добрива, засоби захисту, техніку, паливо – мастильні матеріали. Крім того, треба понести затрати на оплату праці працівників, спецодяг, інвентар тощо.
На підприємстві організований досить жорсткий контроль за цінами на матеріальні ресурси, так як підвищення цін може призвести до збільшення цін на продукцію. Нестача тих чи інших матеріалів може порушити регулярність постачання фірмам – замовникам. А це може негативно вплинути на діяльність ДГ СІАПВ УААН.
Дослідне господарство також ретельно вивчає своїх клієнтів. Необхідно сказати, що ДГ СІАПВ УААН може виступати на ринку споживачів, виробничому ринку та ринку проміжних продавців. Отже, ДГ СІАПВ УААН продає свою продукцію на всіх цих ринках. Наприклад, продає свої товари стороннім підприємствам та заготівельним організаціям для подальшого використання. Реалізує також продукцію організаціям, які покупають її з метою подальшого продажу.
Слід зазначити, що ДГ СІАПВ УААН є досить сильним конкурентом для інших фірм, особливо в дослідній діяльності.
Також слід сказати, що неабиякий вплив на діяльність господарства мають контактні аудиторії. Розглядаючи діяльність ДГ СІАПВ УААН, фінансові контактні аудиторії мають вплив на здатність підприємства забезпечувати себе капіталом. Для господарства основними фінансовими контактними аудиторіями є банки та інвестори. Для підтримки позитивних зв'язків підприємство постійно презентує річні звіти, що є доказом фінансової стабільності. Дослідне господарство безпосередньо взаємодіє з контактними аудиторіями засобів масової інформації. Багато працівників даного господарства висвітлюють його діяльність у наукових статтях, що публікуються у спеціалізованих газетах та журналах.
Ознайомившись із можливостями ДГ СІАПВ УААН, необхідно наголосити на тому, що будь – яке підприємство повинно вміти виявити нові ринкові можливості.
Дослідному господарство варто поглибитися у виробництво та реалізацію такого продукту як молоко
Молоко – це винятково цінний харчовий продукт. Молоко містить всі поживні речовини: повноцінні білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, в тому числі мікроелементи, а також вітаміни, ферменти. Ці речовини знаходяться у молоці у такому співвідношенні, котре відповідає потребам людини. Засвоюваність поживних речовин молока дуже висока: білків – 96%, жирів – 95%, вуглеводів – 98%.
Для харчування людини молоко використовується як у натуральному вигляді, так і у вигляді різних молочних продуктів промислового виробництва (вершки, сметана, сири, йогурти і т.д.), котрі характеризуються високими дієтичними властивостями. Сприятливі кліматичні умови, де здійснюється виробництво, удосконалення технології виробництва молока, регулярний контроль за якістю виробленого молока, багаторічний досвід працівників галузі скотарства дозволяють стверджувати, що запропонований продукт буде мати високу якість, високий та стабільний попит. Статистика завзято свідчить про те, що продовжує поглиблюватись криза у скотарстві Сумського району та Сумської області в цілому, так як спостерігається, як і раніше, тенденція до подальшого спаду виробництва тваринницької продукції. По всіх категоріях господарств спостерігається скорочення поголів'я молочного стада, що є дуже негативним явищем. Унаслідок цього значно зменшились обсяги виробництва молока і молочної продукції промисловими переробними підприємствами, відповідно знизилось споживання молокопродуктів на душу населення. Оцінюючи фактичний стан виробництва молока можна стверджувати про те, що переробні підприємства Сумського району, Сумської області незабезпечені сировиною. Відповідно обсяги потреби у сировині постійно зростають, тому виробництво такого виду продукції як молоко завжди буде мати ринок збуту. Основними підприємствами по переробці молока в Сумському районі є Сумський молокозавод, ВАТ Сумський завод продтоварів та інші невеликі переробні підприємства Тому можна говорити про існуючий незаповнений ринок молока, який потрібно постійно поповнювати сировиною.
