93455 (681410), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Основними варіантами початкової генітальної патології є патологічні зміни шийки матки (1 група – 13,3 %; 2 – 23,3 % і 3 – 40,0 %) і запальні захворювання репродуктивної системи (1 група – 10,0 %; 2 – 20,0 % і 3 – 23,3 % відповідно). Досить показовим є той момент, що однією із причин високої частоти патології шийки матки у жінок, які багато народжують, є старі розриви при попередніх пологах (30,0 % і 40,0 %), на що також указують деякі автори (В.В. Сімрок та співав., 2002; S.A. Karim et al., 2004).

Дуже велике значення в розвитку ГА має початкова екстрагенітальна патологія (М.М. Шехтман, 2000; 2001). Так, її сумарна частота в 1 групі складала 46,7 %, в 2 – 56,7 % і в 3 – 136,7 % відповідно. При цьому у всіх групах частіше інших зустрічалися серцево-судинні захворювання (1 група – 13,3 %; 2 – 16,7 % й 3 – 36,7 %) і тироїдна патологія (1 група – 10,0 %; 2 – 13,3 % і 3 – 30,0 %). Також слід зазначити, що у жінок, які багато народжують, був відносно істотний рівень захворювань гепатобіліарної системи і нирок (по 16,7 %), цукрового діабету і варикозної хвороби (по 13,3 %). Безумовно, на такому несприятливому фоні, особливо у жінок, які багато народжують, ГА розвивається досить часто і впливає на клінічний перебіг вагітності і пологів.

Отже, як показали результати проведеної клінічної характеристики, у пацієнток з різним паритетом розвиток ГА відбувається на фоні ускладненого репродуктивного і соматичного анамнезу, причому ступінь виразності факторів ризику залежить від частоти пологів в анамнезі.

Аналізуючи особливості перебігу гестаційного періоду ми обрали класичний методологічний підхід, що полягає в порівняльному аналізі основних сидеропенічних і клінічних симптомів, а також ускладнень гестаційного періоду по триместрах вагітності.

Відповідно до отриманих нами результатів, в І триместрі вагітності сумарна частота всіх сидеропенічних симптомів складала в 1 групі 63,3 %, в 2 – 106,7 % і в 3 – 166,7 % відповідно. Серед широкого спектра вивчених даних відзначено перевагу змін волосся (1 група – 13,3 %; 2 – 20,0 % і 3 – 30,0 %) і шкіри (1 група – 10,0 %; 2 – 20,0 % і 3 – 26,7 % відповідно). Всі інші сидеропенічні симптоми мали місце набагато рідше, але як відзначено вище, їхня сумарна частота залежала від паритету і була досить високою для І триместру у жінок, які багато народжують. Це може свідчити про два моменти: наявність анемії до вагітності і її ранньому початку, у першу чергу, у жінок, які багато народжують, що також відзначають у літературі останніх років (Н.С. Белазі, 2001; В.В. Сімрок та співав., 2002).

Крім того нами відзначено і високу сумарну частоту клінічних симптомів ГА уже в І триместрі вагітності: 1 група – 156,7 %; в 2 – 273,3 % і в 3 – 450,0 % відповідно. Частіше інших пацієнтки виділяли такі клінічні прояви ГА, як зниження працездатності (1 група – 20,0 %; 2 – 30,0 % і 3 – 43,3 %), млявість (1 група – 16,7 %; 2 – 23,3 % і 3 – 40,0 %) і дратівливість (1 група – 16,7 %; 2 – 26,7 % і 3 – 46,7 %). Звичайно, ці симптоми можна зв’язати безпосередньо і з клінічним перебігом гестаційного процесу, але ми вважаємо за можливе їх розглядати як ранні клінічні прояви ГА, причому частота різних проявів чітко залежить від паритету і прямо пропорційно числу пологів в анамнезі.

Надалі, в ІІ триместрі вагітності частота сидеропенічних симптомів зростає в 1 групі з 63,3 % до 113,3 % (в 1,8 рази), в 2 групі з 106,7 % до 186,7 % (в 1,7 рази) і в 3 групі – з 166,7 % до 296,7 % (в 1,8 рази), тобто в рівному ступені незалежно від паритету. Причому, також як і в І триместрі основні прояви у всіх групах стосуються змін волосся (1 група – 23,3 %; 2 – 33,3 % і 3 – 50,0 %) і шкіри (1 група – 23,3 %; 2 – 30,0 % і 3 – 43,3 %).

