42020 (687002), страница 3
Текст из файла (страница 3)
“I’ll have it” said Tod, forking up the two pieces of chicken, “You’ve excelled yourself as usual, Jonty” (J. Cooper).
Ключовим фактором, що обумовлює таку мовленнєву поведінку, є рольові експектації. Наприклад, в більшості традиційних американських сімей вважається, що жінка повинна готувати їжу, це є її прямим обов’язком. Тому подяка за цю послугу зі сторони чоловіка була б не зовсім доречною. Оптимальним вираженням вдячності в такій ситуації буде комплімент з приводу того, що їжа смачна.
5. „Прийняття подарунка”. До етикетних також відносяться компліменти, які супроводжують формули подяки у відповідь на зроблений подарунок.
Lush (shyly): … Well, you see, the fact is, Colonel, I’ve… I’ve got a present for you… (He takes a cigar from his pocket and hands it to Roote).
This is it.
Roote: I say! That looks a fine one.
Lush: Just a little token, sir.
Roote: Well, that’s a very nice thought, Lush my lad. I’m deeply gratified.
Lush: I’m glad you like it, sir.
Roote (beaming): Yes, very nice. I shall smoke it before I go to bed (Pinter).
6. „Поздоровлення”. Ще однією типовою ситуацією, в якій комплімент постійно вживається, є поздоровлення:
“Congratulations, Roscoe”, Philip Johannsen, president of Mid Continent Rubber said, “you’ve really moved this bank into the big league. More power to you, fella”…
Harold Austin, who had heard the exchange, winked knowingly. “Our little trip paid off. You’re riding high…”
Even Leonard L. Lingswood… had a good word as he passed by. “Hear you corralled Supranational, Roscoe. That’s first class business”.
Other directors were equally complimentary (Hailey).
Наведені типи етикетних компліментів співвідносяться зі стереотипними ситуаціями спілкування: „Реакція на елемент новизни”, „Вечірка”, „Зустріч після довгої розлуки”, „Вираження вдячності”, „Прийняття подарунка”, „Поздоровлення”.
Мовець також включає комплімент до складу мовленнєвих ходів, соціальними цілями яких є певні стереотипні варіанти зміни поведінки комунікативного партнера. Розглянемо різні типи інструментальних компліментів.
1. „Встановлення / зміцнення дружніх стосунків”. У спілкуванні малознайомих людей комплімент дозволяє мовцю проявити своє дружнє ставлення до адресата, дати йому зрозуміти, що він цікавий і симпатичний мовцю і тим самим прихилити його до себе:
“Won’t your wife be upset?”
“I’m not married. I was, but I’m afraid university life was rather confining for her”.
“I’m sorry”.
“She’s not. She married an acrobat. Can you imagine? From the academic groves to the rarefied heights of alternating trapezes. We’re still good friends”.
“I think it would be difficult not to be friendly with you”.
“Oh, I’m a terror in the lecture room. A veritable lion” (Ludlum).
Кажучи комплімент хорошому приятелеві чи приятельці, показуючи йому (їй), що ви помічаєте, цінуєте його (її) успіхи, радієте їм, ви піднімаєте йому (їй) настрій, створюєте сприятливу атмосферу спілкування:
“You’ve lost some weight, that’s a shrewd move. For a while there you had something bunchy happening under your chin. You know, honey, you’re a fantastic piece” (Updike).
2. „Переконання”. Комплімент спроможний здійснити такий вплив на адресата, в результаті якого він діяв би в інтересах мовця:
“You’re a top flight comptroller, the best numbers and money man I know anywhere. And any day you get an urge to move over here with Northam, with a fatter pay-check and a stock option, I’ll shuffle my own people and put you at the top of our financial pile. That’s an offer and a promise. I mean it” (Hailey).
3. „Заохочення”. В англомовних культурах комплімент може вживатися як заохочення, „підсилення” бажаної для мовця поведінки адресата. Прикладом такого використання компліменту є висловлювання, що носять позитивну оцінку і виражають схвалення, задоволення, заохочення, промовлене дорослими на адресу дітей, які добре себе ведуть, роблять те, про що їх просять.
(Дід – внучці):
“…In fact, I have a fun job for you”.
“What’s that?...”
“Sing to me”.
(She sings).
“Nice, Judy”… “Terrific. You were really getting into it” (Updike).
Під час спортивних ігор можна почути вигуки гравців типу: “Good shot!”, адресовані їхньому товаришу по команді на знак схвалення, закликаючи його продовжувати в тому ж дусі.
