2567 (684403), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Вона є дворівневою й складається із Національного банку України та комерційних банків різних видів й форм власності, у тому числі експортно - імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку України.

Національний банк України є центральним банком, який проводити єдину державну грошово-кредитну політику із метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Комерційні банки створюються на акціонерних чи пайових засадах юридичними й фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні розрахунки та не депозитні залучення коштів, кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян, вкладанням у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. законами України “Про Національний банк України ”, “Про банки й банківську діяльність ” законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України й своїми статутами.

Банківська система організовує й обслуговує рух головного атрибута ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію й перетікання у тих сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система має не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків й кожному окремому банку.

Необхідність формування банківської системи як особливої структури визначається двома групами причин, що пов’язані із необхідністю здійснення суспільного нагляду й регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей й стабільної роботи всіх банків; - пов’язані із функціонуванням копійчаного ринку, забезпеченням збалансованості попиту й пропозиції на грошовому ринку й в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, котрі надаються ними, повинен бути досить широким й мобільним, щоб можна було б заповнити будь-який сектор ринку.

Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лише комерційними інтересами, а і вимогами системи, до якої вони входять.

Отже, банківська система – це специфічна економічна і організаційно - правова структура, що забезпечує функціонування копійчаного обігу та ринку, а також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції: - трансформаційну , яка полягає в тому, що мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів ринку й передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки можуть змінювати рядки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики; - функцію створення грошей й регулювання грошової маси, котра полягає до того, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей; - забезпечення сталості банківської діяльності і копійчаного ринку.

До середини 1994 року відкриття банку в Україні можна було б порівняти із відкриттям приватного підприємства чи товариства. як наслідок, число комерційних банків до кінця 1992 року перевищило 90. У 1992 році їхнього було б уже 130, а й у 1993 році – 207. Протягом трьох наступник років, кількість банків досягла 230 й стабілізувалася на цьому рівні. Водночас три з п’яти великих державних банків – “ Промбудбанк ” , “ Житлосоцбанк ” , “ Агропромбанк ” – були перетворені в акціонерні компанії – “ Промінвестбанк ” , “ Укрсоцбанк ” , а також банк “ Україна ”. 1992-1993 роках характеризується як період створення банків “нової хвилі ”. У цей період в результаті прогресуючого розвитку спільних підприємств, малих підприємств й акціонерних компаній створюються банки з значною часткою приватного капіталу.

Народногосподарське значення банківського сектора України особливо помітно знизилося у 1994-1995 роках. Одна із ознак цього етапу – низький рівень банківського менеджменту. Це призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. Протягом 1994 року збанкротували 12 банків. У 1995 році 20 банків були переведені на стан оздоровлення. Упродовж 1996 року збанкрутувало 45 банків (пряме банкрутство), а 60 прибували в стані

оздоровлення (приховане банкрутство). За даними Національного банку України, кількість таких проблемних банків становили 28. На початку 1998 року 23 банку проходили процедуру санації, 16 підлягали закриттю, 12 – визнані банкрутами.

Наведені цифри свідчать про зростання в українській банківській системі кількості випадків некредитоспроможності. У період 1994-1995 років відбувалась зміну акціонерів багатьох банків, здійснювався продажів й перепродажів комерційних банків та їхніх філій.

Стабілізація рівня інфляції прискорила процес банкрутства комерційних банків. Головними вадами банківської системи України залишалися: - недостатність запасів капіталу у більшості банків; - контроль процентних ставок через ставку рефінансування НБУ; - доступ держави до безплатних кредитів; - привілейований режим роботі для окремих комерційних банків; - недостатнє дотримання принципів, чинних для банківської діяльності; - недостатність конкуренції у кредитній сфері.