Слід зазначити, що сумарна частота всіх клінічних симптомів в ІІ триместрі зростає в 1 групі з 156,7 % до 263,3 % (в 1,7 рази), в 2 групі – з 273,3 % до 453,3 % (в 1,7 рази) і в 3 групі – з 450,0 % до 790,0 % (в 1,8 рази), що свідчить про таку ж закономірність як і при оцінці сидеропенічних симптомів ГА. Також як і у попередньому триместрі частіше інших мали місце наступні клінічні симптоми: млявість (1 група – 26,7 %; 2 – 40,0 % і 3 – 66,7 %) і зниження працездатності (1 група – 26,7 %; 2 – 40,0 % і 3 – 70,0 %).

На заключному етапі проведених досліджень в ІІІ триместрі сумарна частота сидеропенічних симптомів збільшилася в 1 групі з 113,3 % до 180,0 % (в 1,6 рази), в 2 – з 186,7 % до 206,7 % (в 1,2 рази) і в 3 групі – з 296,7 % до 470,0 % (в 1,6 рази), тобто вищеописана тенденція росту носила не настільки виражений характер, особливо у повторнородящих жінок. Трохи інша ситуація була відзначена і з боку частоти основних клінічних симптомів в ІІІ триместрі вагітності. Так, в 1 групі відзначено збільшення із 263,3 % до 466,7 % (в 1,8 рази), в 2 групі – з 453,3 % до 530,0 % (в 1,2 рази) і в 3 групі – з 790,0 % до 1180,0 % (в 1,5 рази).

Отже, динамічне вивчення сидеропенічних і клінічних симптомів ГА має дуже важливе діагностичне значення для пацієнток незалежно від паритету, однак найбільш висока їхня частота спостерігається у жінок, які багато народжують, хоча динаміка росту у всіх групах приблизно однакова з піком збільшення в ІІ триместрі вагітності, а потім їхня частота стабілізується.

ГА є універсальним чинником ризику розвитку акушерських і перинатальних ускладнень (В.И. Грищенко и соавт., 2000; С.С. Леуш и соавт., 2003). Відповідно до отриманих нами результатів, найчастіше зустрічаються ранні гестози (1 група – 13,3 %; 2 – 16,7 % і 3 – 10,0 %) і порушення мікробіоценозу статевих шляхів (1 група – 10,0 %; 2 – 16,7 % і 3 – 20,0 %). Нами вивчено сумарну частоту ускладнень І триместру вагітності залежно від паритету. Так, якщо у первородящих з ГА вона складала 36,7 %, то у повторнородящих зростала до 60,0 % (в 1,6 рази), а у жінок, які багато народжують – до 70,0 % (в 1,9 рази) відповідно. Як було вже відзначено вище, ми не розглядали хворих з передчасним перериванням вагітності на фоні ГА і різного паритету, тому що це є самостійним науковим завданням.

В ІІ триместрі вагітності сумарна частота ускладнень в 1 групі збільшилася з 36,7 % до 40,0 % (в 1,1 рази), в 2 групі – з 60,0 % до 66,7 % (в 1,1 рази) і в 3 – з 60,0 % до 120,0 % (в 2 рази), тобто в ІІ триместрі вагітності найбільш висока частота гестаційних ускладнень має місце у жінок з анемією, які багато народжують, причому з перевагою плацентарної недостатності (40,0 %), загрози передчасних пологів (30,0 %), прееклампсії (26,7 %) і загострення экстрагенітальної патології (23,3 %). У порівнянні із цим, у перво- і повторнородящих з ГА рівень вищеописаних ускладнень на порядок нижче. Отримані дані узгоджуються з результатами останніх досліджень по проблемі ГА (Ю.С. Паращук и соавт., 2000; В.В. Камінський та співав., 2003; S.A. Karim et al., 2004).

Надалі, уже в ІІІ триместрі вагітності спостерігається прогресивне збільшення частоти плацентарної недостатності (1 група – 23,3 %; 2 – 46,7 % і 3 – 60,0 %) і прееклампсії (1 група – 16,7 %; 2 – 23,3 % і 3 – 40,0 %), генез яких тісно пов’язаний з розвитком ГА.

Високий рівень вищеописаних ускладнень вагітності, безумовно, позначився і на частоті різних ускладнень при розродженні. Тут варто виділити такі ускладнення, як передчасний розрив плодових оболонок (1 група – 26,7 %; 2 – 30,0 % і 3 – 40,0 %), дистрес плода (1 група – 20,0 %; 2 – 26,7 % і 3 – 33,3 %) і аномалій пологової діяльності (1 група – 16,7 %; 2 – 20,0 % і 3 – 26,7 %). Крім того, у жінок з ГА, які багато народжують, звертає на себе увагу значна частота гіпотонічних кровотеч (20,0 %) і передчасного відшарування нормальнорозташованої плаценти (10,0 %). Частота кесаревих розтинів була невисокою (1 група – 16,7 %; 2 – 20,0 % s 3 – 23,3 %), а в структурі показань переважали вищевказані ускладнення (дистрес плода, аномалії пологової діяльності і передчасне відшарування плаценти).