Дослідне господарство має намір 95% загального обсягу товарного молока реалізувати Сумському молокозаводу, реалізувати ще внутрішньогосподарські потреби (їдальня, магазин, дитячий садок.)
Ціль господарства – постійне рівномірне постачання молока по конкурентоздатних цінах.
Інтерес покупця господарство розраховує залучити за рахунок прямих зв'язків із покупцями.
Оцінюючи фактичний стан розвитку галузі скотарства слід відмінити, що спостерігається зниженням середнього річного надою молока по Сумській області в цілому та Сумському району, що у свою чергу скорочує загальний обсяг виробництва молока. Приймаючи рішенням про збільшення поголів'я корів, а відповідно і виробництва молока, виникла необхідність проаналізувати існуючих конкурентів.
Відсутність достатньої кількості сировини для переробки лише підтверджує те, що зараз ще немає гострої конкуренції серед виробників молока. Конкуренція продовжує загострюватись між переробними підприємствами, які самостійно вишукують джерела сировини, підвищують закупівельну ціну реалізації.
Конкурентами дослідного господарства є всі сільськогосподарські підприємства – виробники молока Сумського району. Але аналіз сучасного стану їх розвитку свідчить про те, що вони не мають ніяких переваг у порівнянні з господарством, а їх відсутність вже визначає їх не конкурентоздатність.
2.3 Аналіз елементів комплексу маркетингу
Комплекс маркетингу – одне з основних понять сучасного маркетингу. До комплексу маркетингу входить все те, що фірма може використати для посилення попиту на свій товар. Якщо всі ці можливості об'єднати, то комплекс маркетингу можна подати із чотирьох частин: товар (послуга), ціна, методи розповсюдження та методи стимулювання [7].
В умовах існуючої на ринку активної конкуренції за споживача успішна підприємницька діяльність можлива лише за умови комплексного використання всіх маркетингових засобів в їх оптимальному співвідношенні.
Розглянемо першу складову комплексу – товар. Товар Дослідного господарства має життєвий цикл. Його можна визначити як процес розвитку продажу товару й отримання прибутку. Складається життєвий цикл із чотирьох етапів: виведення на ринок, зростання, зрілості та спаду.
Для господарства дуже важливе правильне визначення етапу, на якому перебуває товар, тому що це дає змогу розробити ефективну агромаркетингову стратегію. Етап виведення на ринок характерний повільними і незначними обсягами продажу. Можна виділити чотири основні принципи сповільненого виходу товару на ринок:
-
Недостатня інформація про споживчі властивості товару.
-
Небажання споживачів змінювати звички, традиції, уподобання.
-
Технічні проблеми виробництва товарів.
-
Недостатність фінансових ресурсів для розширення виробничих потужностей, зміни структури посівних площ, поголів'я худоби, тощо.
Цей етап характерний невеликим обсягом виробництва, великими витратами, високими цінами і дуже низькою прибутковістю підприємства або її відсутністю [11].
Етап зростання починається тоді, коли запропонований ринку товар відповідає вимогам покупців і вони починають здійснювати повторні закупівлі. До перших покупців (інвесторів), котрим притаманні високі споживчі властивості товару, приєднуються ранні послідовники. Якщо на початках цього етапу ціни мають підвищуватися внаслідок сприятливої ринкової кон'юнктури, то потім стабілізуються і навіть можуть несуттєво знижуватися, оскільки має місце прогресивне зростання попиту. Швидко зростають обсяги продажу, тому що зменшується різниця між затратами на стимулювання збуту і виручкою від реалізації. Це стає основним фактором зростання прибутку. Для того, щоби максимально розтягнути в часі другий етап, підприємство може використати такі заходи:
-
Поліпшити споживчі властивості товару.
-
Вийти на нові сегмента ринку.
-
Посилити стимулюючі заходи.
-
Використати нові канали розповсюдження.
Етап зрілості характерний сповільненням збуту товарів. У виробників накопичуються запаси нереалізованих товарів, загострюється конкуренція. Всі стимулюючі заходи, що використовує фірма, призводять до зниження прибутковості підприємства.
