82636 (688513), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

2.Правове обґрунтування можливості здійснення даної

зовнішньоекономічної угоди

Зараз не існує жодного уряду в світі, який би не регулював свій внутрішній ринок засобами тарифного і нетарифного регулювання. За останні роки держава приділяла значну увагу цукровій галузі. Було видано цілу низку документів з цього приводу. Зокрема, Закон України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” від 17.06.99р. №758-X1V, Указ Президента України “Про додаткові заходи відносно вирішення соціальних проблем на селі і подальшого розвитку аграрного сектора економіки” від 21.02.2002р. №170/2002, Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру” від 15.02.2002 р. № 142, Постанова Кабінету Міністрів України “Про тимчасове вилучення цукру білого з режиму вільної торгівлі з Республікою Молдова” від 14.03.2002р. №344, Наказ Міністерства аграрної політики України “Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру на період з 1 вересні 2002 р. по 1 вересні 2003 року” від 06.03.2002 р. №74, Наказ Міністерства аграрної політики України “Про зміни і доповнення до Положення про умови розподілу обсягів виробництва цукру квоти “А” і “В” між цукровими заводами на конкурснох засадах” від 19.03.2002 р. №91. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про порядок видачі ліцензій на імпорт цукру-сирцю тростинного” від 16.07.2001р. №146 Меморандум про узгодження дій між Кабінетом Міністрів України і професійними об`єднаннями агропромислового комплексу на ринку цукру від 25.03.2002р. тощо. Крім того кожного року Верховна Рада України приймає Закон України “Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного”, яким встановлює обсяг ввезення його в Україну та ставку ввізного мита, а Міністерство аграрної політики на конкурсних засадах визначає підприємства, які здійснюватимуть його переробку.

Ставки митного та немитного регулювання затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром визначені законом України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” від 17.06.1999 (Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267, з наступними змінами). Державне регулювання виробництва і реалізації цукру та вирощування цукрових буряків, контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи. Державне регулювання у цій сфері базується на принципі квотування. Закон передбачає такі види квот:

• квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота "А") - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб;

• квота поставки цукру за міжнародними договорами (квота "В") - кількість цукру для поставки за межі України за міжнародними договорами та поповнення, в разі необхідності, квоти "А";

• квота "С" - цукор, вироблений понад квоти "А" та квоти "В" і призначений для реалізації його власниками виключно за межами країни.

Граничні розміри квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах вказаних квот розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах не пізніше 1 січня поточного року. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах вказаних квот визначаються Кабінетом Міністрів України. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і розподіляються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах.

Так, в 2001 р. було встановлено квоту на імпорт цукру-сирцю тростинного (код ТН ЗЕД 17.01.11) в обсязі 260 тис. т за ставкою ввізного мита в розмірі 1% митної вартості, але не менше 5 євро за одну тонну.

Ціна на бразильський цукор-сирець дорівнює приблизно 218 дол./т на умовах EXW, курс долара становить 5,33грн. Таким чином, ціна в гривнях за 200 т цукру-сирцю становитиме: 218*5,33*200=232388 грн.

Ставка ввізного мита (1%) дорівнюватиме 2038,725 грн.

За імпорт цукру сплачується ПДВ на загальних підставах, тобто 20% бази оподаткування, тобто договірної (контрактної) вартості товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, плати за використання об`єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів згідно із законами України.

За митне оформлення товарів та інших предметів стягується митний збір - при митній вартості:

Таким чином, в разі ввезення на митну територію України 200т цукру-сирцю сплачується митний збір за ставкою 0,2% митної вартості товарів, але не більше еквівалента 1000 дол. США.

Оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку здійснюється суб'єктами господарювання за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "А" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується. Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Вказані суб'єкти мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають ліцензії на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру.

Реалізація цукру за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "В" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти "В" здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти "В" та квоти "С" на внутрішньому ринку України забороняється.

Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством.

Закупівля цукру для забезпечення державних потреб, як внутрішніх, так і для виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Ним же щорічно визначаються й обсяги закупівлі. Відносини між вказаним органами (підприємствами) і виробниками цукру регулюються законодавством та угодами, що між ними укладаються. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цукрових буряків згідно з порядком, передбаченим Законом. У межах попереднього фінансування зазначених витрат може застосовуватися державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків. Грошові розрахунки між органами (підприємствами), що закуповують цукор для задоволення державних потреб, і виробниками цукру та цукрових буряків здійснюються через Державне казначейство України.

Закон встановлює особливості ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. Мінімальна ціна на цукрові буряки для виробництва цукру квоти "А" та квоти "В", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Відносини між цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до Закону. Типові умови господарських договорів затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і є обов'язковими до застосування у відносинах між вказаними суб'єктами усіх форм власності.

