Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Вміст обмінного калію в грунті по ТОВ “Павлівка”

Клас	За Кірсановим	За Чиріковим	За Мачигіним	Площа, га
	мг/кг грунту
Дуже низький	40	20	100	200
Низький	41 – 80	21 – 40	101 – 200	300
Середній	81 – 120	41 – 80	201 – 300	1500
Підвищений	121 – 170	81 – 120	301 – 400	300
Високий	171 – 250	121 – 180	401 – 600	100
Дуже високий	250	180	600	0

Вміст мікроелементів у дерново-підзолистих ґрунтах може коливатися в дуже широких межах, тому в одних випадках можливий недолік, в інших надлишок будь-якого мікроелемента.

6. Бонітування ґрунтів

Задачі бонітування ґрунтів полягають у складанні генетично - виробничої класифікації ґрунтів, родючість яких виражене в балах. Така спеціалізована класифікація ґрунтів, родючість яких виражене в балах, дозволяє відповісти на запитання — наскільки одні ґрунту за своєю природною здатністю краще або гірше інших ґрунтів, тобто дати порівняльну оцінку якості ґрунтів. Мета бонітування ґрунтів:

1) порівнювати і групувати ґрунти і земельні угіддя країни, області, району, колгоспу, радгоспу за їх продуктивністю (родючістю).

2) виявити найбільш сприятливі ґрунти і землі для різних сільськогосподарських культур;

3) .дати виробничу оцінку господарських територій областей, районів, колгоспів, радгоспів, окремих бригад, полів і т.п.;

4) оцінити більш об'єктивно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов виробничу діяльність областей, районів, колгоспів, радгоспів, бригад ;і виявити невикористані ресурси;

5) допомогти правильно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов, здійснювати впровадження раціональних систем ведення сільського господарства (розміщення культур, спеціалізації господарства й ін.), проводити внутрішньогосподарське землевпорядкування;

6) допомогти правильно намітити заходи і скласти виробничі плани колгоспів і радгоспів з підняття врожайності, на різних ґрунтах;

7) підвищити матеріальну зацікавленість робітників радгоспів і фахівців сільського господарства в збереженні і підвищенні родючості ґрунтів.

Матеріали бонітування ґрунтів є науковою основою вирішення перерахованих вище задач.¹

У свою чергу, бонітування ґрунтів використовується при економічній оцінці земель, яка проводиться економістами за участю ґрунтознавців.

Головною підставою бонітування ґрунтів служать їхні природні якості, як найбільш об'єктивні і надійні показники. Першоосновою наукового бонітування ґрунтів служать правильно обрані критерії бальної оцінки ґрунтів.

В даний час ведуться великі роботи з бонітування ґрунтів. Вони є першим, основним, етапом досліджень по земельному кадастру. Бонітування ґрунтів служить складовою і, мабуть, основною частиною, земельного кадастру. Без бонітування ґрунтів неможлива науково обґрунтована й економічна оцінці земель. Тому критеріям бонітування ґрунтів приділяється особливо велика увага.

Науково обґрунтована оцінка типів земель можлива тільки на основі вихідних матеріалів бонітування ґрунтів, з наступним визначенням середньозважених балів бонітету земельних угідь.

Ведучими показниками можуть і повинні бути тільки такі, котрі стійко корелюють із врожайністю сільськогосподарських культур і порівняно легко можуть бути виражені в балах. Відсутність зв'язку між природними діагностичними ознаками ґрунтів і врожайністю може бути викликано:

а) невдало відібраними діагностичними ознаками;

б) недоброякісністю грунтово-картографічного й аналітичного матеріалів, що характеризують ґрунтовий покрив оцінюваної території;

в) відсутність кваліфікованого обліку урожайності сільськогосподарських культур.

Діагностичні ознаки ґрунтів можуть бути: а) морфогенетичні і б) найбільш важливі і стійкі дані аналізів хімічного, механічного складу і фізичних властивостей ґрунтів, що є основою генетико-виробничої класифікації ґрунтів.

Оцінні таблиці, бонітійні шкали, за допомогою яких проводиться бонітування ґрунтів у колгоспах і радгоспах, можуть бути різні для різних типів ґрунтів.

Бонітування починається з якісної оцінки грунтів. Для цього нам необхідні наступні дані:

1. Вміст гумусу в % і запаси його в т/га у шарі 0 – 100 см. Запаси гумусу розраховуємо по окремих генетичних горизонтах за допомогою формули:

М = а * ЩЗ * h,

де М – запас гумусу, т/га для шару h, а – вміст гумусу, %, ЩЗ – щільність зволоження, г/см³, h – глибина шару, см.

