13867 (685944), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

У зв'язку із цим можна скласти перелік кормів у міру підвищення їх забруднення цезієм з розрахунку на 1 кормову одиницю: зерно кукурудзи, пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху; хвойне борошно; зелена маса вівса; буряки цукрові і кормові; морква; силос кукурудзяний; зелена маса кукурудзи; гичка цукрових буряків; сінаж з конюшини; сіно злаково-бобове; зелена маса з буркуну, гороху, озимої свиріпи; турнепс, трав'яне борошно, сіно і сінаж люцерни, зелена маса люпину; солома озимої пшениці, жита, ячменю; сіно, сінаж і трав'яне борошно з конюшини; солома вівса; зелена маса ріпаку та олійної редьки; гичка кормових буряків; гарбузи, кабачки. Такі дані допоможуть при плануванні кормовиробництва і варіюванні набору кормів у раціонах з метою одержання продукції, яка б відповідала вимогам ТДР.⁶⁾

В організмі менше нагромаджуються стронцій і цезій через корми при підвищенні загального рівня їх годівлі і збалансованості раціонів за деталізованими нормами, особливо при насиченні раціонів кальцієм і калієм. При цьому особливе значення має кальцій і калій кормів, а також вуглекислі та фосфорнокислі солі кальцію. Проте слід пам'ятати, що зменшення нагромадження радіостронцію в організмі при збагаченні раціонів кальцієм спостерігається тільки тоді, коли його вміст відповідає нормі або дещо менший. Однак, при тривалому надходженні радіостронцію в організм включення в раціон компонентів із підвищеним вмістом кальцію не знижує нагромадження радіонуклідів у кістяку. Підвищення концентрації кальцію в раціоні на фоні його дефіциту суттєво зменшує нагромадження стронцію в кістяку, при цьому дія кальцію корму значно ефективніша, ніж кальцію мінеральних добавок.

2.4 Захисна роль деяких елементів

Захисна роль кальцію, яка полягає в обмеженні надходження із кормів раціону в молоко стронцію-90, різко зменшується з наближенням до нормальної фізіологічної норми у ньому організму. Нормальним рівнем вважається добове надходження в кількості 40-80г, оскільки при нормі менше 40г спостерігається збільшення переходу стронцію-90 із кормів раціону в молоко. Щодо вмісту від 40 до 80 г на голову за добу, то його слід вважати нормальною концентрацією, при якій із раціону в 1 кг молока переходить 0,11-0,23% стронцію-90, що надходить щоденно в організм. Рівні кальцію в раціоні, що знаходяться в межах 80- 240 г за добу, оцінюються як високі і супроводжуються мінімальним переходом стронцію-90 із кормів раціону в 1 кг молока, що становить 0,08-0,11% від щоденного його надходження.

Максимальні коефіцієнти переходу стронцію-90 із раціону в молоко в зв'язку із рівнем кальцієвого живлення відрізняються від мінімальних у 8-11 разів. Отже, для мінімального його надходження в молоко найбільш сприятливими є раціони з нормальним і підвищеним вмістом кальцію. На рівень радіостронцію впливає не лише рівень, а й джерело кальцію в раціоні. Так, збільшення кальцію в дефіцитному за цим елементом раціоні до 2-2,5 норми за рахунок трикальційфосфату в 4 рази зменшує виведення стронцію-90 з молоком, проте величина цього виведення залишається в 1,7 рази більшою, ніж у особин, що одержували раціон з нормальним вмістом кальцію в кормі. Найбільш чітко роль кальцію в зниженні переходу стронцію в молоко спостерігають при використанні кормів з високим вмістом кальцію (120 г), синтезованим за рахунок сіна бобових культур порівняно з його дефіцитом. При цьому в 1 л молока переходить в 3-4 рази менше стронцію-90, ніж у особин, яких утримують на раціонах із нормальним його вмістом. Отже, збагачення раціонів кормами з високим вмістом кальцію (але не за рахунок мінеральних добавок) на фоні нормального і дефіцитного його вмісту дає змогу відповідно від 3 до 23 разів зменшити надходження стронцію-90 у молоко.

2.5 Особливості використання ентеросорбентів

Іншим важливим напрямом зменшення забрудненості молока і м'яса є використання ентеросорбентів, тобто зв'язування радіонуклідів у шлунково-кишковому тракті. Так, доведено, що одним із препаратів, який зменшує резорбцію радіоактивного цезію, є фероціанід, хоча тривале його використання небажане. Особливе місце серед ентеросорбентів належить природним цеолітам і препаратам, виготовленим на їх основі (хумоліт). Так, за даними Українського науково-дослідного інституту радіології, забрудненість молока у особин, які одержували цеоліти, зменшувалася в 1,7 рази порівняно з контролем. Застосування хумоліту було ще ефективнішим. Через 11 діб після початку його згодовування концентрація цезію в молоці зменшувалася в 3,2 рази. Після того, як хумоліт перестали згодовувати, вміст радіоцезію наблизився до вихідних показників.⁷⁾

Також встановлено, що на заливних піщано-болотних пасовищах із щільністю забруднення ґрунту 10 Кu/км² і пасовищного корму 425-525 Бк/кг, застосування цеоліту і хумоліту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вміст радіоцезію в молоці в 1,4 рази. На луках із більш високим рівнем забруднення (близько 1000 Бк/кг маси раціону), згодовування хумоліту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вміст Сs -137 у молоці в середньому в 1,2 рази і поряд з тім на вміст Sr-90 практично не впливало.

