3067 (684877), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Інформаційно – технологічна підтримка бізнесу. У 2008 році АКБ “Укрсоцбанк” продовжував інтенсивний розвиток корпоративної інформаційної інфраструктури, яка повинна забезпечити надання клієнту повного спектру банківських послуг з максимальною оперативністю та зручністю.

Завдяки вкладенню значних коштів майже на 45% було оновлено парк обчислювальної техніки Банку.

Проведена модернізація локальної та телефонної мереж.

Основним результатом попереднього року був повномасштабний перехід на єдиний програмний комплекс “Операційний день банку ProFIX/BANK”, що забезпечило можливість адекватного розвитку інформаційних технологій по всій інфраструктурі Банку, дозволило розпочати планове нарощування функціональних можливостей системи автоматизації банку. Успішне впровадження ОДБ ProFIX/BANK заклало необхідну інформаційну базу для проведення ефективної облікової політики, інтеграції різнопланових інформаційних систем та комплексів в єдину систему автоматизації банку.

Впровадження системи Reuters 3000 надало нові можливості Казначейству для роботи на міжбанківських валютних та ресурсних ринках.

У 2001 році активно впроваджувалась підсистема “Клієнт-Банк”, розроблена компанією ProFIX. Сукупна кількість наданих клієнтських ліцензій станом на початок 2009 року досягла 3650.

Розвиток філіальної мережі. Розгалужена мережа філій є важливою конкурентною перевагою АКБ "Укрсоцбанк". Регіональна політика АКБ “Укрсоцбанк” базується на принципах створення універсального банку максимально наближеного до своїх клієнтів. Основною метою регіональної політики Банку є розширення клієнтської бази та створення клієнтам вигідних умов співробітництва.

Чітко спланована стратегія регіонального розвитку забезпечує Банку значні додаткові надходження коштів, сприятливі умови для залучення нових клієнтів та їх обслуговування, високу гнучкість і динамічність проведення банківських операцій.

Створена мережа Банку дає можливість надання усього спектру банківських послуг своїм клієнтам у всіх областях та важливих економічних регіонах України. Подальший розвиток регіональної мережі Банку сприятиме підвищенню фінансових показників та забезпеченню високої економічної стійкості системи в цілому.

Фінансовий аналіз: результати діяльності. Загальний огляд.

Чистий прибуток до оподаткування (додаток Ж) у 2008 році склав 18,6 млн.грн.:

• чистий процентний дохід склав у звітному році 185,3 млн.грн., що на 18,3 млн.грн. перевищує чистий процентний дохід 2007 року. Головним чинник зростання чистого процентного доходу - збільшення кредитного портфелю Банку. При цьому витрати на створення резерву на покриття збитків від зменшення корисної вартості позик та авансів клієнтам збільшилися на 17,5 млн.грн. в порівнянні з 2007 роком;

• чистий доход від зборів і комісій у 2008 році склав 126,1 млн.грн., що на 6,6 млн.грн. більше, ніж у 2007 році. Найбільша сума комісійних доходів отримано від проведення платежів та касового обслуговування (86% від загальної суми доходів від зборів і комісій), яка збільшилася на 8,1 млн.грн.;

• прибуток за вирахуванням збитків від операцій з іноземними валютами, від зміни вартості інструментів, наявних для продажу склав у 2001 році 16,9 млн.грн. В порівнянні з 2007 роком відбулось збільшення на 1,2 млн.грн.

• операційні витрати Банку склали 254,9 млн.грн., що на 36,6 млн.грн. більше ніж у 2007 році. Зростання цих витрат відбулося за рахунок розширення мережі структурних підрозділів Банку, доведенням оплати праці персоналу до конкурентного рівня та зміцнення матеріально-технічної бази;

• з метою покриття можливих втрат від активних операцій Банк створював резерви на покриття збитків від зменшення корисної вартості активів. В 2001 році було сформовано резервів на суму 57,7 млн.грн.

Динаміку змін в доходах/витратах банку відображено в додатку И.

