14628 (686248), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Рисунок 2.2 - Повернення кредитів фермерськими господарствами

В Україні існує велика кількість банків, які кредитують сільськогосподарських виробників і підприємства АПК, однак фермери найчастіше звертаються в Аваль, Приватбанк, Промінвестбанк й Ощадбанк, багато в чому завдяки розгалуженій мережі філій цих банків. У той же час процентні ставки по кредитах не задовольняють практично всіх виробників, хоча вони й знизилися досить відчутно в 2004 році й хоча ставки істотно розрізнялися залежно від регіону, найчастіше кредит видавався під 18-22% річних у гривнях і під 14-16% у доларах США. Середня ставка по кредитах, виданим фермерам, була на 1-2-процентних пунктів вище. Банк визначає ставку по кредиту для кожного клієнта індивідуально.

Рисунок 2.3 - Процентні ставки у 2004 році (відсоток тих, хто отримав кредити за такими ставками до загальної кількості тих, хто отримав кредит)

Велика кількість банків говорить про наявність у них гнучкої системи аналізу кредитних заявок й оцінки кредитоспроможності, що не вимагає розробки окремих програм кредитування фермерів. На сьогоднішній день існує кілька програм поліпшення доступу фермерів до кредитів. Одна з найцікавіших пропонується банком „Надра” за підтримкою Агентства США по міжнародному розвитку. Агентство виділило близько 6 млн. доларів на відшкодування 50% ризику по неповерненню кредиту, виданого фермерам і постачальникам устаткування банком „Надра”. На жаль, деякі фермери знають про цю програму.

Фермерські господарства України мають менше можливостей доступу до кредитів комерційних банків, у порівнянні з великими сільськогосподарськими підприємствами через їхній недостатній рівень інформованості про можливості кредитування й дефіцит часу для оформлення всіх необхідних документів. Фермерські господарства України в цілому більше прибуткові, чим великі реформовані сільськогосподарські підприємства, що робить їхній бізнес менш залежним від кредитів комерційних банків. Зважаючи на те, що фермерські господарства краще повертають кредити, чим сільськогосподарські підприємства, банки могли б заробити на цьому, розробивши програми кредитування невеликих фермерських господарств, особливо в областях, де їхня концентрація досить значна, а саме: Закарпатській, Львівській, Запорізькій, Київській, Одеській, Миколаївській й Херсонській. Подальше зниження ставок по кредитах повинно привести до зростання інтересу фермерських господарств до кредитів комерційних банків.

ВИСНОВКИ

Отже, кредит – це форма руху грошового капіталу, який надають на умовах повернення, забезпечення, строковості та платності. Кредитні відносини передбачають наявність, з одного боку, тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові позичити їх на відповідний термін під процент, а з другого — підприємців, які бажають тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Кредит є дуже важливою складовою розвитку сучасної ринкової економіки. В економічних процесах кредит функціонує у різних формах. Залежно від суб’єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: банківський, державний, міжгосподарський(комерційний); виробничий; споживчий; лізинговий; міжнародний. В сучасних умовах провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позички. Банки є одним з найголовніших джерел кредитування, тобто провідна роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб’єктів господарювання належить їм.

Аналізуючи сучасний стан і тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу, бачимо незадовільний їх стан. Підхід до створення програм розвитку села та агропромислового комплексу за галузевим принципом не відповідає історичному етапу, економічній системі та життєвому циклу агропромислового комплексу України. Із-за побудови попередніх програм за основним критерієм - збільшення виробництва у всіх галузях склалась ситуація хибних пріоритетів та непослідовної державної політики щодо села та агропромислового комплексу. Треба впроваджувати нові більш досконалі, обґрунтовані програми дій щодо поліпшення життя та розвитку людини, села, землі як основного активу та ресурсу, с/г виробництва та продовольчої безпеки держави

Село та агропромисловий комплекс України вимагають термінових та кардинальних перетворень. Основною загрозою розвитку сільського господарства є тенденція до зменшення частки товарного виробництва у сільському господарстві - 30% на 2004 рік. Успіх перетворень на селі та АПК на 80% залежить від чотирьох основних складових:

- побудови стратегічних пріоритетів галузевого розвитку АПК з перерозподілом державних ресурсів за основними пріоритетами;

- комплексного розвитку територій з визначенням галузевих спеціалізацій, побудовою регіональних кластерів;

- розробкою програм розвитку територіальних громад та підприємництва на селі;

- розвиток товарного виробництва та спеціалізації у підсобних селянських господарствах;

- розвиток інфраструктури ринку землі та умов для залучення великого та середнього капіталу в сільськогосподарське виробництво, створення системи моніторингу, охорони та відтворення земельних ресурсів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.

2. Гроші та кредит: Підручник /М. І. Савлук, А. М. Мороз, та ін. – К.: Либідь, 1992.–123-182.

3. Гудзь О.Є. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами// Економіка АПК.- 2003.- №1.-с 86.

4. Дадашев Б.А.Удосконалення фінансово-кредитного обслуговування сільського господарства// Економіка АПК.- 2003.-№11.-с.70

5. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ Е.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000, 316 с.

6. Дьомкіна А. Інвестування економіки України через систему комерційних банків. // Банківська справа. – 1999. - №5. с.48-52

7. Заблоцький Б. Ф. Економіка України: національна економіка України: Підручник – Львів: ЛБК НБУ, 1997. – с.:241-256.

8. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка України. – 1999. – №6. с. 23-26.

9. Закон України “Про національний банк України”

10. Закон України “Про банки і банківську діяльність”

11. Клименко Т. Кредитная деятельность банков Украины// Економіка України.- 2000.-№ 3.-с.34

12. Колотуха С.М. Удосконалення кредитування сільськогосподарського виробництва// Економіка АПК.- 2004.-№ 3.-с.108

13. Онищенко О.М. Проблема заставного кредитування нових господарських структур// Економіка АПК.- 2002.-№ 9.-с.3

14. Охримовський О.В.Удосконалення фінансово-кредитних відносин у діяльності агропромислового комплексу на прикладі Чернівецької області// Економіка АПК.- 2002.-№2.- с.59

15. Пиріг Г.І. Удосконалення кредитних відносин в аграрному секторі економіки// Економіка АПК.- 2004.-№1.- с.106

16. Положення Національного банку України "Про кредитування" Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.

17. Сомик А.В. Особливості розвитку системи сільськогосподарського кредитування в зарубіжних країнах// Економіка АПК.-2002.-№8.-с.136

18. Сомик А.В. Механізм часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків підприємствам АПК// Економіка АПК.-2003.-№7.-с.114

19. Тарасюк С.Г. Розвиток системи сільськогосподарського кредиту в Україні// Економіка АПК.- 2002.-№9.- с.114

20. Третяк О.М. Кредитні спілки як ефективна форма мікро-кредитування// Економіка АПК. - 2002.- №7.- с.100

Характеристики

Список файлов курсовой работы