Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

2.3 Собівартість та рентабельність виробництва продукції рослинництва

Собівартість продукції — важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності колективних чи державних підприємств у цілому, окремих їх підрозділів та виробництва окремих видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рентабельності, які залежать від собівартості.

Крім того, показник собівартості є основою для раціонального розміщення та спеціалізації виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу визначати напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Отже, зниження собівартості продукції має велике народногосподарське й економічне значення для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, діяльності підприємств АПК, селянських (фермерських) господарств. Опанування принципами формування виробничих витрат у системі ринкового механізму забезпечить підприємству можливість встановлювати оптимальний їх рівень для найефективнішого ведення свого господарства, визначати найдоцільніші види продукції та обсяги їх виробництва.

Собівартість — це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та, збут продукції.

Водночас величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва, як правило, більша за витрати, включені у собівартість продукції підприємства. Зокрема, не враховуються вартість на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін. Тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, що входять до собівартості продукції. У процесі виробництва сільськогосподарської продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом і економічним значенням. Правильна їх класифікація відіграє велику роль у плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції.

Ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою створення, особливостями функціонування і тривалістю використання.

До складу собівартості продукції сільського господарства, відносять такі витрати: на виконання виробничих операцій, зумовлених технологією та організацією виробництва; утримання і ремонт основних засобів; проведення агрозоотехнічних та інженерних заходів (крім заходів, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень і цільових асигнувань з бюджету) з метою підвищення продуктивності землеробства і тваринництва, поліпшення якості продукції, зростання продуктивності праці, економного використання матеріальних ресурсів; поточні витрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників; протипожежну і сторожову охорону виробничих об'єктів; організацію та управління виробництвом.

У рослинництві об'єктами обчислення собівартості є види продукції, яку одержують від вирощування кожної сільськогосподарської культури або групи культур. Визначають також собівартість робіт, пов'язаних із виробництвом продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і належать до незавершеного виробництва, а також робіт щодо поліпшення земель, які виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства.

Для детального і глибшого дослідження формування окремих витрат при виробництві різних видів сільськогосподарської продукції та виявлення резервів їх зниження необхідно вивчати їх структуру.

У таблиці 11 зведено затрати на основне виробництво в СВК „Родина”. З неї можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в СВК ”Родина” займають матеріальні витрати, також високу питому вагу мають витрати на оплату праці, витрати на корми, та витрати на нафтопродукти. В 2001році і 2002р підприємство не витрачало кошти на оплату послу, що воконуються сторонніми організаціями.

Охарактеризуємо ряд виробничо-економічних показників виробництва продукції для виявлення динаміки собівартості та іних показників що характеризують виробництво продукції рослинництва. Для цього скористаємося таблицею 12.

У таблиці 12 відображено динаміку собівартості виробництва продукції рослинництва на СВК “Родина” за 2000 – 2002 роки.

Таблиця 12. Виробничо-економічні показники виробництва продукції рослинництва в СВК „Родина”

Потрібно відмітити специфічність виробництва, тому що видно, що у 2001 році асортимент вирощуваних культур було скорочено вирощування кромових коренеплодів та багаторічних трав до 0 порівняно з асортиментом 2000 року. Тобто, аналіз не може бути суттєво об’єктивним. В загальному, необхідно відмітити, що собівартість по всіх культурах є доволі високою, без суттєвої тенденції до деяких позитивних чи негативних змін, що може пояснюватися лише відсутністю будь-яких структурних зрушень у інтенсифікації виробництва у СВК. Потрібно конкретно відмітити доволі високу урожайність пшениці, цукрових буряків та коренеплодів, що є вищою за середні значення по господарствам України за 2001-2002 роки.

Таблиця 13. Собівартість і рентабельність виробництва і реалізації продукції рослинництва

У таблиці 13 собівартість реалізації продукції рослинництва в СВК “Родина” зведено за три роки. Як вже зназначалося, в зв’яєку із скороченням виробництва у 2001-2002 роки неможливо об’єктивно дослідити динаміку затрат. В загальному видно, що рослинництво не є збитковим, але собівартість реалізації дещо зросла за три роки по всіх культурах з відповідним зниженням прибутку та рівня рентабельності. Це можна пояснити скороченням обсягів виробництва продукції. Найбільш рента-бельною у 2000 році була виробництво і реалізація гороху (160,87%) та пшениці (133,52%), у 2001 році – картоплі (166,67%), у 2002 – пшениці (51,61%). Інші культури мають дещо нижчі показники. У 2001-2002 роках ячмінь та горох не реалізувалися.

Характеристики

Список файлов курсовой работы