14276 (686105), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Отже можна зробити таке проектне рішення, що на території із стрімкістю схилів 0-3˚ буде застосовуватись прямолінійне розміщення всіх елементів, 3-5˚ - прямолінійне розміщення рядів, контурне розміщення кліток і кварталів, 5-8о – контурне розміщення рядів, кліток і кварталів.
2.3 ВИВЧЕННЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ. СКЛАДАННЯ КАРТОГРАМИ ТЕРМІЧНИХ РЕСУРСІВ
Умови зволоження на території господарства порівняно сприятливі, але часто бувають посухи. Річна кількість опадів коливається в межах 360-400мм. В холодний період (листопад - березень) випадає 134 мм опадів і в теплий період (квітень - жовтень) 280мм. Кількість опадів в холодний період Клімат на даній території має великий вплив на ґрунтоутворення. Кліматичні умови поєднують риси середземноморського і помірно-континентального клімату. Тут коротка м’яка зима з нестійким морозним періодом, характеризується різкими змінами погоди: весна, довге жарке літо, тепла осінь. Особливостями річного температурного режиму являються м’яка з частими відлигами зима і досить жарке сухе літо. Найбільш низька з відмічених від’ємних температур – 28оС. Період с від’ємними температурами становить 80-110 днів. Озеро Ял пуг пом’якшує мікроклімат на даній території. Найбільш теплим місяцем являється липень. Середньомісячна температура повітря для липня +22,8оС. Найбільш висока із зареєстрованих температур +40оС.
Сніговий покрив зимою нестійкий і зберігається лише в період січня – лютого місяців (40 днів). Літні опади зазвичай коротко часові, але інтенсивні, дуже часто зливового характеру. Літо характеризується низькою відносною вологістю повітря в середньому 40-50%, часто бувають посушливі дні з відносною вологістю повітря менше 30%.
Переважне направлення вітрів протягом року північне. Середня швидкість вітру зазвичай не перевищує 405м/сек.. Таким чином клімат господарства теплий і сприятливий для вирощування різних видів культурних рослин. Складання картограми термічних ресурсів:
Перший етап. Аналіз фонових агрокліматичних умов території. На цьому етапі необхідно з різних довідників (кліматичних, агрокліматичних тощо) виписати дані показників перезимівлі і теплових ресурсів.
Отже на даній територій виділені мікрорайони із значеннями Тмін: -17,5 і вище- (рожевий) ; –17,5 - –20,0 (оранжевий); –20,0 - –22,5 (жовтий) ; –22,5 - –25,0 (зелений); -25,0 і нище (блакитний).
Показником теплових ресурсів є сума активних температур повітря за період з температурами вище 10 °С (УТ>10 °С). Зважаючи на те, що цей показник мало чутливий до мікроклімату (тобто мало змінюється в різних умовах підстильної поверхні), його треба доповнювати або замінити на суму температур за беззаморозковий період, або на суму денних і нічних температур повітря (УТб/п, УТд, УТн).
Другий етап. Інвентаризація території, тобто виділення місцеположень, які відрізняються по умовах формування мікрокліматичної різниці показників перезимівлі та теплових ресурсів.
Третій етап. На третьому етапі виконують розрахунки значень показників Тмін, УТб/п, УТд і УТн для кожного з виділених місцеположень. Четвертий етап. На цьому етапі відбувається саме складання картограми термічних ресурсів і визначається майбутній напрямок її використання. Для підготовки картограми термічних ресурсів як підстави до комплексної екологічної картограми, кроком районування Тмін може бути 2,5 °С, а теплових ресурсів — 50 °С.
Враховуючи механізм формування мікрокліматичної різниці умов перезимівлі, необхідно виділити вододільні плато, вододіли, верхні, середні та нижні частини схилів, дно долин і улоговини. При цьому треба зважати на тип рельєфу: пагорбкуватий, горбистий, низько гірський. Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.
2.4 ВИВЧЕННЯ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ. СКЛАДАННЯ КАРТОГРАМИ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ
Значення рельєфу в формуванні ґрунтів і в розвитку ґрунтового покриву велике і різноманітне. Рельєф виступає перш за все, як фактор перерозподілу сонячної радіації і опадів в залежності від експозиції і стрімкості схилів і впливає на водний і тепловий режими.
Грунтоутвоюючі породи представлені лесами, делювіальними і алювіальними відкладеннями.
Найбільш цінною грунтоютворюючою породою являються леси, що характеризуються збагаченням поживними речовинами. В зв’язку з цим грунти на лесах переважають гарною структурою, високою поглинаючою здатністю. Значний зміст карбонатів кальцію в лесах обумовлює закріплення органічної маси, що розкладається, коагулює гумусові з'єднання, утворить водоутримуючу структуру. Ось чому на лесах розповсюджені збагачені гумусом чорноземи. Леси не оглеяні і не засолені розчинними солями.