Як було вже відзначене вище, у нашій науковій роботі ми не розглядали випадки передчасного переривання вагітності і перинатальних втрат у пацієнток з ГА і різним паритетом. Відповідно до отриманих результатів число новонароджених в задовільному стані знижувалося в міру наростання паритету (1 група – 80,0 %; 2 – 70,0 % і 3 – 56,7 %) за рахунок збільшення дітей, народжених в асфіксії середньоuj (1 група – 13,3 %; 2 – 16,7 % і 3 – 23,3 %) і тяжкого ступеня (1 група – 6,7 %; 2 – 10,0 % і 3 – 13,3 %). Крім того, тут слід зазначити і збільшення рівня внутрішньоутробного інфікування (1 група – 6,7 %; 2 – 13,3 % і 3 – 23,3 % відповідно). Ці дані підтверджують думку провідних неонатологів про високий ступінь перинатального ризику у жінок з ГА (В.И. Грищенко и соавт., 2000; І.А. Жабченко, 2001).

Отже, результати проведених клінічних досліджень свідчать про високу частоту акушерських і перинатальних ускладнень у пацієнток з ГА, причому частота всіх видів патології збільшується залежно від паритету. Отримані результати диктують необхідність більш детального вивчення ступеня тяжкості ГА у пацієнток вищеописаних груп.

Як було вже відзначене вище, у наше дослідження на 1 етапі були включені пацієнтки з ГА і різним паритетом (перво-, повторнородящі і жінки, які багато народжують). При оцінці ступеня тяжкості даного ускладнення в І триместрі вагітності можна відзначити перевагу в 1 групі латентної форми (53,3 %), а в 2 і 3 групі – легкої (46,7 % й 50,0 % відповідно). Досить показовим тут є той факт, що тяжка форма ГА в І триместрі мала місце в одиничних випадках (3,3-6,7 %). Досить схожу картину ми спостерігали і в ІІ триместрі вагітності: 1 група – латентна форма (43,3 %); 2 і 3 групи – легка форма (по 46,7 % у кожній групі). На заключному етапі в ІІІ триместрі вагітності у перво- і повторнородящих ГА була переважно легкої (36,7 % й 43,3 %) і латентної форми (43,3 % і 33,3 %), а у жінок, які багато народжують – легкого (40,0 %) і середнього ступеня тяжкості (36,7 %), хоча рівень тяжких форм у цій групі залишався значним (13,3 %).

Отримані результати вказують на ранній розвиток ГА, причому з латентної форми, що у перво- і повторнородящих переходить в ІІ і ІІІ триместрах у легку форму, а у жінок, які багато народжують – у середню і тяжку форми. З огляду на той факт, що всі пацієнтки цих груп одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи відповідно до протоколів МОЗ України, на нашу думку, це свідчить про необхідність поглибленого вивчання гематологічного статусу й обміну заліза, а також про можливості вдосконалення існуючих лікувально-профілактичних заходів.

Результати проведених гематологічних досліджень свідчать, що достовірні зміни в І триместрі мають місце тільки у жінок, які багато народжують, з боку двох параметрів: знижується вміст гемоглобіну (1 група – 99,4±1,2 г/л; 2 – 98,3±1,1 г/л і 3 – 92,4±1,3 г/л; р<0,05) і зменшується вміст гемоглобіну в еритроциті (1 група – 27,1±0,4 пг; 2 – 26,8±0,3 пг і 3 – 23,1±0,1 пг; р<0,05).

У порівнянні із цим, більш виражені зміни в цьому ж терміні у жінок, які багато народжують, відбуваються з боку обміну заліза і полягають у достовірному зниженні сироваткового заліза (1 група – 12,1±0,4 мкмоль/л; 2 – 11,8±0,3 мкмоль/л і 3 – 9,3±0,2 мкмоль/л; р<0,05) і ферритину (1 група – 10,4±0,3 мкг/л; 2 – 9,8±0,2 мкг/л і 3 – 8,1±0,2 мкг/л; р<0,05) при одночасному збільшенні рівня трансферрину (1 група – 4,9±0,2 г/л; 2 – 5,1±0,3 г/л і 3 – 6,2±0,2 г/л; р<0,05).

Отже, уже в І триместрі вагітності у жінок, які багато народжують, у порівнянні з перво- і повторнородящими відзначено достовірні зміни не тільки гематологічного статусу (зниження загального гемоглобіну в одному еритроциті), але і порушення обміну заліза, які могли бути ще до вагітності, однак клінічні прояви анемії були відсутні. Це може бути досить переконливим обґрунтуванням для проведення лікувально-профілактичних заходів у жінок, які багато народжують, ще на передгравідарному етапі.

Надалі в ІІ триместрі вагітності достовірні розбіжності з боку гематологічного статусу між перво- і повторнодящими відсутні (р>0,05). У порівнянні із цим, у жінок, які багато народжують, крім достовірного зниження, що зберігається, загального й еритроцитарного гемоглобіну, ми відзначали достовірне зменшення кількості еритроцитів (1 група – 3,1±0,1; 2 – 3,0±0,1 і 3 – 2,7±0,1; р<0,05) при одночасному збільшенні їхнього середнього діаметра (1 група – 6,8±0,1 мкм; 2 – 6,9±0,2 мкм і 3 – 7,8±0,2 мкм; р<0,05) і об’єму (1 група – 67,8±1,1 мкм; 2 – 68,2±1,0 мкм і 3 – 76,1±0,8 мкм; р<0,05). Це свідчить, на нашу думку, про складний генез анемії у жінок, які багато народжують, включаючи морфологічні зміни еритроцитів, що надалі негативно позначається на ефективності лікувально-профілактичних заходів.

Підтвердженням вищеописаних змін гематологічного статусу є й особливості обміну заліза в пацієнток в ІІ і ІІІ триместрах вагітності. Так, крім відзначених в І триместрі зниження сироваткового заліза і ферритину на фоні росту трасферрину, ми констатували достовірне зменшення таких важливих параметрів як церулоплазмін (1 група – 0,7±0,1 г/л; 2 – 0,8±0,1 г/л і 3 – 0,4±0,1 г/л; р<0,05) і гаптоглобін (1 група – 1084,4±10,3 ммоль/л; 2 – 1104,5±9,1 ммоль/л і 3 – 1051,4±9,4 ммоль/л; р<0,05). Ці дані свідчать про серйозну поразку обміну заліза у жінок, які багато народжують, у тому числі і за рахунок значного рівня супутньої екстрагенітальної патології (захворювання шлунково-кишкового тракту і щитовидної залози), що відіграє істотну роль у генезі ГА (М.М. Шехтман, 2003; 2001; S.A. Karim et al., 2004).

Отже, отримані результати вказують на досить складний генез ГА у жінок, які багато народжують, і наявні порушення обміну заліза, очевидно, ще до дійсної вагітності.

З огляду на значний рівень плацентарної недостатності у пацієнток з ГА, а також наявність взаємозв’язку між ці двома ускладненнями, що найчастіше зустрічаються (Н.А. Гайструк, 2000; Ю.С. Паращук та співавт., 2005), ми вважали за можливе вивчити функціональний стан фетоплацентарного комплексу у жінок з різним паритетом і наявністю ГА.

Згідно з отриманими даними достовірні зміни з боку ендокринологічного статусу між пацієнтками 1 і 2 груп відсутні (р>0,05). У порівнянні із цим, у жінок, які багато народжують, в І триместрі ми відзначали достовірні ендокринологічні, ехографічні і допплєрометричні зміни, які були раніше докладно описані в літературі (Л.Б. Маркін та співавт., 2001; В.В. Сімрок та співавт., 2005).

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, клінічний перебіг вагітності і пологів, а також перинатальні наслідки розродження при ГА залежать від паритету, при цьому найбільш високий рівень різних ускладнень має місце у жінок, які багато народжують. Отримані результати необхідно враховувати при розробці комплексу діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у пацієнток групи високого ризику.

Відповідно до поставленої мети і завдань на даному етапі нами проведено порівняльну оцінку загальноприйнятих (протоколи МОЗ України) і запропонованих нами лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності профілактики і лікування ГА у жінок, які багато народжують.

Як свідчать результати проведеної клінічної характеристики пацієнток, жінки, які багато народжують, мають високий рівень початкової екстрагенітальної патології, а попередні вагітності в них найчастіше ускладнювалися ГА і плацентарною недостатністю. Отримані результати ми, безумовно, урахували при розробці комплексу запропонованих лікувально-профілактичних заходів.

Відповідно до отриманих результатів в І триместрі частота основних сидеропенічних і клінічних симптомів не розрізнялася залежно від використовуваної методики лікувально-профілактичних заходів.

У порівнянні із цим в ІІ триместрі розбіжності між групами вже носили виражений характер. Так, сумарна частота всіх вищеописаних симптомів в 4 групі складала 303,3 %, а в 5 – 193,3 %, тобто завдяки застосуванню запропонованої методики вже в ІІ триместрі вдалося знизити загальну частоту всіх сидеропенічних симптомів на 110 %. Така ситуація обумовлена зменшенням в 5 групі на 16,7 % таких симптомів, як зміни шкіри, зміни волосся і зміни язика. Всі інші симптоми також знижувалися, однак у меншому ступені.

