2664 (684420), страница 4
Текст из файла (страница 4)
В період становлення валютного ринку провідним засобом міжнародних розрахунків були комерційні переказні векселі (тратти), які в міжнародному обіrу заступалидорогоцінні метали. Характерним € те, що комерційні векселі спершу використовувались у зовнішній торгівлі і лише перегодом - у BHYТ
;E
і ній. На Лондонській біржі торгівля іноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий період переказні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжнародних розрахунків. Однак і нині вони зберіrають CBO€функціональне призначення завдяки простоті й надійності у використанні.
HaBіTb більше - 1957 р. в Женеві було підписано міжнародну вексельну конвенцію, що визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розрахунків. Це сво€ю чергою підвищило ліквідність переказного векселя як міжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиниці.
Переказний вексель, що використову€ться у зовнішній торгівлі, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Bід банку, який представля€ імпортера, заплатити експортеpOBі в обумовленій валюті певну кількіcть грошей. Переказний вексель може бути оплаченим негайно або протягом певного часу - через 30, 60 або 90 днів. Якщо йогооплата відстрочу€ться, BіH може бути реалізований навідкритому ринку цінних паперів. Така практика Ma€широке застосування.
Від 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypі міжнародного валютно-кредитного обміну найбільшого поширення набулителеrрафні перекази. Нині вони € провідним засобомздійснення міжнародних обмінних операцій. Вказані операцН проводять банківські установи різних краlН, які підтримують вза€мні кореспондентські відносини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки - авуари(assets). :Кореспондентські рахунки використовуються длязберігання валютних pecypcіB, здійснення вза€мних платежів і переказів. 3авдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку переказ грошових pecypcів здійСНю€ться у найбільш стислі строки - не пізніше другогоДня після проведення торговеЛЬНОl операціі
юридичних і фізичних осіб oДHі€1 кr>аlНИ щодо відповіднихосіб іНШОl краlНИ. У CTPYКTypі цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офіційних державних. установ і урядів.
В період становлення валютного ринку провідним засобом міжнародних розрахунків були комерційні переказні векселі (тратти), які в міжнародному обіrу заступалидорогоцінні метали. Характерним € те, що комерційні векселі спершу використовувались у зовнішній торгівлі і лише перегодом - у BHYТ
;E
і ній. На Лондонській біржі торгівля іноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий період переказні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжнародних розрахунків. Однак і нині вони зберіrають CBO€функціональне призначення завдяки простоті й надійності у використанні.
HaBіTb більше - 1957 р. в Женеві було підписано міжнародну вексельну конвенцію, що визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розрахунків. Це сво€ю чергою підвищило ліквідність переказного векселя як міжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиниці.
Переказний вексель, що використову€ться у зовнішній торгівлі, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Bід банку, який представля€ імпортера, заплатити експортеpOBі в обумовленій валюті певну кількіcть грошей. Переказний вексель може бути оплаченим негайно або протягом певного часу - через 30, 60 або 90 днів. Якщо йогооплата відстрочу€ться, BіH може бути реалізований навідкритому ринку цінних паперів. Така практика Ma€широке застосування.
Від 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypі міжнародного валютно-кредитного обміну найбільшого поширення набулителеrрафні перекази. Нині вони € провідним засобомздійснення міжнародних обмінних операцій. Вказані операцН проводять банківські установи різних краlН, які підтримують вза€мні кореспондентські відносини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки - авуари(assets). :Кореспондентські рахунки використовуються длязберігання валютних pecypcіB, здійснення вза€мних платежів і переказів. 3авдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку переказ грошових pecypcів здійСНю€ться у найбільш стислі строки - не пізніше другогоДня після проведення торговеЛЬНОl операціі
юридичних і фізичних осіб oДHі€1 кr>аlНИ щодо відповіднихосіб іНШОl краlНИ. У CTPYКTypі цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офіційних державних. установ і урядів.
В період становлення валютного ринку провідним засобом міжнародних розрахунків були комерційні переказні векселі (тратти), які в міжнародному обіrу заступалидорогоцінні метали. Характерним € те, що комерційні векселі спершу використовувались у зовнішній торгівлі і лише перегодом - у BHYТ
;E
і ній. На Лондонській біржі торгівля іноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий період переказні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжнародних розрахунків. Однак і нині вони зберіrають CBO€функціональне призначення завдяки простоті й надійності у використанні.
HaBіTb більше - 1957 р. в Женеві було підписано міжнародну вексельну конвенцію, що визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розрахунків. Це сво€ю чергою підвищило ліквідність переказного векселя як міжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиниці.
