94244 (681933), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань передбачало проведення дослідження трьома етапами.
Перший етап (жовтень 2003 р. – січень 2004 р) було присвячено вивченню і теоретичному осмисленню проблеми. Аналіз літературних джерел дозволив сформулювати робочу гіпотезу, обґрунтувати мету, визначити основні завдання дослідження та шляхи їх вирішення, розробити методологічний апарат і схему дослідження. Були визначені та освоєні методи дослідження, які використовувалися у дисертаційній роботі. Рівень основних аспектів якості життя визначався шляхом анкетування; функціональний стан системи зовнішнього дихання досліджувався комп’ютерною спірографією та спірометрією з визначенням життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за першу секунду, індексу Тіффно, пікової об’ємної швидкості видиху, максимальної об’ємної швидкості видиху, середньої об’ємної швидкості видиху; загальний фізичний стан досліджували за допомогою пульсометрії, тонометрії, функціональних проб Штанге та Генчі, визначення антропометричних та аналізу розрахункових показників; для вимірювання амплітуди рухів у плечовому суглобі застосовували гоніометрію. Під час вибору основних методів дисертаційного дослідження ми керувалися вимогами щодо їх відповідності поставленим завданням та можливістю об’єктивної оцінки функціонального стану систем організму обраного контингенту пацієнтів.
На другому етапі (лютий 2004 р. – березень 2006 р) проводилися практичні дослідження на базі торакального відділення Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру. У досліджені взяли участь 56 пацієнтів-чоловіків, хворих на рак легень. Середній вік обстежуваних становив 59,21±8,35 років. За типом операції методом випадкової вибірки було сформовано основну та порівняльну групи по 28 осіб у кожній. До основної групи увійшли 10 осіб, яким планувалося виконання лобектомії (ОГл, підгрупа а), та 18 осіб, яким планувалося виконання пульмонектомії (ОГп, підгрупа б). Порівняльна група за кількістю чоловіків і типом операцій була ідентична основній групі та складалася з 10 осіб, яким планувалося виконання лобектомії (ПГл, підгрупа а), та 18 осіб, яким планувалося виконання пульмонектомії (ПГп, підгрупа б).
Початкові дослідження полягали у зборі інформації щодо загального фізичного стану пацієнтів, визначенні функціонального стану дихальної системи та рівня основних аспектів якості життя чоловіків, яким планувалося виконання лобектомії та пульмонектомії. На основі отриманих даних індивідуалізовували підхід до практичного використання засобів фізичної реабілітації, зокрема створювали програми фізичної реабілітації. Це передбачало проведення реабілітаційного обстеження, постановку завдань, підбір адекватних реабілітаційних засобів та проведення поточного контролю за результатами їхнього впливу. Кінцеві дослідження здійснювали перед випискою пацієнтів зі стаціонару (в середньому на 10-ий день після операції).
Третій етап (грудень 2005 р. – вересень 2006 р) було присвячено визначенню ефективності розробленої програми фізичної реабілітації шляхом математичної обробки та порівняння результатів початкового і кінцевого дослідження, їх аналізу та інтерпретації.
На підставі отриманих даних було здійснено апробацію основних положень дисертації на конференціях, оформлено дисертаційну роботу, розроблено рекомендації щодо впровадження отриманих результатів у практику.
У третьому розділі “Особливості передопераційного функціонального стану дихальної системи, фізичного стану та рівня основних аспектів якості життя чоловіків, хворих на рак легень” подано характеристику початкових показників функціонального стану системи зовнішнього дихання, загального фізичного стану та рівня основних аспектів якості життя чоловіків, яким було заплановане виконання лобектомії або пульмонектомії.
За результатами аналізу початкового дослідження обстежуваних основної та порівняльної підгруп, яким було заплановано лобектомію, встановлено, що більшість показників функціонального стану системи зовнішнього дихання, загального фізичного стану та рівня основних аспектів якості життя були зниженими; рідше вони перебували у межах норми чи умовної норми. Зокрема, середні показники ЖЄЛ в обстежуваних становили 3,04±0,27 л у ОГл та 3,57±0,29 л у ПГл, що становило відповідно 81,58±5,61% та 82,67% від належного рівня для обраного контингенту обстежуваних. Показники індексу Тіффно (ОФВ
/ЖЕЛ), середньої об’ємної швидкості середини видиху (СОШ25 75), дихального об’єму та вентиляційного індексу в обстежуваних обох підгруп перебували у межах норми, водночас виявлено зниження показників максимальної об’ємної швидкості середини видиху (МОШ75), середньої об’ємної швидкості кінця видиху (СОШ75 85) та відсотка використання ЖЄЛ.
Показники хвилинного об’єму дихання (ХОД) в обстежуваних обох підгруп були вищими за значення умовної норми і в середньому становили відповідно 164,33 та 181,7% від належного рівня, що зумовлено компенсаторним збільшенням частоти дихання.
