41593 (686877), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, чим мимоволі створює для себе несприятливі (навіть згубні) умови існування .Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, що володіє необхідними коштами і можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.
На сьогоднішній день, проблеми охорони і раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів усіх народів і держав.
Чим раціональніше використовуватимуться багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість і сільське господарство. Охорона природи ставиться в число найбільш гострих соціальних проблем і являє собою одну з найважливіших загальнодержавних задач.
Діяльність з охорони природи, в рамках своєї компетенції здійснюють усі ланки механізму держави і його органів.
Багато норм, що регулюють природоохоронну діяльність, містяться в основах земельного законодавства, основах законодавства про надра, а також у земельних і водних кодексах.
В основі здійснення функції лежать наступні принципи:
1). Природні багатства підлягають охороні з боку держави незалежно від того, чи введені вони в господарський оборот, чи ні.
2). Використання природних багатств повинно бути раціональним, відповідати розвитку держави.
3). Неухильне дотримання природоохоронного законодавства і відповідальність за його порушення.
Проведення цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій на рішення задач, що стоять перед державою в області охорони і раціонального використання природних ресурсів.
2.5. Оподатковування.
Дана функція обумовлена тим, що бюджет держави, як і бюджет його структурних і регіональних одиниць складається цілком з різного роду податків, зборів, мита і інших обов'язкових платежів. Стаття 2 Закону України “ Про систему оподаткування “ трактує податок і збір до бюджетів та до державних цільових фондів як обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду .
Принципи побудови системи оподаткування :
Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – запровадження пільг щодо оподаткування прибутку ( доходу ) , спрямованого на розвиток виробництва .
Обов 'язковість – впровадження норм щодо сплати податків ,визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період , та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства .
Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи .
Рівність недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при визначенні обов’язків щодо сплати податку .
Стабільність – забезпечення незмінності податків та їх ставок ,а також податкових пільг впродовж року .
Економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованих витрат бюджету з його доходами .
Забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян,які отримують високі та надвисокі доходи .
Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів ,виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат .
Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів ,а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховною Радою України , Верховною Радою АРК , сільськими , селищними і міськими радами .
Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки законів з обов’язковим визначення платника податків і зборів , податкового періоду , ставок податків і зборів , строків та порядку
сплати податку , підстав для надання податкових пільг .
В Україні існують два види податків і зборів:
Загальнодержавні ;
Місцеві ;
Загальнодержавні податки і збори : податок на додану вартість , акцизний збір , податок на прибуток підприємства , державне мито, плата за землю , податок на промисел , збір за спеціальне використання природних ресурсів , збір на обов’язкове державне пенсійне страхування , рентні платежі та інші .
Місцеві податки і збори : податки – податок з реклами , комунальний податок; збори – готельний збір , збір з припаркування автотранспорту , ринковий збір , курортний збір , збір за видачу ордера на квартиру та інші.
Прийнято законодавчі акти, де регламентуються права, обов'язки і відповідальність платників податків і податкових органів, порядок встановлення і скасування податків та інших платежів, об'єкти оподатковування, пільги по оподатковуванню, види податків і контроль за стягненням податків на території України. Створено централізовану незалежну Державну податкову службу, яка підлегла Президенту й Уряду України, що контролює правильність вирахування податків, повноту і своєчасність їхньої сплати.
2.6. Захист прав і свобод громадян. ( правоохоронна).
Перехід України від тоталітаризму до демократичної правової держави звів у ряд пріоритетних функцію захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності і правопорядку.
Ця функція державної діяльності проявляється в забезпеченні державою суспільного і правового порядку, захисті та охороні прав і інтересів громадян і організацій, захисті конституційного ладу і держави від протиправних зазіхань. Забезпечення внутрішнього миру та згоди в суспільстві, врегулювання суспільних відносин, зняття соціальних протиріч, неминучих у суспільстві, що складається з різних класів, груп, шарів, - це нагальна потреба, одна з тих причин, що викликали виникнення держави.
Ця функція також спрямована на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного і суспільного майна, на охорону приватної власності.
Під суспільним порядком розуміється система суспільних відносин, регульованих нормами правового і не правового характеру (нормами моралі, моральності, звичаями, традиціями і т.п.)
Суспільний порядок у більш вузькому, спеціальному розумінні являє собою систему суспільних відносин, що складаються головним чином у громадських місцях і по своєму забезпечують свободу і недоторканість особи, суспільний спокій, нормальні умови для праці і відпочинку громадян, функціонування і діяльності органів, підприємств, установ, організацій.
Суспільний порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і громадянами. Особлива роль у забезпеченні суспільного порядку належить органам внутрішніх справ, міліції , СБУ.
За усі види правопорушень, що посягають на суспільний порядок встановлені різні види покарань. Міри покарань повинні бути розмірні провині порушника.
Охорона прав і свобод громадян гарантується Конституцією України та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, будь-яке зазіхання на приватну власність громадян, їхнє майно, а також і на державне майно спричиняє адміністративні і карні покарання.