Етап спаду не означає, що збут падає до нуля. У такому випадку Дослідне господарство зазвичай зменшує пропозицію товару, знижує ціни, шукає нові сегменти ринку. Якщо безперспективність товару очевидна, підприємство може прийняти рішення відмовитися від його виробництва.
Перш ніж продукція із поля господарства потрапить на стіл споживача, вона багаторазово переходить із в рук у руки. При цьому кожен раз, на кожному етапі розв'язується проблема, за яку ціну продавці готові продати продукцію, а споживачі готові за неї заплатити. Ціна є орієнтиром і для виробника, і для споживача продуктів. Підприємство буде більше висівати пшениці, ніж вівса, якщо ціна і прибуток будуть сприятливіші на пшеницю.
Переробні підприємства також будуть реагувати на стимули цін і прибутків. Ціна – це основний чинник ринку, що впливає на споживчий вибір покупця. Особливо це положення стосується малозабезпечених прошарків населення.
Для кожного агропромислового підприємства дуже важливо встановити вихідну ціну [15]. Можна виділити шість етапів цієї процедури:
-
встановлення завдань ціноутворення;
-
визначення попиту;
-
оцінка витрат;
-
аналіз цін і товарів конкурентів;
-
вибір методу ціноутворення;
-
встановлення кінцевої ціни.
1. Встановлення завдань ціноутворення. Підприємство повинно мати зрозумілу і чітку стратегічну мету. Залежно від неї будуть встановлюватися такі цінові завдання:
-
забезпечення виживання. Така мета постає в умовах гостро конкурентного ринку, коли товари фірми перебувають на етапі спаду. Дуже часто виживання важливіше від прибутку. Встановлення низьких цін дає змогу певний час здійснювати комерційну діяльність;
-
максимізація поточного прибутку. При сприятливій кон'юнктурі на ринку, коли має місце підвищений, або ажіотажний попит, фірма може висувати перед собою таку мету;
-
завоювання лідерства з показників якості. Деякі підприємства з метою посилення конкурентної позиції на ринку стараються виробляти високоякісніші товари. За цих умов фірма встановлює вищі ціни як винагороду за товар вищої якості;
-
завоювання лідерства за показниками частки ринку. Деякі агропромислові підприємства вважають: якщо їм належить велика частка ринку, то в них найстійкіші довгострокові перспективи отримання прибутків. Використовуючи цю стратегію, фірма встановлює зазвичай середні ціни.
2. Визначення попиту. Закон попиту визначає взаємозалежність між обсягами продовольчої продукції і цінами. Чим нижча ціна тим більше буде куплено – і навпаки.
3. Оцінка витрат. Економісти давно встановили, що попит зазвичай визначає максимальну ціну, а мінімальна ціна визначається витратами виробництва. Нормальне функціонування підприємства передбачає встановлення такої ціни, згідно з якою покривилися б усі витрати виробничо-комерційної діяльності й отримувався справедливий прибуток.
4. Аналіз цін і товарів конкурентів. Знання про ціни і товари конкурентів може бути основою для власного ціноутворення. Логіка фірми в цьому питанні має бути такою. Якщо товар аналогічний конкуруючому, то і ціна буде близькою до конкурента. Якщо товар фірми за якістю гірший, то, відповідно, і ціна має бути нижчою. І навпаки, якщо товар володіє підвищеними, чи унікальними властивостями, фірма має право винагороди у вигляді вищої ціни.
5. Вибір методу ціноутворення. Проаналізувавши всі попередні етапи, фірма буде прагнути визначити найоптимальніші методи ціноутворення. Найголовнішими із них є: середні затрати плюс прибуток, аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку; встановлення цін на основі поточного рівня цін; встановлення цін на основі торгів.
6. Встановлення кінцевої ціни. Перед виходом товару на ринок їх власник може розглянути ще додаткові міркування, зокрема, про цінове сприйняття ціни.