Важливим заходом по зниженню радіонуклідів у молоці, і особливо у м'ясі, є використання „чистих кормів” (жом, барда, силос, сінаж), які завезені із незабруднених районів України. Завдяки цьому із організму може бути виведена значна частина радіонуклідів, що нагромадилися. Такий захід дає ефект для виведення нуклідів із м'яких тканин, але не із кістяка. У зв'язку з тим, що стронцій-90 не може бути виведений із кістяка за короткий час, при використанні яловичини для харчових потреб кістки видаляють, а м'ясо використовують для виготовлення фаршу і ковбасних виробів.

Особливу увагу при виробництві молока і яловичини в умовах радіоактивного забруднення слід приділяти гігієні. При порушенні правил гігієни можливе різке підвищення у приміщеннях радіаційного фону. Він підвищується також і в місцях зберігання грубих кормів, якщо вони зібрані із забруднених угідь. Усе це слід обов'язково враховувати при організації виробництва молока та яловичини на територіях, забруднених радіонуклідами.

2.6 Утилізація сировинних ресурсів

Адаптація сільського господарства до нових кліматичних умов не вичерпуються перерозподілом посівних площ. У регіонах з низькою гумусірованністю ґрунтів основні зусилля повинні бути спрямовані на максимальне використання додаткових теплових ресурсів в результаті потепління клімату [103].

Це може бути досягнуто шляхом впровадження більш теплолюбних культур (сортів), а також в результаті вирощування других (пожнивних) культур для утилізації теплових ресурсів, що залишаються після збирання основних культур.

2.6.1 Особливості переробки відходів

Існуючі технології переробки вторинної рослинної сировини включають, принаймні, два найважливіших аспекти сучасної переробної промисловості. Перший: екологічний - комплексна, безвідходна переробка сировини; енергозберігаючі прийоми переробки, малореагентні, що забезпечують максимальне очищення стічних вод, токсілогічну безпеку отримуваної продукції. Другий: соціальний - забезпечення населення України більш широким асортиментом харчової продукції, поліпшення кормової бази, підвищення якості, поживної цінності продукції (одержання лікувально-профілактичної продукції та препаратів), створення нових виробництв і робочих місць [57,112]. Напрямок досліджень включає розробку наукового обґрунтування раціонального управління біоенергією сільськогосподарських рослин.

Згадані спеціальні екологічні напрямки передбачають збільшення виробництва кормів тільки в тому випадку, якщо виявити додаткові сировинні ресурси. Що ми маємо на увазі, говорячи про можливі сировинні ресурси?

2.6.2 Обробка вторинної сировини

Обробка відходів включає наступні способи: механо-фізичні, хімічні та біологічні. Всі вони спрямовані на ослаблення зв'язків лігноцелюлозного комплексу та руйнування кристалічної структури целюлозних волокон. Проте кожен з них має свої особливості [70].

До механо-фізичних способів обробки відноситься подрібнення, гранулювання, обробка водяною парою і тиском, різні види опромінення. При всіх способах обробки спочатку проводять подрібнення. При механічному розмелі відбуваються руйнування елементів деревини та збільшення загальної площі поверхні сировини.

Попереднє розмелювання корму не сприяє підвищенню перетравлюваності поживних речовин, проте попередня деструкція вихідної рослинної сировини дозволяє істотно підвищити вихід редуцируючих речовин при наступних видах обробки, а також зменшити їх можливі втрати. Для успішного згодовування подрібнених грубих кормів жуйним необхідно їх подальше гранулювання або брикетування з добавками. Вплив механічної обробки на низькоякісну сировину помітніше, ніж на високоякісні корми.

При обробці водяною парою сировина набухає, рвуться водневі зв'язки і утворюються нові, йде зниження кристалічності целюлози за рахунок проникнення молекул води всередину целюлозних волокон. При запарюванні відбувається зміна хімічного складу. Більш ефективному відпарюванню дозволяє поєднання пропарювання з підвищенням температури і тиску, що носить назву гідробаротермічної обробки.

