Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Кадастровий округ - частина території у межах якої ведеться земельний кадастр на місцевому рівні. Кадастровий округ створюється в межах району, міста обласного значення, міст Києва та Севастополя.

Встановлення меж і визначення розташування здійснюється за допомогою кадастрових зйомок.

Кадастрова зона - це сукупність земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території сільської, селищної ради або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. (max - 99)

Кадастровий квартал - компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. (max - 999)

Порядок кадастрового зонування території визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Кадастрове зонування території здійснюється з метою встановлення територіальних зон та створення ІКК.

Земельна ділянка є первинним об’єктом ЗК і основною земельно-кадастровою одиницею. Визначення, систематизація, аналіз відомостей про земельну ділянку проводиться на базовому рівні.

Відповідно до ст.79 ЗКУ "Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки, необхідні для зведення будівель і споруд", тому під межею слід розуміти прямовисну площину, яка проходить через розмежувальні знаки двох суміжних ділянок.

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 20.03.02 р. № 12 "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель" впродовж 2002 року були складені та затверджені індексні кадастрові плани. На сьогоднішній день в рамках кадастрового зонування проводиться постійна ідентифікація земельних ділянок. Так, в Україні з 2004 року впроваджено і функціонує програмний комплекс „Інформаційна система Земельні ресурси”. Майже щомісяця проводиться накопичення і узагальнення на обласному рівні комплексних даних про земельні ділянки, які містять не лише кадастровий номер земельної ділянки, а й відомості про правовий статус земельної ділянки, підстави набуття права, вид цільового використання, назву угідь, інформацію про суб’єкт права власності.

2.2 Нумерація зон, районів, ділянок

Земельна ділянка це - частина земної поверхні, з певним місцем розташування і визначеними для неї правами. У ст.79 Земельного кодексу України дано визначення земляної ділянки як об’єкту права власності. Є ще й інше, яке визначає земельну ділянку як матеріальний предмет. Тобто, земельна ділянка - частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні і юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.

Як відомо, документом, що встановлює право власності на певну земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Право користування земельною ділянкою підтверджується або державним актом на право постійного користування, або договором оренди земельної ділянки (тимчасове користування).

Державні акти на право власності і на право постійного користування видаються після виготовлення технічної документації. Одним з документів у пакеті технічної документації є кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий номер - це унікальний номер, який ніколи не повторюється і може бути привласнений тільки одній земельній ділянці.

Кадастровий номер земельної ділянки привласнюється за наступним принципом. Земельна ділянка розташовується на певній території. Відповідно ця територія належить або до якогось населеного пункту, або знаходиться в якихось адміністративно-територіальних межах. Виходячи з принципу адміністративно-територіальної підлеглості території, на якій розташована земельна ділянка, і визначається його кадастровий номер. При цьому, головним керівництвом для цього визначення служить методика яка містить єдині для всіх спеціальні критерії.

Кадастровий номер унікальний ще й тим, що він зберігається впродовж всього терміну, поки земельна ділянка існує.

При цьому, зміна власника земельної ділянки не спричиняє за собою зміну кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки може бути змінений у випадках:

* Розділу земельної ділянки.

* Об’єднання з іншою земельною ділянкою.

* Перепідпорядкування земельної ділянки іншій адміністративно-територіальній одиниці.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має наступну ієрархічну структуру:

│КОАТУУ│: │НКЗ│: │НКК│: │НЗД│;

де, КОАТУУ - код адміністративно-територіального устрою України;

НКЗ - номер кадастрової зони;

НКК - номер кадастрового кварталу;

НЗД - номер земельної ділянки.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на стадії кадастрових зйомок, при цьому використовується індексний кадастровий план об’єкта АТУ з поділом на кадастрові зони, кадастрові квартали та їх нумерації.

Кадастрові номери земельній ділянці присвоюються місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів і відображаються на ІКК.

ІКК (індексна кадастрова карта) - спеціальна карта розміщення кадастрових облікових одиниць в межах АТУ, яка містить межі облікових одиниць та їх нумерацію. Створюється для відображення місцезнаходження і нумерації земельних ділянок, і є єдиною для ведення ДЗК.

ІКК створюється для різних рівнів АТО: для областей, адміністративних районів, сільських, селищних рад та населених пунктів.

На ІКК області наносяться і нумеруються адміністративні райони та міста обласного підпорядкування. Спочатку в алфавітному порядку нумеруються райони, а потім міста.

На ІКК району наносяться і нумеруються сільські, селищні ради, населенні пункти районного підпорядкування.

На ІКК у межах територій сільських, селищних рад наносяться межі кадастрових зон та кварталів і проводиться їх нумерація.

