2660 (684813), страница 14

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 14)

Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, свопоціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі.

Маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність:

– довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

– коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.

3.2 Перспективні напрямки валютних операцій в АКБ «Приватбанк»

Згідно статті 47 (Банківські операції) Закону України «Про банки та банківську діяльність» [2], за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати такі валютні операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

– з інструментами грошового ринку;

• з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

– з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

Проаналізуємо перспективні стратегії і технології операцій валютного хеджування с використанням похідних фінансових інструментів.

А) Ф'ючерсні стратегії і хеджування за допомогою

ф'ючерсних контрактів

Спред – це стратегія, що складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів. Інвестор та банкхеджер використовує її, коли думає, що різниця між цінами контрактів у майбутньому повинна змінитися.

Хеджування – це страхування від несприятливої зміни ринкової кон'юнктури [39]. Недолік хеджування полягає в тім, що воно не дозволяє хеджеру скористатися сприятливим розвитком подій. Хеджування продажем ф'ючерсного контракту використовують для страхування від падіння ціни базисного активу, хеджування покупкою – від її підвищення. При неповному хеджуванні використовують коефіцієнт хеджування. Він розраховується на основі статистичних даних зміни цін розглянутого активу і ф'ючерсного контракту за попередні періоди часу. Тимчасові періоди вибираються рівними терміну хеджування.

Найпростішими ф'ючерсними стратегіями є покупка або продаж ф'ючерсного контракту. Інвестор може також одночасно відкрити і коротку і довгу позиції по ф'ючерсних контрактах. Дана стратегія називається спред або стреддл. Інвестор прибігає до таких дій, коли думає, що різниця між цінами різних ф'ючерсних контрактів не відповідає ціні доставки або значенням, що звичайно спостерігаються. Формування спреда є менш ризикованою стратегією, ніж відкриття тільки довгої або короткої позиції. За допомогою спреда інвестор виключає ризик втрат, зв'язаних із загальним рівнем коливання цін, і розраховує отримати прибуток за рахунок цінових відхилень.

Розрізняють часовий, міжвалютний спред і спред між ринками. Часовий спред складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів на той самий актив з різними датами виконання. Ціль стратегії – отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів. Розрізняють спред «бика» і спред «ведмедя». Спред «бика» припускає довгу позицію по далекому і коротку – по ближньому контрактах. Спред «ведмедя» включає коротку позицію по далекому і довгу – за ближнім контрактом.

Коли інвестор формує першу стратегію, то говорять, що він купує спред, коли другу – продає. Інвестор купить спред, якщо думає, що величина спреда повинна зрости; продасть спред. коли розраховує на його зменшення.

Наступна стратегія поєднує одночасно три контракти і називається спред метелик. Вона включає спред бика і спред ведмедя. у яких середній ф'ючерсний контракт є загальним. Інвестор використовує дану стратегію, коли між середнім і крайнім контрактами не дотримується необхідна величина спреда, однак неясно, у яку сторону зміняться ф'ючерсні ціни.

Міжвалютний спред складається у заключенні ф'ючерсних контрактів на різні, але взаємоконвертовані валюти з метою отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів.

Якщо на різних біржах обертаються ф'ючерсні контракти на той самий базисний актив, то можна створити між ними спред при виникненні істотної різниці у ф'ючерсних цінах на даних біржах [39].

Існує хеджування продажем і покупкою ф'ючерсного контракту. Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування покупкою – від її підвищення.

На практиці повне хеджування трапляється рідко, тому що терміни виконання ф'ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф'ючерсної і спотової цін, і хеджер може одержати як деякий виграш, так і понести збитки, хоча по величині вони будуть менше, ніж у випадку відмовлення від страхування. Тому хеджер повинний прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджа і скінченням терміну ф'ючерсного контракту. Для хеджування варто вибирати ф'ючерсний контракт, що минає після здійснення спотової угоди. Хеджування за допомогою найближчого ф'ючерсного контракту називають спотхеджуванням.