Фінансовий аналіз: управління активами і пасивами. У 2008 році відбулись позитивні зміни у макроекономічному середовищі України, а саме підвищення темпів економічного зростання, пожвавлення ділової активності, укріплення національної валюти - все це сприяло розвитку виробництва. Зростання обсягів виробництва сприяло активній роботі підприємств, котрі для своєї діяльності мають потребу в коштах як для поточної діяльності, так і для модернізації та розширення виробничих потужностей. Таким чином, з боку корпоративних клієнтів Банку спостерігався високий попит на кредитні ресурси. Банк продовжував активно кредитувати корпоративних клієнтів майже усіх секторів економіки.

Загальна сума кредитного портфелю (нетто) станом на 01.01.2008р. становила 940,7 млн.грн., що на 207 млн.грн. або на 28,2% більше, ніж рік тому. Збільшення кредитного портфелю Банку протягом 2001 року було профінансовано за рахунок збільшення депозитної бази на 20%, а саме:

• залишки на поточних рахунках приватних клієнтів збільшились майже в 2,2 рази або на 115% ніж у попередньому році;

• загальна сума коштів населення, що зберігаються у АКБ “Укрсоцбанк”, збільшилась майже у 2 рази і становила 413,9 млн.грн.;

• збільшення строкових депозитів корпоративних клієнтів Банку у 2001 році на 55,5 млн.грн. або на 57,5% більше, ніж у 2000 році.

- зменшення залишків на поточних рахунках корпоративних клієнтів суттєво не вплинуло на розмір депозитної бази. Станом на 1.01.2002р. залишки становили 877.5 млн.грн., що на 42,9 млн.грн. менше, ніж на 1.01.2008р. Це зменшення обумовлено інвестуванням коштів у поточну діяльність та високою конкуренцією на ринку банківських послуг.

Протягом року Банк здійснював також виважену політику на ринку цінних паперів. Станом на кінець 2008 року обсяг інвестицій Банку становив 118,7 млн.грн., що на 70% більше, ніж було на початку року.

Відбулися суттєві якісні зміни. Зріс балансовий капітал Банку на 10,8 млн.грн. та становив на 1.01.2009р. 266,2 млн.грн. Значно поліпшилась якість кредитного портфелю. Питома вага прострочених кредитів в кредитному портфелі Банку зменшилася з 23% до 20%.

Фінансову звітність: баланс на 31 грудня 2008р., звіт про прибутки і збитки за рік, що закінчився 31 грудня 2008 р., а також консолідований баланс банку станом на 31 грудня 2009 та 2007 років (див. додатки К, Л, М).

Управління ліквідністю. Метою Банку в процесі управління ліквідністю є підтримання оптимального співвідношення між ризиком та прибутком. З метою організації ефективного управління активами та пасивами Банку, забезпечення оптимального рівня ризику ліквідності в АКБ “Укрсоцбанк” створено Комітет з питань управління активами та пасивами (КУАП). Однією з функцій КУАП є прийняття управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію структури балансу та операцій банку з позиції ризику ліквідності.

Управління ліквідністю в Банку здійснюється шляхом:

• проведення моніторингу динаміки формування кредитних вкладень, депозитної бази за параметрами "ціна-строк-можливість переоцінки";

• здійснення контролю за структурою активів та пасивів по строках розміщення та залучення;

• прийняття управлінських рішень щодо стимулювання або стримування надання кредитів та залучення депозитів.

Національний банк України вимагає від комерційних банків дотримання встановлених нормативів ліквідності. Протягом 2008 року АКБ “Укрсоцбанк” дотримував з значним запасом всі нормативи ліквідності, встановлені НБУ.