Використання компліменту як заохочення широко використовується у викладацькій практиці. Стиль викладання, що базується на заохоченні (і компліментах), який є такий звичний для американців може здатися шокуючим для представників інших культур.
4. „Соціальне згладжування”. До класу інструментальних відносяться також компліменти, які мовець використовує в якості так званого „соціального згладжування” для пом’якшення критики чи претензій до адресата, коли необхідно зберегти гармонію взаємовідносин між комунікантами:
“Now really, Cyril, I think it’s high time you let other people do your donkey work for you. You’re much too important for that sort of thing. Why don’t you give the inlays to the mechanic?”
“I prefer to do them myself. I’m extremely proud of my inlays”.
“I know you are, darling, and I think they’re absolutely wonderful. They’re the best inlays in the whole world. But I don’t want you to burn yourself out” (Dahl).
Таке „згладжування” вживається і тоді, коли один із комунікантів завинив чимось комунікативному партнеру і намагається загладити свою провину.
5. „Психологічна підтримка”. Комплімент може використовуватись також для надання психологічної допомоги і підтримки адресату, який зневірився у собі, своїх силах і можливостях:
Robert: I agree with you. I am a very foolish publisher.
Jerry: No you’re not. What are you talking about? You’re a good publisher. What are you talking about? (Pinter).
6. „Маніпуляція ходом розмови”. Під цим умовним позначенням мається на увазі, що комплімент може використовуватися як інструмент, що дозволяє мовцю контролювати хід розмови, змінювати його тему.
Tennyson climbed in behind the wheel; the Welshman opened the rear door and put the luggage inside. Within minutes they passed the airport gates and were on the highway to London.
“Did you have a good trip? asked the Welshman.
“A busy one”.
“I read your article about Bahrain. Most amusing”.
“Bahrain’s amusing. The Indian shop keepers are the only economists on the archipelago” (Ludlum).
Таким чином, типи інструментальних компліментів можна умовно позначити як „Встановлення / зміцнення дружніх стосунків”, „Переконання”, „Заохочення”, „Соціальне згладжування”, „Психологічна підтримка”, „Маніпуляція ходом розмови”.
Крім того, є ще такі типи компліментів, які не входять до жодного з класів.
1. „Привітання”. До цього типу відносяться компліменти, які супроводжують формули привітання (за винятком ситуацій „Вечірка”, „Реакція на елемент новизни”, „Зустріч після довгої розлуки”) чи заміняють їх:
… The door opened and there stood X, his face sparking with welcome…
“Xavier, how well you look!”
“You, James, look perfectly splendid!” He held out his hand. “Come in” (W. Cooper).
2. „Знайомство”. До цього типу відносяться компліменти, сказані в ситуації знайомства з людиною, про яку мовцю відомо щось, що заслуговує позитивної оцінки:
In the operating room there were whispered introductions: “Dr Remington, Dr Mitty. Mr Pritchard-Mitford, Dr Mitty”. “I’ve read your book on streptothricosis”, said Pritchard-Mitford, shaking hands. “A brilliant performance, sir”. “Thank you”, said Walter Mitty (Thurber).
3. „Інтимні компліменти” – це тип компліментів, які є невід’ємним атрибутом інтимного спілкування представників англомовних культур:
And later still, they held each other, sharing the warmth from their bodies and the fire. At last Margot stirred. “I’ve said it before and I say it again. You’re a delicious lover” (Hailey).
Дані типи не відносяться до жодного з виділених вище класів, виходячи з наступних міркувань. Всі вони, з одного боку, закріплені за стереотипними ситуаціями спілкування, що свідчить про їхню певну схожість з етикетними діями, але, з іншого боку, їх використання в цих ситуаціях з точки зору етикетних приписів не є обов’язковим. Воно обумовлене не прагненням мовця дотриматись суворих правил етикету, а його прагненням так чи інакше вплинути на поведінку адресата, що дає підстави розглядати такі компліменти як інструментальні. У зв’язку з цим, три вказаних групи компліментів слід вважати проміжними між етикетними та інструментальними компліментами.
Окрему категорію, що стоїть за рамками класифікацій складають так звані „саркастичні компліменти” (left-handed compliments). Вони є непрямими мовленнєвими актами з іллокуцією насмішки, докору, засудження, зневаги тощо і мають такі структурно-семантичні параметри, які зазвичай співвідносяться з іллокутивною силою компліменту. Принциповою відмінністю цих мовленнєвих актів від компліментів всіх описаних вище типів є те, що вони виражають негативне ставлення мовця до адресата.