На сьогодні в Україні діє 15 комерційних банків зі змішаним капіталом, серед які 5 банків мають 100% іноземного капіталу й зареєстровані як українські суб’єкти господарювання. Це “Кредит Ліоніс ” (французький капітал), “ Сосіете Генерала ” (французький капітал), Депозитно-кредитний банк (польський капітал), ING Bank й “Кредит Свісс”. Решта 12 банків мають лише частину іноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, нині в Україні працюють 22 представництва закордонних банків.

Розміщення банків на території держави вкрай нерівномірне. У Києві та Київській області діють 78 банків, у Харківській й Одеській – по 15, у Донецькій – 14, в АР Крим й Дніпропетровській області – 12, у Львівській – 10. Водночас у Вінницькій й Кіровоградській областях узагалі немає комерційних банків.

Отже, треба визнати, що банківська система в Україні перебуває нині у стані подальшого реформування й потребує конкретних дій. Аби підвищити

ефективність української економіки, банкам треба відігравати роль посередника між надходженням вітчизняних заощаджень та раціональним розміщенням капіталів в економіці. як підтверджує досвід функціонування банківського сектора у розвинутих країнах, в Україні ключовими питаннями банківської системи на сьогодні є насамперед зміцнення законодавчих основ діяльності центрального банку, розбудова законодавчих рамок й нормативного регулювання діяльності комерційних банків.

Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років

3. Національний банк головний елемент банківської системи України. Його функції

Створення нової банківської системи в Україні на основі державних банків почалося у 1991 році із прийняттям Закону “Країни “Про банки та банківську діяльність ”, згідно із яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, що включає верхній та нижній рівні, а також визначено, котрі банки належати до шкірного із рівнів й яким якщо механізм зв’язків між ними.

У результаті дезінтеграції колишнього Союзу українське відділення Державного банку СРСР змушене був прийняти рішення про розподіл асигнувань, оскільки союзний банк не підготував плану кредитів на початок 1991 року. На базі українського республіканського відділення Державного банку СРСР було б створено Національний банк України. Вже влітку 1991 року інструкції союзного Державного банку не малі зобов’язуючої дії в Україні, а 25 грудня 1991 року Державний банк СРСР було б офіційно ліквідовано й НБУ став центральним банком.

Законом передбачається функціонування дворівневої банківської системи, в якій НБУ діяв би як центральний банк, а решта банків здійснювала б комерційні банківські операції.

НБУ – це банк Першого рівня. Він виконує традиційні функції, котрі характерні для центрального банку держави: це емісійний та розрахунковий центр держави, банк банків та банкір уряду. НБУ не є незалежним. Він підкоряється Верховній раді та Кабінету міністрів України.

З прийняттям закону “Про національний банк “країни ” (травень 1999 року) чітко визначено статус центрального банку, відмежовано його функції від функцій комерційних банків.

Отже НБУ – це єдиний емісійний центр країни, він володіє монопольним правом на емісію банкнот, організацію та регулювання копійчаного обігу, банк банків. Він не займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням інших банків та кредитних закладів, не видає кредитів комерційним банкам, не організовує механізм міжбанківського кредитування банк уряду. НБУ займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням уряду – являється його касиром, здійснює операції по обслуговуванню внутрішнього державного боргу. Являється фінансовим консультантом й т.і. національний банк проводити аукціони по розміщенню державних облігацій уряду України, займається їхнього погашенням та виплатою відсотків по них, слідкує за касовим виконанням бюджету комерційними банками, провідник офіційної грошово-кредитної політики, зазначає мітку та напрям грошово-кредитної політики, котрі зв’язані із забезпеченням стійкості національної грошової одиниці. Він здійснює регулювання курсу національної грошової одиниці щодо валюти інших держав шляхом валютних інтервенцій на відкритому ринку, управляючий золотовалютними резервами держави; - представник інтересів держави в міжнародних фінансово-кредитних організаціях.

На НБУ покладаються функції контролю за виконанням комерційними банками законодавства із банківської діяльності, за дотриманням економічних нормативів. Він здійснює державну реєстрацію банків й кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій, встановлює їм єдині правила проведення операцій, бухгалтерського обліку й звітності, захисту інформації та коштів.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)