Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Окремі технологічні процеси в рослинництві, виконання яких вимагає оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (підготовка грунту і сівба, догляд за посівами, збирання врожаю і заготівля кормів та ін.), у багатьох випадках визначають долю майбутнього врожаю. Це зумовлює необхідність застосування поточного преміювання та інших заохочень до виконання даних робіт. Виходячи з технологічних особливостей, необхідно будувати систему організації та матеріального стимулювання праці в галузях рослинництва. Дані оплати і надбавки слід розглядати як важливу складову частину тарифної системи оплати праці. Одні з них мають компенсаційний, а інші - стимулюючий характер.

Компенсаційні доплати і надбавки для сільськогосподарських працівників, які проживають і працюють на радіоактивне забруднених територіях внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, встановлені централізовано згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При складанні колективного договору в кожному господарстві доцільно атестувати весь перелік робіт із шкідливими умовами праці всіх працівників, які беруть участь в їх виконанні і ще в плановому порядку визначити розміри доплат і надбавок згідно із типовим положенням про оплату праці.

На вирощуванні окремих сільськогосподарських культур таких, як рис, гречка, просо, соняшник, тютюн, цукрові буряки, насіння цукрових і кормових буряків, льон-довгунець слід встановлювати додаткові матеріальні заохочення, крім тих, які передбачені діючою в господарстві системою оплати праці у рослинництві.

В умовах реформи економічних і трудових відносин в сільському господарстві, різноманітних форм власності й господарювання на принципах госпрозрахунку і самофінансування найбільшої актуальності набуває удосконалення оплати праці на основі перегляду багатьох положень, які склалися в механізмі матеріального стимулювання аграрної праці. Основним принципом організації оплати праці в нових умовах господарювання є принцип самозароблення коштів, проведення всіх заходів щодо підвищення заробітної плати тільки за рахунок власних коштів підприємств. Тут оплата праці стає не просто винагородою за працю, а часткою господарського доходу, який відповідає вкладу працівника в загальний результат підрозділу чи підприємства в цілому.

Реструктуризація сільськогосподарського виробництва обумовлює створення нових форм сільськогосподарських підприємств, таких, як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, селянські спілки, фермерські господарства та ін., які у своїй діяльності все більше будуть орієнтуватися на використання ринкових відносин. Цьому в повній мірі буде сприяти перехід на оплату праці від валового, госпрозрахункового доходу та стимулювання з прибутку, підвищення їх господарської та економічної самостійності на основі паювання землі та засобів виробництва.

З розвитком госпрозрахункових і ринкових відносин виникає потреба в новій методиці формування єдиного фонду матеріального стимулювання, яка грунтується на нормативному розподілі прибутку. При цьому норматив відрахувань визначають як відношення суми виплачених коштів по сукупності в ньому елементів стимулювання до величини прибутку (чистого доходу) за відрахуванням з неї платежів у бюджет та відсотків за кредит.

Однак для всіх госпрозрахункових варіантів формування і розподілу фонду оплати праці, як зазначалося, потрібно створювати паритетні цінові умови на сільськогосподарську і промислову продукцію, щоб вони могли не тільки відшкодувати витрати виробництва, а й забезпечували створення фондів нагромадження. Поліпшити фінансове положення своїх підрозділів, які виробляють продукцію землеробства, можуть і повинні самі підприємства за рахунок перерозподілу прибутку, особливо від комерційної діяльності та створення на її основі необхідних страхових фондів.

Висновок

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації праці не тільки робітників-відрядників, а й робітників-почасовиків, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

Список використаних літературних джерел

1. Рощин С. Ю., Разумова Т. О. Экономика труда. — М.: Инфра-М, 2000 – 246с.

2. Социальные технологии: Толковый словарь. — Москва—Белгород: Луч,

3. Центр социальных технологий, 1995.

4. Стан ринку праці України за січень–вересень 2002 р. // Праця і зарплата. — 2007. — жовт. — № 34.

5. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко та ін. — К.: КНЕУ, 1998 – 414 с..

6. Травин В. В., Дятлов В. А. Менеджмент персонала предприятия. — М.: Дело, 2000 – 203 с.

7. Уманский А. М., Сумцов В. Г. Международные трудовые нормы и рекомендации. — Луганск: ВУГУ, 1999 – 218 с..

8. Хомич О. І. Відтворення трудового потенціалу села і зайнятість (регіональний аспект дослідження). — Львів, 2006 – 178 с..

9. Черенко Л. М. Проблеми бідності в Україні: методи визначення та напрями подолання: Автореф. дис. к. е. н. — К., 2000 – 25 с..

10. Щёкин Г. В. Теория кадровой политики. — К.: МАУП, 2006 – 168 с.

11. Экономика и социология труда / Под. ред. Б. Ю. Сербиновского и В. А. Чуланова. — Ростов н/Д: Феникс, 1999 – 150 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы