93267 (681290), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Дослідження ЛЗХЛ показало, що застосування ізоніазиду разом з офлоксацином і рифабутином сприяло збереженню імунітету у тварин. Встановлено також, що найбільш сприятливий вплив на рівень циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові морських свинок мала комбінація ізоніазиду з офлоксацином і рифабутином.

Визначення рівня гетерофільних гемолізинів свідчить про те, що імунотропну дію має комбінація ізоніазиду з офлоксацином і рифабутином.

При вивченні впливу поєднаного застосування протитуберкульозних засобів на рівень Т-лімфоцитів мінімальний негативний вплив на імунітет справляла та сама комбінація антибіотиків.

Встановлено також, що поєднання ізоніазиду з офлоксацином і рифабутином в експерименті виявила імунотропну дію при визначенні рівня В-лімфоцитів і в реакції авторозеткоутворення.

Таким чином, в експериментах на тваринах виявлена найбільш сприятлива комбінація препаратів для раціональної антибіотико терапії туберкульозу. Це поєднання ізоніазиду з офлоксацином і рифабутином.

Заключним етапом наших досліджень було вивчення впливу протитуберкульозних препаратів на імунітет людей.

У всіх пацієнтів відзначалися зміни гематологічних показників: лейкоцитоз, палочкоядерний зсув нейтрофілів, лімфопенія (табл. 3). Рівномірне підвищення ШОЕ і збільшення палочкоядерних нейтрофілів у крові. Вивчення показників імунітету в хворих на ТБ легенів виявило істотні зміни у всіх ланках імунного статусу. При усіх формах ТБ легенів поряд з достовірним наростанням лейкоцитозу спостерігалося зниження відносного числа лімфоцитів. Вміст CD3-клітин був знижений на 65,8%. У хворих виражене пригнічення функціональної активності Т-клітин встановлене в 73,1% випадків, зниження показників специфічної клітинної відповіді – у 61,8% пацієнтів. Одночасно відзначене підвищення CD25⁺- маркерів і особливо показників гуморального імунітету. Число CD19⁺ і CD21⁺ було збільшено у 70,7% хворих. При оцінці фагоцитарної ланки виявлялося зниження середніх величин фагоцитарного індексу, спонтанної й індукованої ЛЗХЛ, індексу стимуляції.

Таблиця 3

Лейкоцитарна формула крові хворих на туберкульоз людей, що брали участь в експерименті

Групи	Еозинофіли	Палочкоядерні нейтрофилі	Сегментоядерні нейтрофіли	Моноцити	Лімфоцити
Контрольна група	3,0 ± 0,01	5,1 ± 0,06	60,1 ± 5,3	5,0 ± 0,06	25,2 ± 3,8
До лікування	6,0 ± 0,02*	3,0 ± 0,02*	42,0 ± 4,0*	8,0 ± 0,02*	24,5 ± 4,0
Після лікування офлоксацином	4,0 ± 0,01**	4,0 ± 0,03	57,2 ± 4,4**	6,0 ± 0,04**	25,0 ± 3,5
Після лікування канаміцином	6,0 ± 0,03*	3,0 ± 0,03*	19,0 ± 2,8***	8,1 ± 0,05*	24,6 ± 6,0
Після лікування рифампіцином	6,1 ± 0,01*	3,0 ± 0,04*	43,0 ± 3,9*	7,0 ± 0,04*	24,7 ± 2,9
Після лікування рифабутином	5,0 ± 0,02*	4,0 ± 0,02*	45,0 ± 5,4*	6,0 ± 0,03**	24,9 ± 1,7

Примітка. ^* – Достовірність у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05); ^* - Достовірність у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05); ^** – достовірність у порівнянні з рівнем до лікування (р < 0,05).

Таким чином, у хворих усіх груп виявлене глибоке порушення вихідного імунного статусу, що супроводжується чітким зменшенням у крові CD³+, CD⁴+, CD⁸+, збільшенням CD¹⁶+, CD¹⁹+, CD²¹+, CD²⁵+, зниженням фагоцитарного індексу, спонтанної й індукованої ЛХЗЛ, індексу стимуляції. Одночасно з цим збільшувалася кількість ЦІК.

Для визначення впливу рифампіцину, рифабутину, офлоксацину і канаміцину на клітинну системну імунну відповідь досліджували цільну кров 60 хворих на ТБ легенів до початку протитуберкульозної терапії.

