93758 (681619), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Узагальнюючи вже наявні знання в цій області, можна говорити про різні види запального процесу в міокарді, ендокардиті і перикард:
- запалення інфекційного характеру - це, як правило, інфекційний ендокардит, який веде до утворення вади серця, ураження нирок і є дуже важким захворюванням, часто призводить до летального результату. Запальний процес інфекційної природи може поширюватися на перикард з оточуючими органами та тканинами. Він викликається різними мікроорганізмами. Найбільш часто інфекційний ендокардит викликається кокової флорою, а перикардит - переважно мікобактеріями туберкульозу;
- неспецифічне (імунне) запалення - найбільш часта причина ендокардитів, міокардитів, перикардитів. У тканинах стінок серця відбувається відкладання комплексів антиген - антитіла, що обумовлює розвиток запального процесу. Цей вид запалення спостерігається при ревматизмі, хронічних дифузних захворюваннях сполучної тканини та ін.;
- запалення, спричинене фізичним впливом на тканини (травма) або наявністю пухлини, відноситься виключно до перикардиту;
- реактивне запалення виникає після інфаркту міокарда, локального променевого впливу при злоякісної пухлини та ін.
Клінічні симптоми захворювань визначаються значенням і функцією уражених відділів серця. Розвиток ендокардиту призводить до деформації стулок клапанів і створення вади серця в різний час. Так, недостатність клапана формується близько 6 міс, а стеноз гирла аорти або лівого передсердно-шлуночкового отвору - до 2 років. Клінічна симптоматика інфекційного ендокардиту значно яскравіше, ніж ревматичного: з'являються такі ознаки інфекційного процесу, як лихоманка, пітливість та ін. Крім серця уражаються нирки (гострий або хронічний гломерулонефрит), спостерігаються анемія, лейкопенія, кровоточивість. Можливий розвиток мікроемболій судин нирок, селезінки, мезентеріальних судин черевної порожнини з відповідною клінічною симптоматикою.
Ураження міокарда (міокардит) супроводжується ознаками недостатності кровообігу (задишка, серцебиття, можливі збільшення серця, печінки, набряки), порушенням ритму і провідності, появою на ЕКГ зміненого зубця Т.
Перикардит може бути сухим або ексудативним. При сухому перикардиті основними ознаками є тупі постійні болі в області серця, при аускультації шум тертя перикарда. На ЕКГ можливі зміни зубця Т.
Ексудативний перикардит має більш важкий перебіг. Крім болю спостерігається задишка в спокої, хворі часто займають вимушене положення: сидять, нахилившись уперед (рідина в цій позі менше стискає серце); характерні значне розширення меж серця і глухі тони серця, ознаки недостатності кровообігу. Рентгенологічно визначаються змінені розміри серця, на ЕКГ - значне зниження амплітуди зубців у всіх відведеннях.
Перикардит може мати і хронічний перебіг, при якому утворюється так званий спайковий перикардит - при зрощенні париєтальної платівки з вісцеральною (епікардом).
У цій ситуації серце скорочується недостатньо, значно збільшується венозний тиск, збільшується печінка, з'являються набряки на ногах і асцит.
В результаті довгого застою крові в печінці може розвинутися порушення її структури і функції, що виражається появою жовтяниці. Такі хворі нагадують хворих цирозом печінки. Значну роль в діагностиці цього захворювання відіграють рентгенологічні і ехографічні обстеження.
При лабораторному обстеженні хворих з вищеназваними хворобами виявляються ознаки запального процесу.
Хворі із запальним ураженням ендокарда, міокарда і перикарда потребують стаціонарного лікування. При легкому перебігу хвороби не має необхідності в суворому постільному режимі. Важкий перебіг завжди вимагає дотримання постільного режиму, особливо при явищах серцевої недостатності. Медична сестра повинна суворо стежити за цим.
Дієту призначають з обмеженням кухонної солі до 4-5 г і рідини до 1,0-1,2 л на добу.
При інфекційному ендокардиті призначаються антибіотики у великих дозах і протягом тривалого часу. Тому медична сестра повинна попередити утворення абсцесів в місцях ін'єкцій, а також розвиток алергічних реакцій. Призначаються антибіотики і при перикардиті, коли причиною їх появи є інфекція.
