26341-1 (686857), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Використовуючи Rows & Columns dialog box, можна розділяти текстові блоки на ряди і колонки, а також визначати порядок перебігу у них тексту (зліва направо або навпаки як для горизонтальних, так і для вертикальних текстів). Модифікація значень ширини і висоти колонок дозволяє точно «підігнати по розміру» текст, щоб не залишалося «висячих» рядків і занадто багато вільного місця. Але у таких випадках вихідний текстовий блок повинен бути заповнений на дві треті.
На мій погляд, весь стиль роботи з текстами в Illustrator 7.0 більше нагадує пакет верстання, ніж графічний. Всі параметри тексту можна задавати або змінювати прямо на екрані курсором миші, не вводячи значень з клавiатури, змінюючи їх за допомогою скролінгів, крок яких достатньо малий для точної настройки параметру, або використовуючи набори готових значень. Всі dialog-box автоматично відображають кожний крок модифікації параметрів без додаткового натиску клавіші Enter.
Illustrator 7.0, подібно багатьом графічним пакетам останніх редакцій, зробив крок на шляху до уніфікації обробки графіки, включивши до себе функції обробки як рідних (векторних) зображень, так і растрових, Він може не тільки імпортувати растрові файли і виробляти конвертацію їх кольорової моделі, але й застосовувати до них Adobe Photoshop-сумісні фільтри. При цьому растрове зображення може перебувати в Illustrator-файлі у двох станах. Якщо при імпорті встановити зв’язок з ним, відзначивши опцію Link, то у файлі зберігається не саме зображення, а лише його адреса на диску, не збільшуючи при цьому розмір файлу, що особливо важливо, коли растрових фрагментів достатньо багато. Але при збереженні файлу є можливість підтвердити або відмовитися від зв’язку з зображенням, включивши його у даний файл. Те ж саме відбувається, якщо (навіть зі зв’язком) растрове зображення, що імпортувалося, обробити однім з фільтрів.
З прийомів обробки в Illustrator 7.0 можна назвати маски, які дозволяють викадровувати потрібні фрагменти, зокрема, ховати частку зображення. І навіть, коли растровий фрагмент знаходиться вже «під маскою», межу викадрованого фрагменту можна активізувати і редагувати, закриваючи або відкриваючи необхідні ділянки. Ще одна корисна функція Illustrator 7.0 — вбудований растерізатор. Він дозволяє знов створене векторне зображення конвертувати у растрове у будь-якому дозволі і у будь-який кольоровій моделі, паралельно створюючи, при бажанні, і маску, яка заснована на вихідному векторному об’єкті.
Майже рівно через рік після випуску Illiustrator 7.0 корпорація Adobe випустила вже 8-му версію цього пакету, у якій дуже оперативно усунуті дрібні недоробки попередньої версії. Це, перш за все, можливість тільки одним інструментом «стрілка» не тільки виділяти об’єкти, але й міняти їх розміри, як це робиться у CorelDraw. По-друге це, можливість необмеженої, як було раніше, підтримки фільтрів Photoshop (наприклад, Illiustrator 7.0 не підтримував функцію Gausing Blur, яка, як і багато інших, вже входить до стандартної поставки 8-ї версії). Також дуже приємне враження створює те, що при створенні Illiustrator 8.0 корпорація Adobe нарешті відійшла від однієї з ненайкращих своїх «традицій» — ця версія працює значно швидше, ніж попередня, що у інших продуктах Adobe Systems виходить навпаки.
Якихось особливих відзнак між 7-ю та 8-ю версіями в оформленні та переліці можливостей майже не помітно, — добавлена цікава багатофункціональна грдієнтна заливка, що дозволяє імітувати 4D-поверхню з дуже цікавими візуальними ефектами, також значно розширений вибір фільтрів, які входять до стандартної поставки. Але є одна дуже значна особливість Illiustrator 8.0 — підтримка Post Script 3-го рівня. Тепер слід чекати, доки інші продукти, які працюють з Post Script, також почнуть підтримувати цю прогресивну технологію від Adobe Systems.