Переказний вексель, що використову€ться у зовнішній торгівлі, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Bід банку, який представля€ імпортера, заплатити експортеpOBі в обумовленій валюті певну кількіcть грошей. Переказний вексель може бути оплаченим негайно або протягом певного часу - через 30, 60 або 90 днів. Якщо йогооплата відстрочу€ться, BіH може бути реалізований навідкритому ринку цінних паперів. Така практика Ma€широке застосування.
Від 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypі міжнародного валютно-кредитного обміну найбільшого поширення набулителеrрафні перекази. Нині вони € провідним засобомздійснення міжнародних обмінних операцій. Вказані операцН проводять банківські установи різних краlН, які підтримують вза€мні кореспондентські відносини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки - авуари(assets). :Кореспондентські рахунки використовуються длязберігання валютних pecypcіB, здійснення вза€мних платежів і переказів. 3авдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку переказ грошових pecypcів здійСНю€ться у найбільш стислі строки - не пізніше другогоДня після проведення торговеЛЬНОl операціі
юридичних і фізичних осіб oДHі€1 кr>аlНИ щодо відповіднихосіб іНШОl краlНИ. У CTPYКTypі цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офіційних державних. установ і урядів.
В період становлення валютного ринку провідним засобом міжнародних розрахунків були комерційні переказні векселі (тратти), які в міжнародному обігу заступали дорогоцінні метали.
Характерним є те, що комерційні векселі спершу використовувались у зовнішній торгівлі і лише перегодом – на валютній.
На Лондонській біржі торгівля іноземними векселями велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У повоєнний період переказні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжнародних розрахунків. Однак і нині вони зберігають своє функціональне призначення завдяки простоті й надійності у використанні.
Навіть більше - 1957 р. в Женеві було підписано міжнародну вексельну конвенцію, що визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розрахунків. Це у свою чергу підвищило ліквідність переказного векселя як міжнародної розрахункової одиниці.
Переказний вексель, що використовується у зовнішній торгівлі, являє собою розпорядження, що вимагає від банку, який представляє імпортера, заплатити експортерові в обумовленій валюті певну кількість грошей.
Переказний вексель може бути оплаченим негайно або протягом певного часу - через 30, 60 або 90 днів. Якщо його оплата відстрочується, він може бути реалізований на відкритому ринку цінних паперів. Така практика має широке застосування.
Від 1950-х - 60-х рр. у структурі міжнародного валютно-кредитного обміну найбільшого поширення набули телеграфні перекази. Нині вони є провідним засобом здійснення міжнародних обмінних операцій. Вказані операції проводять банківські установи різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські відносини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки – авуари (assets). :Кореспондентські рахунки використовуються для зберігання валютнихресурсів, здійснення взаємних платежів і переказів. 3авдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку переказ грошових коштів здійснюється у найбільш стислі строки - не пізніше другого дня після проведення торговельної операції
Oкрім телеграфних (електронних) переказів, переказних векселів та банківських чеків, невелика частка розрахункових операцій на міжнародних ринках здійснюється безпосередньо у валюті. Повне застосування мають дорожні чеки, якими користуються, як правило, туристи при оплаті відповідних послуг в інших країнах. Дорожні чеки у останні десятиріччя у практиці міжнародних валютних переказів почали широко використовуватися кредитні картки та інші види електронних грошей. В 1977 р. було започатковано міжнародну угоду системи «Віза», у якій взяло участь 12 тис. банків 55 країн світу. Нині кредитні картки системи «Віза» є найбільш досконалою та ефективною формою електронних переказів валюти. Володарями таких карток стали більш як 100 млн. фізичних і юридичних осіб різних країн світу.
Кілька років тому кредитні картки системи «Віза» почали використовуватися і в кранах, що входили до колишнього СРСР. В 1993 р. до міжнародної системи «Віза» приєдналась і група комерційних банків України.
Ринок валютних ф'ючерсів
Останнім часом усе більше говорять про окремий вид, або навіть краще сказати підсекцію валютних ринків – ринок валютних ф’ючерсів.
Ринок іноземної валюти містить у собі всі операції з обміну валюти однієї країни на валюту іншої країни. Його основними учасниками виступають експортери й імпортери, ТНК, центральні банки і усі фінансові і не фінансові інститути, яким за родом своєї діяльності доводиться користуватися різними видами валют. На сьогодні цей ринок досяг величезних розмірів, щоденний світовий обсяг операцій з обміну валют оцінюється більш ніж у 400 млрд. дол.
Основними учасниками валютних ринків є комерційні й інвестиційні банки, що купують і продають валюту для своїх клієнтів, для кореспондентських банків і для власних операцій. Другою важливою групою учасників валютного ринку є центральні банки.
Операції цих банків охоплюють урядові угоди, розрахунки з іншими центральними банками і різними міжнародними організаціями, і інтервенції, за допомогою яких здійснюється вплив на обмінний курс.
Третя основна група учасників на валютному ринку — торговельний сектор, операції з валютою в якому здійснюються при купівлі або продажу товарів, послуг або фінансових активів за кордоном.
І нарешті, останньою групою учасників є так званий сектор капіталу, що включає в себе інвесторів і спекулянтів. Для кожної з цих груп операції з іноземною валютою мають ризик, пов'язаний зі зміною курсів у майбутньому. Цей ризик у даний момент може бути зменшений різними способами, у тому числі й операціями з валютними ф'ючерсами.
Ринок валютних ф'ючерсів є елементом структури фінансового ф'ючерсного ринку. Використання біржових валютних ф'ючерсних контрактів — це один зі способів захисту від валютного ризику.
До інших способів захисту відноситься використання форвардних контрактів на валюту, що укладаються на міжбанківському ринку, і позабіржових опціонів, а також випуск компанією облігацій в іноземній валюті. Валютний ф'ючерсний ринок, крім забезпечення механізму хеджування, виконує ще одну важливу функцію: курс, зафіксований на біржі, може служити прогнозом того, що буде через три (або більш) місяців, тобто він є свого роду сигналом для учасників ринку, що, орієнтуючись на ф'ючерсні котирування, вирішують, куди краще вкладати власний капітал та вільні кошти.
Біржова торгівля валютними ф'ючерсами почалася 16 травня 1972 р. на Chicago Mercantile Exchange, а точніше, на утвореному в рамках цієї біржі Міжнародному валютному ринку (International Monetary Market — IMM). В даний час на IMM йде торгівля наступними іноземними валютами:
-
австралійський долар (обсяг контракту — 100 тис.),
-
канадський долар (100 тис.),
-
швейцарський франк (125 тис.),
-
англійський фунт стерлінгів (62,5 тис.),
-
японська ієна (12,5 млн.),
-
мексиканське песо (500 тис.),
-
бразильський реал (100 тис.).
Крім того торгівля валютними ф'ючерсами здійснюється в США на:
-
MidAmerica Commodity Exchange - контракти на австралійський долар (50 тис.), канадський долар (50 тис.), швейцарський франк (62,5 тис.), англійський фунт стерлінгів (12,5 тис.), японську ієну (6 250 тис.);
-
на New York Cotton Exchange & Associates: контракти на швейцарський франк (125 тис.), на крос-курси валют;
-
на Philadelphia Board of Trade: контракти на австралійський долар (100 тис.), канадський долар (100 тис.), швейцарський франк (125 тис.), англійський фунт стерлінгів (62,5 тис.), японську ієну (12,5 млн.), євро (125 тис.);
-
на New York Futures Exchange: контракти на швейцарський франк (125 тис.), англійський фунт стерлінгів (25 тис.), японську ієну (12,5 млн.) і кілька контрактів на крос-курси валют.
У Європі центром валютної ф'ючерсної торгівлі є лондонська біржа LIFFE. Валютні ф'ючерси, якими торгують на LIFFE, „перекладають” (або точніше сказати адаптують) на англійський фунт стерлінгів, євро, японську ієну і швейцарський франк, причому торгівля усіма валютами ведеться відповідно до курсу долара США.
Як зазначалося вище, валютні ф'ючерси можуть служити засобом захисту від коливань курсів. Однак це не єдина можливість, яку вони надають. Значне місце серед всіх операцій на цих ринках займає спекуляція і, зокрема, операції зі спредами на валютних контрактах. Спекулянти використовують як внутрішньо ринковий спред, так і угоди про продаж валют між різними суб’єктами валютного ринку.
Висновок
Виходячи з усього, сказаного вище робимо висновок, що валютний ринок - один із найважливіших сегментів фінансового ринку. Ступінь його розвитку безпосередньо впливає на стан та розвиток економіки.
Операції, які проводяться на валютному ринку, безпосередньо пов'язані з комплексом операцій і станом грошового ринку країни та впливають на ситуацію на ринку капіталів.
В умовах активною валютної спекуляції центральні банки промислово розвинених країн використовують режим подвійного валютного курсу, що є різновидом системи множинних валютних курсів. Він полягає в подвійному котируванні курсу національної грошової одиниці: окремо за комерційними та фінансовими операціями.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