Сучасні алювіальні відкладення розміщені в поймі долини Дунаю.
Характерною особливістю їх являється чергування шарів різного механічного складу. За механічним складом переважають легко глинисті фракції.
Делювіальні відкладення займають найбільші участки і розповсюджені в пониженнях балок. За механічним складом – це середні суглинки, покрашені гумусом на значну глибину. Рельєф має великий вплив на ґрунтоутворення. При рівних умовах рельєфу в межах одної рослинно-кліматичної зони, на різних ґрунтоутворюючих породах зустрічаються різні по генезису і агротехнічним показникам грунти. В залежності від крутизни схилів залягають слабо-, середньо- і сильнозмиті грунти. Слабо еродовані грунти займають в основному похилі схили стрімкістю 1-2о, 2-3о, середньо- і сильно еродовані грунти розміщені на схилах стрімкістю 2-3о до 10о.
В результаті взаємодії клімату, рельєфу, ґрунтоутворюючих порід і рослинності сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини зазнав деяких змін.
Згідно природно-сільськогосподарського районування території землекористування відноситься до степової засушливої зони, Придунайської провінції, Дунайсько-Дністровському округу, Ізмаїльському природно-сільськогосподарському агрогрунтовому району. На основі польового обстеження і камеральної обробки територія Плавнівської сільської ради представлена такими агро виробничими грипами ґрунтів:
чорноземи південні слабо змиті середньо суглинкові (74д);
чорноземи південні слабо змиті з плямами середньозмитих 30-50% середньо суглинкових (74д+75д);
чорноземи південні середньо змиті середньо суглинкові (75д);
чорноземи південні намиті середньо суглинкові (209д).
Ґрунтові карти виконуються на основі генетичної класифікації ґрунтів. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити таким властивостям як: гранулометричний склад, кількість поживних речовин (гумусу), наявність активних карбонатів.
Відсоток складу гумусу визначається в запасах по шарах. Питома вага гумусу менше питомої ваги води, тому вводиться коефіцієнт перерахунку – 1,3.
Формула перерахунку відсоткового значення гумусу в тони на гектар:
Г т/га = Г% * 100* 1,3
При обчисленні отримано такі значення гумусу: 74д – 184,6 т/га, 74д+75д – 172,1 т/га, 75д – 187,2 т/га, 209д – 335,4 т/га.
Складання картограми ґрунтового покриву.
Неоднорідність, просторова мінливість ґрунтового покриву особливо на схилах, де головним чином розміщують виноградники, ускладнює процес розміщення плантацій. Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.
Крім цього, контури ґрунтових і агрогрунтових карт не завжди добре сфокусовані просторово з контурами інших екологічних факторів — рельєфу, мікроклімату. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів.
В виноградарстві використовується можливість добору сортів під підщепу на різних за карбонатністю ґрунтах. Так при запасах активних карбонатів рекомендують сорти підщеп:
10-15% Ріпарія глухар де Монпельє;
до 20% - Ріпарія * Рупестріс 101-14, Ріпарія * Рупестріс 3309;
до 25% - Рупестріс дю Ло;
30 – 40% - Берландієрі * Ріпарія Кобер 5ББ;
50 – 60% - Шасла * Берландієрі 41Б.
В залежності від кількості поживних речовин, а саме запасів гумусу, визначається сила рості рослин, відповідно і схема садіння. Гумус розраховується в тонах на гектар (сумуються значення гумусу у відсотках по всім інтервалам глибин взяття зразків, ділиться на відповідну суму інтервалів, цей показник множиться на коефіцієнт перерахунку (1,3) та на 100). В залежності від вмісту активних карбонатів та запасів гумусу в метровому шарі ґрунту залежить форма та залитість значка в чисельнику.
Наступним моментом, який відображується на картограмі грунтового покриву, є гранулометричний склад, значок якого розміщується в знаменнику і відповідає градаціям класифікації Качинського.
2.5 СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ АМПЕЛОЕКОЛОГІЧНОЇ КАРТОГРАМИ
Комплексне екологічне картографування — розділення територій за комплексом екологічних факторів вирощування.
Комплексні екологічні картограми складають методом картографічного синтезу із однофакторних карт мікроклімату (морозонебезпеки та теплозабезпеченості), ґрунтового покриву та геоморфології (рельєфу). Шляхом фокусування контурів вищеназваних карт, виділяють ареали екологічних типів земель (екотопи), однорідні за основними властивостями природних умов вирощування багаторічних насаджень.
Параметри (градації) факторів:
1) Термічні: морозонебезпека, теплозабезпеченість.
2) Ґрунтові: гранулометричний склад, карбонати (активні), гумус.
3) Геоморфологічні положення за рельєфом: абсолютні та відносні висоти, експозиція та стрімкість схилу.
