14284 (686108), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Р (С) – материнська порода може бути різна: морени, водно льодовикові стародавні алювіальні відклади, пісок тощо. Якщо в ґрунтоутворюючій породі є багато води, то в ній відбуваються процеси відновлення та оглеєння.

Ясно-сірі ґрунти

Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти утворилися під змішаними і широколистими лісами. Від дерново-підзолистих ґрунтів відрізняються темно-бурим забарвленням ілювіальних горизонтів завдяки високому вмісту тут гумусу. Характерним для цих ґрунтів є менш чітко виражений перехід між горизонтами.

Ясно-сірі опідзолені ґрунти відрізняються від сірих меншою глибиною гумусового горизонту, який становить 14–15 см, та більш чітко вираженими елювіальним і ілювіальним горизонтами.

Гумусово-елювіальний горизонт сірих опідзолених ґрунтів має глибину 30 – 32 см. Нижче нього залягає безгумусний горизонт червонувато-бурого кольору, який містить велику кількість присипки SіО₂ і має тонкоплитчату структуру. Глибше він переходить у червоно-бурий ілювіальний горизонт,

Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти належать до ґрунтів з невисокою природною родючістю. Верхні шари цих ґрунтів дуже бідні на органічні і мінеральні колоїди, мають розпилену структуру, запливають від дощів з утворенням корки.

Для поліпшення фізичних властивостей цих ґрунтів, збагачення їх на поживні речовини і зменшення кислотності необхідно вносити органічні добрива у вигляді торфокомпостів та перегною.

Характеристика будови профілю ясно-сірих ґрунтів.

HE(A₁) – 0 – 20. Світло-сірий, гумусний, дуже слабогумусований, сильно елювіальний, безструктурний, ущільнений, сильно збагачений крем'янкою. Перехід до наступного горизонту помітний.

Е(А₂) – 20 – 25. Білястий (підзолистий), елювіальний, має дуже мало гумусу, структура горіхувата, слабо виражена, велика кількість крем'янки, розміщеної на агрегатах, легко розсипається. Перехід різкий.

І₁(В₁) – 25 – 54. Бурий (здебільшого червоно-бурий), безгумусний, сильно ілювійований з натіками, різко горіхоподібний, структура стійка гостроребриста, у верхній частині горизонту на агрегатах значна кількість крем'янки, щільний. Перехід до наступного горизонту помітний.

І₂(В₂) – 54 – 122. Червоно-бурий з натіками, безгумусний, ілювіальний, Структура призматична, виражена, стійка, горизонт щільний, зцементований, на агрегатах багато крем'янки. Перехід помітний.

Рк 122 – 150. Материнська порода–лес, палевого кольору. Скипає від НСІ на глибині 122 см.

Темно-сірі ґрунти

Темно-сірі опідзолені ґрунти і тим більш чорноземи опідзолені за морфологічними ознаками різко відрізняються від дерново-підзолистих ґрунтів як глибиною генетичних горизонтів, так і характером переходу горизонтів.

Темно-сірі опідзолені ґрунти поєднують у собі ознаки чорноземів і дерново-підзолистих ґрунтів. Ознаки чорноземів проявляються в добре розвиненому гумусовому горизонті (Не), що має глибину 30 – 32 см, у глибокому забарвленні профілю гумусом (Не+Ні становить 45 – 55 см) і в наявності кротовин у підорному шарі. Підзолистість виявлена наявністю у верхній частині ґрунтового профілю рясної борошнистої крем'янкової присипки та ілювіального горизонту. Темно-сірі опідзолені ґрунти на відміну від чорноземів опідзолених мають більш глибокий ілювіальний і дещо менший гумусовий горизонти.

Темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені більш забезпечені поживними речовинами, ніж ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти. За характером поживного режиму іони подібні до ґрунтів чорноземного типу ґрунтоутворення. Проте під дією процесу опідзолювання, що супроводиться руйнуванням вбирного комплексу, верхні їх шари збіднені на колоїди, мають кислу реакцію та знижену суму ввібраних основ.

Характеристика темно-сірих опідзолених ґрунтів.

Не (А₁) 0 – 28. Гумусний, елювіальний, значно елювійований; пиловидно-грудкуватий. В сухому стані брилуватий в орному горизонті і збагачений на борошнисту крем'янку в підорному. Перехід до наступного горизонту виразний.

