95920 (685096), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Наведені показники є вражаючими у порівнянні з розміром світової економіки: загальний обсяг увезених ПІІ відповідає тепер 14% сукупних світових інвестицій (20 років тому - лише 2%); обсяг експорту товарів іноземними філіями - 46% від загального обсягу світового експорту; на частку іноземних філій припадає майже 10% світового ВВП.
Темпи зростання обсягу продажів іноземних філій у 2001 році значно випереджали темпи зростання світового експорту товарів і послуг, а відношення загального світового обсягу увезених і вивезених ПІІ до світового ВВП збільшувалося в кілька разів швидше, ніж відношення сукупного обсягу світового імпорту й експорту до світового ВВП. Звідси висновок: розширення міжнародного виробництва сприяло посиленню взаємозалежності у світовій економіці значно більшою мірою, ніж це могло бути досягнуто лише за рахунок міжнародної торгівлі.
Іноземний капітал, глибоко проникнувши в економіку багатьох країн світу, став складовою частиною їх відтворювального процесу. Частка підприємств, що контролюються іноземним капіталом, в загальному обсязі виробництва обробної промисловості в Австралії, Бельгії, Ірландії, Канаді перевищує 33%, у провідних західноєвропейських країнах становить 21-28%, у СІЛА підприємства, що контролюються іноземним капіталом, виробляють понад 10% промислової продукції.
Ще істотнішу роль іноземний капітал у формі прямих інвестицій відіграє в економіці країн, що розвиваються. У них на компанії з іноземною участю припадає до 40% промислового виробництва, а в окремих країнах він переважає. Вивчаючи географічну структуру іноземних інвестицій, доходимо висновку, що переважна їх частина припадає на розвинуті країни: як на країни-експортери капіталу, так і на приймаючі країни.
У сучасних умовах приймаючі країни (розвинуті й ті, що розвиваються), як правило, схвалюють ТНК на своїй території. Більше того, в світі існує конкуренція між країнам" за залучення прямих зарубіжних інвестицій, у процесі якої ТНК отримують податкові знижки та інші пільги.
У таблиці 1.4 відображено найтиповіші плюси і мінуси діяльності ТНК для приймаючої країни і для країни, що вивозить капітал.
Таблиця 1.4
Вплив ТНК на країни базування та приймаючі країни
| Вигоди | Приймаюча країна | Країна, що вивозить капітал |
| Отримання додаткових ресурсів (капітал, технології, управлінський досвід, кваліфікована праця) Стимулювання розвитку національної економіки, збільшення обсягу продукту, що виробляється, і прибутку, прискорення економічного зростання і розвитку Отримання податків від діяльності ТНК | Іноземні інвестиції ефективніші, ніж аналогічні внутрішні | |
| Проблеми | Представники приймаючої країни не допускаються до участі в проведенні НДДКР Посилена експлуатація і встановлення зовнішнього контролю з боку ТНК ТНК можуть маніпулювати цінами з метою уникнення податків | Державне регулювання іноземних інвестицій: заборона інвестування в окремі галузі, особливі умови інвестування (використання місцевих напівфабрикатів, навчання місцевих кадрів, проведення НДДКР у приймаючій країні, розширення експорту продукції, що виробляється), втрати в торговому балансі Ризик конфіскації інвестицій |
Діяльність ТНК по-різному оцінюється в країнах їх базування. Однак усі вони визнають факт широких можливостей ТНК і неухильного розширення їх діяльності за національними кордонами, а також істотну роль ТНК у вкладеннях капіталу в національну економіку. Найбільш проблемними в діяльності ТНК для країн базування є взаємовідносини ТНК і національних урядів та реалізація корпоративних інтересів ТНК.
Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав виявляється і в тому, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без фінансово-технічної підтримки ТНК. На постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати суто політичні.
Більше того, американські ТНК продовжують фінансувати баланс і є головним джерелом збереження обміну і балансу цього обміну із зарубіжними країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію, тому ТНК розглядаються як важливий чинник американського економічного і політичного добробуту та глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, бояться націоналізації або певного обмеження своєї діяльності за кордоном і потребують істотної підтримки і захисту американського уряду.