В процесі виділення екотопів проходить і певна переоцінка факторів залежно від їх лімітуючих значень. Так, наприклад, якщо ґрунти придатні під виноград за своїми властивостями, розміщені в долинах та балках, де найбільш морозобійні території, то розміщувати тут виноградники в неукривній культурі недопустимо. Основою для складання комплексної ампелоекологічної картограми можуть бути картограми термічних ресурсів, або картограми ґрунтового покриву. На картограму, що її взяли за основу, наносяться дві інші з їх контурами та умовними позначеннями. Виконують узгодження контурів та їх уточнення, нумерують, визначають площу і складають легенду картограми.
Таким чином, комплексний підхід в оцінці екологічних ресурсів дозволяє виділити на картограмі контури, які відображають ділянки однорідні за геоморфологічною будовою, ґрунтовим покривом та мікрокліматичними умовами. Ці виділи (екотопи) є однорідними за екологічними умовами для вирощування на певних сортах підщепи, одного або декількох сортів багаторічних насаджень з застосуванням однакових методів освоєння території, однакової системи агротехніки, меліорації та захисту рослин від шкідників і хвороб, спрямування використання продукції, спеціалізацію господарства.
Отже, при накладанні однофакторних картограм визначили 10 екологічних типів земель.
2.6 ЕКОЛОГО-БОНІТЕТНИЙ АНАЛІЗ
Еколого-бонітетний аналіз проводиться по кожному з ареалів комплексної екологічної картограми, по кліматичних ярусах –25,0; –22,5; –20,0; –17,5, що діляться діапазоном –2,5 °С. Проводиться оцінка середньозважених балів бонітету ґрунтів, які входять до комплексної ампелоекологічної картограми.. Найвищий бал дасть можливість рекомендувати використання цього ареалу. Для цього кожний із ареалів, придатний за екологічними умовами, оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності.
Вибрані ареали, як найбільш ефективні під багаторічні насадження, розглядаються з позицій властивостей ґрунтів для вибору підщепи, сорту, спеціалізації і використання продукції.
По виділеним ареалам комплексної екологічної картограми проводимо еколого-економічний аналіз території шляхом послідовної оцінки земель за ефективністю використання їх під основні сільськогосподарські угіддя. Цю оцінку можливо здійснити за допомогою балів бонітету ґрунтів. Для цього кожний з ареалів, придатний за екологічними умовами оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності наступних культур: рілля, сад, виноградник. Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш ефективний варіант використання кожного ареалу.
Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант використання кожного ареалу. Дані бонітетів вносяться у таблицю
Середньозважений бал бонітету визначили за формулою :
Б =( Б1 * S1 + Б2 * S2 +…Бn*Sn) / Sзаг.
Таблиця 2 Еколого-бонітетний аналіз
Т˚ С | № екологічного типу земель | Площа, га | Агровиробничі групи ґрунтів | Площа АВГГ | Бонітет за врожайністю | Рекомендації щодо використання екотипу | |||||
Виноград | Рілля | Сад | |||||||||
Технічний | Столовий | Зерновий | Кісточковий | ||||||||
-17,5 і вище | І | 200,8 | 74дІІІ | 195,27 | 100 | 99 | 68 | 52 | 56 | Технічний виноград | |
74д9ІІІ | 5,53 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | |||||
середньозважений | 100 | 99 | 68 | 52 | 56 | ||||||
-17,5 –-20,0 | ІІ | 194,83 | 74д9ІІІ | 194,83 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград | |
93 | 107 | 54 | 44 | 49 | |||||||
-17,5 –-20,0 | ІІІ | 38,84 | 74д+75д | 32,79 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград | |
75д | 6,05 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||
92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||||
-20,0 –-22,5 | ІV | 52,17 | 74д9ІІІ | 52,17 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград | |
93 | 107 | 54 | 44 | 49 | |||||||
-20,0 –-22,5 | V | 132,59 | 74д9ІІІ | 3,72 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Технічний виноград | |
74д+75д | 128,87 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||
75д | 19,46 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||
92 | 90 | 41 | 34 | 41 | |||||||
-20,0 –-22,5 | VI | 26,52 | 75д | 26,52 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград | |
92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||||
-22,5 –-25,0 | VII | 30,60 | 74д9ІІІ | 30,60 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград | |
93 | 107 | 54 | 44 | 49 | |||||||
-22,5 –-25,0 | VIII | 66,24 | 74д+75д | 62,79 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград | |
75д | 3,45 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||
92 | 89 | 41 | 34 | 41 | |||||||
-22,5 –25,0 | IX | 70,64 | 75д | 70,64 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград | |
92 | 89 | 41 | 34 | 41 |
3. ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ. ОРГАНІЗАЦІЯ І ВПОРЯДКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ БАГАТОРІЧНИХ НАСАДЖЕНЬ