На ІКК міста наносяться кадастрові зони, квартали і проводиться їх нумерація.

Всі відомості зберігаються в файлі IN4 - обмінний файл - це файл обміну даними землевпорядних робіт в електронному вигляді.

2.3 Формування ІКК

Індексні кадастрові карти - особливі карти, складені на основі адміністративно - територіального устрою області чи міста. По індексних кадастрових картах формується кадастровий номер земельної ділянки. Тому індексні кадастрові карти є основою формування і ведення кадастру.

При формуванні індексних кадастрових карт самим складним є знайти достовірну інформацію (графічну й описову) у розташуванні кадастрових одиниць відносно один одного. Крім цього існує ще і фактор часу створення таких карт.

Формування індексних кадастрових карт відноситься до виду довгострокових робіт. Адміністративно-територіальний розподіл постійно змінюється і тому необхідно постійно вести роботи з коректування індексних кадастрових карт, зберігаючи при цьому вихідний варіант (вести історію розвитку індексних кадастрових карт).

Досвід роботи кадастрових служб Європи, Америки говорить у тім, що повне відновлення кадастрових планів і пов'язаних з ними інших кадастрових матеріалів повинне проводиться не рідше чим через кожні два роки. І це питання залишається одним із самих слабких. Якщо коректування кадастрових матеріалів не вести постійно, то ефект початої роботи по створенню кадастрових планів може через рік - два звестися до нульового результату.

2.4 Виготовлення кадастрового плану обмежень та обтяжень використання земель

Обмеження - це перелік дій, що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою.

Обтяження на використання землі - це право на земельну ділянку включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов’язки, по договорам, рішення суду про передачу прав і інші встановлені законодавством права відносно землі. Зони особливого режиму землекористування (ЗОРЗ) - це території з особливим режимом використання землі, що виділяються у відповідності до чинного законодавства України.

Особливий режим використання земель - це режим землекористування, що обмежує ті або інші види господарської або правової діяльності на території зон особливого режиму землекористування з метою гарантування прав власників землі, захисту населення віл шкідливого впливу промислових та інших об’єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності. Визначення і встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, а також власниками земельних ділянок. Типи зон особливого режиму використання земель: Охоронна зона, Зона санітарної охорони, Водоохоронна зона, Прибережно-захисна смуга, Санітарно-захисна зона, Зона особливого режиму, Шумова зона.

Вся інформація відображається на кадастровому плані обмежень і обтяжень.

КПОО є окремою частиною чергового кадастрового плану та використовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю і у разі доповнень у раніше видані право установчі документи на землю, проведені грошової оцінки землі, здійсненні контролю за дотриманням режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації.

КПОО складаються з метою одержання достовірної графічної і аналітичної інформації про наявність, склад, місце розташування об’єктів з особливим режимом використання земель і меж зон особливого режиму землекористування (ЗОРЗ) навколо таких об’єктів з урахуванням типів землекористування та обмежень щодо використання земельних угідь у межах цих зон, для гарантування прав власників землі та формування системи управління земельними ресурсами.

На КПОО показують:

1. Межі адміністративно-територіальних утворень (АТУ), земельні ділянки в межах населеного пункту та поза його межами, квартали та зони, їх кадастрові номери;

2. Об’єкти, що мають особливий режим землекористування;

3. Межі зон обтяжень і обмежень.

До плану обмежень і обтяжень додаються:

1.Пояснювальна записка;

2. Додатки (документи, що підтверджують обмеження, обтяження) 3.Робочі відомості обчислення площ ЗОРЗ.

2.5 Облік земель

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки за угіддями та їх підвидам, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Щоб забезпечити необхідну точність обчислення площ земельних ділянок в умовах переходу до дрібних за розмірами землеволодінь і землекористувань, необхідний якісний великомасштабний картографічний матеріал.

Рекомендуються такі масштаби земельно-кадастрових планів (карт): для ділянок за межами населених пунктів - не дрібніше 1: 5000; в містах республіканського і обласного підпорядкування - не дрібніше 1: 5000; у містах районного підпорядкування і селищах - не дрібніше 1: 1000; у селах - 1: 2000.

З обліку кількості земель проводиться статистична звітність в рамках програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої в 1993 р. Вона включає форми №№: 6-зем-звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності; 6б-зем-звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями; 6а-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями.

Форму цієї звітності приведено у відповідність із Стандартною статистичною класифікацією землекористування Європейської економічної комісії та з класифікацією видів економічної діяльності, затвердженою Держстандартом України. Це дозволяє застосовувати її у міжнародній практиці.

Стандартна класифікація земель має таку структуру:

1) сільськогосподарські землі;

2) ліси та інші лісовкриті площі;

Характеристики

Список файлов курсовой работы