Законом передбачена відповідальність за порушення встановлених умов виробництва та реалізації цукру. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта господарювання стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації винного суб'єкта. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом (господарським судом) за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону. Дії цих органів можуть бути оскаржені до суду (господарського суду) згідно із встановленим порядком.

Станом на вересень 2004 року серед діючих законів, які містять неузгоджені положення щодо регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією наступний :“Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру” від 17 червня 1999 року № 758-XIVЗгідно статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року №758-XIV виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством України. Стаття XI:1 Угоди ГАТТ 1994 року “Загальне скасування кількісних обмежень” вказує на те, що “ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися щодо імпорту будь - якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для вивезення на територію будь-якої іншої сторони”. Деякими країнами СОТ вимога статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року № 758-XIV щодо виробництво цукру в Україні з імпортної сировини лише за умови подальшого вивезення готової продукції розглядається як непрямий захід обмеження імпорту в Україну цукру з тростини.

Транспортування. Упакований цукор-рафінад транспортують у критих транспортних засобах і контейнерах згідно з ГОСТ 18477 транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду. Транспортування цукру пакетами - згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663. Рафінований цукор-пісок, фасований у поліетиленові пакети й упакований в ящики із гофрованого картону, допускається перевозити автомобільним та залізничним транспортом у межах області. Криті вагони, контейнери і трюми повинні бути сухими, без щілин, з дахом, який не протікає, з люками і дверима, що добре закриваються. Не допускається перевозити цукор-рафінад у брудних вагонах, контейнерах і трюмах із слідами забруднювальних вантажів (вугілля, вапно, цемент, сіль та ін.), отруйних та з сильним запахом а також у вагонах, контейнерах і трюмах, які не просохли після фарбування або зберігають запах фарби. Перед завантаженням цукру вагони, контейнери і трюми повинні бути ретельно очищені, за необхідності промиті та продезинфіковані, підлога застелена папером або чистими паперовими обрізками. В залізничних вагонах крючки та гострі частини, що виступають, обгортають папером чи тканиною. Під час перевезення цукру-рафінаду автомобільним транспортом мішки з цукром слід укладати на дерев'яні піддони. У разі відсутності піддонів кузов автомобіля вистеляють брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром накривають брезентом.

Зберігання. Цукор-рафінад повинен зберігатися в складах за температури не вищій ніж 40 °С. Відносна вологість повітря на рівні поверхні нижнього ряду мішків і ящиків повинна бути не вищою від 75 %. Забороняється зберігати цукор разом з іншими матеріалами. Контроль за температурним режимом зберігання цукру здійснюється за допомогою термометрів чи термографів, за відносною вологістю повітря - за допомогою гігрографів або психрометрів. Штабелі складають з однорідного за якістю цукру-рафінаду, упакованого в тару одного виду, яка має однакову стандартну масу. Мішки з цукром під час укладання в штабель повинні бути повернені горловиною усередину штабеля. На кожний укладений штабель заводять штабельний ярлик, в якому вказуються: назва цукру, вид і категорія тари, кількість місць, дата виготовлення, маса нетто, позначення цього стандарту і показники якості. У штабельних ярликах повинні бути зазначені: назва цукру, назва постачальника, номер вагона, номер накладної, кількість місць, маса нетто, вид тари, дата прибуття, номер документа про якість і основні показники якості.

У 2006 році був затверджений порядок надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню. Комісія з надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2006 році, до 25 числа кожного місяця має інформувати Департамент зовнішньоекономічного співробітництва про кількість та обсяги виданих погоджень. Порядок визначає умови надання погодження на видачу ліцензій на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані (код 1701 згідно з УКТЗЕД), експорт яких підлягає ліцензуванню у 2006 році, відповідно до договорів між українськими та іноземними суб'єктами господарювання незалежно від форм власності та господарювання (далі - Погодження) згідно з додатком 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 року N 1304 ( 1304-2). Погодження на видачу ліцензії здійснюється за принципом часового пріоритету. Рішення Комісії приймається більшістю голосів. У наданні погодження може бути відмовлено, якщо подається неповний, неоформлений належним чином комплект документів, виявлено недостовірність даних у документах. У рішенні про відмову у видачі погодження зазначаються підстави такої відмови. У разі відмови у видачі погодження робиться позначка у заяві, ставиться підпис суб'єкта господарювання про ознайомлення з обґрунтованою причиною відмови у видачі погодження. Повторне подання документів на погодження здійснюється протягом 10 днів.

3.Зовнішньоекономічний контракт

Характеристики

Список файлов курсовой работы