Сумарна частота клінічних симптомів складала при загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходах 926,7 %, а при застосуванні запропонованої методики – 473,3 %, тобто в 1,9 рази менше. Найбільш виражені розбіжності мали місце з боку наступних симптомів: пітливість (-30,0 %) і шум у вухах із запамороченням (-23,3 %). Всі інші клінічні симптоми були також знижені, але в меншому ступені.

Отже, як свідчать отримані дані, вже в ІІ триместрі вагітності істотно знижується частота не тільки сидеропенічних, але і клінічних симптомів ГА, що можна розцінити як клінічну ефективність запропонованої методики.

В ІІІ триместрі вагітності сумарна частота сидеропенічних симптомів в 4 групі складала 496,7 %, а в 5 – 243,3 %, тобто в 2 рази менше. Як наочний приклад можна привести зниження таких симптомів, як перекручення нюху (-36,7 %) і зміни нігтів (-33,3 %).

Найбільш виражені розбіжності клінічних симптомів в ІІІ триместрі вагітності можна констатувати з боку наступних: зниження апетиту (-46,7 %), блідість (-43,3 %), млявість (-43,3 %), збільшення печінки (-43,3 %) і порушення сну (-43,3 %). У сумарній кількості відзначено зниження всіх симптомів в 2,4 рази при використанні запропонованої методики.

Безумовно, основним показником клінічного перебігу гестаційного періоду є частота різних ускладнень (Ю.П. Вдовиченко та співавт., 2000; О.М. Макарчук, 2004; J.D. Cook, 2003). Відповідно до отриманих результатів, в І триместрі сумарна частота в 4 групі складала 83,3 %, причому крім раннього гестозу (13,3 %), всі інші були розподілені однаково (по 23,3 %). У порівнянні із цим, в 5 групі цей показник складав 53,3 %, тобто в 1,6 рази менше. Ці розбіжності обумовлені зниженням всіх варіантів гестаційних ускладнень на даному етапі вагітності.

В ІІ триместрі сумарна частота при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів становила 126,7 %, а запропонована нами методика дозволила скоротити даний параметр до 80,0 %, тобто в 1,6 рази (також як і в І триместрі). Особливо наочно розбіжності проглядаються з боку таких серйозних ускладнень як прееклампсія (4 група – 30,0 % і 5 – 16,7 %), плацентарна недостатність (4 група – 43,3 % і 5 – 30,0 %) і загроза передчасних пологів (4 група – 33,3 % і 5 – 20,0 %).

Надалі, уже в ІІІ триместрі вагітності сумарна частота ускладнень в 4 групі була 163,3 %, а в 5 – тільки 100,0 % (зменшення в 1,6 рази), причому за рахунок зниження всіх конкретних варіантів у межах 13,3 % – 23,3 %.

Настільки виражені розбіжності клінічного перебігу вагітності знайшли своє відображення й у різній частоті ускладнень безпосередньо в пологах (М.І. Дісі, 2001; Н.С. Белазі, 2002). Так, відповідно до отриманих результатів, можна виділити зменшення рівня передчасного розриву плодових оболонок (4 група – 46,7 % і 5 – 30,0 %), аномалій пологової діяльності (4 група – 30,0 % і 5 – 16,7 %), дистресу плода (4 група – 40,0 % і 5 – 23,3 %) і кесаревих розтинів (4 група – 26,7 % і 5 – 16,7 %). Значно рідше мали місце передчасне відшарування плаценти (4 група – 13,3 % і 5 – 6,7 %) і гіпотонічні маткові кровотечі (4 група – 20,0 % і 5 – 10,0 %).

Перинатальні наслідки розродження повністю відображають клінічний перебіг вагітності і пологів (В.И. Грищенко и соавт., 2000; Ю.С. Паращук та співавт., 2002; І.А. Жабченко, 2005). Виходячи з отриманих нами результатів у задовільному стані народилися 53,3 % дітей 4 групи і 73,3 % – відповідно в 5 групі. Така різниця була обумовлена високою частотою асфіксії середнього (4 група – 26,7 % і 5 – 20,0 %) і тяжкого ступенів (4 група – 20,0 % і 5 – 6,7 %) при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів. Крім того, тут слід зазначити зниження частоти внутрішньоутробного інфікування в 5 групі в 2 рази (4 група – 26,7 % і 5 – 13,3 % відповідно).

Отже, як показали проведені клінічні дослідження, використання запропонованої нами методики профілактики і лікування ГА у жінок, які багато народжують, дозволяє істотно знизити частоту клінічних проявів даного ускладнення, а також рівень супутніх акушерських і перинатальних ускладнень. Отримані результати свідчать про необхідність більш поглибленого вивчання гематологічного статусу й обміну заліза в обстежених жінок.