Середні значення показника систолічного артеріального тиску в обстежуваних обох обговорюваних підгруп, були у межах норми, однак у 40% обстежуваних ОГл та у 30% обстежуваних ПГл вони були дещо вищими за норму. У 40% обстежуваних ОГл та у 60% обстежуваних ПГл показники частоти серцевих скорочень були збільшеними щодо нормального значення. Показники частота дихання (ЧД) у 50% обстежуваних ОГл та 40% обстежуваних ПГл були більші за норму; середній показник ЧД в обох підгрупах перебував у межах умовної норми.
Показники проб Штанге та Генчі в обстежуваних обох підгруп були нижчі за норму. Значення індексу Скібінської в обстежуваних обох підгруп перебували на задовільному рівні. Значення коефіцієнту витривалості у пацієнтів ОГл та ПГл дорівнювали відповідно 11,06±0,78 та 10,17±0,56 ум. од. (р=0,37).
Екскурсія грудної клітки становила 5,1±0,43 та 5,15±0,8 см в обстежуваних ОГл та ПГл відповідно (р>0,05). Показники амплітуди рухів у плечовому суглобі (згинання, розгинання, відведення) у пацієнтів обох підгруп перебували у межах норми.
Таким чином, функціональний стан системи зовнішнього дихання у пацієнтів обох підгруп, яким було заплановано лобектомію, мав незначні або помірні порушення за обструктивним або змішаним типом. Зменшення пікової об’ємної швидкості видиху та показників максимальної об’ємної швидкості видиху вказувало на звуження просвіту бронхів, що є наслідком наявності пухлини, бронхіального спазму та запальних змін у бронхах. Зменшення параметрів дихального об’єму та дещо менше за норму використання ЖЄЛ, компенсувалися тахіпное.
За результатами аналізу початкових показників функції зовнішнього дихання в обстежуваних обох підгруп, яким була запланована пульмонектомія, статистично достовірної різниці між жодними середніми значеннями досліджуваних параметрів не виявлено. Середні значення ЖЄЛ у відсотках до належних величин в обстежуваних ОГп та ПГп були дещо зменшені. Показники ЖЄЛ були в межах норми та умовної норми у 42,1% обстежуваних ОГп та 47,4% обстежуваних ПГп. Різке та значне зниження ЖЄЛ було виявлено у 10,5% обстежуваних ОГп та ПГп.
У більшості обстежуваних обох підгруп, яким було заплановано пульмонектомію, спостерігалося незначне зменшення середнього значення об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1); значне зменшення цього показника встановлено у 15,8% обстежуваних в обох вказаних підгрупах.
Значне зниження значення пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШ) було виявлено у 15,3% обстежених ОГп, у 10,5% цей показник був різко зменшеним; у пацієнтів ПГп аналогічний розподіл становив відповідно 26,3 та 5,3%.
Значення показників максимальної об’ємної швидкості видиху в обстежуваних обох підгруп були незначно зменшені. Аналіз показників СОШ25 75 виявив наявність їх значного зменшення у 26,3% обстежуваних ОГп та у 10,5% обстежуваних ПГп.
Показник ХОД у пацієнтів обох підгруп був значно вищим за умовну норму і в середньому становив 178,2 та 189,0% від належного ХОД в обстежуваних ОГл та ПГл відповідно.
Початкові показники артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та частоти дихання у пацієнтів ОГп та ПГп, перебували у межах умовної норми. У 52,6% обстежуваних ОГп та ПГп показника систолічного артеріального тиску були дещо вищими за норму.
Середні показники функціональних проб Штанге та Генчі у пацієнтів обох підгруп були значно нижчі за норму, середні значення індексу Скібінської були задовільними, значення коефіцієнту витривалості дорівнювали 11,21±0,48 та 10,28±0,63 ум. од. у пацієнтів ОГп та ПГп відповідно (р=0,25).
Екскурсія грудної клітки була зменшена і становила 3,9±0,27 та 4,0±0,24 см в обстежуваних ОГп та ПГп відповідно.
Як показав аналіз рівня якості життя, жоден з респондентів основної та порівняльної груп не набрав максимальної загальної кількості балів анкети (табл.1).
Середні значення вихідних показників розділів “Самопочуття”, “Психоемоційний фон” та “Соціально-трудовий статус” у обстежуваних ОГл були зниженими поряд з практично максимальною кількістю набраних балів за розділ “Функціональний стан”.