Н₁(А₂) – 28 – 38. Гумусно-ілювіальний, темнувато-бурий, гумусований, сильно ілювійований, структура горіхоподібна, чітко виражена, горизонт помітно ущільнений. Перехід помітний.

І (В₂) – 38 – 85. Ілювіальний, червонувато-бурий, сильно ілювійований, виразний, призматичний, щільний з натіками півтораокислів. Перехід помітний.

IP (В) – 85 – 100. Ілювійована порода, палево-бурий, безгумусний, призматично-стовпчастий, ущільнений, різкою лінією відокремлюється від материнської породи.

Рк(С) – 100 – 150. Материнська порода–лес звичайний. Палевий, карбонатний, карбонати помітні у формі прожилок.

Скипає від НС1 на глибині 105 см.

В таблиці 5.3. подаємо механічний оклад опідзолених ґрунтів

З даних таблиці видно, що в сірих опідзолених ґрунтах легкого, середнього і важкого механічного складу є солі (переважно карбонати кальцію), дуже мало піску, а найбільше піщаних часток діаметрам від 0,01 до 0,05 мм та фракція мулу (часток менших 0,001 мм), в якій сконцентрована колоїдна частина ґрунту, зокрема гумус та різні поживні речовини.

Агрономічні властивості ґрунтів залежать насамперед від їх походження (генезису), умов залягання, ґрунтоутворюючих порід, механічного складу, окультурення, структури посівних площ, системи обробітку та внесення добрив.

Таблиця 5.3. Механічний склад опідзоленнх ґрунтів по горизонтах

Ґрунт	Глибина взяття зразків, см	Процент часток за розміром, мм
		солі		пісок					пил			мул
				1–0,25	0,25–0,05	0,05–0,01	0,01–0,005		0,005–0.001	менше 0.01
Світло-сірий опідзолений пилувато-важкосуглинковий	0 – 6 10–15 30 – 40 60 – 70		0,11 0,31 0,13 0,58		0,27 0,76 0,66 0,54	1,22 1,65 3,73 5,12	45.84 54,32 49,68 41,60	9,04 11,68 7,60 7,60		9.76 10,04 9,88 8,68	33.76 21,24 28,32 35,88
Сірий опідзолений грубопилувато-середньосуглинковий	10–15 20–25 45 – 50 95–100		0,20 0,26 0,02 0,23		0,45 0,38 0,11 0,09	10,71 9,44 6,59 6,48	49,60 51,36 51,28 51,12	9,76 9,04 7,84 7,68		7,52 7,6 7,76 7,84	21,76 21,92 26,40 25,56
Темно-сірий опідзолений пилувато-легкосуглинковий	10–15 25–30 45–50		0,10 0 0		21,45 21,49 22,18	11,09 8,83 9,02	38.16 42,16 40,16	4,80 1,24 1,76		5,36 7,08 5,56	19,04 19,20 21,36

Кількість водостійких структурних агрегатів у цих ґрунтах не перевищує 12 – 20%. В ґрунтах суглинкового механічного окладу вона доходить до 30%.

Структура ґрунтів здебільшого брилиста, щільність їх змінюється в межах об'ємної ваги – близько 1,38 – 1,52 г./см³. Повітроємкість у зв'язку з цим не вища 5,6 – 8,9%. Фізична стиглість ґрунту настає при вологості 15 – 18% і залежить від механічного складу.

З агрономічної точки зору більш сприятливі агрофізичні властивості в порівнянні з світло-сірими і сірими є в темно-сірих опідзолених ґрунтах, а також опідзолених чорноземах. Ці ґрунти структурніші (водостійких агрегатів 25 – 30%), об'ємна вага їх 1,30 – 1,40 г./см³. Фізична стиглість ґрунту настає при вологості 20 – 30%. На реградованих темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених агровиробничі показники ще більше виражені порівняно до таких же ґрунтів, але без реградації. Наприклад, кількість водостійких структурних агрегатів досягає в цих ґрунтах 60% (а в середньому за механічним складом – 4,5 – 52%). Питома вага становить 1,20 – 1,30 г./см³, а фізична стиглість настає при вологості 27 – 33%. Згадані ґрунти також багатші і на поживні речовини. Всі ці ознаки зумовлюють у реградованих ґрунтах високу родючість і значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Але найбільша потенціальна можливість щодо родючості ґрунтів є в глибоких малогумусних i вилугуваних чорноземах. Їх агровиробничі показники характеризуються найбільшою кількістю гумусу – 3,5 – 6% і більше, кількість водостійких агрегатів здебільшого на окультурених ґрунтах досягає 55 – 60%, а об'ємна вага 1,15 – 1,25 г./см³.