III. Зовнішні функції.
Зовнішні функції – це основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами , світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому . До них відносяться такі функції як : інтеграція у світову економіку , підтримка іноземних інвестицій,функція оборони , функція підтримки світового порядку , функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем .
3.1. Інтеграція у світову економіку.
Розглядаючи зовнішні функції держави, слід зазначити, що інтеграція України у світове співтовариство істотно змінила її зовнішню політику і спонукала до визнання ряду гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів у міждержавних відносинах. І якщо раніше позиція нашої держави виходила з того, що дотримання прав людини - внутрішня її справа і не підпадає під дію міжнародного права, то на сучасному етапі Україна співпрацює з іншими країнами з питань захисту прав людини, а також в рішенні глобальних проблем світового значення. При цьому проголошується, що загальновизнані норми міжнародного права складають частину українського права; встановлено пріоритет міжнародного договору перед внутрішньодержавним законом.
Здійснення функції інтеграції у світову економіку стало можливим з ослабленням напруженості між державами і переходом України до ринкових відносин. Ця функція ґрунтується на визнанні економічної взаємозалежності держав у сучасному світі.
Проблема економічної інтеграції відіграє важливу роль у збереженні світового порядку і встановленні стабільних відносин між державами. Тому прагнення України до інтеграції у світову економіку привело до створення в нашій країні нового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Держава відмовилася від надмірно централізованого керування в зазначеній сфері і від пріоритету зовнішньополітичних інтересів перед економічними, що перешкоджало розвиткові нормальних торгово-економічних відносин з іншими державами. В даний час право на ведення зовнішньоекономічної діяльності належить усім підприємствам і організаціям незалежно від форми власності. Кожне з них вільно визначає свого контрагента в будь-якій державі.
Однак відсутність у нашій країні сформованої ринкової економіки в універсальному розумінні (ринок капіталу, ринок робочої сили і ринок товарів) ускладнює інтеграцію України у світову економіку. Буде потрібен певний час і великі зусилля, головним чином економічного характеру, щоб зняти бар'єри на шляху до інтеграції.
3.2. Підтримка іноземних інвестицій.
Функція зовнішньоекономічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій тісно пов'язана з функцією інтеграції у світову економіку і власне кажучи є її конкретизацією.
Несумісність економічних систем різних типів суспільства, а також обмеження торгівлі з нашою країною, встановлювані в минулому західним світом по політичних розуміннях, не дозволяли налагодити стосунки партнерства. Перехід до партнерства в зовнішньоекономічних відносинах поставив перед Україною нові проблеми державно-правового характеру. Найбільш важливі з них: захист права власності та іноземних інвестицій в Україні. В області захисту права власності видані такі важливі закони як Закон “Про власність”, патентне законодавство, Закон “про підприємства і підприємницьку діяльність” та ін.
Визначаючи умови і порядок діяльності на території України підприємств з іноземними інвестиціями, законодавець надає, як правило, їм ті ж права і покладає ті ж обов'язки, що і на вітчизняних підприємців, а в ряді випадків передбачає пільги для підприємств, що діють у пріоритетних галузях економіки або в так званих вільних економічних зонах. Наприклад, для іноземних інвесторів у цих зонах діє спрощений порядок реєстрації, пільговий податковий і митний режими, знижені ставки плати за користування землею й іншими природними ресурсами, дозволено безвізовий в'їзд і виїзд іноземних громадян.
В даний час широке розповсюдження мають спільні підприємства з іноземними капіталовкладеннями, що стали основною формою залучення в країну іноземних інвестицій.
Варто помітити, що створення даних спільних підприємств, охоплює, на жаль, не всі галузі сфери виробництва товарів і послуг. В основному, дані підприємства створюються для витягу максимально більшого прибутку за мінімальний термін. Іноземні інвестиції не охоплюють або дуже слабо охоплюють такі галузі, як, наприклад, важка промисловість та ін.
3.3. Функція оборони.
Дана функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету і територіальної цілісності держави. Основну роль у цьому відіграють Збройні Сили України.
Відповідно до Конституції України “ Захист суверенітету і територіальної цілісності України , забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави , справою всього Українського народу . Оборона України , захист її суверенітету ,територіальної цілісності і недоторканосиі покладаються на Збройні Сили України “. “ Захист Вітчизни , незалежності та територіальної цілісності України , шанування її державних символів , - наголошено у ст 65 Конституції України ,- є обов’язком громадян України .Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону “. Відповідно до цього закону: усі чоловіки - громадяни України, незалежно від походження, соціального і майнового положення, місця проживання, зобов'язані проходити дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України. На дійсну військову службу призиваються громадяни чоловічої статі, яким до дня призову виповнюється 18 років.
Загальний військовий обов’язок – це конституційний обов’язок громадян України захищати свою Вітчизну , її незалежність, територіальну цілісність ,опановувати військову справу , нести військову службу в Збройних Силих України . Цей обов’язок включає :
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