У хворих туберкульозом при стимуляції тільки з рифампіцином при зіставленні зі зразками групи порівняння знижувався вміст CD3⁺, CD16⁺ і CD25⁺ відповідно на 5.4, 4.0 і 6,5%, при цьому рівень CD4⁺ і CD8⁺-клітин практично не відрізнявся від відповідних показників групи порівняння. У дослідній групі, де використовували рифабутин, відзначається тенденція до підвищення CD4⁺ (2,5%) і CD8⁺ (2,6%), рівномірне зниження CD16⁺ (4,0%) і помітне зниження активованих клітин – 11,3%. У хворих, лікованих офлоксацином, не виявлені розходження із вмістом CD3, CD8 і CD25. Цей препарат також як і рифабутин, сприяв зниженню концентрації CD16⁺ (6,3%) і зростанню CD4⁺ (3,3%). При стимуляції лімфоцитів канаміцином спостерігалося зниження CD3⁺ на 3,6%, CD16⁺ - на 13,1%, CD25 - на 4,0% і CD4⁺-на 2,1%. Канаміцин впливав тільки на рівні субпопуляцій, і його імунотропна дія носила імунодепресивний характер. У хворих, який був призначений рифабутин, збільшення CD3⁺ носило виражений характер. У хворих з інфільтративною формою ефект офлоксацину помітно відбивався на концентрації CD4. Аналогічно цьому відзначалося підвищення CD8⁺ у пробах у хворих з інфільтративним туберкульозом, які вживали офлоксацин.

На підставі отриманих результатів і наявних літературних даних ми не виключаємо вплив ПТП на апоптоз при ТБ легенів. Можна припустити, що, ефективно впливаючи на МБТ, знищуючи інфіковані макрофаги, рифампіцин і рифабутин могли б сприяти посиленню імунної відповіді. Однак, зрушення в імунній системі, зокрема низькі рівні CD3⁺, CD4⁺ і CD8⁺ і поєднаний з ними високий вміст CD25⁺, очевидно, є результатом посиленого апоптозу і мають визначену причетність до порушень імунної відповіді (табл. 4).

Таблиця 4

Вміст рецепторів активації в обстежених груп

Показники	Контрольна група	Групи хворих з інфільтративним ТБ (n = 61)
CD3+25+	2,3 ± 0,06	6,0 ± 0,04*
CD3+69+	2,4 ±0,04	5,3 ± 0,09*
CD4+25+	3,0 ±0,02	7,0 ± 0,09*
CD4+69+	3,4 ± 0,03	6,7 ± 0,06*
CD8+25+	1,1± 0,05	1,9 ± 0,02
CD8+69+	3,0 ± 0,05	4,0 ± 0,06
CD4+25+/CD8+25+	2,7 ± 0,08	3,7 ± 0,05
CD4+69+/CD8+69+	1,3 ± 0,04	1,6 ± 0,02

Примітка. * – достоверные отличия у больных с контрольной группой (p<0,05).

У пацієнтів обстежених груп у периферичній крові виявлялися Т-лімфоцити з фенотипом CD3⁺CD25⁺, CD4⁺CD25⁺, CD8⁺CD25⁺, CD3⁺CD69⁺, CD4⁺CD69⁺ і CD8⁺CD69⁺. У хворих ТБ легень дані показники в периферичній крові значно зростають у середньому в 2,5 рази. Відповідно змінювалися співвідношення CD4⁺CD25⁺/CD8⁺CD25⁺ і CD4⁺CD69⁺/CD8⁺CD69⁺. У хворих на ТБ у порівнянні з контролем ці показники вірогідно зростають.

В осіб контрольної групи в культурі лімфоцитів стимульованих ФГА in vitro прогресивно зростало кількість клітин, які несуть одночасно диференційовані CD4⁺ або CD8⁺ і маркер активації CD25⁺. У популяції CD3⁺-лімфоцитів виявлялося виражене зростання вмісту активованих клітин. Пік співвідношення CD4⁺CD25⁺/CD8⁺CD25⁺ спостерігався до 4 годин культивування, проте через 24 години зменшувався.

При інфільтративній формі до лікування вміст CD3⁺, CD4⁺ і CD8⁺ Т-клітин, експресуючих CD25⁺, був у середньому в 1-1,5 рази вище, а ніж у крові осіб контрольної групи. Концентрація активаційних маркерів CD3⁺CD69⁺, CD4⁺CD69⁺, CD8⁺CD69⁺ у хворих ТБ перевищувала контрольні показники в 1,3 рази.

