43256 (687333), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Інтерпретація значень контекстуальних синонімів-іменників, які мають імплікаційну прагматику, передбачає звернення адресанта до дейктичних та культурних параметрів контексту. Так, наступний уривок з оповідання Р. Ротмана «Erleuchtung durch Fußball» – «Просвітлення через футбол» , містить контекстуальні синоніми Jungs von Dynamo Kiew – Russen («хлопці з Динамо Київ» – «росіяни»): die Jungs von Dynamo Kiew grinsten, als sie das müde Zuspiel der Griechen sahen. Einer stolperte sogar über den Ball und die Russen tippten sich an die Handgelenke [7, c. 34]. Саме такий вибір контекстуальних синонімів на позначення об’єкта висловлення зумовлений тими фоновими знаннями з географії, які увійшли до свідомості і, відповідно, мовної картини світу пересічного жителя Німеччини ще за часів існування Радянського Союзу, коли зазначені слова були синонімами для переважної частини європейців. Таким чином, існує певний взаємозв’язок між типом прагматичної інформації та типом контекстуальних сигналів, які допомагають розпізнати цю інформацію, оскільки, окрім семантичних чинників, вирішальну роль при вербалізації певного поняття відіграють прагматичні параметри висловлення.

Вирішальну роль у збагаченні синонімічних ресурсів мови відіграють семантико-стилістичний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.

Контекстуальна синонімія як мовленнєве явище передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувались у контексті. Незаданість системою мови, номінативна факультативність, невідтворюваність поза контекстом і пантемпоральність є невід’ємними властивостями контекстуальних синонімів.

Аналіз значень контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявив, що вони мають складну імплікативно організовану багатомірну структуру, що складається з денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного, стилістичного та прагматичного компонентів і реалізується в контексті. Усі компоненти значень досліджуваних одиниць орієнтовані на досягнення певної прагматичної мети.

Контекстуальні синоніми-іменники містять у своїй семантичній структурі додаткові смисли, за рахунок яких розширюється семантична структура висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. У зв’язку з цим контекстуальні синоніми-іменники вивчались як одиниці лексичного рівня, номінативна функція яких ускладнена емотивною, оцінною, експресивною, прагматичною та низкою стилістичних функцій. Установлено, що експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників є результатом взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Контекстуальна синонімія іменників виникає внаслідок зміщення фокуса уваги з цілого об’єкта на певні його ознаки і сприяє, таким чином, виділенню об’єкта та його запам’ятовуванню, що створює сприятливі умови для успішної комунікації.

Контекстуальні синоніми-іменники реалізують оцінне значення на лексико-синтаксичному рівні за рахунок повторного вираження позитивної чи негативної оцінної інформації про об’єкт висловлення з різними ступенями інтенсивності. Емоційний потенціал досліджуваних одиниць обумовлений емоційним станом суб’єкта висловлення, конотативною структурою самих контекстуальних синонімів та / або атракцією емотивно односпрямованих номінативних одиниць у межах одного контексту.

Висновки

Синоніми – слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття.

Синонімічні відношення охоплюють більшість елементів лексичного рівня системи загальновживаної мови. Синонімія є характерною і для спеціальної мови, і для її підсистеми – термінології.

Мовознавець, А.П. Євгеньєва стверджує, що синоніми:

а) служать для деталізації і виділення тієї або іншої ознаки, істотної, з погляду того, хто говорить або пише;

б) служать вираженню ступеню;

в) виражають інтенсивність дії, що позначається;

г) виражає суб'єктивну оцінку.

Складність і багатоплановість відносин синонімів полягає, зокрема, в тому, що дана мікросистема іноді виходить за межі синонімічного ряду. Це може бути у випадках, коли вкрай полярні одиниці вже не є синонімами в тому сенсі який ми розуміємо. У подібних випадках синонімічний ряд перехрещується з тематичною групою.

З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові:

а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів;

б) внаслідок словотворчих процесів;

в) як результат співіснування запозичених і питомих слів.

Уміле й доречне використання синоніміки – один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста, оратора. На основі синоніми будуються такі стилістичні явища, як перифраза (перифраз) – описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова не прямо, а через характерні ознаки.

Синонімія якнайкраще репрезентує лексичне багатство мови, є невичерпним джерелом стилістики. Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних – широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий.

Список використаних джерел

1. Апресян Ю.Д. Проблема синонімії. Питання мовознавства. – Донецьк: ВКФ «БАО», 1986. – 194 с.

2. Архангельська К.В. Рівнозначні синоніми німецької мови. – Москва: МДУ, 1958. – 56 с.

3. Гармут Ш. Німецько-російський синонімічний словник. – Москва, Іноземна мова, 1983. – 448 с.

4. Євгеньєва А.П. Проект словника синонімів. – Львів: ЛДУ, 1964. – 296 с.

5. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Посібник по теоретичній граматиці і лексикології німецької мови. – Москва, 1962. – 205 с.

6. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Синонімія. Ленінград, 1941. – 251 с.

7. Касландія В.А. Синонімія в німецькій мові: Довідник. – Москва: Вища школа, 1990. – 190 с.

8. Кодухов В.І. Методи лінгвістичних досліджень. – Москва: Вища школа, 1978. – 197 с.

9. Латишев Л.К. Переклад: проблеми теорії, практика і методика викладання. – Ленінград, 1988. – 443 с.

10. Лопатін В.В. Малий тлумачний словник російської мови. – Москва, 1993. – 337 с.

11. Марузо М. Словник лінгвістичних термінів. – Москва, Іноземна мова, 1960. – 439 с.

12. Реформатський А.А. Введення в мовознавство 4-е видання. – Москва, Гуманітарно-видавничий центр Владос, 1967. – 432 с.

13. Степанова М.Д., Чернишова І.І. Лексикологія. – СПб.: Антологія, КАРО, 1962. – 256 с.

14. Циганова В.Н. Синонімічний ряд. – Москва, 1966. – 160 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы