93889 (681700), страница 3
Текст из файла (страница 3)
| Хірургічне лікування |
| Визначення ступеню ризику результатів за п |
рогностичною картою та таблицею 
| Низький ступінь ризику д |
| Середній ступінь р 7-12 балів |
| Високий с р 13 і більше |
о 7 балів
изику
тупінь
изику 
| ІТ |
| в/м ХТ | СПХТ | ТГТ |
| При кожному спостереженні з | |||
| Д | |||
| С | |||
| Кожні 3міс.(1 – й рік), потім кожні 6 міс. Цитологічні дослідження сечі (змив. з СМ) цитоскопія кожні 6 міс. | Впродовж 1-ого року: цистоскопія з біопсією СМ кожні 3 міс., потім цистоскопія кожні 6 міс. | Впродовж першого року: цистоскопія кожен місяць цистоскопія з біопсією СМ кожні 3 міс., потім цистоскопія кожні 6 міс. | |
| В (за сумарним коефіцієнтом) | |||
агальні клініко-лабораторні, УЗДослідження
ИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
ПЕЦІАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
изначення медичної ефективності
ІТ – імунотерапія; ХТ – хіміотерапія; СПХТ – системна полі хіміотерапія; ТГТ – телегаматерапія; СМ – сечовий міхур.
Хворі 1-ї групи ризику не потребують подальшого лікування в зв’язку з низькою ймовірністю рецидивування і прогресії. При пухлинах з високим ризиком рекомендовані 4-8 тижневі курси інстиляцій хіміопрепаратів в сечовий міхур. Немає переконливих доказів ефективності проведення підтримуючої внутрішньоміхурової хіміотерапії більше 6 місяців і повторних курсів інстиляцій хіміопрепаратів. В основному, внутрішньоміхурова хіміотерапія використовується з метою зниження рецидивування в післяопераційному періоді. Немає одностайної думки про доцільність проведення курсу хіміотерапії у пацієнтів з проміжним ризиком.
Імунотерапія внутрішньоміхуровими інстиляціями вакцини БЦЖ (6 щотиждневих інстиляцій для індукування імунологічної реакції і 3 підтримуючих циклів) є високоефективним методом запобігання рецидивування і, за деякими даними, прогресії пухлини. Однак, через небезпеку ускладнень, вакцина БЦЖ не рекомендована хворим групи низького ризику. Є переваги проведення підтримуючої терапії вакциною БЦЖ у хворих з часто рецидивуючим раком сечового міхура, які відносяться до групи високого ризику. Досвід показує, що БЦЖ можна успішно застосовувати у хворих, яким внутрішньоміхурове лікування хіміопрепаратами не дало позитивного ефекту, і навпаки.
Застосування інстиляцій хіміопрепаратами і вакциною БЦЖ в підгрупі хворих з пухлинами сечового міхура T1G3 показало, що в 50% випадків можна уникнути радикальної цистектомії. Прогностично сприятливими факторами успіху консервативної тактики у цих пацієнтів є капілярний зовнішній вигляд пухлини і відсутність супутньої карциноми in situ.
Окремо варто наголосити на необхідності щомісячного спостереження хворих з високим ступенем ризику (при сумарному коефіцієнті 13 балів і більше), при якому необхідно здійснювати цистоскопію. До такого висновку прийшли на підставі вивчення частоти та строків розвитку рецидивів у зазначеної категорії хворих.
З метою доведення медичної ефективності запропонована модель, до якої увійшли критерії, значимість яких визначена експертами.
Сума балів за усіма параметрами є коефіцієнтом медичного ефекту (КМЕ). Для його розрахунку використовувались усі випадки, що стали основою розробки моделі реабілітації (535 хворих), а також 100 поточних спостережень, що використовувались в якості порівняння. Дані сумарної оцінки медичної ефективності подані в таблиці 2.
Таблиця 2
| Показники ефективності моделі | |||||||||||
| медичної реабілітації | |||||||||||
| № |
| До впровадження | Після |
|
| ||||||
| п/п | Показники | впровадження | Р | МЕ | |||||||
|
|
| абс. | % | m | абс. | % | m |
| (в балах) | ||
| 1. | Число |
|
|
|
|
|
|
|
| ||
| післяопераційних | 107 | 20 | 3,8 | 15 | 15 | 3,6 | > 0,05 | 7 х 0,98 =6,9 | |||
| ускладнень |
|
|
|
|
|
|
|
| |||
| 2. | Вибір оптимального |
|
|
|
|
|
|
|
| ||
| післяопераційного | 27 | 5 | 4,2 | 100 | 100 | 1 | < 0,05 | 9 х 4,7 =42,3 | |||
| лікування |
|
|
|
|
|
|
|
| |||
| 3. | Число |
|
|
|
|
|
|
|
| ||
| рецидивів | 273 | 51 | 3,2 | 39 | 39 | 7,8 | < 0,05 | 10 х 1,45=14,3 | |||
| 4. | Регоспіталізація |
|
|
|
|
|
|
|
| ||
| в перший рік | 58 | 10,8 | 4 | 7 | 7 | 2,6 | > 0,05 | 8 х 0,8=6,3 | |||
| 5. | Повторні операції | 139 | 25,9 | 3,7 | 19 | 19 | 4 | > 0,05 | 9 х 1,29=11,7 | ||
| 6. | Летальність | 128 | 23,9 | 3,7 | 18 | 18 | 4,8 | > 0,05 | 10 х 0,47=4,7 | ||
| 7. | Лікувально-профілактичні заходи щодо супутньої патології | 252 | 47,1 | 3,1 | 87 | 87 | 1,1 | < 0,05 | 4 х 3,4=13,6 | ||
| МЕ = сумарна ефективність | 99,8 | ||||||||||
бал
З наведених в табл. 2 даних видно, що всі показники відібраних параметрів після використання запропонованої моделі післяопераційної медичної реабілітації стали кращими, проте не всі достовірно відрізняються від тих, що були до впровадження. Так, вірогідно знизилась частота рецидивів в захворюваннях (з 51,0 ± 3,2% до 39,0 ± 7,8%) і вибір оптимального післяопераційного лікування, від якого безперечно вона залежить. Слід підкреслити, що такий підхід до оцінки ефективності, коли однією величиною можна ії охарактеризувати, має перспективу використання. Адже це виглядає зручним інструментом при проведенні порівняльного аналізу діяльності як окремих фахівців, так й моніторингу за станом диспансеризації та оцінки окремих лікувально-профілактичних закладів.
Таким чином, за результатами проведеного дослідження дано обґрунтування диференційованого вибору виду лікування в післяопераційному періоді, а також строків і обсягу диспансерних спостережень в залежності від прогнозу перебігу захворювання.
ВИСНОВКИ
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
