2857 (684839), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Починаючи з 1995 р. з'явився ще один фактор соціальної напруги — затримка виплати заробітної плати працівникам. У серпні 1999 р. загальна заборгованість по країні досягла свого пікового значення — 10,8 млрд.грн. й охопила понад 75% сукупної робочої сили (див.рис.1). Частка заборгованості із заробітної плати у ВВП країни перевищила 5% (див.таблиц1,7).
12
0
8
6
4
2
1
999 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
—— Заборованість із зарплати, млрд. грн. (на початок року).
— — Кількість працівників, яким не виплачено заробітну плату, млн. чол.
Рисунок 1. Динаміка заборгованості із заробітної плати та кількості працівників, яким вона не виплачувалась в 1997-2004 рр.
Часткова заборгованість із заробітної плати у ВВП країни
Таблиця 1.7
| 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
| ВВП, млрд. грн. | 93,3 | 102,5 | 130,4 | 170,0 | 204,2 | 225,8 | 267,3 | 345,9 |
| Заборгованість із з/п, % до ВВП | 5,14 | 5,53 | 4,91 | 2,9 | 1,3 | 1,13 | 0,83 | 2,3 |
Причини такого масштабного знецінення робочої сили тоді пояснювалися глибокою економічною кризою та гіперінфляцією" в період 1991-1997 років. Цей перший період реформування оплати праці можемо охарактеризувати як період невиправданих очікувань, ілюзій та глибоких розчарувань.
Другий етап реформування оплати праці ми пов'язуємо з стабілізацією економіки наприкінці 90-х років минулого століття та її виходом на траєкторію стійкого економічного зростання з 2000-го року. Знову постало питання про продовження реформування оплати праці в країні в нових умовах. За участю науковців, фахівців, профспілок і роботодавців у 2000 році була розроблена і Указом Президента України схвалена Концепція дальшого реформування оплати праці в Україні. Йшлося насамперед про здійснення переходу від визначення заробітної плати як частки доходу підприємства до заробітної плати як ціни робочої сили, що формується на ринку праці і є зовнішнім фактором для підприємства; відновлення частки оплати праці у ВВП до 55% — рівня 1990 року; поетапного наближення державної гарантії мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму як нового соціального стандарту, введеного у 2000 р. на заміну межі малозабезпеченості, що застосовувалась з 1995 року, й загалом суттєвого підвищення рівня трудових доходів.
Не вдаючись в детальний аналіз зробленого, зазначимо лише, що більшість із задекларованих в Концепції положень досі не реалізовано, а соціальне становище найманих працівників мало в чому змінилося — майже кожний п'ятий з них є бідним, а частка населення із середньодушовими доходами, нижчими від прожиткового мінімуму, перевищує 70%. Водночас продовжує спостерігатись стійка прогресуюча поляризація доходів населення. Поряд з ганебною масовою бідністю кількість осіб — мільйонерів та розміри їх капіталів щорічно подвожуються, у 2004 р. в Україні вперше з'явилися мільярдери. За даними американського фінансового журналу Forbes на початку 2005 року їх було троє: Р.Ахметов, В.Пінчук, С.Тарута (“Инвестгазета” №11 від 15.03.2005р.)
Як було зазначено у виступі заступника директора НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці і соціальної політики М.С.Шаповала на засіданні Круглого столу на тему “Реформа заробітної плати в Україні — стрибок через соціальну прірву”, що відбувся в Києві 27 січня 2005 р. за підтримки Фонду Євразія та Українського Центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, причини такого становища не економічні, а політичні[10].
Ми поділяємо думку, що фактичне заниження ціни праці на цьому етапі реформ не мало об'єктивного економічного підгрунтя, а є наслідком слабкої соціальної політики, відсутності системних заходів щодо формування соціально-орієнтованої ринкової економіки та розбудови соціальної держави, до чого зобов'язує Конституція України з 1996 року.