Враховуючи, що в основі розвитку уражень стінок серця лежить запальний процес, джерело якого служать імунні порушення, хворим призначають нестероїдні протизапальні препарати (індометацин, ортофен тощо), а при значних імунних зрушення - глюкокортикоїди (преднізолон та ін.), а також амінохінолінові препарати (делагил); в якості резервних засобів вживають цитостатики (азатиоприн та ін.).
Первинна профілактика захворювань полягає в підвищенні опірності організму до інфекції (загартовування, здоровий спосіб життя); лікування вогнищевої інфекції (тонзиліт, каріозні зуби, гайморит і т.д.).
Вторинна профілактика здійснюється постановкою хворого на диспансерний облік після виписки зі стаціонару та активним спостереженням за ним у подальшому для попередження можливих рецидивів. Багато хворих вимагають після перенесеного захворювання відповідного працевлаштування (робота в теплому приміщенні, без значного фізичного навантаження).
5. Атеросклероз
Атеросклероз (від грец. Athera) - це хронічне захворювання, при якому стінки артерій ущільнюються і втрачають еластичність, що веде до звуження їх просвіту, а значить і до ускладнення течії крові.
Жертвами атеросклерозу зазвичай стають особи середнього та похилого віку. Однак атеросклеротичні зміни виявляються, в ряді випадків, у дітей і навіть у новонароджених. А ще кажуть, що атеросклероз - це, в основному, недуга людей з високим інтелектом.
Атеросклероз частіше відзначається у чоловіків старше 35 років, схильних до частих стресів. Також має значення спадковий фактор. Сприяють розвитку атеросклерозу цукровий діабет, ожиріння, подагра, жовчнокам'яна хвороба та ін. Харчування з надмірною кількістю тваринного жиру відіграє істотну роль як фактори, що приводять до атеросклерозу, але не як першопричина атеросклерозу. Досить велике значення в походженні атеросклерозу має мала фізична активність. Важливою причиною слід вважати психоемоційне перенапруження, яке травмує нервову систему, вплив напруженого темпу життя, шуму, деяких специфічних умов роботи і т.д.
У здорових людей кров вільно надходить по артеріях у всі частини тіла, забезпечуючи їх киснем та іншими поживними речовинами. Надлишок холестерину в крові відкладається на внутрішній поверхні кровоносних судин, утворюючи атеросклеротичні бляшки.
Атеросклеротична бляшка - це утворення, що складається із суміші жирів (в першу чергу, холестерину) і кальцію.
На поверхні цього "наросту" на внутрішній оболонці судини починає накопичуватися тромб - скупчення клітин, в основному, тромбоцитів (елементи крові, що беруть участь у процесі згортання) і білків крові.
Тромб, по-перше, ще більше звужує просвіт артерії, а по-друге, від нього може відірватися шматочок, який потоком крові захоплюється далі по судинам, поки діаметр останнього не стане настільки маленьким, що тромб застрягне. У цьому випадку відбувається сильне порушення кровообігу: кров просто взагалі перестає надходити в який-небудь орган (або його частину) і він може загинути. Остання ситуація зустрічається при наступних захворюваннях: закупорка артерій кишечника, артерій ніг, інфаркт нирки, інфаркт селезінки та ін. При пошкодженні судин, що живлять серце, розвивається інфаркт, а якщо атеросклероз вражає артерії, що живлять мозок, то багато разів зростає ризик інсульту.
Хвороба розвивається протягом декількох років повільно, але вірно захоплюючи ще неушкоджені судини. Починаючи з того моменту, коли просвіт артерії звужується більш ніж наполовину, людина починає відчувати перші ознаки нестачі кровопостачання тканини або органу.
Те, як і де виявляється атеросклероз, залежить від місця його розвитку. Наприклад, атеросклероз аорти позначається поступово наростаючою артеріальною гіпертонією, а в гіршому варіанті можливий розвиток аневризми аорти - у цьому випадку стінка аорти стоншена до межі, а з внутрішньої сторони на неї тиснуть тромби - це загрожує розривом аорти в будь-який момент, що веде до смертельного результату.
Атеросклероз гілок дуги аорти веде до недостатності кровопостачання головного мозку, що викликає запаморочення, непритомність і може привести до інсульту. А атеросклероз коронарних (вінцевих) артерій серця веде до розвитку ішемічної хвороби серця.