При вивченні гематологічного статусу ми спочатку вирішили провести оцінку зміни ступеня тяжкості анемії в динаміці гестаційного періоду (А.Я. Сенчук и соавт., 2004; S.A. Karim et al., 2004). Так, в І триместрі розбіжності між групами носять не виражений характер і перебувають у межах припустимої помилки, але починаючи з ІІ триместру ці розбіжності здобувають більш виражений характер. Це виражається в збільшенні частоти латентної анемії в групі (4 група – 23,3 % і 5 – 40,0 %) при одночасному зниженні рівня анемії середнього (4 група – 20,0 % й 5 – 10,0 %) і тяжкого ступенів (4 група – 13,3 % й 5 – 6,7 %). Надалі, уже в ІІІ триместрі при використанні запропонованої нами методики відзначено підвищення частоти латентного ступеня (4 група – 6,7 % й 5 – 20,0 %) на фоні одночасного зниження ГА середнього (4 група – 40,0 % і 5 – 26,7 %) і тяжкого ступеня (4 група – 16,7 % і 5 – 6,7 % відповідно).

Відповідно до отриманих результатів достовірні розбіжності між групами виникають тільки з ІІ триместру і характеризуються збільшенням в 5 групі вмісту гемоглобіну (4 група – 87,2±1,1г/л і 5 – 92,8±1,0 г/л; р<0,05), числа еритроцитів (4 група – 2,7±0,1 Ч 10¹²/л і 5 – 3,1±0,1 Ч 10¹²/л; р<0,05) і середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (4 група – 22,1±0,1 пг і 5 – 25,4±0,3 пг; р<0,05) при одночасному зниженні середнього діаметра еритроцитів (4 група – 7,9±0,2 мкм і 5 – 6,8±0,2 мкм; р<0,05) і середнього об’єму еритроцита (4 група – 76,3±0,9 мкм і 5 – 66,6±0,7 мкм; р0,05).

При оцінці основних параметрів обміну заліза встановлено, що починаючи з ІІ і протягом усього ІІІ триместру відбувається в 5 групі збільшення вмісту заліза (4 група – 7,2±0,1 мкмоль/л і 5 – 7,9±0,1 мкмоль/л; р<0,05), ферритину (4 група – 7,5±0,2 мкг/л і 5 – 8,6±0,1 мкг/л; р<0,05), церулоплазміну (4 група – 0,4±0,1 мкг/л і 5 – 0,8±0,1 мкг/л; р<0,05) і гаптоглобіну (4 група – 924,3±8,9 мммоль/л і 5 – 1098,5±9,3 ммоль/л; р<0,05) при одночасному зниженні концентрації трансферрину (4 група – 6,6±0,2 г/л і 5 – 5,5±0,1 г/л; р<0,05).

Результати проведених ендокринологічних, ехографічнких і допплєрометричних досліджень підтверджують ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів.

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, удосконалена нами методика профілактики і лікування ГА у жінок, які багато народжують, дозволяє нормалізувати стан гемопоезу й обміну заліза, що позитивно позначається на клінічному перебігу вагітності і пологів, а також перинатальних наслідках розродження. Методика є простою, легкодоступною і може використовуватися в будь-яких країнах з високим рівнем жінок, які багато народжують.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено дані нового рішення наукового завдання сучасного акушерства – зниження частоти і ступеня тяжкості анемії вагітних у жінок, які багато народжують, на основі вивчення клініко-функціональних особливостей, стану гемопоезу й обміну заліза залежно від паритету, а також удосконалення лікувально-профілактичних заходів.

1. Ступінь тяжкості ГА залежить від паритету: у перво- і повторнородящих переважають латентний (43,3 % і 33,3 %) і легкий ступінь (36,7 % і 43,3 %), а у жінок, які багато народжують – легкий (40,0 %), середній (36,7 %) і тяжкий ступінь (13,3 %).

2. У жінок, які багато народжують, частота основних клінічних симптомів ГА вище в порівнянні з первородящими в 2,5 рази і повторнородящими – в 2,2 рази, рівень сидеропенічних симптомів – відповідно в 2,6 і 2,3 рази.

3. ГА у жінок, які багато народжують, у порівнянні з перво- і повторнородящими характеризується в І триместрі зниженням вмісту загального гемоглобіну, гемоглобіну в одному еритроциті, сироваткового заліза і ферритину при одночасному збільшенні трансферрину, в ІІ триместрі – додатково зменшується число еритроцитів на фоні росту діаметра й об’єму еритроцита, в ІІІ триместрі – відбувається зниження вмісту церулоплазміну і гаптоглобіну.

4. Клінічний перебіг вагітності і пологів у жінок, які багато народжують, у порівнянні з перво- і повторнородящими частіше ускладнюється розвитком плацентарної недостатності (в 2,6 і 1,3 рази), прееклампсії (в 2,4 і 1,7 рази), аномалій пологової діяльності (в 1,6 і 1,3 рази), дистресу плода (в 1,7 і 1,2 рази) і середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених (в 2,0 і 1,3 рази).

5. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів у жінок, які багато народжують, дозволяє збільшити частоту латентної форми ГА в 3 рази за рахунок зниження анемії середнього – в 1,5 рази і тяжкого ступеня – в 2,5 рази, рівень сидеропенічних і клінічних симптомів зменшується відповідно в 2,0 і 2,4 рази, частота прееклампсії й аномалій пологової діяльності знижується в 1,8 рази, дистресу плода і середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених в 1,7 рази і плацентарної недостатності – в 1,4 рази.

6. При використанні запропонованої методики у жінок, які багато народжують, з ІІ триместру відбувається збільшення вмісту загального гемоглобіну і гемоглобіну в еритроциті, збільшення числа еритроцитів, сироваткового заліза, ферритину, церулоплазміну і гаптоглобіну при одночасному зниженні діаметра й об’єму еритроцитів, а також вмісту трансферрину.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою зниження частоти і ступені тяжкості ГА у жінок, які багато народжують, необхідно додаткове використання антигомотоксичних препаратів, починаючи із передгравідарного етапу (за 3-6 місяців до передбачуваної вагітності) препарати оваріум-композитум і траумель у загальноприйнятому дозуванні. Під час вагітності, починаючи з 16 тижнів, додатково використовували препарати ехінацея-композитум, коензим- композитум і нерво-хель у загальноприйнятому дозуванні. Тривалість використання конкретних препаратів залежить від результатів клінічних і лабораторних методів дослідження. Найчастіше профілактичні курси (тривалість 4-5 тижнів) варто проводити в 16-20 тиж.; 26-30 і після 36 тижнів вагітності.

2. Для контролю за клінічним перебігом вагітності у жінок, які багато народжують, необхідно проводити динамічне вивчення (не рідше 1 разу в триместр) сидеропенічних і клінічних симптомів, а також основних показників гематологічного статусу (вміст загального гемоглобіну і гемоглобіну в еритроциті, число еритроцитів, їхній діаметр і об’єм) і обміну заліза (концентрація сироваткового заліза, ферритину, трансферрину, церулоплазміну і гаптоглобіну).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Глазков И.С., Абдо Айман. Особенности анемии беременных и преэклампсии у многорожающих женщин // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 15. – Кн. 3. – Київ. – 2006. – С. 69-72. (Дисертантом самостійно проведено набір клінічного матеріалу, статистична обробка результатів лабораторних досліджень, підготовка статті до друку).

2. Глазков И.С., Абдо Айман. Клинико-патогенетические аспекты анемии беременных у многорожающих женщин // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 16. – Кн. 5.- Київ. – 2007. – С. 14-18. (Дисертантом самостійно проведено набір клінічного матеріалу, статистична обробка результатів лабораторних досліджень, підготовка статті до друку).

3. Глазков И.С., Айман Абдо. Профилактика и лечение анемии беременных у многорожающих женщин // Репродуктивное здоровье женщины. – 2007. – № 5. – С. 95-97. (Дисертантом самостійно проведено набір клінічного матеріалу, статистична обробка результатів лабораторних досліджень, підготовка статті до друку).

4. Глазков И.С., Айман Абдо Особенности гестационной анемии у многорожающих женщин // Тез. докл. науч.-практ. конф. «Актуальные аспекты перинатальной медицины» (Киев, 19 декабря 2006). – Репродуктивное здоровье женщины. – 2006. – № 4. – С. 193. (Дисертантом самостійно проведено набір клінічного матеріалу, підготовка тез до друку).

АНОТАЦІЯ

Айман Абдо. Профілактика та лікування анемії вагітних у жінок, які багато народжують. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Національна медична академія післядипломної освіти ім П.Л. Шупика МОЗ України. – Київ, 2008.

Наукова праця присвячена зниженню частоти і ступеня важкості анемії вагітних у жінок, які багато народжують, на основі вивчення клініко-функціональних особливостей, стану гемопоезу й обміну заліза залежно від числа пологів, а також удосконалення лікувально-профілактичних заходів. Вивчено порівняльні аспекти гестаційної анемії у перво-, повторнородящих і жінок, які багато народжують, а також особливості гематологічного статусу й обміну заліза. Це дозволило розширити наявні дані про патогенез гестаційної анемії у жінок з різним числом пологів, а також науково обґрунтувати необхідність удосконалення лікувально-профілактичних заходів з метою підвищення ефективності лікування анемії, а також зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень на підставі додаткового використання антигомотоксичної терапії. Запропоновано методи контролю за клінічним перебігом вагітності у жінок з гестаційною анемією, які багато народжують, на основі динамічного вивчення показників гематологічного статусу й обміну заліза.

Ключові слова: анемія вагітних, жінки, які багато народжують, профілактика, лікування.