Аналіз відповідей на питання розділу “Самопочуття” обстежуваних ОГл та ПГл виявив, що основними скаргами стосовно самопочуття були наявність періодичного або частого кашлю, на який скаржилися відповідно 60,0 та 80% обстежуваних. Труднощі з відкашлюванням або наявність сухого кашлю відзначали 40,0 та 30,0% обстежуваних оГл та ПГл відповідно, загальну слабкість – 40,0 та 60,0%, порушення серцевої діяльності у вигляді сильного серцебиття – 50,0% респондентів обох підгруп. Наявність задишки, утруднення дихання та запаморочення спостерігалися у незначної кількості обстежуваних обговорюваних підгруп. Аналіз відповідей на питання розділу “Психоемоційний фон” показав, що більшість пацієнтів відчували тривогу та періодичне погіршення настрою. Загальний бал анкети якості життя обстежуваних ОГл та ПГл був у середньому на 16,5 та 16,1 бала нижчим за максимально можливу кількість балів цієї анкети. Детальний аналіз відповідей на питання анкети пацієнтів основної та порівняльної підгруп, яким планувалася пульмонектомія, вказав на ті ж особливості сприйняття ними свого стану, що й у обстежуваними ОГл та ПГл. Загальний бал анкети якості життя обстежуваних ОГп та ПГп був у середньому на 15,62 та 16,78 бала нижчим за максимально можливу кількість балів цієї анкети.
У четвертому розділі “Програма фізичної реабілітації чоловіків після лобектомії та пульмонектомії з приводу раку легень” викладено розроблену програму фізичної реабілітації чоловіків при хірургічному лікуванні раку легень.
Практичне застосування розробленої програми фізичної реабілітації було адекватним щодо кожного з чотирьох періодів лікувально-відновного процесу та відповідало основним принципам фізичної реабілітації: ранній початок застосування заходів фізичної реабілітації; індивідуалізація реабілітаційних заходів; безперервність та систематичність; послідовність та поступовість; комплексний характер фізичної реабілітації.
Розроблено алгоритми процесу фізичної реабілітації відповідно до лікувально-відновного періоду, які передбачають реабілітаційне обстеження, встановлення основних порушень функціонального стану, визначення реабілітаційних завдань та індивідуальних засобів фізичної реабілітації. Разом з ґрунтовним описом основних напрямків впливу обраних реабілітаційних засобів це дає змогу чітко та структуровано, крок за кроком зрозуміти весь процес фізичної реабілітації. Основними засобами фізичної реабілітації були дихальні (статичні, динамічні) та фізичні (активні, пасивні, загальнозміцнювальні) вправи, інгаляції спеціально підібраними ефірними оліями, лікувальний масаж. Відповідно до періоду лікувально-відновного процесу для інгаляцій були підібрані ефірні олії полину лимонного, м’яти, піхти, лаванди, шавлії та евкаліпту. Фармакологічні якості та широкий спектр фізіологічної дії ефірних олій в інгаляціях проявляється у їх антимікробному, антибактеріальному, противірусному, протизапальному впливі, що сприяє швидшому розсмоктуванню запальної інфільтрації в бронхах, відновленню захисних функцій організму та скороченню терміну загоєння ран (Пилипчук В.Н., 1988; Meyers P. G. et al., 1996; Сюрин С.А., 1998). Залежно від виду ефірної олії, яка застосовується для інгаляції, спостерігають тонізуючу, кардіостимулюючу, спазмолітичну, анальгезуючу, гіпотензивну або відхаркуючу дію. Лікувальний масаж застосовувався на певних ділянках тіла у відповідності з періодом лікувально-відновного процесу. Зокрема, у ранньому післяопераційному періоді проводили масаж нижніх і верхніх кінцівок та живота. У пізньому післяопераційному періоді основний акцент у масажі приділявся ділянкам нижніх кінцівок, грудної клітки та сегментарно-рефлекторному масажу комірцевої зони. У віддаленому післяопераційному періоді масаж паравертебральних ділянок спинномозкових сегментів на рівнях L5-L1, D12-D1, C7-C3 поєднували з масажем грудної клітки. Для покращення функціонального стану вегетативної нервової системи та підвищення тонусу симпатичної та парасимпатичної систем застосовували сегментарно-рефлекторний масаж ділянок D10-D12, L1.
Основні особливості розробленої програми фізичної реабілітації такі:
Зміст і структура програми дають змогу підбирати необхідні засоби реабілітації в оптимальному дозуванні, що сприяє відновленню порушеного функціонального стану систем організму та корекції виявлених змін, зменшує ризик перевантаження організму пацієнтів недоцільним застосуванням надмірної кількості засобів фізичної реабілітації.
Застосування розроблених алгоритмів фізичної реабілітації дає можливість індивідуалізувати процес фізичної реабілітації відповідно до наявних у пацієнта скарг та відхилень у його функціональному стані, підбирати найбільш доцільні реабілітаційні засоби, проводити контроль за ефективністю фізичної реабілітації.
Застосування заходів фізичної реабілітації у передопераційному періоді дозволяє не тільки навчити пацієнтів прийомам малоболючого відкашлювання та довільного керування власним диханням, але й покращити функціональний стан системи зовнішнього дихання, підготувати пацієнта до запланованого хірургічного втручання.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