В результаті змін в структурі активів, які полягають у зменшенні коштів в інших банках і збільшенні кредитного портфелю, терміни погашення активів збільшилися. Терміни погашення активів були обумовлено змінами в структурі зобов’язань, але це не сприяло збільшенню показників ліквідності. Так, коефіцієнт кумулятивного розриву на всіх інтервалах знизився на незначний відсоток. Ці зміни можна пояснити стабільної ситуацією на фінансових ринках, зміною в депозитній базі та можливістю задовольнити попит на кредити з боку клієнтів:

• збільшилась депозитна база Банку за рахунок залучення коштів від приватних осіб. Станом на кінець 2008 року депозитна база склала 1 519,2 млн.грн., що на 17% більше ніж у минулому році;

• підвищилася ліквідність ринку інвестицій. Це дозволило розглядати операції на фондовому ринку як один з інструментів управління ліквідністю Банку. На кінець 2008 року до портфелю інвестицій Банку входили як облігації Уряду України, так і корпоративні облігації.

В своїй діяльності Банк намагався підтримувати оптимальний ліквідний резерв для виконання своїх зобов’язань перед клієнтами.

Аналіз змін структури активів і пасивів за строками погашення можна прослідкувати в додатку Н.

Достатність капіталу. Під достатністю капіталу розуміється здатність банку захистити інтереси кредиторів та власників від непередбачених втрат, розмір яких залежить від обсягу різноманітних ризиків, що можуть виникнути в процесі його діяльності.

Розмір капіталу і показник достатності капіталу контролюється з боку Національного банку України. “Укрсоцбанк” протягом 2008 року і станом на кінець цього року виконував усі вимоги щодо капіталізації.

Показник достатності капіталу АКБ “Укрсоцбанк”, розрахований відповідно до рекомендацій Комітету банківського нагляду і регулювання Банку міжнародних розрахунків, склав 19% станом на 31 грудня 2008 року становив 14,10%.

Динаміку активів, депозитної бази та капіталу можемо прослідкувати в додатку Р.

Розділ 2. Оцінка, аналіз і керування кредитним ризиком комерційного банку

2.1 Стратегія кредитного ризику як складова кредитної політики банку

Кредитна політика (стратегія) банка визначається, по-перше, загальними, установками, щодо операцій із клієнтурою, що старанно розробляються і фіксуються у внутрішніх документах, що регламентують кредитну політику банку, і, по-друге, практичними діями банківського персоналу, що інтепретує і втілює в життя ці установки. Отже, у підсумковому розрахунку, спроможність управляти ризиком залежить від компетентності управління банку і рівня кваліфікації його рядового складу, що займається відбором конкретних кредитних проектів і розробкою умов кредитних угод.

Стратегія кредитного ризику комерційного банку підпорядковується чинному законодавству, нормативним актам і інструкціям НБУ, спирається на загальні принципи кредитування.

Основними принципами кредитування є:

• терміновість;

• цільове використання;

• забезпеченість ;

• платність.

Принцип терміновості означає, що кредит видається позичальнику на визначений період і по його закінченню повинен бути повернений у термін. Економічною основою терміновості є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обертання, термінами формування або відтворення основних фондів, тобто відповідно до нормативних термінів будівництва, освоєння й окупності об'єкта.

По термінах кредити діляться на:

• короткострокові кредити, граничний термін яких не перевищує 12 місяців. Кредити на поповнення оборотних коштів підприємств є найбільш поширеним видом кредитування;

• довгострокові кредити, термін яких перевищує 12 місяців. Кредити на технічне переозброєння, капітальне будівництво, розширення і реконструкцію підприємств. Зустрічаються рідше, ніж короткосторокові , це обумовлено економічною і політичною нестабільністю в країні.

При підписанні кредитного договору в ньому обмовляються терміни кредитної угоди. Якщо банк кредитує клієнта з позикових коштів, то відповідно можуть купуватися ресурси під дану угоду , тому при несвоєчасному поверненні позички порушується загальна схема кредитної угоди. Також при несвоєчасному поверненні позички з обороту випадають кошти, що можуть бути задіяні при більш вигідних угодах.