Дані по горизонтах підсумовуємо і одержу:мо загальний запас гумусу в т/га у шарі 0 – 100 см.

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи розв`яжемо шляхом віднімання від найменшої волого місткості вологості в`янення за допомогою формули:

ДАВ = (НВ – ВВ) * ЩЗ * h * 0,1,

де ДАВ – діапазон активної вологи, мм, НВ – найменша волого місткість, %, ВВ – вологість в`янення, %, ЩЗ - щільність зволоження, г/см³, h – глибина шару, см, 0,1 – коефіцієнт для перерахунку в мм.

Дані по шарах підсумовуємо і одержуємо величину ДАВ у шарі 0 – 100 см.

3. Вміст в орному шарі елементів живлення (азоту, фосфору, калію) і рН сольовий вибираємо з матеріалів агрохімічного обстеження.

4. Для оцінки негативних властивостей грунтів узагальнюємо матеріали за ступенем солонцюватості, засолення, оглеєння, глибиною залягання, складом і ступенем мінералізації підґрунтових вод та ін.

5. Діагностичні ознаки є основою для встановлення балу бонітету. Для кожного діагностичного показника, який виступає у ролі критерію, бал бонітету, являє собою процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою:

Б_оз = Ф * 100 / Е

де Б_оз – бал типової діагностичної ознаки, %. Ф – фактичне значення ознаки, Е – еталонне значення ознаки.

6. Еталон за гумусом – це величина 500 т/га в шарі 0 – 100 см.

7. Враховуючи типові критерії, обчислюємо середньозважений бал за формулою:

Б_сз = Б₁ * Ц₁ + Б₂ * Ц₂ + ….. + Б_п * Ц_п / Ц_П,

де Б_сз - середньозважений бал з типових критеріїв, Б₁, Б₂, …Б_П – бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ, азоту, фосфору, калію), Ц₁, Ц₂, … Ц_П – ціна балу критеріїв, Ц_П – сума цін балів усіх критеріїв.

Ціну бали критерію визначаємо за кожним критерієм шляхом ділення значень еталону на 100 і складатиме:

Для запасу гумусу – 500/100 = 5

Для азоту – 200/100 = 2

Для фосфору – 25/100 = 0,25

Для обмінного калію – 17/100 = 0,17

Середній бал за гумусом дорівнює

78 + 70 + 65 + 56 + 38 + 36 + 56 + 58 / = 57,1

Середній бал для азоту дорівнює

60 + 56 + 42 + 52 + 35 + 48 + 43 + 28 / 8 = 45,5

Середній бал для фосфору дорівнює

75 + 60 + 50,2 + 50 + 43 + 37 + 12 + 16 = 42,9

Середній бал для рухомого калію дорівнює

70 + 50 + 60 + 40 + 45 + 50,5 + 35 + 25 = 46,9

Сума балів критеріїв дорівнюватиме

5,0 + 2,0 + 0,1 + 0,25 + 0,17 = 7,52

Середній бал для ДАВ дорівнює

44 + 41 + 40 + 35 + 38 + 34 + 28 + 25 = 35,6

За результатами даних розрахунків розрахуємо середньозважений бал:

Б_сз = 57,1 * 5 + 35,6 * 2 + 45,5 * 0,1 + 42,9 * 0,25 + 46,9 * 0,17 / 7,52 = 50,5

8. Коректування середньозваженого балу проводимо за формулою:

Б_б = Б_сз * К_П,

де Б_б – бал бонітету грунтів, Б_сз - середньозважений бал з типових критеріїв, К_П – коефіцієнт поправок на негативні властивості грунтів і клімату.

Для даного випадку виберемо поправку на клімат. Одержані дані заносимо до таблиці.

9. Оціночний бал округляється до цілих цифр, він ста: кінцевою мірою оцінки бонітету даного грунту.

В результаті проведених розрахунків грунти даного господарства мають бал бонітету, який дорівнює 51 це відповідає V класу бонітету. Отже грунти даного господарства середні за якістю.

7. Розрахунок балансу гумусу в грунтах господарства

Під вмістом гумусу в грунті розуміють різницю між статтями набходження і витрат за однаковий проміжок часу. Виділяють три типи балансу гумусу:

Бездифіцитний – коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням.

Позитивний – новоутворення перевищує його витрати на мінералізацію.

