13610 (685858), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Рис.1. Підтримка сільського господарства через спеціальні режими та механізми оподаткування в 2002-2008 рр.

За даними Міністерства аграрної політики, обсяги непрямої підтримки сільськогосподарських підприємств за 2005 рік шляхом надання пільг під час оподаткування становили 5,2 млрд. грн. Внаслідок запровадження спеціальних режимів вдалося суттєво збільшити обсяги фінансової підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, який практично неможливо було забезпечити безпосередньо в бюджеті. В цілому фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників завдяки спецрежимам справляння ПДВ становила в 2008 році 4124,3 млн. грн., що більше порівняно з 2002 у 5,6 рази. У цілому за 2002-2008 ріки фінансова підтримка завдяки механізмам ПДВ становила майже 18 млрд. грн., або в середньому на рік - 2568,2 млн. грн.

Саме діючий механізм нарахування ПДВ на даний час є найбільш важливим для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки його ефект можна вважати подвійним: з одного боку, відсутній відтік частини одержаних від реалізації коштів, які спрямовуються на поточні виробничі потреби, з другого, - частина коштів повертається як дотації та отримується як бюджетне відшкодування [6, 85]. Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств в режимі акумуляції і спрямовуються на підтримку сільськогосподарської продукції, зросли з 97,5 млн. грн. у 2002 році до 1,7 млрд. грн. у 2008 і були меншими від прямої державної фінансової підтримки програм розвитку аграрного виробництва [4, 70]. Завдяки механізму виплати дотацій переробними підприємствами за здане молоко та м’ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники у 2008 раці отримали 1445,7 млн. грн., що більше в порівнянні з 2002 р. в 3,5 раза. Нище наведені дані про показники ефективності дотацій за рахунок коштів ПДВ усім категоріям господарств за продане переробним підприємствам молоко та м’ясо.

Таблиця 2.

Показники ефективності дотацій за рахунок коштів ПДВ усім категоріям господарств за продане переробним підприємствам молоко.

Дотації на 1 тонну молока усім кагегоріям господарств в 2008 році становили 173,9 грн., що становить 18,6% у вартості проданого молока. Таким чином, незважаючи на деякі позитивні тенденції, що спостерігаються в галузі тваринництва, в цілому її не вдалося вивести із кризи.

Як свідчать дані 2002-2008 років питома вага дотацій у вартості проданого м’яса за останні роки становить близько 17%. Проте, незважаючи на зазначене, виробництво м’яса і Україні є збитковим про це яскраво свідчать дані таблиці 3.

Таблиця 3.

До позитивних наслідків запровадження спеціальних режимів сплачення ПДВ у сільському господарстві України можна врахувати:

а) покращення фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

б) механізм використання таких коштів передбачає обов'язково важливий характер їх спрямування, тобто одержані кошти за статусом вирівнювались до бюджетних;

в) в умовах, що склалися, запроваджений механізм мав значний стимулюючий вплив на виробників молока та м'яса в Україні [7, 258].

Поряд з окремими позитивними моментами встановлений механізм підтримки мас й суттєві недоліки, зокрема:

а) цей механізм не стимулює пошуку резервів для підвищення ефективності виробництва. Започаткований у період глибокої кризи, коли держава вимушена була підтримувати усіх виробників, в тому числі й тих, що працювали неефективно, він відігравав позитивну роль в умовах відносної стабілізації фінансово-економічного стану підприємств галузі приводить до гальмування структурних реформ, технічного та технологічного оновлення ферм та спричиняє директивне використання факторів виробництва [1,129] ;

б) бюджет за такого порядку зазнає додаткового навантаження, при цьому для споживача ціна молочної і м’ясної продукції не окуповується, оскільки на етапі переробки застосовується стандартна ставка ПДВ, що нівелює вплив застосування нульової ставки;

в) розмір дотацій суттєво залежить від господарської діяльності переробного підприємства і може диференціюватись як за окремими переробними підприємствами, так і за окремими категоріями постачальників (підприємствами та ОСГ) [8,325] ;

г) фінансові ресурси держави використовуються без належної програми та визначеного кола учасників. Зокрема, слід визнати, що виплата дотацій ОСГ має більш соціальне, а не економічне значення, адже кошти фактично спрямовуються в нікуди, без чітко визначеної мети та регламентації [2, 73].

Непрямі субсидії завдяки спецрежимам справляння ПДВ, незважаючи на відзначені вище позитивні моменти, вносять дуже великі викривлення, оскільки саме вони підтримують неефективні структури аграрних підприємств та стимулюють більший обсяг виробництва, що не завжди відповідає ринковим сигналам і відносним перевагам сільськогосподарських товаровиробників цієї продукції. У той же час залишаються без уваги більш сумісні з ринком заходи подолання недостатнього виробництва продукції тваринництва [7,16].