Для створення комп’ютерного двовимірного живопису можна використати пакет FreeHand (додаток 4) фірми Macromedia, який є частиною комплекту FreeHand Graphics Studio 2.0. Останні версії програми FreeHand володіють багатими засобами редагування зображень і тексту, містить бібліотеку спецефектів і набір інструментів для роботи з кольором, у тому числі засоби багатокольорової градієнтної заливки.
Небагато програмних продуктів можуть похвастатися власним фан-клубом. Але CorelXara (додаток 3), програма для створення векторних зображень на PC, стала культовою відразу же після виходу першої версії у 1994 році.
Згідно затвердженню поклонників, Хаrа може претендувати на звання кращого графічного додатку, про яке ви нічого не чули, особливо якщо йдеться про створення web-графіки. Ця програма, розроблена англійською компанією Хаrа, полюбилася професіоналам, що працюють з графікою на PC, за молнієносну швидкість, сглажування (antialiasing) зображення в режимі реального часу і простоту використання.
Незабаром після виходу першої версії програма була ліцензована компанією Corel. Нові можливості Хага 2.0 включають попередній перегляд в вікні web-браузера (з діаграмою, яка показує швидкість завантаження зображення для різних швидкостей підключення по модему), покращені інструменти для створення анімації і підтримку сумісних з Adobe Photoshop фільтрів.
2.2.3. Пакети верстання (настільні видавницькі системи)
Програми та різноманітні додатки, що використовуються у поліграфії, до недавнього часу вважалися одними з найбільш складних у освоюванні та використанні. Це було пов‘язане з тим, що цими програмними продуктами користувалися лише вузькі кола професіоналів, що мали можливість працювати в основному у поліграфічних фірмах на МАС, що й були створені як раз для цих потреб. Тому й більшість пакетів верстання були зорієнтовані на платформу МАС. Саме ті професіонали “старої загартовки" зробили своєрідний вибір та розподіл пакетів для верстання за призначенням.
Безумовним лідером з усіх розповсюджених не тільки серед професіоналів, а й серед початковців та аматорів програм для верстання газет, книг та брошур є PageMaker. Якщо ж потрібно підготувати до високоякісного друку публікацію, насичену повнокольоровими ілюстраціями, оригінальними заголовками та іншими графічними матеріалами, нприклад, журнал або якісну рекламну продукцію, краще буде обрати QuarkXPress. Для стоворення ж складних структурованих видань з багаторівневими посиланнями та різними додатками для зручної навігації митці віддають перевагу в залежності від платформи або пакету Corel Ventura, або Frame Maker.
Розглянемо ці (окрем Corel Ventura) программи більш детально.
PageMaker (плакат 1, мал. 1). Цей дуже популярний серед митців різної спрямованності пакет був розроблений фірмою Aldus досить давно. Оригінальні, прості у користуванні та багатофункціональні можливості цього продукту стали довподоби такоиу "монстру" у галузі створення програмних продуктів для графіки, як корпорація Adobe Systems. І от майже водночас з виходом на ринок Windows 95 прихильники PageMaker після звичної заставки Aldus під час інсталяції 6-ї версії побачили логотип Adobe.
Шоста версія PageMaker, як перший крок у освоєнні цього продукту корпорацією Adobe, відрізнялася від попередньої в основному лише зовнішнім виглядом (стиль під Windows 95), переписаними декількома модулями з 16-бітної на 32-бітну базу та значно розширеним набором фільтрів, що дозволили імпортувати файли більшої кількості форматів. Загальне ж построєння та розміщення усіх меню, майже всі "гарячі клавіши" залишилися бе суттєвих змін. Мабуть, це відіграло головну роль у тому явищі, що велика кількість користувачів PageMaker, не зважаючи на те, що вже більш ніж полтора роки існує нова, повнофункціональна й зі значно розширенними можливостямі версія 6.5…, віддають перевагу 6-й версії, як більш зручній (хто починав з більш ранніх версій), а тому й легкій у використанні.
