2121 (684736), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-12 від 16.04.91р. (із змінами і доповненнями N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 )визначається, що страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється страховими компаніями, а також іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції. Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні на договірних засадах і є добровільним. Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці. Страхування експортних кредитів, позичок, інвестицій як на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством [39].

Згідно ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ст. 44 передбачається управління ризиками. Банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізуванняу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності [50].

Згідно із Законом України «Про власність» підприємство, має колективну форму власності. Розділ 6 цього Закону врегульовує стосунки з державою через гарантію прав та інтересів, правові й економічні умови діяльності. Описується, який облік повинно вести підприємство і яку звітність воно повинно подавати на розгляд в державні органи управління. У розділі 7 розглядаються правила та умови ліквідації, та реорганізації підприємства [46].

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного обєднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і обєднань; передачі державних підприємств в оренду; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» розділ 1(ст.9) товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства. Цей Закон регулює діяльність підприємства, робить її узаконеною, упорядкованою [42].

Згідно зі ст. 10 Закону України від 27.03.91 р. № 887-ХІІ «Про підприємства в Україні» майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном «майно» слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності [44].

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб [37].

Законом України від 10.04.92 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2269-ХІІ) передбачено, що до істотних умов договору оренди належить, зокрема, умова стосовно страхування орендарем взятого ним в оренду майна. При цьому згідно зі ст. 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов i підписання сторонами тексту договору [36].

Статтею 24 Закону № 2269-ХІІ визначено, що ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди. Орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Отже, чинним законодавством установлено, що державне або комунальне майно може надаватися в оренду тільки за умови обов'язкового укладання орендарем договору страхування від ризику випадкової загибелі або пошкодження такого майна.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. №2658-3(зі змінами та доповненнями) визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів [41].

Згідно цього Закону ст.3 оцінка майна, майнових прав (далі — оцінка майна) — це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі — нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності [41].

Статтею 9 Закону №2658-3 оцінка майна є обов’язковими до виконання суб’єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб’єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом [41].

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1561-12 (зі змінами та доповненнями) визначається загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України [38].

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Стаття 1 Закону №1561-12 голосить, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права [38].

Цивільний Кодекс України із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19.06.2003р. №980-4 регулює особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників. Згідно ст.1 до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство застосовується, якщо інше не встановлено законом [45].

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Закон України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України» №21,ст..286 від 22.02.2007р. спрямований на усунення порушень при відчуженні та недопущення відчуження майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, що утворилося протягом багатьох років за рахунок коштів держави, підприємств та трудящих і яке зараз перебуває у володінні Федерації професійних спілок України [53].

В статті 2 цього Закону під відчуженням майна розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення його до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових правочинів, які передбачають перехід права власності до інших юридичних та фізичних осіб.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2270-12 від 10.04.97р. (із змінами, внесеними згідно із Законом) регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна [40].

Згідно Закону України «Про приватизацію державного майна» №2164-12 від 04.03.2002р.(зі змінами) регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній

Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки України [43].

Закон України «Про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав на них» №1175 від 28.09.2004р. визначає правові, економічні, організаційні засади здійснення державної реєстрації об’єктів нерухомого майна та прав на них і спрямований на забезпечення визнання і захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, виходячи з принципу рівноправності всіх форм власності [47].

Згідно Закону України «Про діяльність з нерухомістю» №3752 від 11.07.2006р. визначаються умови та правові засади здійснення діяльності з нерухомістю.За ст.2 цього Закону нерухомим майном визначаються земельні ділянки, житлові й нежитлові будинки, споруди . Відчуження майна без експертизи забороняється [51].

Закон України «Про податок на майно фізичних осіб» (№3007) від 15.01.2007 року. передбачає збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати ставки податку в визначених граничних межах у залежності від типу використання майна та за іншими критеріями.Згідно ст.2 платниками податку є фізичні особи – власники майна, що вважається об’єктом оподаткування згідно з цим Законом. Платником податку щодо спільного майна за домовленістю власників такого майна може бути одна з таких осіб, про що повідомляється державний податковий орган за місцезнаходженням майна у порядку, встановленому центральним податковим органом, до початку податкового періоду [52].

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності НАСК «Оранта» здійснює міжнародні розрахунки. При цьому НАСК «Оранта» керується наступними правовими нормативними актами:

• Закон України «Про державне мито» №2705-4 від 23.06.2005р. визначає основні положення платників державного мита. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами [49].

• Закон України «Про єдиний митний тариф» (зі змінами) №3351-4 від 17.03.2008р. визначає порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів[59].

Указом Президента України № 122 від 14 лютого 2008 року «Про оренду комунального майна» розглядається перелік суб’єктів господарювання, яким дозволено у 2008 році отримувати в оренду комунальне майно не на конкурсних засадах, для забезпечення можливості для населення країни придбавати продовольчі та непродовольчі товари першої необхідності поряд з власним житлом [56].

У листі Кабінету міністрів «Про затвердження положення про умови укладення договору про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності» №1672 від 17.10.2008р. визначається процедура укладення договору між фондом державного майна і юридичними особами, які мають право виконувати послуги з організації продажу об’єктів приватизації, що перебувають у державній власності [58].

У Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №2454 від 08.05.2008р. розглядаються види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, шляхом включення до нього ввезення та реалізації товарів, що використовувалися [60].

Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об’єктів малої приватизації, затверджене наказом Фонду державного майна України №1511 від 15.02.2008 р. розглядає заяви на включення об’єкта до переліку об’єктів, які підлягають приватизації з метою створення соціальної ринкової економіки [57].

Аналізування законодавчої та нормативної бази за проблемою майнового страхування в зовнішньоекономічній діяльності Стрийського міського відділення НАСК «Оранта» наведено у додатку Б.

Характеристики

Список файлов ВКР