Від`ємний (дефіцитний) – витрати гумусу перевищують його новоутворення.

Застосувуючи методику розрахункового визначення за Г.Я. Чесняком баланс гумусу в грунті розраховують для умов окремої сівозміни за ротацію. Розрахунки ведемо за формулою:

Б_С = П₁ + П₂ / tp - Р / tp,

де Б_С – середньорічний баланс гумусу в грунті на гектарі за ротацію сівозміни, т/га, П₁ – сума новоутвореного гумусу під культурами за ротацію за рахунок рослинних решток, т/га, П₂ – збільшення вмісту гумусу за рахунок органічних добрив, т/га, Р – сумарна кількість гумусу, який мінералізується під культурами за ротацію сівозміни, т/га; tp – тривалість ротації сівозміни, років.

Величину новоутвореного гумусу в грунті за рахунок рослинних решток за ротацію розрахуємо за формулою:

П₁ = О₁ * К₁ + О₂ * К₂ + … О_П * К_П

Збільшення вмісту гумусу за рахунок органічних добрив (за рахунок використання гною) встановлю:мо за формулою:

П₂ = Н *0,25 * К

Н – кількість гною внесеного за ротацію сівозміни, т/га; 0,25 – коефіцієнт перерахунку гною на суху речовину; К – коефіцієнт гуміфікації гною.

Р = Р₁ + Р₂ + …+ Р_П

де Р – сумарна кількість втрат мінералізованого гумусу під культурами за ротацію сівозміни; Р₁, Р_П – кількість мінералізованого гумусу під окремими культурами, т/га.

Проведемо відповідні розрахунки:

1. Величина новоутвореного гумусу в грунті за рахунок рослинних решток за ротацію. Визначимо кількість рослинних решток, які потрапляють у грунт, під окремими культурами, за рівнянням регресії.

Озима пшениця: поверхневі рештки –

х = 0,32y + 13,5 = 0,32 * 17,9 + 13,5 = 19,228 ц/га

Кореневі рештки

х₁ = 0,71y + 10,0 = 0,71 * 17,9 + 10,0 = 22,709 ц/га

Загальна кількість рослинних решток

19,228 + 22,709 = 41,937 ц/га

Картопля: поверхневі рештки

х = 0,008y + 0,5 = 0,008 * 122 + 0,5 = 1,447 ц/га

Кореневі рештки

х₁ = 0,07y + 8,9 = 0,07 * 122 + 8,9 = 17,44 ц/га

Загальна кількість рослинних решток

1,447 + 17,44 = 18,887 ц/га

Овочеві культури: поверхневі рештки

х = 0,008y + 0,5 = 0,008 * 95 + 0,5 = 1,26 ц/га

Кореневі рештки

х₁ = 0,07y + 8,9 = 0,07 * 95 + 8,9 = 9,565 ц/га

Загальна кількість рослинних решток

1,26 + 9,565 = 10,825 ц/га

Кукурудза на зерно

х = 0,20y + 1,6 = 0,20 * 37,3 + 1,6 = 9,06 ц/га

Кореневі рештки

х₁ = 0,83y + 7,2 = 0,83 * 37,3 + 7,2 = 38,159 ц/га

Загальна кількість рослинних решток

9,06 + 38,159 = 47,219 ц/га

1. Використовуючи коефіцієнт гумуфікації розрахуємо кількість новоутвореного гумусу в грунті.

Озима пшениця:

П₁ = О₁ * К₁ = 41,937 * 0,20 = 8,387

Картопля

П₂ = О₂ * К₂ = 18,887 * 0,13 = 2,455

Овочі

П₃ = О₃ * К₃ = 10,825 * 0,13 = 1,407

Кукурудза на зерно

П₄ = О₄ * К₄ = 47,219 * 0,20 = 9,44

П₁ = 8,387 + 2,455 + 1,407 + 9,44 = 21,689

1. Вміс гумусу, утвореного за рахунок гною встановлюємо за формулою:

П₂ = Н * 0,25 * К = 40 * 0,058 = 2,32

1. Знаходимо кількість гумусу, який мінералізується під окремими культурами сівозміни.

Р = 1,35 + 1,61 + 1,61 + 1,56 = 6,13

1. Баланс гумусу в грунті у полях сівозміни і на 1 га сівозмінної площі розрахуваємо за формулою середньорічного балансу:

Б_с = (21,689 + 2,32 * 4 ) / 10 – 6,13/10 = 2,484

Характеристики

Список файлов курсовой работы