Атеросклероз брижових артерій, тобто артерій, що живлять кишечник, може призвести до:
- тромбозу (згортання крові в просвіті судини) артеріальних гілок, результатом чого є некроз (відмирання тканин) стінки кишки і брижі;
- черевної жаби - це напади колікоподобного болю в животі, що виникає невдовзі після їжі, нерідко з блюванням і здуттям. Подібні напади до речі знімаються голодуванням.
Атеросклероз ниркових артерій порушує кровопостачання нирок, веде до стійкої артеріальної гіпертонії, що погано піддається лікуванню. Результат цього процесу - нефросклероз та хронічна ниркова недостатність. А атеросклеротичне ураження судин статевого члена на тлі куріння, цукрового діабету або гіпертонії є одним з найбільш серйозних факторів порушення ерекції.
Атеросклероз артерій нижніх кінцівок проявляється у вигляді хронічного болю в області литок ніг, що з'являється при ходьбі і зникає при зупинці. Біль у різних м'язах ніг при ходьбі змушує людину часто зупинятися. Це явище отримало назву переміжної кульгавості.
Атеросклероз судин головного мозку досить довго може протікати без будь-яких проявів, але сучасні методи обстеження дозволяють виявляти це захворювання ще на ранніх стадіях - для цього розроблено метод ультразвукової допплерографії. Таке дослідження необхідно, оскільки існують методи, що дозволяють зменшити ризик розвитку судинних мозкових катастроф - інсультів. Для вивчення стану судин використовують метод коронарографії - спеціальним чином виконані рентгенівські знімки дозволяють визначити точне місце розташування атеросклеротичних бляшок і ступінь звуження просвіту. Взагалі, при першому ж епізоді порушення мозкового кровообігу обстеження у лікаря-кардіолога просто обов'язково.
В даний час для лікування атеросклерозу і його наслідків використовують дуже ефективні хірургічні методи - розширення просвіту судженої судини за допомогою балончика, видалення атеросклеротичних бляшок, заміна частини ураженої судини або створення нового шляху для струму крові. Також в останні роки триває активна розробка нових методів лікування атеросклерозу.
Але крім радикальних методів можна спробувати зберегти здоров'я і самостійно. Наприклад, якщо у вас з'явилися болі в ногах - все одно слід ходити не менше години в день. Звісно, при появі болю треба зупинитися, а після того, як біль пройде, знову піти, але у більш повільному темпі. Ходьба сприяє відкриттю резервних, колатеральних судин, і нерідко стан людини помітно поліпшується.
Крім того, прислухайтеся до розмов про здоровий спосіб життя - можливо, все-таки варто подбати про свій організм до того, як виникне необхідність у зверненні до лікаря: кинути палити, зацікавитися, що ж ви їсте в повсякденному житті - можливо, доцільно було побалувати свій організм, не перевантажуючи його надлишком холестерину.
6. Гіпертонія
Як ми бачимо, негативний вплив атеросклерозу не обмежується тільки судинами, він поширює свою дію на всю серцево-судинну систему в цілому. Цією ж особливістю відрізняється і інша хвороба, яка відома абсолютно всім через її поширеність - гіпертонічна хвороба (вона ж первинна або есенціальна гіпертензія). Її вплив на серцево-судинну систему пов'язано з тим, що порушення кровотоку при високому артеріальному тиску, відбуваються у всіх кровеносних судинах людського організму.
Гіпертонія - спадкове захворювання, особливо часто зустрічається у найближчих родичів (діти, брати, сестри). Головний симптом гіпертонічної хвороби, як зрозуміло з назви, - це підвищений артеріальний тиск. А підвищений тиск небезпечний тим, що він дає надлишкове навантаження на всі системи організму, особливо на так звані органи-мішені. До них відносяться головний мозок, серце, судини, нирки, сітківка ока, нервова система. Пусковий механізм розвитку гіпертонічної хвороби - нервовий. Особливості нервово-психічних реакцій хворого гіпертонією людини такі, що звичайний для більшості людей підйом тиску при сильному нервовому напруженні у нього виникає при самих незначних ситуаціях, а після виходу з них тиск не опускається до нормального рівня. Більш того, організм хворого починає сприймати підвищений тиск як норму і прагнути зберегти тиск на цьому рівні. Після чергового періоду нервово-психічного збудження тиск підвищується знову.
У класифікації гіпертонії виділяють різні ступені гіпертонічної хвороби.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
