93376 (681361), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Вступ до школи - переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточуючими, новими стосунками з ровесниками, новими формами діяльності. Цей період входження дитини в шкільне життя називається періодом соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов.

Атмосфера шкільного навчання, що складається із сукупності фізичних, емоційних, комунікативних, розумових навантажень, висуває все складніші вимоги до особистості дитини, до її адаптаційних ресурсів.

Психічна адаптація - процес активного пристосування людини до умов навколишнього середовища, перш за все - соціального. За успішного пристосування досягається стан адаптації як оптимального рівня функціонування особистості.

Якщо середовище ставить до учня вимоги, адаптація до яких важка через його особисті або вікові особливості, може розвинутися стан соціальної, психічної напруженості - загроза дезадаптації.

Унаслідок цього розвиваються:

Непродуктивні форми реагування.

Симптоми порушення поведінки.

Емоційні розлади різного ступеня.

Це виявляється в проявах:

підвищення показника емоційного збудження, тривожності, невротизму;

зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;

з'являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками і в поведінці в цілому - надмірна сором'язливість;

зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на уроках;

скарги на погане самопочуття, сон;

втрата інтересу до навчання, школи.

Особливо вразливими щодо розвитку стану дезадаптації школярів є критичні періоди змін умов виховання і навчання, а саме, вступ до першого класу школи, перехід із початкової школи у середню школу, перехід до іншої школи.

Тому важлива задача всіх дорослих, які беруть участь в освіті і вихованні школярів - допомогти дітям пройти період адаптації до нових умов, пов'язаних із зміною зовнішніх обставин і внутрішніх змін.

Адаптація (з лат. adaptare - пристосовувати) - пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища. її результатом є пристосованість як особистісна якість, що виступає показником життєвої компетентності індивіда.

Адаптація біологічна - пристосування організму до фізичних умов, температури, вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі.

Адаптація психологічна - пристосування дитини як особистості до існування у школі, згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами.

Адаптація соціальна - інтерактивний показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, ставитися до людей, подій, вчинків, спілкуватися, вчитися, регулювати поведінку відповідно до сподівань інших.

Шкільна дезадаптація. Втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями, однолітками, схильність до асоціальної поведінки, низьке самооцінювання, домінування негативного емоційного напруження.

Адаптаційний синдром. Сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи (стресори). Характеризується різними стадіями: тривоги, опору, виснаження.

Шкільна фобія. Формування ускладненого пристосування дитини до школи, яке виникає за умови підвищених вимог до її адаптивних можливостей.

Показники адаптаційних процесів:

Адаптивність - абсолютна й відносна гармонійність між об'єктивними цілями і кінцевими результатами, супроводжується позитивним ставленням особистості до навколишнього світу і самої себе.

Неадаптивність - усвідомлена невідповідність між цілями й результатами діяльності, викликає амбівалентні почуття й оцінки, але не чинить психотравмуючого впливу на особистість.

3. Дезадаптивність - дисгармонія між цілями й результатами, яка є джерелом психічної напруги (стрес, шок, паніка тощо), внутрішнього дискомфорту й нестабільності перебігу психічних процесів, психічних станів, негативного емоційного тла (страх, депресія, фрустрація).

Вчитель повинен знати етапи (фази), форми, ступені, фактори адаптації:

I етап: орієнтовний, коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов'язаних із початком систематичного навчання, змін умов - усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною напругою. Ця фізіологічна „буря" триває 2-3 тижні.

II етап: нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить які-небудь оптимальні або близькі до оптимальних варіанти реакцій на вплив. „Буря" починає вщухати.

III етап: період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, потребує меншої напруги всіх систем (до 10-15 жовтня).

Ступінь важливості дезадаптації залежить від багатьох факторів, серед яких є такі, на які школа не може впливати.

рівень стану здоров'я й розвитку дитини;

рівень тренованості адаптаційних можливостей;

позитивний стиль взаємовідносин у сім'ї дитини, відсутність конфліктного фону в сім'ї;

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруженість та тривожність.

У психології виділено три рівні адаптації (за дослідженнями Г.М. Чуткіної):

Високий рівень адаптації: учень позитивно ставиться до школи, правила й вимоги сприймає адекватно, навчальний матеріал засвоює легко, глибоко й повно, розв'язує ускладнені задачі. Чемний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя, доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість у самостійній навчальній роботі, готується до всіх уроків, має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації: учень позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не викликає у нього негативних переживань. Розуміє програмовий матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно, засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові завдання, зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з ним потребує контролю з боку дорослого. Зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе, майже завжди готується до уроків і виконує домашнє завдання, доручення виконує сумлінно, але не всі з особливим бажанням, товаришує з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації: негативно або байдуже ставиться до школи, часто скаржиться на здоров'я, самопочуття, переважає пригнічений настрій, порушує дисципліну. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником викликає труднощі, до самостійних завдань не виявляє інтересу, до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань. Може зберігати увагу і працездатність тільки за умови тривалих пауз для відпочинку, потребує значної допомоги дорослих у навчанні, доручення виконує під контролем і без бажання. Пасивний, друзів майже не має, знає імена і прізвища небагатьох однокласників.

Література

1. Бабин І.І., Царенко А.В., Черняк В.М., Яцук Г.Ф. Пізнай себе. Матеріали до курсу "Валеологія". - Тернопіль: ТДПІУО, ТОШО, 2002. - 232с.

2. Бальсевич В.К., Запорожнов В.А. Физическая активность человеках Киев: Здоровье, 1987. - 224 с.

3. Баранов В.М. В мире оздоровительной физкультуры. - К.: Здоровье, 1991. - 133 с.

4. Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - М.: ФиС, 1990.

5. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997.

6. Виноградов П.А. Физическая культура и здоровый образ жизни. - М., 1991.

7. Казначеев В.П. Биосистема и адаптация. - Новосибирск, 1983.

8. Касиль Г.И. Внутренняя среда организма. - М.: Наука, 1983. - 227 с.

9. Колбанов В.А., Зайцев Г.К. Валеология в школе. - СПб., 1994.

10. Лаптев АЛ. Береги здоровье смолоду. - М.: Медицина, 1988.

11. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. - М., 1960.

12. Смирнов Н.С. Валеология. - М., 1995.

13. Физическая культура - основа здорового образа жизни / Под общ. ред. Н.В. Барышевой. - Самара, 1996.

14. Цимбал Н.М. Практикум з валеології. Методи зміцнення фізичного здоров'я. Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: "Навчальна книга - Богдан", 2000. - 168 с.

15. Язловецький В.С., Поярков В.О., Івасюта Ю.М. Формування валеологічних знань та навичок здоров’я в учнів на уроках фізкультури. - Кіровоград, 1995. - 150с.

Характеристики

Список файлов реферата