Але, звісно, слід відзначити, що для професіонального використання версії 6.5…6.52 настільки зручніші за 6-ту, як підняття по сходах зручніше за підйом по мотузці.
Що ж нового з‘явилося у повністю "адобовській" версії PageMaker 6.5…? Це, перш за все, традиційний інтерфейс та зручні "гарячі клавіши", що майже усі розташовакі у лівій нижній частині калавіатури та майже цілком повторюють східні команди з інших продуктів цієї ж корпорації (Photoshop, Illustrator, Acrobat та ін.). Це виявляється особливо зручним, коли митець виконує не тільки підготовку готових матеріалів до друку, але й сам займається їх підготовкою, наприклад, готує різні векторні об‘єкти за допомогою Adobe Illustrator та фотографії й різноманітні растрові зображення, використовуючи Adobe Photoshop. Можна навіть зробити висновок, що мабуть саме для такого сумісного використання й були втілені такі особливості (однаковий інтерфейс та "гарячі клавіши"), що дозволяють користувачеві відчувати себе дуже впевнено незалежно від того, з яким із продуктів Adobe він працює у теперішній момент.
Далі слід звернути особливу увагу на цілком нові можливості, що з‘явилися у версії 6.5. Нарешті PageMaker почав дуже корректно працювати із кольором, та ще й незалежно від кольоромоделі. Це забезпечено завдяки підтримці спеціальних утиліт від фірми Kodac (так званих профайлів кольору, що описують особливості кольропередачі усіх апаратних засобів та дозволяють керувати функціями кольропередачі), що, у свою чергу, забезпечують високоякісне відображення усіх кольорових матеріалів на папері або іншому матеріалі, на якому виконується друк. Додатково забезпеченню якості друку сприяє й можливість редагувати трепінг при виводі кольороподіленних плівок на PostScript пристроях.
За для справки: трепінг — це взаєморозташування растру з крапок різного базового кольору. Найчастіше у поліграфії використовується так звана CMYK модель кольоророзподілу, тобто усі кольори розкладаються на блакитну (Cyan), рожево-пурпурову (Magenta), жовту (Yellow) та чорну (BlacK) складаючі. Щоб після друку крапки цих кольорів склалися без погіршення кольоропередачі та муару, вони повинні бути розташовані з певним кутом растру, наприклад, чорний растр має кут наклону 45°, а жовтий — -4°.
Ще дуже зручним є наявність вбудованного у PageMaker так званого парсер-модуля, що дозволяє генерувати екранний варіант імпортованих PostScript об‘єктів, які майже в усіх інших пакетах верстання на екрані не відображаються. При цьому, таке зображення можна генерувати як у варіанті на 256 кольорів (чорновий), так і на 16 млн. кольорів (повнокольоровий), а також з різним дозвілом растру. Це видається корисним не тільки для того, щоб побачити усі скомпоновані об‘єкти на екрані так, як вони повинні виглядати у поліграфії, але й для можливості виконати друк PostScript об‘єктів не поліграфічними методами, наприклад, на струйному принтері. Крім цього, якщо Ви бажаєте побачити на екрані зверстану композицію, до складу якої надходять векторні PostScript об‘єкти, й щоб ці об‘єкти залишилися у векторному вигляді, PageMaker дає можливість зекспортувати результати Вашої праці у PDF або EPS формати, які, у свою чергу, можна потім розгледіти за допомогою відповідно Acrobat Reader аьо Adobe Illustrator.
Не менш важливою та зручною є можливість працювати з рівнями, що біль всього виправдовує себе при компоновці складних композицій, де доводиться накладати багато об‘єктів один на другий, а потім ще й редагувати їх. Крім того, у версії 6.5 реалізований універсальний метод праці з імпортованими об‘єктами — є можливість розміщувати їх як свободні зображення або у кадрі (фреймі), при цьому із кадру зображення можна перевести у свобдне, на яке ще й можна накласти маску прозорості будь-якої форми. Якщо Ви імпортуєте, наприклад, растрове зображення у форматі TIF, у якому є записаній шлях для викадровування прозорих зон, PageMaker автоматично накладе на це зображення необхідну маску.