2.2. Етнокультурні особливості вживання компліменту британцями та американцями
Однією з принципових особливостей англомовних культур (британської та американської) є переважання в них індивідуалістичної орієнтації, ядро якої становить принцип індивідуальної свободи, зокрема свободи людини в сфері економіки, політики і в тій сфері, яка позначається поняттям “privacy”. Це слово англосаксонського походження, і в українській, а також в інших європейських мовах немає його еквівалента. Вираз “to have privacy” означає приблизно наступне: мати можливість робити без стороннього втручання деякі речі так, як людині подобається, як їй потрібно. З цим поняттям тісно пов’язані право людини мати власну думку, погляди, смаки і її обов’язок ставитися до іншої людини як до особистості, яка заслуговує поваги, рахуватися з її правами, інтересами, думками, поглядами і смаками. В британському і американському суспільствах, де протягом тривалого часу зберігалися і шанувалися певні традиції, звичаї, культурні цінності, склалися моделі поведінки, які, хоча й різняться між собою, однак мають одну суттєву подібність: вони, з одного боку, символізують повагу до гідності особистості, а з іншого, дозволяють людині зберегти недоторканими межі її особистісної сфери.
Щодо британсько-американських відмінностей, то можна виділити наступне. Англійці вважаються досить стриманими та замкнутими людьми. Американці ж, навпаки, створюють враження людей досить товариських. Соціолог Н.Є. Покровський, характеризуючи манери поведінки представників цієї культури, вказує на властивість американців негайно демонструвати свою дружелюбність, голосно сміятися, посміхатися, хлопати вас по плечу і всіляко показувати свою сердечність і прихильність. Американцям характерне узагальнене, не спрямоване на конкретну людину дружелюбне ставлення до всіх членів суспільства. Прикладом такого узагальненого, без конкретної спрямованості дружелюбного ставлення може бути поширена фраза: “Have a nice day”, яка часто адресується зовсім незнайомим людям. Американський варіант інтерпретації поняття „гарні міжособистісні стосунки” Анна Вєжбіцька описує за допомогою формули „Я хочу, щоб всі відчували щось хороше”.
Особливості поведінки англійців, мабуть, обумовлені тим, що Великобританія – країна з міцно встановленими традиціями, де досить довго існувало уявлення про суспільство як ієрархію станів з чіткими межами і була розроблена система суворих правил поведінки, що регулювали спілкування людей, які належали до різних станів. Кожна людина добре знала своє місце в суспільстві, і коло її спілкування, як правило, обмежувалося тим станом, до якого вона належала. Тому в англійців, не в такій мірі, як в американців, розвинуте прагнення продемонструвати позитивне ставлення до всіх і кожного.
Не дивлячись на вказані відмінності в поведінці британців і американців, їхні культури мають спільні корені, спільні фундаментальні цінності, і подібностей між ними набагато більше, ніж відмінностей, що дає підстави розглядати одну англо-американську культуру.
Важливим фактором, який сприяв формуванню в англомовних культурах чітких правил етикету, була відносна стабільність їх соціальних систем, що є необхідною умовою природного визрівання етикетних моделей поведінки. Цим пояснюється широке вживання етикетних компліментів у різних ситуаціях спілкування.
Щодо щирості висловлюваних етикетних та інструментальних компліментів, то для представників англомовної культури значно важливіше продемонструвати (хай навіть формально) своє прагнення проявити люб’язне, дружелюбне ставлення до комунікативного партнера, ніж виразити свої справжні почуття, емоції, оцінки. Категорію щирості Анна Вєжбіцька виражає у вигляді формули: „Якщо я не відчуваю Х, я не повинен говорити: „Я відчуваю Х”. Вона вважає, що дана форма дотримується в слов’янських та східно-європейських культурах і не дотримується в англо-американській культурі, оскільки прийняті в ній правила поведінки передбачають говорити, що ви відчуваєте щось хороше незалежно від того, що ви відчуваєте насправді. Прикладом цього можуть служити такі кліше, як Lovely to see you, Nice to have met you. Отже, в англо-американській культурі зовнішня гармонія взаємовідносин цінується більше, ніж душевна близькість, щирість і правдивість. Представники британської і американської культур цінують прагнення комунікативного партнера зробити їм приємність, хай навіть за допомогою безпідставної похвали, оскільки вважають, що в спілкуванні щирість не так важлива, як прояв (навіть символічний) поваги до гідності особистості.