1678 (684203), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Виходячи з аналізу страхових правовідносин та зроблених на його основі висновків, виникає чергове запитання. Тобто, коли стверджуємо, що страхове відшкодування обмежене вартістю об’єкта страхування, то чи також вважаємо, що воно не охоплює майбутніх збитків? Відповіддю на це запитання буде з’ясування порядку, згідно з яким діюче сучасне страхове право визначає страхову вартість(оцінку). Частково її теж знаходимо у статті 250 «Страхова сума» Кодексу торговельного мореплавства України, яка стверджує, що страховою вартістю є «вартість застрахованого інтересу». Аналогічним чином вартість предмета страхування визначає польське законодавство. З цього виникає, як вважає професор Ковалевський, загальне правило, згідно з яким страхове відшкодування (якщо у договорі не визначається інакше) обмежується до звичайної вартості застрахованого майна. У фаховій зарубіжній літературі також повсюдно прийняте положення, що так звана звичайна вартість речі або майна не охоплює втраченої користі. Втрачена користь може бути самостійним об’єктом страхування.

Твердження того, що страхове відшкодування має обмежений характер і охоплює лише збитки у характері «damnum emergens», не може бути аргументом у вирішенні питання про нестрахувальність втраченої користі та інших посередніх втрат. Страховий ринок, який не в змозі забезпечити страховий захист суб’єктам господарювання перед цими видами ризиків, буде вважатися нерозвинутим ринком.

Страхування втраченої користі вже здійснюється і на українському страховому ринку. Можливості такого страхування виникають на підставі положень Кодексу торговельного мореплавства України, а також торговельного законодавства. З точки зору застосування страхової техніки у цьому виді страхових правовідносин можуть прийматися наступні два варіанти вирішення:

1) Розширення стандартного змісту угоди про страхування майна;

2) Укладення окремої угоди про страхування даного виду посередніх збитків (у тому числі і страхування втраченого прибутку).

Прикладом першого вирішення може бути вже згадуване страхування цивільної відповідальності у системі «Зелена картка» тих збитків, яких пошкодований міг зазнати за час простою у своїй діяльності. Дещо більшого поширення набуло друге вирішення. Прикладом цього може бути страхування кредиту (внутрішнього чи експортного) разом із відсотками, які належало заплатити позичальником своєму кредиторові. Згідно з поширеними умовами страхування у випадку неповернення кредиту позичальник втрачає не лише суму позиченого капіталу, а й свій очікуваний прибуток, закладений у відсотки. Таке страхування є можливим лише на підставі окремої чіткої угоди про страхування, оскільки «втрачена користь»у цих випадках виходить на роль окремого предмета страхування. Найтиповішим і завершеним видом страхування втраченої користі є страхування ризику втрати прибутку, який на українському страховому ринку пропонує багато страхових установ у різних варіантах –від лаконічних умов страхування прибутку до обширного визначення фінансових збитків, пов’язаних з простоюванням виробництва. Зокрема, НАСК «Оранта» пропонує Правила добровільного страхування ризику втрати прибутку, затверджені 14жовтня 1997р. У протилежності до умов страхування НАСК «Оранта» акціонерна страхова компанія «Зручність» пропонує більш розширене трактування цього виду страхування – Правила страхування фінансових ризиків (страхування на випадок фінансових збитків страхувальника, пов’язаних з непередбаченим простоєм виробництва внаслідок поломки обладнання, виробничих машин, агрегатів, автотранспорту, раптово незапланованого, без попередження, відключення енергопостачання та водопостачання тощо). Виходячи з визначення страхування, закладеного у Законі України»Про внесення змін до Закону України «Про страхування» Об’єкт страхування повинен визначатися ширше –на рівні майнових інтересів, подібно як його тепер ідентифікують російські дослідники: об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з зупиненням або перервою виробничого процесу.

Висновки

Передумовою виникнення страхових відносин є наявність страхового інтересу. Існує думка, що інтерес – це обумовлена суспільним характером потреба користуватися конкретним соціальним благом. Але, очікувані блага з причини настання несприятливого випадку можуть бути втрачені, внаслідок чого проблема залишиться незадоволеною, а інтерес суб’єкта виявиться незабезпеченим.

Страховий інтерес формується під впливом усвідомлення суб’єктом можливості зазнати у майбутньому збитку, бо, як стверджував французький страховий теоретик Людвік Бланк, збиток – це інтерес скоректований на коефіцієнт часу. Завчасне відчуття суб’єктом майбутнього збитку визначається його сприйняттям імовірності настання ризику. Таким чином, ризик і страховий інтерес, пов’язані збитком, є головними елементами кожного страхового процесу.

У цивільному, господарському праві проводиться розмежування між шкодою, вчиненою на майні, і шкодою, вчиненою на особі. Поняття шкоди на майні стосується втрат, які виникають у зв’язку з складовими пошкодованого майна (безпосередньо), але не мають зв’язку з особою його власника. У протилежність цьому поняття збитку на особі стосується безпосередньо особи, яка зазнала втрати.

З позиції міжнародного права майнову шкоду становить різниця між дійсним станом майна пошкодованої особи, та станом, який би настав, якби не наступив випадок. Тобто, враховується втрата майбутньої користі.

Список використаної літератури

1) Закон України»Про господарські товариства»від 19.09.91.р. №1576-12;

2) Закон України»Про внесення змін до Закону України»Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р.№283/97ВР, зі змінами та доповненнями;

3) Закон України"Про внесення змін до Закону України»Про страхування»від 04.10.2001р.№2745-3

4) »Про порядок впровадження діяльності страховими посередниками»–Постанова КМУ №1523 від 18.12.1996р;

5) »Про впорядкування діяльності страхових брокерів»- Постанова КМУ №747 від 29.04.1999р;

6) »Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004роки»- Постанова КМУ№98 від 02.02.2001р;

7) Александрова М.М. Страхування: Навчально-метод. посібник. –Київ, 2002р;

8) Базилевич В.Д., Базилевич К.С.Страхова справа –Київ, 1997р;

9) Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Залетів О.М., Клименко Н.І. Страхове право України. Підручник для вищих навчальних закладів. За редакцією професора П.Д.Біленчука і президента Ліги страхових організацій України О.Ф.Філонюка. –Київ, 1999р;

10) Внукова Н.М.Практикум зі страхування. Випуск 1. –Київ, 1998р;

11) Кащенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи страхування: Навч.посіб. –Суми, 1999р;

12) Клапків М.С. Теорії оптимального фінансування антиризикової діяльності//Фінанси України -1998р;

13) Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч.посіб. –Київ, 2001р;

14) Ротова Т.А.Методичний інструментарій управління фінансовими ризиками//Фінанси України -2002р;

15) Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: Навч.посіб. –Київ, 2007р;

5

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)