237104 (688764), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Канал розподілу - це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу - це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача [8].
Залежно від розмірів, потужності підприємства-виробника, різноманітності продукції та інших факторів, товаропровідна мережа може складатися із одного, декількох або багатьох каналів розподілу, причому різні канали розподілу товарів можуть відрізнятися за структурою, типами торгових посередників і проміжних складів, способами доставки вантажів, видами транспорту і т.д. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.
Узагальнено в розподільчій логістиці каналії можна охарактеризувати за кількістю складових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку - це будь-який посередник - учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту призначення. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем.
Логістичний канал нульового рівня включає виробника і споживача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником. Такі канали часто використовуються для постачань продукції виробничо-технічного призначення, особливо якщо закуповуються великі партії, а також унікальна продукція. Вони передбачають жорстку регламентацію графіка постачань і тому дозволяють скоротити виробничі цикли і складські площі.
Одно-, дво- і більше рівневі логістичні канали включають одного або декількох посередників. Наприклад, канал, який включає оптовика, дрібного оптовика і роздрібного посередника є трирівневим. У багаторівневих каналах розподіл матеріальних потоків на початковому етапі здійснюється виробником, а потім посередницькими структурами.
Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.
Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Вертикальні канали розподілу - це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Таким членом може бути виробник, оптовий або роздрібний посередник. Вертикальні канали виникли як засіб контролю за поведінкою каналу.
Основними посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, з якими в “ЗАЗ-Daewoo” заключені договори та контракти.
Серед посередників у дистриб'юції, які виконують підтримуючі функції, можна виокремити підприємства та установи фінансового сервісу (авто-дилери, банки, фінансові компанії, клірингові та розрахункові центри і компанії і т.п.), підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри колективного користування, підприємства зв'язку і телекомунікацій і т.п.), страхові компанії, установи стандартизації, ліцензування та сертифікації і т.п.
Центральне місце серед посередників у дистриб'юції займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) авто можуть виконувати й інші функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післепродажного автосервісу і т.п.
Виділяють наступних торгових посередників.
Дилери - це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання всіх умов за договором постачання. Однак взаємини виробника з дилерами останнім часом здобувають різноманітні форми через прагнення виробників формувати вертикальні канали розподілу. При цьому дилери стають власниками привілеїв, поєднуючи у своїх руках ряд послідовних етапів процесу виробництва і розподілу.
Дистриб'ютори - оптові посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну. Таким чином, дистриб'ютор не є власником продукції.
Комісіонери - це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник (або комітент у даній операції) залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем. Договір про постачання продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, гроші якого перераховуються на рахунок комісіонера. При цьому ризик випадкового псування і втрати продукції лежить на комітенті.
Агенти - посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи (принципала). Як правило, агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок принципала.
Брокери - посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як дилери або дистриб'ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери або агенти. На відміну від агентів, брокери не перебувають в договірних відносинах з жодною із сторін угоди, яку укладають, і діють лише на основі окремих доручень. Брокерів винагороджують тільки за продану продукцію. Їх доходи можуть формуватися як певний відсоток від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю товару.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
-
Виконати попередні розрахунки витрат часу на навантаження та розвантаження в цехах підприємства та зробити перевірку можливості виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в директивний час.
-
Кількість машин, що працюють на маршрутах прийняті 3.
-
Застосовуючи метод концепції подач, визначити черговість виконання окремих ланок маршрутів.
-
З’єднати ланки в міжцехові маршрути.
Час початку та кінця робочої зміни відповідно Tn = 7,5 год, Tk = 16,5 год, тривалість обідньої перерви tоб = 1 год, час на підготовчо-заключні операції tпз = 1 год.