Порушення термінів повернення кредиту перетворює термінову заборгованість по позичці в прострочену, що впливає на загальні показники надійності банку. При порушенні термінів повернення кредиту, нові кредити даному клієнту, як правило, не видаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових засобів у конкретні господарські процеси. Дотримання цього принципу допомагає банку визначити доцільність видачі позички, суму кредиту, реальну плату за кредит, а також простежити хід кредитованої угоди і служить визначеною гарантією повернення кредиту. При цільовому характері кредитування банк має можливість реально оцінити рентабельність господарської угоди, більш повне використання вкладених коштів, установити терміни повернення кредиту.

Принцип забезпеченності кредитів - це основний принцип, що дозволяє банку захистити свої інтереси, повернути вкладені кошти і не допустити збитків.

Існують різноманітні види забезпеченності кредитів. Це може бути:

• застава майна і прав,

• поступка вимог і прав,

• передача права власності,

• гарантія і запорука,

• страхування.

Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені (бланкові) кредити. Як правило, такі позички обмежені і видаються тільки першокласним клієнтам, тому що пов'язані з великим ризиком для банку. Для акціонерів (учасників, фундаторів) комерційного банки існує обмеження розміру бланкового кредиту 50 % їхнього внеску в статутний фонд банку.

Видаючи кредити юридичним особам, банки потребують не тільки повернення кредитів у встановлений термін, але і сплати відсотка за користування ними. В умовах ринкових відносин відсоток є об'єктивним супутником кредиту, складовою ланкою кредитної операції, оскільки позичкова операція - це акт комерційного продажу на певний строк коштів. За рахунок прибутків у виді процентної плати банки покривають свої витрати і дістають прибуток.

Під відсотками у фінансових розрахунках розуміють абсолютний розмір прибутку від надання грошей у борг у будь-якій його формі.

Розмір процентної ставки встановлюються банком у залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалися на кредитному ринку, терміну користування кредитом, дисконтної ставки й інших чинників.

Відсотки нараховуються щомісяця в розмірі, установленому кредитним договором на суму залишку заборгованості в період нарахування.

Управління кредитним ризиком банка полягає в проведенні аналізу по таких основних напрямках:

• відбір і підготування персоналу (корпоративна культура персоналу в області проведень кредитної політики);

• оцінка і контроль за станом кредитного портфеля;

• ціноутворення з урахуванням ступеня ризику;

• диверсифікація кредитних операцій банку: по позичальниках, секторам економіки, видам кредитів, із тим, щоб знизити загальний кредитний ризик банку. Більш ніж старанно банк проводить політику диверсификации, тим більше він обмежує, знижує кредитний ризик;

• оцінка кредитоспроможності позичальника;

• оцінка достатності і ліквідності прийнятих в забезпечення зобов'язань по кредиті майна, майнових прав, оцінка надійності гарантій і запоруки;

• страхування кредитних вкладень;

• ліміт кредитів - установлення сум граничної заборгованості по кредитах конкретному позичальнику. При встановленні значення ліміту, банк оцінює основні показники діяльності позичальника і зовнішнього середовища, у якому він здійснює свою діяльність: фінансово-економічний стан позичальника, здоров'я галузі, прогноз розвитку, уразливість, конкурентне середовище, залежність від технологічних змін, досвід роботи і взаємозв'язки та ін.

• створення резервів на покриття можливих утрат по кредитах;

• ретельний контроль і нагляд за виконанням позичальниками зобов'язань, за ходом що кредитуються заходів, у тому числі за цільовим використанням виданих коштів;

• ретельний контроль за проблемними позичками, пошуки шляхів їх погашення.

2.2 Аналіз фінансового стану клієнтів банку як основа мінімізації кредитного ризику

Самим відповідальним етапом управління кредитним ризиком є його оцінка при підготуванні до видачі кредиту. Під оцінкою кредитного ризику розуміють вивчення й оцінку якісних і кількісних показників фінансово-економічного положення позичальника, аналіз його кредитоспроможності.

На першому етапі проводиться оцінка якісних показників, на другому - оцінка кількісних показників, на третьому - одержання зведеної оцінки - прогнозу і формування остаточного аналітичного висновку. Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється на основі аналізу, що спрямований на ідентифікацію його фінансово-економічного стану.

Характеристики

Список файлов ВКР