Аналіз отриманих результатів культивування показав зміну вмісту CD8⁺CD69⁺-маркерів у залежності від ваги туберкульозного процесу, а також від тривалості культивування.

З метою оцінки дії кожного препарату окремо на активаційні маркери ми провели культивування лімфоцитів із включенням у зразки розчинів ПТП: рифампіцину, рифабутину, офлоксацину і канаміцину. Порівняння даних показало, що рифампіцин не впливав на активність CD4⁺CD25⁺-маркерів і пригнічував активність CD3⁺CD25⁺ і CD8⁺CD25⁺-клітин в усі години культивування, а також CD3⁺CD69⁺-маркерів до 96 години, однак потім препарат підсилював їх активність. Виявлено незначну стимуляцію рифампіцином CD4⁺CD69⁺-Т-клітин. Ми спостерігали збільшення кількості CD8⁺CD69⁺-маркерів через 24 і 96 годин культивування, але підйом до 120 годин перемінився зниженням даної субпопуляції. У зразках з рифабутином зареєстроване посилення активності CD3⁺CD25⁺, CD3⁺CD69⁺ і CD8⁺CD25⁺-клітин. Пік активності CD3⁺CD25⁺ і CD8⁺CD25⁺-маркерів відзначався через 120 годин культивування, і був вищим за аналогічні показники без стимуляції ПТП відповідно на 12,9 і 7,4%. Максимальна активність CD3⁺CD69⁺-клітин, зареєстрована до 96 годин, перевищувала порівняльні значення на 3,0%. Менш виражена стимуляція активності імунної відповіді відзначалася серед CD4⁺CD69⁺-маркера. Пік активності спостерігався між 8-24 годинами (20,0% і 28,8% проти порівняльних 15,4% і 27,7%). В інші години рівень не відрізнявся від показників у зразках, що не містять препарат. Препарат не впливав на активність CD8⁺CD69⁺- і пригнічував функціональну активність CD4⁺CD25⁺-клітин. На відміну від рифабутину, офлоксацин позитивно впливав на рівень CD3⁺CD25⁺, CD3⁺CD69⁺, CD4⁺CD25⁺ і CD4⁺CD69⁺-клітин, різниця між порівняльними даними склала відповідно 16,1%, 15,1%, 10,6% і 7,6%. При цьому концентрація CD8⁺-фенотипу, експресуючого CD25⁺ і CD69⁺-маркери під дією ФГА й офлоксацину, тільки до 24 годин підвищувалася відповідно на 29,6 і 34,0%, а потім поступово знижувалася і після 120 годин культивування була нижче вихідних величин. Вивчення функціональної активності CD3⁺, CD4⁺ і CD8⁺-лімфоцитів, експресуючих активаційні маркери, показало пригнічення їх активності під дією канаміцину. Зростання активності відзначалося тільки до 24 годин культивування CD4⁺CD25⁺ і CD8⁺CD25⁺ відповідно на 13,4% і 14,5% при порівнянні зі зразками без препарату. Отже, найбільш виражену дію на експресію активаційних маркерів справляв офлоксацин і найменшу – канаміцин.

У процесі культивування з рифампіцином і офлоксацином відбувалося збільшення кількості CD8⁺-клітин, експресуючих CD69⁺-маркер, особливо між 4 і 96 годинами, тоді як рифабутин у процесі культивування сприяв експресії CD8⁺-фенотипом крім CD69⁺ і CD25⁺-маркера. При порівнянні співвідношень між CD4⁺CD25⁺/CD8⁺CD25⁺ у зразках лімфоцитів без препаратів і з рифампіцином, офлоксацином і канаміцином виявлене зростання, у той час як з рифабутином відзначається зменшення цього показника. Порівняльний аналіз співвідношення CD4⁺CD69⁺/CD8⁺CD69⁺ показав його збільшення у всіх зразках. Очевидно, порушення імунної відповіді в хворих ТБ пов’язано не тільки зі зміною кількості клітин, але і з порушенням процесів їх активації. На підставі отриманих результатів можна констатувати у хворих на ТБ зниження кількісного вмісту Т-лімфоцитів та їх регуляторних субпопуляцій різних фенотипів не тільки в крові, але й у процесі індукованої активації in vitro.