Болотні ґрунти

Будова профілю болотних ґрунтів і їх хімічні та фізичні властивості. Болотні ґрунти будовою профілю значно. відрізняються від інших типів ґрунту.

Поїдаємо морфологічний опис профілю торфово-болотного ґрунту середньої товщини.

0 – 6 см – слаборозкладений торф, густо пронизаний відмерлим корінням болотних рослин.

6 – 25 cм – середньорозкладений торф бурувато-чорного (кольору, ущільнений. У масі торфу помітне напіврозкладене коріння осок, хвоща, очерету й інших рослин.

26 – 68 см – ущільнений торфовий шар, бурувато-чорний, багато напіврозкладених рослинних решток.

68 – 285 см – добре розкладений очеретяно-осоковий торф коричнево-чорного кольору. Його маса густо пронизана напіврозкладеними рештками осок, хвоща і зрідка берези, вільхи, сосни. Товщина торфового горизонту 285 см; нижче його – глейовий супіщаний горизонт.

Таблиця 5.4. Хімічний склад і фізичні властивості торфу (за У.С. Лупіновичем та Т.Ф. Голубом)

Показники	Типи і види торфовищ
	заплавні	вільшаникові	трав'яні	перехідні	верхові
Ступінь розкладення, %	30 – 60	40 – 60	25 – 40	20 – 45	5 – 50
Зольність, %	8 – 60	15 – 25	7 – 20	5 – 10	2 – 5
Азот загальний, %	2,8 – 3,8	3,0 – 3,7	2,0 – 4,0	1,7 – 4,2	1,0 – 2,0
Р2О5, %	0,2 – 0,7	0,15 – 0,4	0,15–0,45	0,15 – 0,35	0,1 – 0,25
К2О, %.	0,1 – 0,3	0,1 – 0,2	0,02 – 0,3	0,05 – 0,2	0,04 – 0,8
СаО, %	3,5 – 4,0	4,0 – 4,5	2,0 – 3,9	0,6 – 2,3	0,30 – 0,48
рН водної витяжки	-	5,9–6,2	5,5 – 6,0	3,5 – 5,8	3,2 – 4,2
Об'ємна вага	0,17 – 0,26	0,14 – 0,23	0,11 – 0,16	0,11 – 0,16	0,04 – 0,08
Вологоємкість, %	360 – 420	460 – 550	640 – 870	550–950	600 – 1200

Торфово-болотний ґрунт. Хімічний склад і фізичні властивості торфу різних типів і видів боліт досить відмінні. З даних таблиці 5.4 видно велику різницю у вмісті зольних речовин (особливо кальцію і азоту). Дуже різняться види і типи торфу між, собою за вологоємкістю та (реакцією водної витяжки (рН). Особливо різко відрізняється за цими показниками торф низинний від верхового.

Ця зона характеризується різними видами заболочених і болотних ґрунтів. До групи болотних ґрунтів, за даними Н.Б. Вернандер, належить (більше двадцяти різних видів. Залежно від глибини торфового горизонту ці ґрунти поділяють на болотні, які не мають торфового горизонту, торф'янисто-болотні, торфово-болотні і торфовища.

Останні залежно від характеру; водного режиму і живлення поділяють на верхові сфагнові, перехідні гіпново-торф'янисті, осокові і низинні осоково-трав'янисті та вільхові болотні.

З найбільш поширених видів болотних ґрунтів у цій зоні є ґрунти, які мають гумусний або торфово-гумусний горизонт від 15 – 20 до 40 – 50 см, а нижче – оглеєний горизонт з вохристими плямами і конкреціями. В цьому горизонті часто зустрічається вівіаніт.

Характеристики

Список файлов курсовой работы