SUMMARY

Aiman Abdou. Preventive maintenance and treatment of an anemia of pregnant women at multipara women. – Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.01 – obstetric and gynecology. – P.L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine. – Kyiv, 2008.

Scientific work is devoted to decrease in frequency and a degree of weight of an anemia of pregnant multipara women on the basis of studying clinical-functional features, a condition hemopoesise and an exchange of iron depending on number of labours, and also improvement of treatment-and-prophylactic actions. Comparative aspects gestation anemias at first-, repeatedly and multipara women, and also feature hematological status and an exchange of iron are investigated. It has allowed to expand the available data about patogenesise gestation anemias at women with various number of labours, and also scientifically to prove necessity of improvement of treatment-and-prophylactic actions with the purpose of increase of efficiency of treatment of an anemia, and also decrease in frequency obstetrical and perinatal complications on the basis of additional use antigomotoxical therapies. Quality monitoring behind clinical current of pregnancy at multipara women with gestation anemia are offered on the basis of dynamic studying parameters hematological status and an exchange of iron.

Key words: an anemia of pregnant women, multipara women, preventive maintenance, treatment.

АННОТАЦИЯ

Айман Абдо. Профилактика и лечение анемии беременных у многорожающих женщин. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – Национальная медицинская академия после дипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины. – Киев, 2008.

Научная работа посвящена снижению частоты и степени тяжести анемии беременных у многорожающих женщин на основе изучения клинико-функциональных особенностей, состояния гемопоэза и обмена железа в зависимости от числа родов, а также усовершенствования лечебно-профилактических мероприятий. Изучены сравнительные аспекты гестационной анемии у перво-, повторно- и многорожающих женщин, а также особенности гематологического статуса и обмена железа. Это позволило расширить имеющиеся данные о патогенезе гестационной анемии у женщин с различным числом родов, а также научно обосновать необходимость усовершенствования лечебно-профилактических мероприятий с целью повышения эффективности лечения анемии, а также снижения частоты акушерских и перинатальных осложнений на основании дополнительного использования антигомотоксической терапии. Предложены методы контроля за клиническим течением беременности у многорожающих женщин с гестационной анемией на основе динамического изучения показателей гематологического статуса и обмена железа.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что степень тяжести гестационной анемии зависит от паритета: у перво- и повторнородящих преобладают латентная (43,3 % и 33,3 %) и легкая степень (36,7 % и 43,3 %), а у многорожающих – легкая (40,0 %); средняя (36,7 %) и тяжелая степень (13,3 %). У многорожающих женщин частота основных клинических симптомов гестационной анемии выше по сравнению с первородящими в 2,5 раза и повторнородящими – в 2,2 раза; уровень сидеропенических симптомов – соответственно в 2,6 и 2,3 раза. Гестационная анемия у многорожающих женщин по сравнению с перво- и повторнородящими характеризуется в І триместре снижением содержания общего гемоглобина, гемоглобина в одном эритроците, сывороточного железа и ферритина при одновременном увеличении трансферрина; во ІІ триместре – дополнительно уменьшается число эритроцитов на фоне роста диаметра и объема эритроцита; в ІІІ триместре – происходит снижение содержания церулоплазмина и гаптоглобина. Клиническое течение беременности и родов у многорожающих женщин по сравнению с перво- и повторнородящими чаще осложняется развитием плацентарной недостаточности (в 2,6 и 1,3 раза); преэклампсии (в 2,4 и 1,7 раза); аномалий родовой деятельности (в 1,6 и 1,3 раза); дистресса плода (в 1,7 и 1,2 раза) и средне-тяжелых форм асфиксии новорожденных (в 2,0 и 1,3 раза). Использование предлагаемых лечебно-профилактических мероприятий у многорожающих женщин позволяет увеличить частоту латентной формы гестационной анемии в 3 раза за счет снижения анемии средней – в 1,5 раза и тяжелой степени – в 2,5 раза; уровень сидеропенических и клинических симптомов уменьшается соответственно в 2,0 и 2,4 раза; частота преэклампсии и аномалий родовой деятельности снижается в 1,8 раза; дистресса плода и средне-тяжелых форм асфиксии новорожденных в 1,7 раза и плацентарной недостаточности – в 1,4 раза. При использовании предлагаемой методики у многорожающих женщин со ІІ триместра происходит увеличение содержания общего гемоглобина и гемоглобина в эритроцита, рост числа эритроцитов, сывороточного железа, ферритина, церулоплазмина и гаптоглобина при одновременном снижении диаметра и объема эритроцитов, а также содержания трансферрина.

Ключевые слова: анемия беременных, многорожающие женщины, профилактика, лечение.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АВ – анемия вагітних

ГА – гестаційна анемія

Характеристики

Список файлов реферата