Відкривши позицію за ф'ючерсним контрактом, хеджер повинний оплачувати негативну варіаційну маржу, якщо кон'юнктура на ф'ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливий бік. Чим більше часу залишається до терміну скінчення контракту, тим більше можливий розкид коливання ф'ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування позиції, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного виконання ряду короткострокових ф'ючерсних контрактів [39].

Наприклад, період хеджування складає три місяці. Хеджер спочатку відкриє позицію за контрактом, що минає через місяць. Перед його закінченням він закриє позицію за даним контрактом і відкриє позицію по наступному місячному контракті і по його закінченні переключиться на третій контракт. На біржі може бути відсутнім контракт на необхідний базисний актив. У такому випадку для страхування вибирається контракт на родинний актив. Дана техніка називається кроссхеджуванням.

Б) Опціонні стратегії і хеджування за допомогою

опціонних контрактів

Опціонні контракти заключають як на біржовому, так і позабіржовому ринках. До 1973 р. у світовій практиці існувала тільки позабіржова торгівля опціонами. У 1973 р. утворена перша опціонна біржа – Чикагська Біржа Опціонів.

Позабіржові контракти заключають за допомогою брокерів або дилерів. Контракти не є стандартними.

Біржова торгівля опціонами організована по типу ф'ючерсної [39]. Її відмінна риса – сторони не знаходяться в однаковому положенні з погляду контрактних зобов'язань. Тому покупець опціону при відкритті позиції сплачує тільки премію. Продавець опціону зобов'язаний внести початкову маржу. При зміні поточного курсу базисного активу розмір маржі може мінятися, щоб забезпечити гарантії виконання опціону з боку продавця. При виконанні опціону розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією і пропонує йому здійснити дії відповідно до контракту.

Біржові опціони є стандартними контрактами. Крім інших умов біржа також встановлює і ціну виконання опціонів. У процесі торгівлі узгоджується величина премії опціону. На той самий базисний актив біржа може одночасно кілька опціонних контрактів, що відрізняються друг від друга як ціною виконання, так і термінами витікання. Всі опціони одного виду, тобто колл або пута, на один базисний актив називають опціонним класом. Опціони одного класу з однаковою ціною виконання і датою витікання контракту утворять опціонну серію.

Одним з важливих питань функціонування ринку опціонів є питання визначення величини премії або ціни опціонів. Розглянемо основні моменти даної проблематики на основі опціонів на акції.

1. Вартість американського і європейського опціонів колл до моменту витікання терміну дії контрактів

Відповімо на запитання, скільки буде коштувати опціон колл безпосередньо перед витіканням терміну його дії. У цей момент його вартість може приймати тільки два значення. Якщо Р X, то премія складе Р – X, тобто дорівнює його внутрішньої вартості. При порушенні даної умови виникає можливість зробити арбітражну операцію.

Безпосередньо перед витіканням терміну дії контрактів ціна опціону пута може приймати тільки два значення. Якщо Р? X, премія дорівнює нулеві. Якщо Р < X, вона складе X – Р. При порушенні останньої умови можна зробити арбітражну операцію.

Верхня границя премії опціону колл у будь-який момент часу дії контракту не повинний бути більше ціни спот акції, тобто з? S, де: з – премія опціону колл, S – ціна спот акції. При порушенні даної умови інвестор може зробити арбітражну операцію: він купить акцію і випише на неї опціон.

Ціна американського опціону пута в будь-який момент часу дії контракту не повинний бути більше ціни виконання, тобто X, де ра – ціна американського опціону пута. У противному випадку інвестор може дістати прибуток без ризику, продавши опціон.

До моменту витікання терміну дії контракту європейський опціон пута повинний коштувати не більше ціни виконання. Тому в момент його придбання він повинний коштувати менше приведеної вартості ціни виконання. У противному випадку інвестор може дістати прибуток, виписавши опціон і розмістивши суму премії під відсоток без ризику на період дії контракту.

Нижня границя премії американського і європейського опціонів колл на акції, по яких не виплачуються дивіденди, складає:

(3.2)

де: Т – період дії контракту,

rf – ставка без ризику для періоду Т.