Розподільчі процеси валової доданої вартості на “працю” і “капітал”, поглиблення майнового розшарування і поляризації доходів населення свідчать скоріш про те, що в Україні мало місце становлення моделі олігархічного капіталізму, де первісне накопичення капіталу відбувається переважно за рахунок корумпованого привласнення державної власності, поширення тіньової економіки та примусового відчуження частки необхідного продукту у найманих працівників. На це вказує, зокрема, існуюча впродовж останніх 10 років заборгованість із заробітної плати ( див. рис.1) та практично незмінні масштаби бідності в країні (табл.1,8) Навіть в умовах стійкого економічного зростання в період 2000-2004 рр. встановлений державою рівень мінімальної заробітної плати жодного разу не перевищив межі бідності і становив лише 0,4-0,6 величини прожиткового мінімуму.
Динаміка показників бідності
Таблиця 1.8
| Рік | Межа бідності (грн.) | Рівень бідності | Глибина бідності |
| 1999 | 126 | 27,8 | 23,3 |
| 2000 | 156 | 26,4 | 23,8 |
| 2001 | 175 | 27,2 | 25,0 |
| 2002 | 192 | 27,2 | 23,9 |
| 2003 | 220 | 26,6 | 22,9 |
| 2004 | 259 | 28,1 | 25,5 |
Зростання влади з бізнесом значно ослабило позиції третьої сторони соціального діалогу — профспілок як захисників трудящих. Такі їх законодавчі ініціативи як визначення заробітної плати першочерговим платежем для роботодавця, у тому числі у разі банкрутства підприємства; посилення економічної відповідальності бізнесу за затримку виплати заробітної плати; встановлення гарантії мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму не знайшли підтримки у влади. А від встановлення єдиної 13-ти процентної ставки оподаткування доходів виграли в основному високодохідні категорії громадян. Водночас втрати бюджету від зниження ставки цього податку становили у 2004 році на рівні 1 — 1,5% від ВВП, надходження скоротились у 16 регіонах країни, що теж негативно вплинуло на реалізацію соціальних програм[10].
Порівняння фактичних значень показників, що застосовуються для виміру соціальної безпеки у світовій практиці та в Україні вказують на те, що соціальна захищеність особи в нашій країні в цей період знаходилась на гранично критичному рівні (див.табл.1.9).
Таблиця1.9
| Показник | Гранично-критичне значення у світовій практиці | Величина показника в Україні | Можливі соціально-політичні та економічні наслідки |
| Співвідношення доходів 10% найба-гатших і 10% найбідніших громадян | 10:1 | 13:1 | Антагонізація соціальної структури. Суспільна дестабілізація |
| Співвідношення максимального і мінімального розмірів пенсій у солідарній системі пенсійного забезпечення | 5:1 | 31:1 | Соціальна неріність. Посилення протестних дій громадян |
| Частка населення, яке живе за межею бідності | 10% | 26,7% | Люмпенізація населення |
| Ставка оплати праці за одну робочу годину | 3 амер. дол. | 20 амер. центів | Декваліфікація і пауперизація робочої сили |
Таким чином, другий етап реформування заробітної плати ми визначаємо як період втрачених можливостей покращити соціальне становище працівників.
Про реальну ситуацію у цій сфері свідчать також дані соціологічного опитування громадян, проведеного Центром О.Разумкова на початку 2005 року (див.табл.1.10).
Третій етап. Зміна влади наприкінці 2004 року, що пов'язана з виборами Президента України та задекларовані нею цілі суспільно-політичного, економічного та соціального розвитку створюють передумови для відновлення переговорного процесу профспілок з Урядом і об'єднаннями роботодавців щодо проведення ефективної реформи заробітної плати на нових засадах, а саме визнання гідної праці та її справедливої оплати, на чому постійно акцентує увагу Міжнародна організація праці.