Таким чином, отримані результати експресії активаційних маркерів на поверхні CD3+, CD4+ і CD8+-лімфоцитів під дією рифампіцину, рифабутину, офлоксацину і канаміцину розширюють уявлення про активовані Т-клітини у розвитку туберкульозного процесу і зіграють позитивну роль у визначенні нових підходів до корекції порушень імунної системи на рівні активації імунорегуляторних субпопуляций.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено порівняльне вивчення впливу протитуберкульозних препаратів (рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, канаміцину та ізоніазиду) та їх комбінацій на стан імунологічної реактивності організму in vitro та in vivo, проаналізований вплив вище названих препаратів та їх комбінацій на показники імунітету, встановлені їх імунотропні властивості з метою оптимізації хіміотерапії туберкульозу. Дослідження проводили на до клінічному рівні (на щурах та морських свинках), а такою у клініці серед людей, хворих на туберкульоз легенів.

Оцінка показників периферичної крові (рівня гемоглобіну, ШОЕ, лейкоцитарної формули) у щурів і морських свинок показала, що рифабутин і офлоксацин сприяють поверненню їх до початкового рівня у експериментальних тварин: підвищені у заражених туберкульозом тварин рівні гемоглобіну, ШОЕ та лейкоцитів знижувалися.

В експерименті при модельному туберкульозі у морських свинок і щурів встановлено, що офлоксацин і рифабутин мають більш виражені імунотропні властивості, ніж рифампицин і канаміцин. Аналогічна закономірність виявлялася і у впливі даних препаратів на показники імунітету у людини.

Показники фагоцитарної активності нейтрофілів, рівень циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові щурів і морських свинок, рівень Т- і В-лімфоцитів після лікування канаміцином і рифампіцином знаходилися на рівні заражених тварин. Показники гуморального і клітинного імунітету, отримані після застосування рифабутину і офлоксацину, були аналогічними або наближалися до норми, що свідчить про позитивний вплив даних препаратів на імунні механізми експериментальних тварин і людей.

В периферичній крові хворих на туберкульоз легенів виявлено глибоке порушення початкового імунного статусу з чітким вторинним імунодефіцитом, що супроводжувався зменшенням в крові CD3+ у 65,8% хворих, CD4+ у 73,1% і CD8+ у 61,8%, збільшенням CD16+, CD19+ і CD21+ у 70,7%, CD25+, пониженням фагоцитарного індексу і фагоцитарного числа, спонтанної та індукованої ЛХЗЛ.

У хворих на туберкульоз легенів стимуляція рифампіцином знижувала вміст CD3 на 5,4%, CD16 - на 4,0% і CD25 - на 6,5%; рифабутином підвищує CD4 (2,5%) і CD8 (2,6%), знижує CD16 (4,0%) і CD25 (11,3%); офлоксацином знижує концентрацію CD16 (6,3%) і збільшує CD4 (3,3%); канаміцином знижує CD3 на 3,6%, CD16-на 13,1%, CD25-на 4,0% і CD4- на 2,1%.

Ріфампіцин не впливав на активність CD4+CD25+-маркерів і пригнічував активність CD3+CD25+ і CD8+CD25+-клітин у весь час культивування, а також CD3+CD69+-маркерів до 96 годин in vitro. Ріфабутін посилював активність CD3+CD25+, CD3+CD69+ і CD8+CD25+-клітин і пригнічував функціональну активність CD4+CD25+-клітин. Офлоксацин позитивно впливав на рівень CD3+CD25+, CD3+CD69+, CD4+CD25+ і CD4+CD69+-клітин. Канаміцин пригнічував функціональну активність CD3+, CD4+ і CD8+-лімфоцитів, експресуючих активаційні маркери. Найбільш виражену дію на експресію активаційних маркерів мав офлоксацин, а якнайменш виражену – канаміцин.

При комбінованій терапії експериментальних тварин, заражених туберкульозом, введення в схеми лікування рифабутину, офлоксацину та ізоніазиду сприяло прояву імунотропних властивостей. Серед вивчених комбінацій найкращий імунозбережуючий ефект виявило поєднання ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛИКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Абу-Кешк Талат Хафиз. Современный взгляд на химиотерапию туберкулеза и иммунитет // Azerbaijan medical journal. – 2003. – № 1. – С. 124-127.