Якщо дана умова не буде виповнюватися і премія опціону колл виявиться менше відзначеної величини, то виникне можливість здійснення арбітражної операції.

Формула (3.2) показує перемінні, від яких залежить величина премії опціону колл, а саме: премія опціону колл тим більше, чим вище спотовая ціна акції (S), більше період часу до витікання контракту (T), більше ставка без ризику (rf) і менше ціна виконання (X). Премія опціону колл також залежить від величини стандартного відхилення ціни акції. Чим воно більше, тим більше імовірність того, що курс акції перевищить ціну виконання й опціон принесе прибуток. Тому, чим більше σ, тим дорожче опціон.

Нижня границя премії європейського опціону пута на акції, по яких не виплачується дивіденд, дорівнює:

(3.3)

При порушенні даної умови відкриється можливість для здійснення арбітражної операції. Нижня границя американського опціону пута дорівнює:

(3.4)

Формула (3.4) показує перемінні, котрі впливають на величину премії опціону пута. Вона буде тим більше, чим більше ціна виконання (X), менше курс акції (S), менше ставка без ризику (rf).У відношенні перемінної (T) можна в загальному плані сказати, що чим більше часу залишається до витікання контракту, тим дорожче повинний коштувати опціон, тому що, чим більше часу, тим більше імовірності, що опціон принесе прибуток. Чим більше величина стандартного відхилення ціни акції, тим дорожче буде коштувати опціон.

Найголовніша задача, яку необхідно вирішити інвесторові – це визначення ціни опціону. Дві найбільш відомі моделі визначення премії опціонів – це модель БлэкаШоулза і биноминальная модель (BOPM) Коксу, Росса і Рубинштейна.

Модель Блэка Шоулза була разработна для оцінки вартості європейського опціону колл на акції, по яких не виплачуються дивіденди. Щоб використовувати дану формулу для оцінки вартості опціону на акції, по яких виплачуються дивіденди, у формулу були внесені деякі зміни. Формула Блэка Шоулза для оцінки дійсної вартості опціону має такий вигляд [39]:

V_c = N(d₁) P_s – E/e^RT * N(d₂), (3.5)

де:

d₁ = ln(P_s/E)+(R+0,5²⁾T/T (3.6)

d₂ = ln(P_s/E)+(R – 0,5²⁾T/T = d₁T (3.7)

де: V_c дійсна вартість опціону колл;

P_s – поточна ринкова ціна базисного активу;

Е – ціна виконання опціону;

R – ставка, що безупинно нараховується, без ризику в розрахунку на рік;

Т – час до витікання, представлений у частках у розрахунку на рік;

– ризик базисної звичайної акції, обмірюваний стандартним відхиленням прибутковості акції, представленої як відсоток, що безупинно нараховується, у розрахунку на рік.

Варто звернути увагу на те, що E/e^RT це вартість ціни виконання на базі відсотка, що безупинно нараховується. Величина ln(P_s/E) – це натуральний логарифм P_s/E. N(d₁) і N(d₂) позначають імовірності того, що при нормальному розподілі із середньої, рівної 0, і стандартним відхиленням, рівним 1, результат буде відповідно менше d₁ і d_2.

У даній формулі ставка відсотка R і стандартне відхилення активу (передбачаються постійними величинами протягом усього часу дії опціону. Для полегшення підрахунків по даній формулі були розроблені таблиці значень N(d) для різних d. Формула Блэка Шоулза часто застосовується тими, хто намагається знайти ситуації, коли ринкова ціна опціону серйозно відрізняється від його дійсної ціни. Опціон, що продається по істотно більш низькій ціні, чим отримана по формулі, є кандидатом на покупку; і навпаки, – той, котрий продається по значно більш високій ціні, – кандидат на продаж.

Слід зазначити, що в середині 80х років найбільш популярним стало використання опціонів для страхування портфеля (portfolio insurance). Використовують опціон пута на індекс, що дуже схожий на портфель інвестора.

Характеристики

Список файлов ВКР