Зарплата в системі життєвих пріоритетів громадян України
Таблиця 1.10
| № п/п | Запитання | Значення | Оцінка респондентів % |
| 1 | У чому полягають причини безробіття? | Низький рівень заробітної плати | 76,9 |
| 2 | Якою на сьогоднішній день має бути мінімальна заробітна плата? | від 350 грн. в діапазоні 500-799 грн. середнє значення — 714грн. | 100 52,6 |
| 3 | Що особисто для Вас важливо в роботі? | висока оплата праці | 82,1 |
| 4 | Скільки грошей (в розрахунку на одну особу щомісячно) необхідно сім'ї, щоб жити нормально? | від 400 грн. в діапазоні 1000-2000грн. середнє значення — 1718 грн. | 100 57,5 |
| 5 | Наскільки Ви задоволені своєю заробітною платою? | Задоволений не задоволений | 12,2 57,8 |
| 6 | Працівникам яких галузей необхідно в першу чергу підвищити заробітну плату? | охорони здоров'я освіти сільського господарства науки вугільної промисловості | 63,6 63,6 47,0 21,7 10,4 |
| 7 | Що ви будете робити в першу чергу, якщо ваша зарплата не може задовольняти потреби сім'ї? | шукати додаткову роботу шукати іншу роботу знизити потреби вимагати від керівництва підвищення зарплати | 31,4 21,5 16,4 8,6 |
| 8 | Коли була вища купівельна спроможність заробітної плати (серед тих, хто працював за СРСР і працює зараз)? | зарплати за радянських часів зарплати, яку отримую зараз | 72,4 12,1 |
| 9 | Які почуття у вас виникають, коли ви отримуєте заробітну плату? | почуття задоволення, сором, приниження жодних почуттів не виникає | 19,7 16,0 27,1 |
| 10 | Чи відкладаєте ви із заробітної плати певні суми на "чорний день" | відкладаю ні, не відкладаю | 28,9 68,4 |
| 11 | Якщо ви втратите роботу, на який час вам вистачить ваших заощаджень? | на рік або більше менше ніж на півроку на 1 місяць не маю заощаджень | 1,9 11,7 22,5 50,3 |
| 12 | Чи багато людей в Україні отримують тіньову зарплату "в конвертах? | багато хто | 55,0 |
Прагнення України до євроінтеграції зобов'язує до запровадження європейських соціальних цінностей в країні, в тому числі щодо оцінки праці. Зокрема, Європейська соціальна хартія, стаття 4 “Право на справедливу винагороду за працю” визначає право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень. За визначенням експертів Євросоюзу мінімальна зарплата має становити 2-2,5 прожиткових мінімумів і при цьому вона в більшості країн світу складає 35 — 40% від середньої. Фактично за даними Світового банку відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму у Великобританії складає 6,4:1, Франції — 4,7:1, Латвії, Естонії, Польщі — 1,5:1, Україні (станом на 01.01.05р.) — 0,57:1).
Таким чином, гідна середня заробітна плата за європейськими стандартами має становити не менше 5-6 прожиткових мінімумів (5-6:1). В Україні на 01.02.05 р. це співвідношення склало 1,5:1.
З огляду на зазначене, в Україні потрібна нова ідеологія реформування оплати праці. В її основу має бути покладено перехід від визначення ціни праці як вартості засобів на особисте споживання працівника до визначення реальної ціни робочої сили як вартості засобів необхідних для розширеного (повного) відтворення працюючої людини і членів її сім'ї.
Концептуальний варіант такої реформи повинен передбачати здійснення ряду послідовних, тісно пов'язаних з іншими складовими реформування економіки заходів, і зокрема, інвестиційної, податкової, фінансово-кредитної та бюджетної політики, а також змін в системі соціального страхування, соціального забезпечення та соціальних допомог.
В першу чергу, потрібно на законодавчому рівні встановити право кожної працюючої людини на справедливу і задовільну винагороду за працю, яка б забезпечувала гідне існування для неї та її сім'ї. Це право проголошено у Загальній декларації прав людини (пункт 3 ст.23), Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст.7), Європейській соціальній хартії (ст.4), проте законодавство України орієнтовано на забезпечення права на винагороду за працю тільки самого працівника і не враховує сімейну складову[10].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