2. Абу-Кешк Талат Хафиз. Т-клеточная защита у больных туберкулезом легких при воздействии рифампицина, рифабутина, офлоксацина и канамицина // Здоровье. – 2003. – № 9. – С. 11-14.

3. Абу-Кешк Талат Хафиз. Уровень маркеров активации у больных туберкулезом легких на фоне противотуберкулезной терапии // Azerbaijan medical journal. – 2004. – № 1. – С. 69-71.

4. Абу-Кешк Талат Хафиз. Динамика маркеров активации in vitro у больных туберкулезом легких // Фармацевтический бюлетень. – 2004. – № 1. – С. 34-36.

5. Абу-Кешк Талат Хафиз. Показатели иммунной системы больных туберкулезом легких на фоне противотуберкулезной терапии // Здоровье. – 2004. – № 6. – С. 26-29.

6. Абу-Кешк Талат Хафиз, Деримедведь Л.В. Действие рифампицина, рифабутина, офлоксацина и канамицина на экспрессию Т-клеток // Актуальні питання створення нових лікарських засобів. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. 17-18 травня 2007 р., м. Харків. – Харків: Вид-во НФаУ, 2007. – С. 215.

7. Абу-Кешк Талат Хафиз. Рациональное применение комбинации противотуберкулезных препаратов. Информационный листок. –№ 19. – 2007. – Отдел оперативной полиграфии ЗАТ “ХЦНТЕИ”. – Харьков, 2007. – 4 с.

АНОТАЦІЯ

Абу-Кешк Талат Хафіз. Порівняльний фармакологічний аналіз імунотропних властивостей ряду антибактеріальних препаратів, які застосовуються при туберкульозі легенів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. Національний фармацевтичний університет. – Харків, 2008.

Дисертація присвячена порівняльному аналізу впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) та людей з інфільтративною формою туберкульозу.

Проведено ряд імунологічних тестів: визначення фагоцитарної активності нейтрофілів, НСТ-тест, визначення рівнів ЛЗХЛ, В- і Т-лімфоцитів, СD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічуючий вплив на імунітет справляли рифабутин і офлоксацин. Клінічні дослідження, проведені на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу, підтвердили результати, отримані в дослідах на тваринах.

Експерименти, проведені на морських свинках, яким вводили комбінації вище вказаних препаратів, показали, що імунотропна активність спостерігалася при застосуванні ізоніазиду з офлоксацином и рифабутином. Таким чином, включення офлоксацину і рифабутину до схеми лікування туберкульозу легенів сприяє збереженню імунних властивостей організму людей и тварин.

Ключові слова: туберкульоз легенів, канаміцин, рифампіцин, рифабутин, офлоксацин, ізоніазид, імунотропна дія.

АННОТАЦИЯ

Абу-Кешк Талат Хафиз. Сравнительный фармакологический анализ иммунотропных свойств ряда антибактериальных препаратов, применяющихся при туберкулезе легких. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05 – фармакология. Национальный фармацевтический университет. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена сравнительному анализу влияния противотуберкулезных препаратов (канамицина, рифампицина, рифабутина, офлоксацина, изониазида) на иммунную систему экспериментальных животных (морских свинок, крыс) и людей с инфильтративной формой туберкулеза.

Проведен ряд иммунологических тестов: определение фагоцитарной активности нейтрофилов, НСТ-тест, определение уровней розеткообразования, ЛЗХЛ, В- и Т-лимфоцитов, СD-маркеров. Изучено также влияние канамицина, рифампицина, рифабутина и офлоксацина на показатели периферической крови у животных и людей.

Показано, что у экспериментальных животных и людей, применение в качестве монотерапии канамицина и рифампицина приводило к угнетению показателей иммунитета. В то же время минимальное подавляющее влияние на иммунитет оказывали рифабутин и офлоксацин.

Оценка показателей периферической крови (уровня гемоглобина, ШОЕ, лейкоцитарной формулы) у крыс и морских свинок показала, что рифабутин и офлоксацин способствуют возвращению их у экспериментальных животных к исходному уровню: повышенные у зараженных туберкулезом животных уровни гемоглобина, СОЭ и лейкоцитов снижались.

Изучение фагоцитарной активности нейтрофилов показало, что после заражения морских свинок и крыс фагоцитарный индекс и фагоцитарное число снижались. Лечение антибиотиками способствовало увеличению изучаемых параметров. Минимальное угнетающее влияние на иммунитет животных оказывали рифабутин и офлоксацин.

