2130 (684315), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отже, сучасна глобальна фінансова архітектура стратегічно важливим завданням визначає розробку і здійснення ефективної національної політики у галузі фінансів на основі детального аналізу сучасних геофінансових процесів з урахуванням актуальних чинників розвитку світової фінансової кон'юнктури. Для країн, що розвиваються, зокрема й для України, ця політика має бути спрямована на інтеграцію країни у світове співтовариство як рівноправного учасника, що передбачає розробку стратегії мінімізації ризиків і втрат, пов'язаних з виходом на міжнародну арену в умовах вимушеної відкритості економіки й максимізації можливих вигод від цього.

Сучасними реаліями світової економіки є піднесення американського долара, євро та японської ієни. Саме ці світові валюти, подолавши вузькі для них рамки національних ринків, забезпечують обіг переважної частини реальних активів у світі. Тому зараз фінансовий світ як ніколи близький до відмови від національних платіжних засобів й прийняття однієї зі світових валют. За цих умов треба чітко розуміти, що система світогосподарських зв'язків, що сторіччями будувалася на ідеї національного господарства, із введенням "політичної" валюти як законного платіжного засобу в інших країнах, кардинально змінює свої характеристики. Вихід грошової одиниці (нехай навіть і світової) за межі країни й витиснення внутрішніх грошей в деяких державах ускладнює проблему обліку реальних активів цих країн. З іншого боку, використання іноземних грошей для обслуговування внутрішнього господарського обігу фактично змінює економічний суверенітет майнових відносин у національних економіках і діє як прихований чинник зміни економічних відносин і політичної системи.

Поширення сфери обігу світових грошей за межі країн-емітентів й формування політичної валюти було об'єктивно зумовлено пошуком їхнього додаткового забезпечення після відмови від системи "золотого стандарту" у 70-х роках XX ст., прагненням зробити дані гроші більш повноцінними за рахунок поширення сфери обігу не тільки на товарні потоки, а й на рух інвестиційних ресурсів. Саме з цим в сучасних умовах пов'язано завдання прискорення лібералізації глобального ринку капітальних активів та інтенсифікація процесів залучення національних капітальних активів на відкритий світовий ринок.

Глобалізація світової економіки сприяє формуванню єдиного ринку капіталів. Фондовий ринок є одним з основних механізмів акумулювання й перерозподілу капіталу у світовій економіці. На сучасній стадії розвитку світового господарства можна говорити про перевагу цього джерела формування капіталу порівняно з кредитом і внутрішнім накопиченням.

Розвиток обчислювальної техніки і телекомунікацій уможливив миттєве переміщення коштів з одного національного ринку на інший. Поряд з безсумнівними перевагами такої мобільності капіталу її безпосереднім наслідком є нестійкість національних ринків цінних паперів. З іншого боку, одним з найважливіших наслідків глобалізації фондових ринків стає загострення конкуренції за інвестиції між окремими національними ринками і групами ринків. Хоча боротьба за інвестиційні ресурси між головними центрами світового господарства (США, Європейським Союзом і Японією) в останнє десятиліття також украй загострилася, у найбільш важкому становищі в конкурентній боротьбі перебувають країни, що розвиваються. Для них завдання залучення інвестицій в національну економіку може бути сформульовано як завдання створення сприятливого режиму для зростання національної інвестиційної бази.

Загострення соціальних проблем і необхідність проведення структурної перебудови економік країн з нестабільними ринками, передусім пострадянських, викликали потребу залучення значних фінансових ресурсів з-за кордону. Негативний аспект фінансової глобалізації, що проявився в цих країнах, зумовлений особливостями процесу нагромадження капіталів у світовій економіці. Цей процес виявляється у задоволенні потреби в капіталах за рахунок підвищення швидкості обігу, в зміні структури ринку капіталів на користь короткотермінових високоприбуткових інвестицій, у використанні додаткового джерела накопичення прибутків по боргових зобов'язаннях країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

Загальним недоліком ринків, що розвивають ся, є низька монетизація й слабкість фінансових потоків. Обсяги ринків цінних паперів в Україні, Росії та інших країнах колишнього СРСР штучно обмежені найнижчою серед країн світу монетизацією, що є результатом проведення наджорсткої антиінфляційної політики. Так, аналіз, який представили автори "Програми відновлення фондового ринку" (її було оприлюднено на першій нараді, присвяченій ринку цінних паперів - м. Москва, грудень 1998 р), демонструє, що понад 50% фондових ринків мають рівень капіталізації до 20% ВВП і навпаки - жоден розвинений ринок цінних паперів не має рівня капіталізації нижче 20% ВВП; для понад 50% фондових ринків індустріально розвинутих країн характерний рівень капіталізації вище 60% ВВП; 37% таких ринків мають капіталізацію вище 100%.

Існує пряма залежність між рівнем монетизації, насиченістю господарського обігу цінними паперами, рівнем розподілу фінансових ресурсів через суб'єктів фондового ринку, усталеністю позитивної кон'юнктури ринку цінних паперів та обсягом сегментів даного ринку. Пряма залежність темпів економічного зростання від рівня монетизації доведена Світовим банком (Звіт про світовий розвиток, 1989). Тому в сучасних умовах при відновленні фондових ринків пострадянських країн слід звернути особливу увагу на зростання монетизації економік шляхом додаткової грошової емісії, допущення контрольованої помірної інфляції, яка стимулює економічне зростання.

Список літератури

1. Белых В.С., Виниченко С.И. Биржевое право: Краткий учебный курс. - М.: НОРМА; Инфра-М, 2001. - 192 c.

2. Дегтярева О.И., Кандинская О.И. Биржевое дело: Учебник:. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997. - 503 c.

3. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки: Учебное пособие. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1995. - 224 с.

4. Зінченко Ф.А. Система європейських фондових бірж: перспективи консолідації та універсалізації // Формування ринкових відносин в Україні (укр). - 2006. - № 11. - C.49-53

5. Кравченко С.А. Состояние функционирования товарных бирж // Економіка АПК (укр). - 2006. - № 9. - C.98-105

6. Лялин В.А., Воробьев П.В. Ценные бумаги и фондовая биржа. - М.: Филинъ, 1998. - 232 c.

7. Назарчук М., Курбацький Г. Фондові біржі та позабіржові ТІС: схожість і відмінності між ними // Економіка України (укр). - 2005. - № 11. - C.21-30

8. Фінансові послуги України: В 6 т. Т.3: Енциклопедичний довідник: Наукове видання. - К.: Укрбланковидав, 2001. - 658 c.

9. Фінансові послуги України: В 6 т. Т.4: Енциклопедичний довідник: Наукове видання. - К.: Укрбланковидав, 2001. - 754 c.

10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник: Навчальне видання. - К.: КНЕУ, 2001. - 488 c.

11. Чалдаева Л.А. К вопросу об определении понятия "фондовая биржа" // Финансовый бизнес (рус). - 2002. - № 1. - C.16-20

12. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 536 c. - ISBN 966-7767-29-9

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)