Значно поширені можливості праці з імпортованими зображеннями. Це, насамперед, підтримка стандартних фільтрів Photoshop, що дозволяє користуватися ними стосовно розміщених у файлі PageMaker зображень. Також при підготовці чорно-білих матеріалів є можливість редагувати на імпортованих растрових зображеннях яркість та контрастність, щоб найкращим образом вони увійшли до задуманної композиції. Якщо ж сюди добавити величезні можливості стосовно взаєморозміщення та навігації об‘єктів (функції групування, закріплення, різноманітного вирівнювання та розташування з заданими інтервалами), то стає зрозуміло, чому цей дуже вдалий продукт від Adobe Systems настільки широко розповсюджений, а в останній час навіть став витісняти в колах приверженців QuarkXPress цю програму, що досі вважалася неперевершеноя саме завдяки коректній праці з повнокольоровими зображеннями.
Тепер декілька коментарів стосовно праці PageMaker з текстом. Ще з часів перших версій виробництва Aldus можливості праці з текстом були достатньо досконалими та зручними, можливо, це у першу чергу й спокусило корпорацію Adobe купити цей продукт. Тому, цілком ймовірно, ці функції у версвї 6.5 порівняно з попередніми майже не змінилися: та ж сама інтерактивна панель, де відображаються майже усі параметри шрифту та абзацу, такі ж можливості праці зі стилями. Добавлена лише можливість експортувати матеріали у HTML формат, що дозволяє верстати у PageMaker нескладні веб-сторінки. Але є й велика особливість стосовно праці з текстом версії 6.5 — це можливість підтримки багаторівневих гіперпосилань, що зберігаються і при експорті у HTML, і у PDF.
QuarkXPres (додаток 6). Цей відомий, але на жаль в основному лише в колах професіоналів, прдукт корпорації Fiesto зовні достатньо схожий на PageMaker. Це пояснюється, ймовірно, тим, що обидва цих продукти створювались заради вирішення цілком однакових задач. Остання, що знаходиться у користуванні, версія 4.04 QuarkXPress хоча й має значні відзнаки від попередніх версій 3.3…, але не стільки значні, як це прослідковується у порівнянні, наприклад, PageMaker версій 6 та 6.5. Проте розглянемо і загальні можливості QuarkXPress, й ті, що з‘явилися в останній 4-й версії. При цьому зручніше буде побудувати цей облік у порівнянні з ідентичними функціями у PageMaker.
Перш за все слід відзначити, що верстання усіх (як імпортованих зображень, так і набраних безпосередньо у QuarkXPress текстових блоків) елементів композиції виконується лише у кадрах, тобто послідовність операцій при верстанні декілька відрізняється від таких самих, що виконуються у PageMaker. Але QuarkXPress при редагуванні текстових блоків має деякі переваги:
1) є можливість при редагуванні тексту водночас переміщувати сам блок та змінювати його розміри без зміни інструменту (лише натиснувши Ctrl), що дозволяє не відривани погляду від блоку, з яким виконується редагування;
2) для кожного стилю QuarkXPress дозволяє записати окрему комбінацію "гарячих клавіш", що також є дуже зручним, особливо при верстанні журналів та рекламних публікацій, де потрібно використовувати достатньо велику кількість текстових стилів;
3) можливо також створювати контурне та з тінню написання звичайних шрифтів, що, як правило, виконують лише векторні графічні редактори;
4) текстові (як й графічні) блоки можливо створювати цілком свободної форми, та ще й з можливістю редагування по вузлах та радіусах скруглень;
5) можна розбивати текстовий блок на колонки, що в декилькох випадках зручніше, аніж верстання окремих блоків з перетікаючим текстом, як це відбувається у PageMaker.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
