181072 (685706), страница 2
Текст из файла (страница 2)
в)рівень цін на товари і послуги;
г)наявність і величина заборгованості споживачів, г)рівень оподаткування населення.
Економісти-представники всіх шкіл вважають, що криві споживання і заощадження є незмінними, якщо держава не приймає якихось рішень щодо їх змін.
Як відмічалось раніше, другим компонентом чистих видатків є інвестиції - І. Інвестиції означають видатки на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим строком використання тощо. Рівень чистих видатків на інвестиції визначається двома основними факторами: а)очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від видатків на інвестиції, та б)ставка процента. Крива попиту на інвестиції має від’ємний нахил і відображає обернену залежність між реальною ставкою процента (ціною інвестування) і сукупною величиною інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що інвестиції слід здійснювати до тих пір, коли ставка процента рівна очікуваній нормі чистого прибутку.
Детермінантами інвестицій, тобто факторами окрім доходу, які впливають на інвестиції і зміщують криву інвестицій вліво і вправо є:
а)Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;
б)податки на підприємців;
в)технологічні зміни;
г) наявний основний капітал;
д) очікування майбутніх прибутків.
Якщо витрати на обслуговування обладнання зростають, то витрати на інвестиції будуть зменшуватись і крива інвестицій буде зміщуватись вліво; при зростання податків на підприємців також крива буде зміщуватись вліво; прискорення технічного прогресу викликає зростання інвестицій а отже зміщення кривої вправо; наявність достатнього капіталу на підприємствах не буде спонукати до зростання інвестицій а його надлишок приведе до зміщення кривої вліво; якщо підприємці оптимістично дивляться на майбутні прибутки від інвестицій, то крива інвестицій зміститься вправо.
Існує декілька поглядів на залежність величини інвестицій від доходу. Одні вважають, що інвестування не залежить від рівня поточних доходів населення та обсягів виробництва. В цьому випадку крива інвестицій в координатах - Y і є горизонтальною прямою. Інші вважають, що інвестиції знаходяться в прямій залежності від рівня доходів, а тому крива інвестицій має додатній нахил, який визначається граничною схильністю до інвестицій. В реальній дійсності видатки на інвестиції змінюються значно інтенсивніше за зміни в доходах під впливом невизначеності в строках служби основного капіталу, нерегулярності інновацій, змінності в прибутках і в очікуваннях підприємців щодо прибутковості їх інвестиційних намірів.
Для визначення рівновагового обсягу виробництва використовуються два методи - метод співставлення сукупних видатків і обсягу виробництва: Y= C+I та метод “ін’єкцій” і “вилучень” – S = I. Графічно рівноваговий обсяг виробництва знаходиться в точці перетину кривої сукупних видатків (С+ І) з бісектрисою координатного кута в системі координат ВИТРАТИ - ОБСЯГ (коли використовується перший метод) або в точці перетину кривих заощаджень (вилучень) - S і інвестицій - (ін’єкцій)- І.
Зображення моделі Y=AD на графіку з допомогою кривої витрат та бісектриси координатного кута зветься “кейнсіанським хрестом”. Перетин вказаних кривих вказує на рівновагу на товарному ринку.
Алгебраїчно ця модель має найпростіший вигляд (без врахування функцій держави) Y=C+I+ MPCxY і зветься мультиплікатором випуску за витратами. Він показує, на скільки одиниць зросте випуск якщо витрати збільшаться на одиницю. Формула мультиплікатора показує, що загальний випуск залежить від схильності до споживання: чим вона більша, тим більший і випуск (доход).Якщо гранична схильність до споживання MPC=0, 8, то мультиплікатор дорівнює 5 і тому збільшення витрат C + I на 20 млн. грошових одиниць веде до зростання обсягу випуску на 20х5=100 млн. грошових одиниць.
Якщо у вказану модель ввести державу як збирача податків -Т та економічного суб’єкта, який здійснює витрати на придбання товарів поряд з домогосподарствами і підприємствами, то рівняння моделі матиме вигляд
Y=C+MPCх(Y-T) +I+G
тут G – державні витрати, які в даній моделі приймаються незмінними.
Розв’язок цього рівняння відносно Y дає відповідь у вигляді:
MPC C+I+G
Вираз
зветься мультиплікатором державних податків. Він відображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск на іншу (більшу) величину. Якщо MPC = 0, 6 то мультиплікатор державних податків складатиме 1, 5 і якщо податки зросли на 20 млн. грошових одиниць, то обсяг випуску зменшиться на 30 млн. гр. од.
Попередню модель з участю держави можна представити у вигляді
Y = C + MPC × (1-t)Y + I + G,
де t- частка податків у сукупних доходах
Розв’язок цього рівняння відносно Y дає таку відповідь
1 С+I
Y=------ ------Gх--------------
1-MPC(1-t) 1-MPC(1-t)
Тут вже G не стала, а змінна величина. Вираз
зветься мультиплікатором державних витрат і відображає, наскільки зміна державних витрат G може змінити сукупні доходи (випуск). Нехай гранична схильність до споживання MPC = 0,5, частка податків у доходах t = 0,4, а державні видатки зросли на 21 млн. гр. од. Тоді сукупні доходи (випуск) зростуть на 30 млн. гр. од., тому що мультиплікатор державних витрат складає 10/7.
Як бачимо, кейнсіанська модель ринкової рівноваги передбачає кількісну визначеність макроекономічних показників та їх кількісну залежність при певних змінах цих величин.