В НСТ-тесте, проведенном на крысах и морских свинках, в группе зараженных и нелеченых животных оптическая плотность снижалась в сравнении с интактной группой. Аналогичные данные были получены для групп морских свинок и крыс, которым вводили рифампицин, что свидетельствует о угнетающем его влиянии на иммунитет. В то же время результаты практически на уровне контроля были получены у животных, которых лечили офлоксацином и рифабутином.

Оценка образования активных форм кислорода фагоцитами методом спонтанной и индукцируемой зимозаном люминолзависимой хемилюминесценции (ЛЗХЛ) показала, что в экспериментальных группах животных, которым вводили рифабутин и офлоксацин, исследуемый показатель практически не отличался от аналогичного в группе интактных животных или приближался к ним.

Аналогичные данные были получены при изучении циркулирующих иммунных комплексов, уровня гетерофильных гемолизинов, а также в реакциях розеткообразования.

У больных туберкулезом легких стимуляция рифампицином снижает содержание CD3 на 5,4, CD16 – на 4,0% и CD25 – на 6,5%; рифабутином повышает CD4 (2,5%) и CD8 (2,6%), снижает CD16 (4,0%) и CD25 (11,3%); офлоксацином снижает концентрацию CD16 (6,3%) и увеличивает CD4 (3,3%); канамицином снижает CD3 на 3,6%, CD16-на 13,1%, CD25-на 4,0% и CD4- на 2,1%.

Рифампицин не влиял на активность CD4+CD25+-маркеров и угнетал активность CD3+CD25+ и CD8+CD25+-клеток в течение всего времени культивирования, а также CD3+CD69+-маркеров до 96 часов in vitro. Рифабутин усиливал активность CD3+CD25+, CD3+CD69+ и CD8+CD25+-клеток и угтенал функциональную активность CD4+CD25+-клеток. Офлоксацин положительно влиял на уровень CD3+CD25+, CD3+CD69+, CD4+CD25+ и CD4+CD69+-клеток. Канамицин угнетал функциональную активность CD3+, CD4+ і CD8+-лимфоцитов, экспрессирующих активационные маркеры. Найболее выраженное действие на экспрессию активационных маркеров имел офлоксацин, а наименее выраженную – канамицин.

Эксперименты, проведенные на морских свинках, которым вводили комбинации выше указанных препаратов, показали, что иммунотропная активность наблюдалась при применении изониазида с офлоксацином и рифабутином. Таким образом, включение офлоксацина и рифабутина в схемы лечения туберкулеза легких способствует сохранению иммунных свойств организма людей и животных.

Клинические исследования, проведенные на больных инфильтративной формой туберкулеза, подтвердили результаты, полученные в опытах на животных: иммунотропное действие было выявлено у тех пациентов, которые принимали офлоксацин или рифабутин.

Ключевые слова: туберкулез легких, канамицин, рифампицин, рифабутин, офлоксацин, изониазид, иммунотропное действие.

ANNOTATION

Abu-Keshk Talat Hafiz. Comparative pharmacological analysis of immunotropic properties of row of the antibacterial preparations used by pulmonary tuberculosis. – Manuscript.

The thesis on receipt of scientific degree of candidate of pharmaceutical sciences on speciality 14.03.05 – pharmacology. National pharmaceutical university. - Kharkov, 2007.

Dissertation is devoted to the comparative analysis of influencing of antituberculous preparations (kanamycin, rifampicin, rifabutin, ofloxacin, izoniazid) on the immune system of experimental animals (guinea-pigs, rats) and people with the infiltrative pulmonary tuberculosis.

The row of immunological tests was carry out: determination of fagocitic activity of neutrofil, NSТ-test, determination of the LZHL, V- and T-limfocyts levels, СD-markers. We fixed, that less suppress immunity of animals rifabutin and ofloxacin. The clinical researches conducted in people with infiltrative pulmonary tuberculosis, confirmed results with animals.

Also was carry out experiments on guinea-pigs. Them prescribed combinations of preparations. The application of izoniazid with ofloxacin and rifabutin have immunotropic activity. Thus, the inclusion of ofloxacin and rifabutin in the charts of medical treatment of pulmonary tuberculosis was save of immune properties of human and animal organism.

Keywords: pulmonary tuberculosis, kanamycin, rifampicin, rifabutin, ofloxacin, izoniazid, immunotropic action.

Характеристики

Список файлов реферата