Оскільки ТНК за своїм характером є міжнародно-оперуючими структурами, крім перелічених вище функцій вони виконують і функцію дипломатії у сфері зовнішніх відносин, в якій виступають як політичні агенти, маючи потужний потенціал:
1) наявність широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв'язків, яких не має жодне дипломатичне відомство;
2) присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, яка діє на міждержавному рівні;
3) поширення контролю ТНК на засоби масової інформації, зв'язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої громадської думки;
4) створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану діяльності ТНК в Україні
2.1 Роль ТНК в процесі іноземного інвестування в економіці України
У структурі прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України за галузями переважають харчова промисловість та внутрішня торгівля. Спочатку частка внутрішньої торгівлі була найвищою, однак згодом обсяги іноземних інвестицій у цю галузь у загальному обсязі зменшилися. Серед причин такого зниження - відносна перенасиченість галузі капіталом, що спричинює зниження рівня прибутковості підприємств галузі.
Таблиця 2.1
Прямі іноземні інвестиції ТНК в економіку України
1992-2002 pp., млн. дол.
| Показник | Роки | |||||||
| 1992-1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | 2002 | |
| Чистий приріст прямих іноземних інвестицій | 219,4 | 264,1 | 413,4 | 541,3 | 625,4 | 747.1 | 437,2 | 584 |
| Прямі іноземні інвестиції, кумулятивне значення | 219,4 | 483,5 | 896,9 | 1438,2 | 2063.6 | 2810,7 | 3247.9 | 3831,9 |
| Темп зростання.% | 1 20.4 | 156,5 | 130,9 | 115,5 | 119,4 | 58,5 | 133,6 | |
Таблиця 2.2
Галузева структура прямих іноземних інвестиції ТНК в Україну,%
| Галузі промисловості | Роки | ||||||
| 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | 2002 | |
| Харчова промисловість | 14,2 | 14,5 | 18,7 | 20,9 | 20,8 | 20,4 | 20,1 |
| Внутрішня торгівля | 9,9 | 22,4 | 15,3 | 16,4 | 15,9 | 17,2 | 18,8 |
| Машинобудування і металообробка | 23,3 | 12,8 | 9,7 | 7,8 | 12,5 | 10,9 | 9,0 |
| Фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення | 3,1 | 7,4 | 8,5 | 8,4 | 7,0 | 6,1 | 6,4 |
| Хімічна промисловість | 5,8 | 4,2 | 7,2 | 6,9 | 4,5 | 3,7 | 3,6 |
| Паливна промисловість | 0,4 | 0,6 | 1,5 | 2.8 | 5,8 | 5,9 | |
Загалом коливання часток окремих галузей за період з 1994 по 2002 р. не завжди дає змогу виявити стійкі тенденції (табл.2.2). Водночас високі значення іноземних інвестицій у двох галузях-лідерах дають змогу зробити висновок, що іноземний інвестор віддає перевагу галузям із коротким терміном окупності.
Структура іноземного капіталу упродовж 1996-2001 pp. також не оптимальна. Шість країн-інвесторів забезпечували близько 60% загального обсягу інвестицій. Хоча їхня частка порівняно із 1996р. дещо знизилась, рівень диверсифікації іноземного інвестування у вітчизняній економіці є низький (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Динаміка прямих іноземних інвестицій ТНК в Україну в%*
| Країна | Роки | ||
| 2000 | 2001 | 2002 | |
| США | 18,3 | 18,7 | 18,3 |
| Нідерланди | 8,3 | 10,3 | 9,5 |
| Росія | 7,4 | 7,4 | 6,7 |
| Німеччина | 11,6 | 8,7 | 8,3 |
| Великобританія | 7,0 | 7,3 | 7.5 |
| Кіпр | 6,0 | 6,1 | 5,4 |
| Разом | 58,6 | 58,5 | 55,7 |
Суттєві диспропорції простежуються в розподілі іноземних інвестицій по регіонах України. Статус столиці забезпечив місту Києву понад 30% усіх іноземних інвестицій 2001р. А п'ять адміністративно-територіальних одиниць, що зосереджували на своїй території найбільші частки іноземного капітану, разом за період з 2000 по 2002рр. отримали в середньому 66,7% від загального обсягу. У цьому випадку на північний регіон упродовж аналізованого періоду припадала у 2-3 рази більша частка іноземного капіталу, ніж можна було б прогнозувати, враховуючи кількість населення (для міста Києва це перевищення становило 5-6 разів). І навпаки, решта регіонів у цей період недоотримувала потрібних інвестицій (табл.2.4).
