Хімічна обробка кислотами і лугами, як і механо-фізична, проводиться для ослаблення зв'язків лігноцелюлозного комплексу, але є більш дієвим. Найбільший ефект досягається при їх поєднанні і залежить від ступеня помелу сировини, дози хімікату, кількості води, ретельності перемішування, тривалості обробки, температури, тиску і т.д.

Існують різні способи обробки грубих кормів NH₃: у стогах або скиртах під поліетиленовою плівкою; в установках закритого типу при високій температурі і високому тиску, введення парів аміаку в попередньо вкриту брезентом скирту соломи у кількості 3-4% по відношенню до маси соломи за допомогою пластику шланга або метод закритого сосуду. У деяких випадках корма обробляють водним, а в інших безводними розчинами NH₃. Встановлено, що більш ефективним є використання рідкого аміаку. Обробка грубих кормів аміаком збільшує їх перетравлюваність на 8-15% і підвищує споживання корму на 15-20%, в 2 рази підвищує вміст сирого протеїну в кормах і попереджає псування кормів з вмістом сирого протеїну понад 25-30%. Аміак має гарний фунгіцидну дію. У середньому по всіх видах соломи обробка аміаком знижує вміст геміцелюлози, легніна, але не впливає на утримання целюлози в складі компонентів клітинних стінок [8].

Для підвищення кормової цінності грубих кормів крім NH₃, їх обробляють NaOH. Після обробки соломи їдким натром її вологість знижується від 1,6 до 0,8%, вміст сирого протеїну зростає по відношенню до сухої маси з 2,23 до 2,38%, зольність знижується з 11,67 до 11,37%. У результаті обробки перетравлюваність соломи підвищується в 1,7 рази, а живильна цінність зростає на 35%. При обробці деревини NH₃ відбувається збагачення корму азотом і не створюється надлишку натрію в шлунково-кишковому тракті тварин.

2.6.3 Біоконверсія відходів рослинництва

Даний спосіб передбачає трансформацію одеревенілих рослинних матеріалів за допомогою мікроорганізмів в білок. Цей процес протікає в 2 стадії. Спочатку відбувається біодеградація целюлози в водорозчинні цукри, засвоюються живими клітинами мікроорганізмів, а потім - синтез білків речовин. Для мікробної конверсії в білок використовують різні види вторинної рослинної сировини. Виявлено, що одревенілі рослинні відходи, що мають низькі кормові якості, можуть бути перетворені на високоякісний кормовий продукт, збагачений легкорозчинними, в основному цукрами і органічними кислотами, а також білком.

Отже, рішення згаданих вище завдань дозволить розробити екологічні, природоохоронні аспекти формування відходів рослинництва та переробки рослинної сировини (Зернових, соняшнику, бобових, злакових і т. д.); провести об'єктивну оцінку енергетичного потенціалу вторинних рослинних ресурсів у системі екологічного чинника - біоенергонакопичення сільськогосподарськими рослинами (біоенергопродукціі сільськогосподарських рослин); проаналізувати сучасне екологічно обґрунтоване направлення утилізації вторинної рослинної сировини в Причорноморському регіоні.

3. Особливості ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях лісостепу

3.1 Ведення кормовиробництва

Нагромадження радіонуклідів кормовими рослинами, як й іншими, у першу чергу визначається їх біологічними особливостями і типом ґрунту, на якому вони вирощуються, про що зазначалося вище. Але у значній мірі воно залежить і від характеру розподілу радіонуклідів у ґрунті. На угіддях, що оброблюються, радіонукліди рівномірно розосереджуються в орному горизонті, а на цілинних землях природних луків, пасовищ і сіножатей—в основному (до 90 %) у верхньому 4–6 см шарі дернини. Внаслідок цього питома радіоактивність його при однаковій загальній щільності радіонуклідного забруднення території може у багато разів перевищувати радіоактивність ґрунту ораних угідь. Така акумуляція радіонуклідів у зоні активного коренезаселення створює умови для підвищеного їх переходу, особливо радіоцезію, в рослини (таблиця 4).

Таблиця 4. Коефіцієнти накопичення Цезію-137(К_н) у кормах, одержаних в умовах природного лугу і ораних угідь

Великий вплив на забруднення продукції тваринництва радіонуклідами має стан пасовищ і луків. При випасанні великої і дрібної рогатої худоби на бідних природних пасовищах при слаборозвиненому чи вибитому травостої рівень радіонуклідного забруднення молока і м’яса може бути у декілька разів вищим, ніж на луках з добрим травостоєм. Це пов’язане із вже згадуваним мимовільним захватом і поїданням тваринами радіоактивних частинок ґрунту і дернини. Встановлено, що корова на таких луках протягом пасовищного періоду заковтує до 200 кг ґрунту, а вівця—до 50 кг. Це, безперечно, може стати суттєвим джерелом надходження радіонуклідів до організму тварин, особливо навесні та восени, коли у періоди дощів частка надходження їх із ґрунтом може зростати.

Характеристики

Список файлов курсовой работы