Матриця відправлень і надходжень навантаження машин за добу:
| Цехі-відправники | Цехі-одержувачи | Σmij | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | ||
| 1 | х | 2 | - | 4 | 6 |
| 2 | 1 | х | 3 | - | 4 |
| 3 | 2 | 3 | х | - | 5 |
| 4 | - | 1 | 4 | х | 5 |
| Σmij | 3 | 6 | 7 | 4 | 20 |
Матриця часу навантаження:
| Цехі-відправники i | Цехі-одержувачи j | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |
| 1 | Х | 20 | 30 | |
| 2 | 40 | Х | 10 | - |
| 3 | 20 | 30 | Х | - |
| 4 | - | 40 | 30 | Х |
Матриця часу розвантаження
| Цехі-відправники i | Цехі-одержувачи j | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |
| 1 | Х | 20 | 20 | |
| 2 | 30 | Х | 20 | - |
| 3 | 20 | 30 | Х | - |
| 4 | - | 40 | 30 | Х |
Матриця часу руху
| Цехі-відправники i | Цехі-одержувачи j | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |
| 1 | Х | 5 | 5 | 10 |
| 2 | 5 | Х | 10 | 5 |
| 3 | 5 | 10 | Х | 5 |
| 4 | 10 | 5 | 5 | Х |
Розв’язання
Визначимо величину ТД:
ТД = (16,5 – 7,5 -1)*60 = 480 хв.
Визначимо величину ТР по кожному цеху (складу):
ТР1 = (1*30+2*20)*1,05 = 73 хв.
ТР1 = (2*20+ 3*30 + 1*40)*1,05 = 178 хв.
ТР1 = (3*20+4*30)*1,05 = 189 хв.
ТР1 = (4*20)*1,05 = 84 хв.
Визначимо сумарний час, що витрачається на навантаження та розвантаження:
ТР = 
= 73 + 178 + 189 + 84 = 524 хв.
Визначення черговості виконання окремих ланок маршрутів
Метою цього є розробити такі маршрути перевезень на території підприємства, при яких заданий обсяг останніх виконувався б із найменшими порожніми пробігами і простоями транспортних засобів у пунктах навантаження і розвантаження, тобто мінімальним парком транспортних засобів
Складання маршрутів проводиться в декілька етапів.
По-перше, виконується визначення черговості виконання окремих ланок маршрутів за методом концентрації подач. Для цього у вихідну матрицю відправлень і надходжень навантажених транспортних засобів вводяться додаткові рядки і стовпчики
| Цехі-відправники i | Цехі-одержувачи j | Показники рядків | ||||||||
| ni | Kij | |||||||||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | ni(1) | ni(2) | |||||
| 1 | х | 2 | 4 | 6 | ||||||
| 2 | 1 | х | 3 | 4 | ||||||
| 3 | 2 | 3 | х | 5 | ||||||
| 4 | 1 | 4 | х | 5 | ||||||
| Показники стовпців | ||||||||||
| mj | mj(1) | 3 | 6 | 7 | 4 | |||||
| mj(2) | ||||||||||
| Kij | ||||||||||
Якщо вважати, що транспортний зв'язок між двома цехами складає одну ланку маршруту, то в даної задачі одночасно можуть бути виконано стільки ланок, скільки машин обслуговують вантажопотоки, тобто по одній ланці у кожному маршруті.
Складання маршрутів починається з визначення їхних ланок. Для цього в таблиці знаходиться стовпчик і рядок матриці відправлень і надходжень, що містять максимум концентрації подач і визначається перша ланка першого маршруту. Продовжуючи пошук ланок аналогічним методом, визначаємо перші ланки інших маршрутів.
| Цехі-відправники i | Цехі-одержувачи j | Показники рядків | ||||||||
| ni | Kij | |||||||||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | ni(1) | ni(2) | |||||
| 1 | х | 2 | 4 | 6 | 2 | 3 | ||||
| 2 | 1 | х | 3 | 4 | 2 | 2 | ||||
| 3 | 2 | 3 | х | 5 | 2 | 2,5 | ||||
| 4 | 1 | 4 | х | 5 | 2 | 2,5 | ||||
| Показники стовпців | ||||||||||
| mj | mj(1) | 3 | 6 | 7 | 4 | |||||
| mj(2) | 2 | 3 | 2 | 1 | ||||||
| Kij | 1,5 | 2 | 3,5 | 4 | ||||||
Першими ланками по 3-м маршрутам будуть:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