Таким чином, сільське господарство України залишається найбільшим в економіці одержувачем пільг завдяки спеціальним режимам та механізмам оподаткування. Обсяг непрямої підтримки майже зіставний з обсягом бюджетних субсидій. Це дозволяє зробити висновок, що внесок сільського господарства в загальний фінансовий фонд країни є невиправдано низьким. Тому назріла необхідність переглянути пільги щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, частково замінивши їх бюджетним фінансуванням. Зменшення податкових пільг дозволить сформувати необхідні стимули для підвищення ефективності виробничого процесу в сільському господарстві. Крім того, воно також виправдане з позиції вимог світової організації торгівлі.

Висновок

Отже, грошові кошти держбюджету, що спрямовуються в розвиток сільського господарства, не повністю відповідають тим вимогам, які ставляться перед ним. За цих умов дуже складно сформувати необхідні фінансові ресурси для налагодження нормального процесу виробництва як в сільському господарстві, так і в інших галузях народного господарства. Тому в Україні невідкладного розв'язання потребує проблема створення необхідних умов, за яких можна забезпечувати комплексне регулювання економіки та фінансову стабілізацію. А без бюджетного регулювання і контролю за суб'єктами господарювання, подальшого здійснення реформ аграрний сектор не може ефективно розвиватися.

З огляду на вищевикладене постає питання про необхідність підвищення та забезпечення ефективності бюджетного регулювання розвитку українського агропромислового комплексу. Оскільки лише воно в змозі забезпечити поповнення обігових коштів сільськогосподарських товаровиробників, підвищити рівень їхньої платоспроможності, сприятиме зростанню Інвестиційної привабливості агропідприємств і дасть їм змогу бути позичальниками на ринку кредитних ресурсів та отримувати довгострокові кредити для технічного оснащення виробництва. З цією метою необхідно всебічно нарощувати обсяги виробництва продукції, підвищувати ефективність функціонування агропідприємств на основі спеціалізації і концентрації виробництва, зміцнювати матеріально-технічну базу та застосувати новітні технології'. Бюджетне регулювання агровиробництва й облаштування ринкової соціальної інфраструктури села повинні здійснюватися в напрямі скорочення тіньового обороту, розвитку аграрного ринку й сільських територій, фінансування інновацій, аграрної науки і освіти, а також підвищення ефективності секторів економіки, що забезпечують аграрну сферу держави ресурсами. Узагальнюючи розгляд проблеми визначення критеріїв ефективності бюджетного регулювання розвитку аграрного виробництво зазначимо, що вони повинні відбивати усі складові суб'єктно-об'єктних відносин: економічну ефективність сільськогосподарських товаровиробників, економічну ефективність сектора аграрної економіки у вимірі макроекономічних показників, соціально-економічний розвиток усієї країни, розширене відтворення і постійне удосконалення людського капіталу на селі та функціональну оптимальність державного регулювання як цілісної організаційної структури, спрямованої на забезпечення ефективно діючої моделі ринкового саморегулювання.

Список використаних джерел та літератури:

1. Закон України "Про Державний бюджет на 2009 рік. // http: // www. minfin. gov. ua.

2. Постанова КМУ "Питання використання коштів державного бюджету за деякими бюджетними програмами у сфері агропромис лового комплексу" від 2.03. 2008 р. №243.

3. Постанова КМУ "Про порядок використання у 2008 році коштів державного бюджету, що виділяються на фінансову підтримку ви робництва продукції рослинництва шляхом дотування" від 02.03. 2008 р. №239.

4. Статистичний щорічник "Сільське господарство України" за 2005 і 2008 pp. // Держкомстат України. - с.17, 23, 24, 30, 34.

5. Вітковський М, П. Посилення ролі держави при переході до ринку // Економіка АПК. - 2007. - №7. - с.134.

6. Кириленко І.Г. Аграрна реформа в Україні: надбання, проблеми // Економіка АПК. - 2005. - №5. - 8-14 с.

7. Саблук П.Т. Економічні інтереси як основа розвитку аграрного вироб ництва // Економіка АПК. - 2004. - №8. - С.6.

8. Політика і розвиток сільського господарства в Україні / За ред. Ште- фана фон Крамона-Таубеля, Сергія Зорі, Людвіга Штріве. - К.: Альфа Принт, 2001. -С. 191.

9. http: // www. mе. gov. ua.

10. http: // www. minagro. gov. ua.

Характеристики

Список файлов курсовой работы