1356 (684619), страница 4
Текст из файла (страница 4)
- в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi, кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають базового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується та розширюється);
- керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв (погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку);
- iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.
Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою процентiв), що залежать вiд клiєнта – фізичної особи, вважають:
а) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-позичальниками.
б) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.
Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:
а) погiршення економiчної кон'юнктури, що враховує макроекономiчнi проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють отримання доходів фізичною особою;
б) змiну законодавства країни тощо;
в) форс-мажорнi обставини природного характеру.
За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості.
Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики(табл.1.5).
Таблиця 1.5 Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції [13]
| Фінансовий стан позичальника (клас) | Обслуговування боргу позичальником (група) | |||
| "добре" | "слабке" | "незадовільне" | ||
| "А" | "стандартна" | "під контролем" | "субстандартна" | |
| "Б" | "під контролем" | "субстандартна" | "субстандартна" | |
| "В" | "субстандартна" | "субстандартна" | "сумнівна" | |
| "Г" | "сумнівна" | "сумнівна" | "безнадійна" | |
| "Д" | "сумнівна" | "безнадійна" | "безнадійна" | |
З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо їх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi банкiв.
Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та виважено оперуючи капiталом у даному секторi активної дiяльностi. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiдним конкурентом у системi фiнансових посередникiв.
Лiмiтування кредитiв - це спосiб встановлення сум граничної заборго-ваностi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюється шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.
З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [17]:
- Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контр-агента (Н7) – не більше 25%;
- Норматив великих кредитних ризиків (Н8) - не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;
- Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) - не має перевищувати 5 відсотків.
- Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не має перевищувати 30 відсотків.
Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановлення максимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший метод захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами). Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших однакових умов, меншим буде ступiнь ризику неповернення боргу, позаяк ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у яких зосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiб зменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не має цiлковитої упевненостi у достатнiй кредито-спроможностi потенцiйного позичальника, але при цьому ступiнь та рiвень втрат вiд надання кредиту є порiвнянним з вiдповiдними показниками неотримання доходiв вiд втраченої вигоди.
Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, грунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом та, окремо, за процентами та комісіями за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.
Нормативними документами класифіковано наступні абсолютні величини розміру ризику(табл.1.7) [13]:
Таблиця 1.7
| Категорія кредитної операції | Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) | Коефіцієнт резервування за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки |
| "Стандартна" | 1 % | 2 % |
| "Під контролем" | 5 % | 7 % |
| "Субстандартна" | 20 % | 25 % |
| "Сумнівна" | 50 % | 60 % |
| "Безнадійна" | 100 % | 100 % |
Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний – на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).
Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.
Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов пози-тивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елемен-том визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання [61].
Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.
Наведенi форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спецiальними документами, котрi мають юридичну силу i закрiплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разi вiдсутностi коштiв у позичальника при настаннi строку виконання зобов'язань.
Ще одним методом захисту банкiв вiд кредитних ризикiв у своїй дiяльностi та однiєю з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадкiв, вiрогiдних у взаємовiдносинах мiж кредитором та позичальником. Даний спосiб широко застосовується практично у всьому свiтi. Страхування операцiй та дiй, пов'язаних з наданням кредитiв, передбачає повне передання вiдповiдальностi та ризику органiзацiї, котра страхує кредит.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.
Таким чином, сучасний ринок банківських послуг кредитування населення можна сегментувати з точки зору кредитного ризику як:
а) Високоризиковані та високодоходні кредити на поточні потреби ;
б) Кредити в інвестиційну діяльність середнього ступеня ризику та середньої ставки доходності;
в) Кредити вексельного рефінансування з змінною ставкою доходності обліку векселя, але з великим рівнем ризику непогашення векселя;
г) Низькоризикові низькодохідні іпотечні кредити під заставу нерухомості з можливістю рефінансування іпотечних активів через випуск іпотечних цінних паперів;
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АППБ „АВАЛЬ”
2.1 Загальні характеристики діяльності АППБ “Аваль”
Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” заснований у 1992 році. У 2002 році банк увійшов у «Топ-100 банків Центральної та Східної Європи» рей-тингового агентства Standard&Poor’s. За підсумками 2001-2003 рр. провідні ук-раїнські видання неодноразово визнавали Банк Аваль кращим банком України за найважливішими показниками. У 2004 році звання «Кращий банк України-2003» Банку Аваль присвоїв у своєму щорічному рейтингу кращих банків світу "Awards for Excellence-2003" міжнародний журнал фінансових ринків Euromo-ney [75].
У серпні 2005 року мажоритарні акціонери банку «Аваль» прийняли рі-шення про продаж 93,5 проц. акцій, що знаходились у їхній власності, групі Райффайзен Інтернешнл (м. Відень, Австрія).
У жовтні 2005 року завершено процес придбання 93,5 проц. акцій Банку групою Райффайзен Інтернешнл. Сума угоди стала рекордною для українського банківського сектору та країн СНД і склала 1,028 млрд. дол. США. Статутний капітал банку «Аваль» збільшено на 500 млн. грн. до 1,5 млрд. грн.
Національний банк України затвердив на посаді Голови Правління Банку Володимира Лавренчука
У грудні 2005 року акціонери затвердили новий склад спостережної ради Банку. До неї увійшли Голова Правління Райффайзен Інтернешнл (РІ) Герберт Степіч, регіональний директор у країнах СНД, голова департаменту стратегії і забезпечення РІ Джеффрі Міллікан, фінансовий директор, член Правління РІ Мартін Грюль, член Правління РІ Аріс Богданерис і директор з операційної підтримки, член Правління РІ Гейнц Віднер.
















