13456 (685804), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Облік земельних ділянок у графічному і цифровому виразі ведеться на чергових кадастрових планах.

Черговий кадастровий план – спеціальний план, створений в державній системі координат, на якому відображаються межі земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, а також інша необхідна кадастрова інформація.

II. Державний облік земель

2.1 Облік кількості земель

Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань забезпечує вивчення земель у правовому відношенні та визначає їх господарське положення . Облік земель, як складова частина земельного кадастру, продовжує вивчення господарського стану земель і починає вивчення їх природного стану.

Облік земель – це дії щодо накопичення, систематизації і аналізу усесторонніх відомостей про кількість, розташування та господарське використання земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру облік кількості земель ведеться по власниках землі та землекористувачах , у тому числі орендарях.

При обліку кількості земель виділяються:

• землі в межах населених рунктів;

• землі за межами населених пунктів;

• землі за категоріями;

• землі за формами власності;

• зрошувані і осушені землі;

• землі, що надані в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди;

• землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

Основне завдання обліку земель полягає в характеристиці земельного фонду за складом угідь і їх підвидами (в тому числі за способами і ступенем зрошення і осушення), за землеволодіннями і землекористуваннями, за адміністративно-територіальними підрозділами.

Детальному особливому обліку підлягають окремо землі населених пунктів, які є просторовим базисом для будівництва, маючи різні природні характеристики, використовуються за різним цільовим призначенням.

Землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони і іншого несільськогосподарського призначення, виступаючи тільки як просторовий базис для розміщення підприємств, шляхів, зон відпочинку, можуть обліковуватись за скороченою формою.

Достовірність даних кількісного обліку залежить від повноти, детальності і точності планів.

Масштаб планово-картографічних матеріалів повинен відповідати точності ведення обліку, який за межами населених пунктів становить до 0,1 га, а в межах населених пунктів – до 0,01 га.

Сутність основного обліку земель полягає в початковому одержанні відомостей про правовий, господарський та природний стан земель і внесення цих даних в земельно-облікові документи. Основний облік земель дає повну детальну інформацію про стан земельного фонду в межах сільської ради. Він ведеться періодично, методом суцільного спостереження, після повторних зйомок, реорганізації існуючих землеволодінь і землекористувань, з періодом, який визначається нормативними актами.

В систему основного обліку кількості земель входять:

1. Земельно-обліковий план, в якому вказують зміни у складі земельних угідь, позначають номери і площі контурів угідь та їх підвидів.

2. Контурна відомість, яка складається на основі земельнооблікового плану. Вона відображає в розрізі кожного власника землі та землекористувача, які є за межами населених пунктів, меліоративний стан земель, угіддя і їх підвиди з позначенням номера контуру та його площі.

Поточний облік кількості земель – це виявлення і внесення в земельнооблікові документи змін у використанні земель після проведення основного кількісного обліку, а також усунення помилок початкових записів. Ведення поточного обліку кількості земель організовують відразу ж після закінчення основного обліку.

У земельнооблікових документах відображаються тільки законні зміни, незаконні збільшення або зменшення площ, зміни цільового призначення земель в матеріали кількісного обліку не вносять, а вживають заходи щодо їх усунення.

Поточний облік земель ведеться з тією ж точністю, що і основний. Використовуються матеріали основного обліку, а також безпосередні виміри площ земель, на яких відбулися зміни в стані їх використання. Зміни у використанні земель вносять в контурну відомість і показують на земельно-обліковому плані.

В населеному пункті обліку підлягають всі землі, що містяться в їх адміністративних межах. Облік земель ведеться окремо для кожного населеного пункту на території сільської ради.

Кількісний облік земель виконується складанням плану населеного пункту, де вказують номери і площі земель, надані для особистого підсобного господарства, номери і площі земель, які не надані у власність і користування тощо. Складається також контурна відомість населеного пункту.

На основі контурних відомостей для кожного населеного пункту складають експлікацію земель за формами власності, власниками землі і землекористувачами та угіддями в межах населених пунктів сільської ради.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України, з метою створення та ведення Державного реєстру вказівкою Держкомзему України запроваджено форму Поземельної книги та порядок її ведення.

З метою створення єдиної системи ідентифікації земельних діялнок для цілей ведення Державного реєстру земель земельним ділянкам присвоюються кадастрові номера згідно Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель.

2.2 Облік якості земель

Облік якості земель ведеться за декількома напрямками. По-перше обліку можуть підлягати таксономічні одиниці класифікацій якості земель. По-друге, землі можна характеризувати за властивостями – грунтовими, геоморфологічними, меліоративними та іншими; при обліку якості земель показують площі, наприклад, слабо-, середньо-, сильнозаболочених земель, або безпосередньо показники власнтивостей – запаси гумусу, вміст поживних речовин.

Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру облік якості земель проводиться за всіма категоріями земель і містить:

• класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

• характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

• характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

• лісотипологічну характеристику лісових угідь;

• класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

• характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціального, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Щодо можливості сільськогосподарського використання, діюча класифікація передбачає такі категорії придатності, які в свою чергу поділяються на класи земель;

1. Землі придатні під ріллю (14 класів).

2. Землі придатні під сіножаті (4 класи).

3. Землі пасовищні, після покращення можуть використовуватись під інші сільськогосподарські угіддя (7 класів).

4. Землі придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій (6 класів).

5. Землі малопридатні під сільськогосподарські угіддя (2 класи).

6. Землі непридатні під сільськогосподарські угіддя (2 класи).

7. Порушені землі (2 класи).

Необхідну земельно-кадастрову інформацію забезпечують матеріали обстежень земель, які поділяються на агрогосподарські і спеціальні.

Агрогосподарські обстеження забезпечують одержання відомостей про якісний стан земель за зовнішніми ознаками і даними господарського використання. Вивчення якісного стану забезпечується спеціальними крупномасштабними ґрунтовими, агрохімічними, меліоративними та геоботанічними обстеженнями у сільськогосподарських та лісогосподарських підприємствах, на територіях сільських, селищних рад.

Характеристика угідь ведеться за гранулометричним складом ґрунтів, ступенем засоленості, солонцюватості, кислотно-основними властивостями, ступенями зволоженості і заболоченості, порушення вітровою і водною ерозією, характером рельєфу.

Характеристика і облік якості земель проводиться за зональними типами, категоріями придатності і класами земель, агровиробничими групами ґрунтів, гранулометричним складом, фізичними, хімічними і фізико-хімічними властивостями ґрунтів, меліоративним станом земель, геоботанічною характеристикою.

За даними обстежень земель на основі картограм агровиробничих груп ґрунтів, геоботанічних карт складають контурну відомість земель сільської ради в розрізі агровиробничих груп ґрунтів, дають характеристику ріллі за агровиробничими групами ґрунтів і їх властивостями, проводять облік якості угідь за гранулометричним складом ґрунтів та ознаках, що впливають на їх родючість.

III. Складання звіту про наявність і розподіл земель сільської ради

Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель – один раз на п’ять років.

Звітні дані державного земельного кадастру подаються:

• виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад – сільським, селищним, міським (міст районного підпорядкування) радам народних депутатів, районним відділам земельних ресурсів;

• виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад – міським радам, обласним управлінням земельних ресурсів;

• районними відділами земельних ресурсів – районним радам, районним державним адміністраціям, обласним управлінням земельних ресурсів;

• обласними управліннями земельних ресурсів – обласним радам, обласним державним адміністраціям, Держкомзему;

• управліннями земельних ресурсів міст Києва і Севастополя – Київській та Севастопольській міським радам, державним адміністраціям міст Києва і Севастополя, Держкомзему.

• Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим – Верховній Раді України, Уряду Республіки Крим, Держкомзему;

• Держкомземом – Верховній Раді України, Адміністрації Президента України, міністерствам і відомствам за списком.

Зміст звітних даних державного земельного кадастру та порядок їх подання визначаються у формах державної звітності.

На основі поточного обліку кількості земель складають річні звіти. Наказом Державного Комітету Статистики України від 05.11.98 № 877 відповідно до ст.12 Закону України “Про державну статистику” затверджено і введено в дію починаючи зі звіту за 1998 рік форми державної статистичної звітності:

• № 6-зем “Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності”;

• № 6а-зем “Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями”;

• № 6б-зем ““Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями”;

• № 2-зем “Звіт про землі, що перебувають у власності та користуванні”.

У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або постійному користуванні цих юридичних та фізичних осіб.

У звітах вказуються площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Звіт за формою №6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий).

Звіт за формою № 2-зем складається за станом на 01.01. і на 01.07. кожного року і включає два розділи – землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі – у межах населених пунктів.

У формі № 2-зем розподіл по рядках відповідає формі 6-зем.

Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад звіти станом на1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

ВИСНОВОК

Державний земельний кадастр призначений для забезпечення рад, зацікавлених підприємств, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю, грошової оцінки земель, як бази для запровадження ринку землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року

2. ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ І НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

Київ, “Урожай”, 1998

1. Землевпорядний вісник

2. Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

3. Зміни та доповнення до форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

4. “Земельний кадастр”, Магазинщіков Т.П., 1987

5. Технічні матеріали по коректуванню крупномасштабного обслідування ґрунтів КСП “Лідіївський” Доманівського району Миколаївської області.

6. Посібник з земельного кадастру “Реєстрація землеволодінь та землекористувань”

7. Посібник з земельного кадастру “Облік кількості та якості земель”.

Характеристики

Список файлов курсовой работы