14058 (686004), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Змістом права лісокористування є сукупність повноважень лісокористувачів або сукупність визначених законодавством їх прав і обов’язків

Так, лісокористувачі мають право:

1) самостійно господарювати в лісах;

2) виключне право на заготівлю деревини (постійні лісокористувачі);

3) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;

4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством тощо.

Серед обов’язків лісокористувачів виділяють обов’язок:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

4) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

5) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об’єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;

6) своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів;

7) забезпечувати безперешкодний доступ до об’єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування;

8) не порушувати прав інших лісокористувачів

Перелік прав та обов’язків не є вичерпним.

Право лісокористування виникає, змінюється та припиняється тільки на основі законів та інших нормативних актів. Так ст. 69 ЛК передбачає, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці провадиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком, ордером або лісовим квитком.

Регламентація видів права користування лісом і форм їхньої реалізації має важливе значення для забезпечення раціонального використання й охорони лісів. Виділяють такі види лісокористувань:

► за підставами виникнення — загальне та спеціальне використання лісових ресурсів

► за правовою формою реалізації – первинне використання лісів

► за строками використання – постійне і тимчасове

► за цільовим призначенням лісу – використання лісів для потреб лісового господарства; для потреб мисливського господарства; у науково-дослідних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних, оздоровчих, спортивних та інших цілях⁷.

В основу класифікації видів права лісокористування за чинним законодавством покладена роль лісів, використовуваних як природний ресурс, що виражається в значенні лісів як джерела деревини, ресурсів іншого рослинного походження і специфічних ресурсів нематеріального походження (рекреаційна роль). Виходячи із цього, пропонується наступна класифікація видів лісокористування:

• використання деревних ресурсів лісу (заготівля деревини, живиці й другорядних лісових матеріалів);

• використання інших рослинних ресурсів лісу (побічні лісові користування);

• використання лісового середовища для відтворення ресурсів тваринного походження (користування лісом для потреб мисливського господарства);

• використання ресурсів нематеріального походження (користування лісом у науково-дослідних і культурно-оздоровчих цілях).

Особливим видом права лісокористування є ведення лісового господарства⁸.

Лісовому праву відома лише первинна форма права лісокористування. Таким правом наділені спеціалізовані лісогосподарські підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи. Таких суб’єктів законодавство визначає як постійних лісокористувачів. Праву лісокористування цих суб’єктів передує право постійного користування земельними ділянками лісового фонду. Постійні лісокористувачі не вправі передати ділянки лісу у вторинне користування. Надання в установленому порядку ділянок для сінокосу чи випасання худоби не можна розглядати як надання права вторинного лісокористування, мова у цьому випадку йде про вторинне право землекористування, про реалізацію підприємством-землекористувачем (лісокористувачем) правомочності внутрішньогосподарського управління землею⁹.

Право лісокористування має строковий характер - як правило один рік, після його закінчення можливе повторне оформлення. Виключення становлять загальнодоступні лісові користування. Всі види лісових користувань (крім загальнодоступних) мають договірну форму: здійснення лісових користувань дозволяється лише за наявності спеціального дозволу – лісорубного квитка(ордера) або лісового квитка.

Види права лісокористування

Право загального лісокористування

До початку 90-х років використання природних ресурсів в Україні було безоплатним, а природокористування, яке сьогодні називається загальним, практично не регламентувалося. Все це базувалося на концепції невичерпності природних багатств і створювало передумови для їх нищівної експлуатації.

Уперше поділ права природокористування на загальне і спеціальне був здійснений Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища¹⁰” (ст. 38). Були встановлені загальні ознаки відповідних видів природокористування, притаманні праву користування всіма природними ресурсами, і визначено, особливості здійснення цього права.

Відповідно до статті 13 Конституції України¹¹, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” зазначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Зазначені положення конкретизуються у ЛК (стаття 66): громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Право загального лісокористування є загальнодоступним тобто гарантується всім фізичним особам, причому не лише громадянам України, а всім особам, які перебувають на її території незважаючи на правові підстави такого перебування. Для суб'єктів загального використання природних ресурсів законодавством не встановлюється вікових обмежень.

Відповідно до ст. 333 Цивільного кодексу України¹² особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

На законодавчому рівні не закріплена процедура і форма надання власником такого дозволу. Існує думка, що загальний дозвіл власника на користування лісовими ресурсами слід вважати наданим, якщо власником не встановлено окремих обмежень щодо загального лісокористування. При цьому на власника лісу має бути покладено обов’язок щодо інформування населення через засоби масової інформації чи у інший спосіб (зокрема, у вигляді спеціальних знаків, табличок з інформацією про відповідні обмеження, що встановлюються на кордоні лісу) про встановлені обмеження на лісокористування.¹³

Загальне лісокористування може бути обмежене в кількох випадках. Перша група таких обмежень стосується територій та об'єктів природно-заповідного фонду та деяких інших категорій природних територій, що особливо охороняються. Відповідні обмеження передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» і передусім стосуються територій природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків і парків — пам'яток садово-паркового мистецтва. Спеціальні обме­ження загального лісокористування на конкретних територіях і об'єктах природно-заповідного фонду можуть встановлюватися та­кож положеннями про ці території чи об'єкти. Так, наприклад, на території природних заповідників, у заповідній зоні біосферних заповідників та національних природних парків забороняються усі види лісокористування.

Обмеження права загального лісокористування можуть накладатися:

а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди відтворенню природних ресурсів),

б) за видами (наприклад, заборона випасання худоби, полювання, рибальства тощо),

в) за строками (в певний період року, в період гніздування птахів, у нічний час тощо).

Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів та не погіршують санітарного стану лісів.

Відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 27.12.2004

протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

• розведення багать у лісі (крім тих, що пов’язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях);

• заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети;

• відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди;

• палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;

• залишати у непередбачених для цього місцях лісу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір’я тощо;

• заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;

• експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою;

• палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо);

• використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів.

Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Здійснення побічних лісових користувань регулюється Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449. Цей порядок визначає, що збір громадянами у лісах дикорослих трав'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадиться безкоштовно.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу. Порядком встановлені основа ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, межі, правила та періодичність їх збору.

Отже, незважаючи на те, що для реалізації права загального лісокористування не потрібно отримувати спеціальний дозвіл, державою все ж всановлюються певні обмеження у вигляді норм, способів збору об’єктів рослинного світу та вимог пожежної безпеки з метою збереження та забезпечення відтворення лісових ресурсів.

Право спеціального лісокористування

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.

На відміну від права загального лісокористування, правом спеціального лісокористування наділяється спеціальний суб’єкт. Ним може бути як юридична, так і фізична особа. Для отримання цього права необхідно попередньо отримати в користування належним чином оформлену земельну ділянку.

Важливою ознакою права спеціального лісокористування є його мета – як правило, отримання прибутку.

Спеціальне лісокористування здійснюється на платній основі і супроводжується виділенням лісової ділянки для встановленої мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів.

Право спеціального лісокористування має договірну форму: здійснення лісових користувань допускається лише за наявності спеціальго дозволу – лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресур­си, на які видано спеціальний дозвіл.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, як пов’язаних, так і не пов’язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. N 761 „Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів”.

Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого:

здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів;

Характеристики

Список файлов курсовой работы